Постанова № 74271694, 23.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 544/2317/14-ц Номер провадження 22-ц/786/1016/18Головуючий у 1-й інстанції Нагорна Н. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів Судової палати у цивільних справах:

Головуючого – судді - доповідача Дорош А.І.

Суддів: Лобова О.А., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

учасники процесу:

представник позивача ОСОБА_2

відповідач ОСОБА_3

представник відповідача ОСОБА_4

переглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5

на рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року

у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільно набутого за час шлюбу майна, –

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільно набутого за час шлюбу майна.

У жовтні 2016 року ОСОБА_5В подала суду заяву про зменшення позовних вимог у справі про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного набутого за час шлюбу майна (т.1 а.с. 194-196).

Позовна заява мотивована тим, що в період з 10.01.1998 року по 23.12.2013 року ОСОБА_5 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 У період шлюбу відповідач отримав у дар житловий будинок №8 по пров.Київському в м.Пирятині Полтавської області. Оскільки вказаний будинок є особистою власністю відповідача, тому він поділу не підлягає. Згідно з технічним паспортом інвентаризаційна оцінка будинку складала 53 668 грн., дарування будинку вчинено за ціною 45 000 грн. Однак за час перебування у шлюбі були здійсненні наступні невідємні істотні поліпшення будинку, а саме: 1) придбано обладнання, матеріали та проведено газифікацію, опалення, водопостачання та каналізацію на суму 20 800 грн.; 2) придбано та встановлено 8 міжкімнатних дверей на суму 6 400 грн. та 3 металопластикові вікна на суму 5 700 грн.; 3) здійснено внутрішні опоряджувальні роботи на суму 8 000 грн.; 4) проведені будівельні роботи (побудовано сарай на суму 6 000 грн. та бетонний паркан на суму 5 100 грн.); 5) виготовлено та встановлено гаражні ворота, драбина на другий поверх, двоє проїзних воріт на загальну суму 4 200 грн. Загалом вартість здійснення істотних поліпшень склала 56 200 грн. Таким чином вартість домоволодіння зросла на 56 200 грн. та склала 109 868 грн. (53 668 грн. + 56 200 грн.). Отже позивачка вважає, що має право спільної сумісної власності на вартість поліпшень, Ѕ яких відповідно складає 28 100 грн. Частка спільної сумісної власності відповідача складає 53 668 грн. + 28 100 грн. = 81 768 грн. Відтак, частка позивача у домоволодінні складає 25,58%, відповідача 74,42%. У зв’язку з чим просила суд визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_5 та ОСОБА_3 житловий будинок з надвірними побудовами, що знаходиться за адресою: м.Пирятин, пров. Київський, 8. Визнати за нею в порядку поділу спільного майна подружжя право власності на 25% вказаного житлового будинку з надвірними побудовами; залишити у власності ОСОБА_3 75% спірного будинку.

