Постанова № 74270732, 23.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 365/79/17 Головуючий у І інстанції Хижний Р. В.Провадження № 22-ц/780/1661/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 23.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області у складі

головуючого Голуб С.А.,

суддів: Приходька К.П., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря Дрозда Р.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області в м. Києві апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» на рішення Згурівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року за позовом Селянського фермерського господарства «Риск» до ОСОБА_3, товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання договору оренди землі недійсним та скасування державної реєстрації речового права,

ВСТАНОВИЛА:

В лютому 2017 року СФГ «Риск» звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 01 вересня 2010 року між СФГ «Риск» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди землі № 15, який зареєстрований у Відділі Держкомзему у Згурівському районі 11 грудня 2012 за № 322190004002706.

Згідно договору оренди відповідач ОСОБА_3 (орендодавець) передав, а позивача СФГ «Риск» (орендар) прийняв в строкове платне користування строком на 10 років земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5159 га з кадастровим номером 3221986400:07:017:0048, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належить відповідачу на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 052184.

Позивач обробляє передану в оренду земельну ділянку належним чином, вкладає кошти, сплачує орендну плату, виконує інші обов’язки передбачені договорами.

Пізніше позивачу стало відомо, що між відповідачем ОСОБА_3 та ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» укладено договір оренди № б/н від 07 грудня 2016 року, предметом якого є земельна ділянка, яка знаходиться в оренді у позивача за договором оренди від 01 вересня 2010 року.

Право оренди земельної ділянки відповідача ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 17945455 від 08 грудня 2016.

Договір оренди від 07 грудня 2016 року суперечить правовим нормам, оскільки укладений без попереднього припинення чи розірвання договору оренди від 01 вересня 2010 року. Закон не передбачає можливість укладення двох договорів оренди на одну й ту ж саму земельну ділянку. Державний реєстратор мав відмовити у державній реєстрації права (права оренди), оскільки таке право вже зареєстроване за СФГ «Риск» та протиправно здійснив повторно державну реєстрацію права користування однієї і тієї самої земельної ділянки.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати недійсним договір оренди землі № б/н від 07 грудня 2016 року, укладений між ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» та ОСОБА_3, скасувати державну реєстрацію речового права ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» на земельну ділянку та стягнути з відповідачів судові витрати.

Рішенням Згурівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір оренди землі № б/н від 07 грудня 2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» (код ЄДРПОУ 32310337) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на земельну ділянку площею 3,5159 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221986400:07:017:0048, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 052184.

Скасовано державну реєстрацію іншого речового права Товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» на земельну ділянку площею 3,5159 га, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3221986400:07:017:0048, яка розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області та належить на праві власності ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 052184, шляхом скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 32844550 від 10.12.2016 року та скасовано запис Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером запису про інше речове право 17945455 від 08.12.2016 року про право оренди земельної ділянки орендарем Товариством з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД».

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь СФГ «Риск» судовий збір в розмірі 1600,00 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень, а всього 4600,00 гривень.

Стягнуто з ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД на користь СФГ «Риск», судовий збір в розмірі 1600 гривень та витрати на правничу допомогу в розмірі 3000,00 гривень, а всього 4600,00 гривень.

Реєстраційну справу № 1108321832219 повернуто до Згурівської районної державної адміністрації Київської області.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення суду.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що при вирішенні питання недійсності договорів оренди землі, суд повинен перевіряти інформацію про їх державну реєстрацію. Як вбачається з матеріалів справи, договір оренди землі від 07 грудня 2016 року було зареєстровано у відповідності до вимог чинного законодавства, натомість договір оренди № 15 від 01 вересня 2010 не був зареєстрований. При цьому ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» посилається на лист Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 22 серпня 2017 року в якому вказано, що інформація щодо державної реєстрації договору оренди № 15 від 01 вересня 2010 року, укладеного між ФГ «Риск» та ОСОБА_3, а також акт прийняття-передачі у відділі Згурівського району Головного управління Держгеокадастру у Киїській області відсутня. З дослідженого судом договору оренди № 15 від 01 вересня 2010 року встановлені наявність підпису неустановленої особи ( яка діяла за межами своєї компетенції) і не чітка печатка, з якої взагалі не зрозуміло, якому органу вона належить, у зв’язку з чим примірник вищевказаного договору не може бути доказом держреєстрації Договору оренди.

