Рішення № 74270776, 14.05.2018, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/283/18

Провадження №2/541/382/2018

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 травня 2018 року Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

з участю: секретаря судового засідання - Ємельяненко Ю.М.,

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

представника відповідача - адвоката ОСОБА_3

представника третьої особи - Кравченка І.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миргороді справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про надання дозволу на виготовлення проїзних документів дитині та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька, третя особа Миргородська районна державна адміністрація (як орган опіки та піклування),

в с т а н о в и в:

В лютому 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог вказувала, що вона спільно з відповідачем ОСОБА_2 має малолітню дитину - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. За рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року шлюб з відповідачем було розірвано. Після розірвання шлюбу дочка проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. З метою оздоровлення дитини вона запланувала поїздку до Арабської Республіки Єгипет. На її звернення відповідач не надав дозволу на виїзд дитини за кордон. Посилаючись на обставини і підстави, викладені в позовній заяві, позивачка просила суд постановити рішення, яким дозволити тимчасовий виїзд за межі території України в Арабську Республіку Єгипет малолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, в її супроводі із загальним терміном перебування за межами України з 01 квітня 2018 року по 01 жовтня 2018 року, без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2.

У встановлений судом строк відповідач подав відзив на позов, в якому заперечив проти позовних вимог позивача. Підтвердив, що відмовився надати дозвіл на тимчасовий дозвіл дитини за кордон, виразив незгоду з доводами позивача щодо необхідності у оздоровленні дитини саме в Арабській Республіці Єгипет, та висловив занепокоєння перспективою здійснення авіаперельоту дитиною у такому юному віці (а.с. 18-20).

В судовому засіданні позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що наразі перебуває в цивільну шлюбі. Чоловік виявив ініціативу здійснити сімейну подорож до Арабської Республіки Єгипет з метою оздоровлення. У дитина дуже гарні відносини з її нинішнім чоловіком. Відповідач, зловживаючи своїми правами, відмовляється від надання згоди на виїзд доньки за межі України, чим перешкоджає забезпеченню реалізації охоронюваних законом прав та інтересів дитини.

Відповідач в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову, суду пояснив, що не бажає щоб його дитина перебувала за кордоном в супроводі сторонньої особи - нинішнього цивільного чоловіка позивачки, вважає, що позивачка приховала реальний стан здоров'я дитини, яка має захворювання нирок, тож оздоровлення за кордоном не відповідає її інтересам.

Представник відповідача - адвокат ОСОБА_3, що діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги № 72-Д від 03 березня 2018 року (а.с. 22, 30) проти позовних вимог позивача заперечила та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, зазначених відповідачем, а також тому що позивачем не зазначено конкретної дати та тривалості виїзду і не надано доказів придбання путівки.

Представник третьої особи Миргородської районної державної адміністрації Кравченко І.К., що діє на підставі довіреності (а.с.36), вважав, що позов підлягає до задоволення, оскільки виїзд дитини за кордон для оздоровлення не суперечить чинному законодавству України та положенням Конвенції про права дитини і відповідає інтересам дитини.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника відповідача та представника третьої особи, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваними судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що з 08 вересня 2012 року по 30 січня 2017 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується копією рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 11 січня 2017 року про розірвання шлюбу (а.с.39). Сторони мають дочку - ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження (ас. 4).

На даний час дочка проживає разом з матір'ю та перебуває на її утриманні.

Позивач має намір здійснити разом з дитиною та своїм новим чоловіком, з яким перебуває в цивільному шлюбі, сімейну подорож до Арабської Республіки Єгипет з метою оздоровлення.

Згідно з ст.9 Сімейного Кодексу України подружжя, батьки дитини, батьки та діти, інші члени сім'ї та родичі, відносини між якими регулює цей Кодекс, можуть врегулювати свої відносини за домовленістю (договором), якщо це не суперечить вимогам цього Кодексу, інших законів та моральним засадам суспільства. Питання надання дозволу на виїзд за кордон та оформлення проїзного документу неповнолітньої дочки сторонами в позасудовому порядку не врегульовано.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження неможливість в добровільному порядку вирішення спору між сторонами, оскільки ОСОБА_2, батько малолітньої ОСОБА_5, заперечує проти її виїзду за кордон в супроводі матері.

Пункт 2 ст.2 Протоколу № 4 Конвенції «Про права людини» передбачає, що кожен має вільно залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням.

Відповідно до ст.313 ЦК України, фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 року № 57 «Про затвердження Правил перетинання державного кордону громадянами України» виїзд за межі України громадян, які не досягли 16 річного віку, у супроводі одного з батьків здійснюється у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд за межі України громадянина, який не досяг 16 річного віку, без згоди одного з батьків та супроводу другого з батьків.

Відповідно до ч.7 ст.7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до частини 8 зазначеної статті Сімейного кодексу регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Крім цього, ст. 3 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989г., яка ратифікована Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91р., передбачено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Стаття 150 СК України визначає обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, в тому числі обов'язок піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Згідно з ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Оскільки у позивача є складнощі в отриманні згоди відповідача на тимчасовий виїзд дитини за кордон, а також беручи до уваги той факт, що судом при розгляді даної справи не встановлено обмежень чи заборон, які унеможливлюють тимчасовий виїзд дитини за межі України, а також обставин, що викликають сумнів у здатності матері дитини забезпечити належний догляд за нею під час перебування за кордоном, суд приходить до висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та надання дозволу на тимчасовий виїзд малолітньої ОСОБА_5 за кордон без згоди батька у період з 01 вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року, якого, на думку суду, буде достатньо для відпочинку та оздоровлення дитини, та надання дозволу на оформлення документів на виїзд за кордон без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2.

В зв'язку з тим, що позивач не заявляє вимоги про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд, керуючись принципом диспозитивності цивільного судочинства, закріпленим у ст.13 ЦПК України, не вирішує питання про розподіл судових витрат згідно з ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 141, 263, 265, 273, 280, 353 ЦПК України, ст.ст. 7, 9, 150, 155 СК України, ст. 313 ЦК України, Конвенцією про права дитини, яка прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989г. та ратифікована Постановою Верховної Ради № 789 від 27.02.91р., суд,

в и р і ш и в :

Задовольнити частково позов ОСОБА_1, що проживає в АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, до ОСОБА_2, що проживає в с.Кибинці Миргородського району Полтавської області, вул.Вокзальна, 3, про надання дозволу на виготовлення проїзних документів дитині та надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини за кордон без згоди батька, третя особа Миргородська районна державна адміністрація, що знаходиться в м.Миргороді Полтавської області, вул.Гоголя, 120, код ЄДРПОУ 04057451.

Надати дозвіл ОСОБА_1 на оформлення проїзних документів на виїзд за кордон громадянки України ОСОБА_5, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кибинці Миргородського району Полтавської області, та дозвіл на тимчасовий виїзд ОСОБА_5, що народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Кибинці Миргородського району Полтавської області, в супроводі матері - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, за межі України до Арабської Республіки Єгипет у період з 01 вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року без згоди та супроводу батька - ОСОБА_2.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Полтавської області через Миргородський міськрайонний суд Полтавської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Ю. В. Сидоренко

Повне судове рішення складене 24 травня 2018 року