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про поділ спільно набутого за час шлюбу майна, з урахуванням уточнення – відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову, що накладені ухвалою Пирятинського районного суду Полтавської області від 13.11.2014 року, знято арешт з житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташовані по пров. Київському, 8 у м. Пирятин Полтавської області; земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розміром 0,0863 га, що розташована по пров. Київському, 8 у м. Пирятин Полтавської області, кадастровий номер 5323810100-50-011-0077; іншого рухомого майна, що знаходиться по пров. Київському, 8 у м. Пирятин Полтавської області.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що, аналізуючи спірні правовідносини в контексті ст. 62 СК України, вимоги позивачки є необґрунтованими та недоведеними, тому не вбачається підстав для задоволення позову про визнання спірного будинку спільною сумісною власністю сторін та визнання за позивачем права власності на 25% спірного житлового будинку.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить рішення місцевого суду скасувати з підстав порушення місцевим судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_5 задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що для застосування передбачених ст. 62 СК України правил збільшення вартості майна повинно відбуватися у наслідок спільних затрат подружжя, незалежно від інших чинників (зокрема, тенденцій загального подорожчання конкретного майна), при цьому суттєвою ознакою повинне бути істотне збільшення вартості майна як об»єкта, його якісних характеристик. Визначаючи правовий статус спірного майна, як спільної сумісної власності подружжя, суд мав би врахувати, що частка у такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Якщо в придбання (будівництво) майна вкладено, крім спільних коштів, особисті приватні кошти однієї зі сторін, то частка в такому майні відповідно до розміру внеску є її власність. Доведенню з боку позивача підлягає той факт, що спірне майно істотно збільшилося у своїй вартості саме внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або власне її особистих затрат. Не погоджується з висновком судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи, проведеної по справі, оскільки експертом не відображено яка вартість витрат була здійснена на добудову житлового будинку у період часу з 2005 по 2009 роки, а вказано лише 101 579 грн. у цінах на 2005-2009 р.р., а не в цінах на час складання висновку експертом, які б були значно більшими. Суд з урахуванням висновку експертизи вважає, що збільшення вартості будинку не є істотним, оскільки дійшов до такого висновку, виходячи з того, що ринкова вартість спірного будинку у стані, що існував до поліпшення, становить 511 360 грн., а його ринкова вартість після поліпшення становить 681 970 грн., при цьому вартість та обсяг проведених ремонтних робіт у будинку не має значення для встановлення істотності збільшення вартості майна.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду – без змін, посилаючись на те, що суд першої інстанції виконав всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом, ухвалив рішення на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, які мають істотне значення для вирішення справи.

Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин вбачається, що у період з 10.01.1998 року по 23.12.2013 року ОСОБА_5 перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3

Заочним рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 12 грудня 2013 року шлюб між сторонами розірвано (т.1 а.с. 5, 6).

Відповідачу ОСОБА_3 на праві особистої власності належить домоволодіння, розташоване за адресою м.Пирятин Полтавської області, пров.Київський, 8, що підтверджується договором дарування від 18.10.2004 року, витягом про реєстрацію права власності від 08.11.2004 року (т.1 а.с. 24-26).

Рішенням Пирятинського районного суду Полтавської області від 16.12.2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 31.03.2016року та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 23.06.2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_5 про визнання договору дарування житлового будинку та присадибної ділянки удаваним правочином, таким, що укладений як договір купівлі-продажу, відмовлено (т.1 а.с.133-135, 181-182).

За час спільного проживання подружжям були проведені наступні ремонтні роботи вказаного будинку, а саме:1) проведено газифікацію, водопостачання та каналізацію; 2) встановлено 8 міжкімнатних дверей та 3 металопластикові вікна; 3) проведено оздоблювальні роботи (штукатурка, фарбування); 4) проведені будівельні роботи (побудовано сарай та бетонний паркан); 5) встановлено гаражні ворота, драбина на другий поверх, двоє проїзних воріт.

Сторонами вказаний перелік ремонтних робіт не заперечується.

За клопотанням позивача ОСОБА_5 по справі проведена судова будівельно-технічна та оціночно-будівельна експертиза №46/47 від 08.05.2017 р. (т.2 а.с. 2-44).

Місцевий суд оцінив висновок експерта від 08.05.2017 №46/47 як належний та допустимий доказ.

Згідно висновків експертизи від 08.05.2017 №46/47 ринкова вартість домоволодіння №8 по пров. Київському в м.Пирятин Полтавської області, в цінах на час проведення експертизи, в стані до проведення робіт, складає 511 360 грн.

Вартість проведених ремонтних робіт та добудов до житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою м.Пирятин, пров.Київський, 8 у період з 2005 по 2009 рік, складає 101 579 грн.

Ринкова вартість домоволодіння №8 по пров.Київському в м. Пирятин в цінах на час проведення експертизи, в стані після проведення робіт, складає 681 970 грн.