Також скаржник вважає, що суд першої інстанції помилково та безпідставно посилається на рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року, в справі № 365/279/15-ц, в якій ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» не приймало участі. Крім того, з тексту вищевказаного рішення випливає, що підстава та предмет позову у вказаній справі не стосувались встановлення факту та обставин державної реєстрації договору оренди, а предметом спору були відсутність у договорі оренди землі обов’язкових умов.

ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» вважає, що договір оренди № 15 від 01 вересня 2010 року є неукладеним та не є вчиненим, про що заявляв суду першої інстанції, однак суд не дав ніякої оцінки цій заяві.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У відзиві на апеляційну скаргу СФГ «Риск» зазначає, що оскаржуване рішення суду є законним та обґрунтованим, оскільки судом було повне та всебічно з’ясовано обставини, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Наголошує на тому, що лист ГУ Держгеокадастру в Київській області від 22 серпня 2017 року, на який в своїй апеляційній скарзі посилається скаржник, не містить категоричну відповідь про те, що договір оренди № 15 від 01 вересня 2010 року , який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Згурівському районі 11 грудня 2012 року за № 322190004002706, взагалі не зареєстрований відділом, а тільки вказує на відсутність інформації без пояснення причин.

Разом із тим, лист відділу Згурівського району ГУ Держгеокадастру в Київській області № 3-111/0-106/6-15 від 15.05.2015 року, який був досліджений в цивільній справі № 365/279/15-ц підтвердив, що згідно до матеріалів місцевого фонду документації із землеустрою відділу Держземагенства у Згурівському районі, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221986400:07:017:0048, яка знаходиться на території Турівської сільської ради дійсно був зареєстрований відділом згідно статті 15 закону України «Про оренду землі».

На підставі викладеного у відзиві, СФГ «Риск» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилались в апеляційній скарзі та у відзиві на неї доходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення враховуючи таке.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,5159 га, що розташована на території Турівської сільської ради Згурівського району Київської області, земельна ділянка має кадастровий номер 3221986400:07:017:0048. Ці обставини сторонами не оспорюються.

01 вересня 2010 року між відповідачем ОСОБА_3 та позивачем СФГ «Риск» був укладений договір оренди, згідно якого відповідач передав належну йому на праві власності земельну ділянку площею 3,5159 га в оренду позивачу на визначених умовах. Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Згурівському районі 11.12.2012 року за № 322190004002706. Реєстрація договору проведена відповідно до вимог законодавства, чинного на час проведення такої реєстрації, а саме Відділом Держкомзему у Згурівському районі як територіальним органом Держкомзему за місцем розташування земельної ділянки. що встановлено з договору оренди земельної ділянки (а.с.6), копії акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду до договору оренди земельної ділянки № 15 від 01 вересня 2010 року (а.с.7). Договір є чинним, чинність договору оренди була предметом перегляду суду (копія рішення Згурівського районного суду Київської області від 06 серпня 2015 року, яке набрало законної сили 19 жовтня 2015 року – а.с.34-35).

Позивачем СФГ «Риск» сплачувалась орендна плата по договору оренди землі за період з 2012 по 2015 рік. За 2016 рік орендна плата нарахована, проте орендодавець відмовся від її отримання (копія довідки СФГ «Риск» № 319 від 05.04.2017 року –а.с.31, копія письмового повідомлення ЦПЗ № 8 КОД ПАТ «Укрпошта» про відмову від отримання грошового переказу – а.с.30).

За даними Відділу у Згурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області станом на 22.08.2017 року інформація щодо державної реєстрації договору оренди № 15 від 01 вересня 2010 року відсутня, книги записів про державну реєстрацію до архіву Відділу не передавались (повідомлення Відділу у Згурівському районі Головного управління Держгеокадастру у Київській області – а.с.88).