Частка в загальній вартості житлового будинку із господарськими будівлями та спорудами, що розташований за адресою м.Пирятин, пров.Київський, 8, проведених в ньому будівельних та оздоблювальних робіт, складає 25/100.

Позивач у судовому засіданні 21.02.2018 року зазначила, що при проведенні експертизи не в повному обсязі встановлено вартість спірного будинку, тому вона не згодна з висновком експерта та просила призначити додаткову експертизу, однак судом відмовлено у задоволенні даного клопотання з підстав, визначених в ухвалі суду від 21.02.2018 року (т.2 а.с.93).

Відмовляючи у задоволенні позову, місцевий суд виходив з того, що за час перебування сторін у шлюбі вартість домоволодіння збільшилась, однак, визначаючи критерій істотності, тобто чи є таке збільшення вартості спірного будинку істотним, суд, з урахуванням висновку вищевказаної експертизи, прийшов до висновку про те, що збільшення вартості будинку не є істотним, оскільки ринкова вартість спірного будинку у стані, що існував до поліпшення, становила 511 360 грн., а його ринкова вартість після поліпшення стала становити 681 970 грн., але при цьому вартість та обсяг проведених ремонтних робіт у будинку не має значення для встановлення істотності збільшення вартості майна, тому наведене свідчить про те, що збільшення вартості спірного домоволодіння не є істотним. Крім того, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тих обставин, що збільшення вартості будинку відбулось внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або власне її особистих затрат. Докази, надані позивачем про те, що вона з 2002 року по 2015 рік була зареєстрована як фізична особа підприємець (т.2 а.с.75), не доводять тих обставин, що збільшення вартості будинку відбулось внаслідок їх з відповідачем праці, коли вони перебували у шлюбі, спільних трудових чи грошових затрат або її особистих затрат. При цьому, визначаючи правовий статус спірного майна як спільної сумісної власності подружжя, суд також враховував, що частка в такому майні визначається відповідно до розміру фактичного внеску кожної зі сторін, у тому числі за рахунок майна, набутого одним з подружжя до шлюбу, яке є його особистою приватною власністю, у придбання (набуття) майна. Позивачем не надано доказів, що в придбання (будівництво, ремонт) спірного будинку нею були вкладені особисті приватні кошти. Також місцевий суд виходив з того, що істотне збільшення є тією величиною, яка робить недостатнім застосування іншого способу захисту прав відшкодування понесених відповідачем витрат. Збільшення вартості майна має бути настільки відчутним, щоб доцільність трансформації приватної власності попереднього власника на це майно в спільну сумісну власність подружжя була очевидною та відповідала принципам розумності та справедливості. Крім того, доводи позивача в тій частині, що вартість домоволодіння зросла на 56 200грн. не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються висновком експерта від 08.05.2017 №46/47, оскільки згідно вказаного висновку експерта вартість проведених ремонтних робіт у період з 2005 по 2009 рік складає 101 579 грн., тобто є більшою, ніж зазначено самою позивачкою у позові, а також вартість домоволодіння після проведення ремонтних робіт згідно висновку експерта становить 681 970 грн., що також є значно більше, ніж вказано позивачкою у позові (109 868 грн.).

Колегія суддів погоджується з таким висновком місцевого суду, виходячи з наступного.

Предметом даного спору згідно заяви позивача про зменшення позовних вимог є визнання спільною сумісною власністю сторін житлового будинку з надвірними побудовами, визнання за позивачем в порядку поділу спільного майна подружжя власності на 25% житлового будинку з надвірними побудовами, а у власності відповідача – 75% .

Згідно ч. 1 ст. 62 СК України якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Вказана норма права визначає підставу поширення на особисте майно режиму спільної сумісної власності за умови наявність спільних трудових чи грошових затрат або затрат лише другого з подружжя, який не є власником даного майна. Під трудовими затратами розуміється особиста або спільна трудова діяльність подружжя, спрямована на ремонт майна, здійснення його добудови, переробки тощо, що призвело до істотного збільшення вартості майна. Грошові затрати передбачають внесення особистих та (або) спільних коштів, що спрямоване на поліпшення майна. При цьому необхідною умовою визнання судом права спільної сумісної власності на дане майно є наявність "істотного збільшення його у вартості". Оскільки поняття "істотне збільшення у вартості" є оціночним, конкретне рішення щодо задоволення або відхилення позову приймається судом з урахуванням усіх обставин справи. У разі здійснення поділу спільного майна, набутого на підставі і в порядку ч. 1 ст. 61 СК, суд має право відступити від принципу рівності часток, врахувавши ступінь трудової та (або) матеріальної участі у поліпшенні майна кожного з подружжя (ч. 2 ст. 70, ч. 7 ст. 57 СК).

По справі вбачається, що згідно п.4 договору дарування спірного житлового будинку з господарськими будівлями від 18.10.2004 р. інвентаризаційна оцінка домоволодіння становить 53 668,00 грн. (т.1 а.с. 24-25), на що посилається і позивач у заяві про зменшення позовних вимог від 04.10.2016 р.(т.1 а.с. 195) як на початкову вартість домоволодіння, що існувала до здійснення поліпшень у ньому.

Як вказує позивач, за час шлюбуу період часу з 2005 по 2009 роки ними здійснені поліпшення домоволодіння всього на суму 56 2000,00 грн., тому вартість домоволодіння зросла на вказану суму та склала 109 868,00 грн. При цьому позивач вказує, що має право у праві спільної сумісної вартості на Ѕ частину вартості поліпшень, що відповідно складає 28 100 грн., а частина спільної сумісної власності відповідача у домоволодінні складає 81 768,00 грн.

Відповідачем визнається сам факт здійснення поліпшень домоволодіння, на які вказує позивач як підставу істотного збільшення вартості спірного домоволодіння.

На підтвердження трудових затрат в істотному збільшенні домоволодіння у своїй вартості позивач надала виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на своє ім»я, з якої вбачається, що позивач з 08.01.2002 р. включена до Єдиного державного реєстру (т.2 а.с. 75). Проте, слід зазначити, що позивач не надала жодного доказу на підтвердження отримання доходів від здійснення підприємницької діяльності у період з 2005 по 2009 роки, коли здійснювалися поліпшення домоволодіння, як вказує вона.

На підтвердження трудових затрат відповідач надав довідки про доходи за період з 2005 по 2014 роки (т.1 а.с. 109-118), розрахункові листки за 2012-2014 роки (т.1 а.с. 89-109), з яких вбачається, що у 2005 р. відповідач отримав всього до сплати 10 325,85 грн., у 2006 р. – 12 759,17 грн., у 2007 р. – 15 420,52 грн., у 2008 р. – 22 169,30 грн., у 2009 р. – 23 242,19 грн.

На підтвердження понесених грошових витрат надана квитанція до прибуткового касового ордеру № 546 від 09.04.2005 р. на ім»я ОСОБА_3 про сплату 1 700 грн. за залізобетонну огорожу та видаткова накладна № 1249 (т.1 а.с. 214, 215).

Інших доказів в частині придбання обладнання, матеріалів та проведеннягазифікації, водопостачання та каналізації, щодо встановлення 8 міжкімнатних дверей та 3 металопластикові вікна, щодо проведення оздоблювальних робіт (штукатурка, фарбування), щодо проведення будівельних робіт сараю, встановлення гаражних воріт, драбини на другий поверх, двоє проїзних воріт та їх вартості позивачем не надано.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач вважає, що істотно збільшилася вартість домоволодіння саме у результаті здійснення вище вказаних робіт та проведення оздоблювального ремонту.

З матеріалів інвентаризаційної справи на спірне домоволодіння вбачається, що жилий будинок загальною площею 120,00 кв.м., сарай-літня кухня-Б, погріб під «Б» були збудовані колишнім власником ОСОБА_6 та прийняті в експлуатацію згідно акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об»єкта в експлуатацію від 28.09.2004 р. (т.1 а.с.153). Ці об»єкти нерухомості є предметом договору дарування від 18.10.2004 р.

Матеріали справи не містять даних щодо будівництва сторонами по справі іншого сараю.

Ухвалюючи судове рішення у справі, місцевий суд звернув увагу на те, що за висновком експертизи вартість проведених ремонтних робіт та добудов до житлового будинку у період з 2005 р. по 2009 р. складає 101 579 грн., що суттєво відрізняється від зазначених підстав позову у заяві про зменшення позовних вимог від 04.10. 2016 р., в якій позивач вказує на те, що вартість істотного поліпшення домоволодіння всього складає 28 100 грн. Позивач не уточнювала та не змінювала позовні вимоги, виходячи із висновків судової будівельно-технічної та оціночно-будівельної експертизи №46/47 від 08.05.2017 р.

Виходячи із переліку проведених робіт у домоволодінні, вони не є добудовою чи перебудовою, виконані роботи є поліпшення загального стану домоволодіння, вони не є істотними, тобто такими, що істотно збільшили у своїй вартості вартість спірного домоволодіння внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя.

Згідно п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 р. № 1 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ майна подружжя» майно, яке належало одному з подружжя, може бути віднесено до спільної сумісної власності укладеною при реєстрації шлюбу угодою (шлюбним договором) або визнано такою власністю судом з тих підстав, що за час шлюбу його цінність істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат другого з подружжя чи їх обох.

У даній справі місцевий суд прийшов до правильного висновку про те, що позивач не довела суду ті обставини, що за час шлюбу цінність спірного домоволодіння істотно збільшилася внаслідок трудових або грошових затрат саме позивача чи обох сторін.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не згодна з висновком проведеної по справі експертизи, не впливають на вирішення спору по суті, місцевий суд дав правову оцінку висновку вказаної експертизи, встановив невідповідність вартості домоволодіння до та після проведення поліпшення, тій вартості, яку вказує позивач як підставу позову. Позивач не довела суду ті обставини, які впливають на вирішення спору, а саме понесення нею чи обома сторонами певних трудових, грошових затрат у період шлюбу, внаслідок чого істотно збільшилася цінність домоволодіння, виконанні роботи не є фундаментальними, такими, що істотно впливають на цінність домоволодіння як об»єкта нерухомості.

Також не заслуговують доводи апеляційної скарги в тій частині, що експертом не відображена вартість витрат, які були понесені на добудову житлового будинку з 2005 р. по 2009 р., оскільки позивач повинна довести суду той факт, що ці добудови були проведені у вказаний період, надати належні та допустимі докази (фіскальні чеки на придбання будматеріалів, накладні, акти виконаних робіт тощо), які б підтверджували проведення цих робіт, їх вартість на той час, таких доказів по справі позивачем не надано, тому доводи позивача про проведення добудови у домоволодіння у період з 2005 р. по 2009 р. не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються даними технічного паспорту, даними інвентаризаційної справи домоволодіння, договором дарування. Щодо проведення у домоволодінні газифікації, водопостачання та каналізації, то в цій частині позивач також не надала відповідні затверджені проекти на виконання цих робіт, належні та допустимі докази про придбання матеріалів для здійснення саме цих робіт тощо, ці роботи не є «добудовою житлового будинку», тому не приймаються до уваги апеляційним судом.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду не спростовують, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення місцевого суду - без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись ст. ст. 367 ч.1, 368, 374 ч.1 п.1, 375 ч.1, 381 – 384 ЦПК України, Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Пирятинського районного суду Полтавської області від 21 лютого 2018 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції, у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 23 травня 2018 року.

Головуючий суддя-доповідач ОСОБА_1

Судді: Лобов О.А.

ОСОБА_7