07 грудня 2016 року між відповідачами ОСОБА_3 та ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» було укладено договір оренди № б/н, згідно якого відповідач ОСОБА_3 передав в оренду вищезазначену земельну ділянку ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» та проведено державну реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки, номером запису про інше речове право 17945455 від 08.12.2016 року, що встановлено з копії договору оренди землі (а.с.70), копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а.с.8), оригіналу та копії реєстраційної справи № 1108321832219 (а.с.60-71).

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що на момент укладення договору оренди землі від 07 грудня 2016 року у відповідача ОСОБА_3 було відсутнє право на укладення спірного договору, оскільки його земельна ділянка ще перебувала в оренді попереднього орендаря – СФГ «Риск». Заборона щодо укладення такого договору, прямо визначена законом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи таке .

В силу ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. ст. 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення договору оренди землі від 01 вересня 2010 року) передбачалось, що договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

В силу ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як вбачається з договору оренди № 15 від 01 вересня 2010 року, його державна реєстрація була проведена 11 грудня 2012 року, а тому саме з цього часу договір оренди набрав чинності.

Заперечуючи проти позову, ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» стверджував, що договір оренди між СФГ «Риск» та ОСОБА_3 не був укладений в силу відсутності його реєстрації, а тому право позивача не було порушене. ТОВ ««ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» доводив цей юридичний факт (відсутність реєстрації) тим, що державний реєстратор при проведенні реєстрації договору оренди від 7 грудня 2016 року виявив відсутність реєстрації речового права на земельну ділянку, яка передавалась в оренду ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД». Однак при цьому

Посилання відповідача ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» на те, що відомості про державну реєстрацію договору оренди, які зазначені в ньому є недостовірні, суд першої інстанції правильно оцінив критично, оскільки залишилось без належного спростування відповідачами та обставина, що в самому договорі міститься запис про його державну реєстрацію і не було встановлено неправомірних дій будь-яких осіб щодо внесення цього запису до договору оренди.

Судова колегія погоджується із доводами позивача щодо того, що лист ГУ Держгеокадастру в Київській області від 22 серпня 2017 року, на який в своїй апеляційній скарзі посилається скаржник, не містить категоричну відповідь про те, що договір оренди № 15 від 01 вересня 2010 року , який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Згурівському районі 11 грудня 2012 року за № 322190004002706, взагалі не зареєстрований відділом, а тільки вказує на відсутність інформації без пояснення причин.

Разом із тим, лист відділу Згурівського району ГУ Держгеокадастру в Київській області № 3-111/0-106/6-15 від 15.05.2015 року, який був досліджений в цивільній справі № 365/279/15-ц підтвердив, що згідно з матеріалами місцевого фонду документації із землеустрою відділу Держземагенства у Згурівському районі, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221986400:07:017:0048, яка знаходиться на території Турівської сільської ради дійсно був зареєстрований відділом згідно статті 15 закону України «Про оренду землі».

Таким чином судом були досліджені два документи, які містили в собі суперечливу інформацію.

Однак проти факту реєстрації такого договору також не заперечував відповідач ОСОБА_3 в своїй позовній заяві до ФГ «Риск» про визнання договору оренди недійсним ( Справа №365/279/15-ц) Рішення у вказані справі досліджував суд першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно оцінивши надані сторонами докази правильно встановив як дату укладення договору оренди між ФГ «Риск» та ОСОБА_3 01 вересня 2010 року так і дату набрання ним чинності 11 грудня 2012 року. Оскільки строк дії вказаного договору оренди 10 років, то, відповідно, на час укладення оспорюваного договору оренди він був чинним.

При цьому передавши земельну ділянку у користування іншій особі, ОСОБА_3 було достовірно відомо і про дату його укладення і про реєстрацію і про виконання сторонами.

Підстави для припинення договору оренди землі передбачені ст. 31 Закону України «Про оренду землі».

Положеннями ст. 32 Закону України «Про оренду землі» регулються питання припинення договору оренди землі шляхом його розірвання.

Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

В силу ч. 2 ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець зобов'язаний не вчиняти дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані із позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється в тому числі шляхом визнання угоди недійсною.

Згідно ч.1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є не додержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Пунктом 5 вищезазаначеної Постанови передбачено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Внаслідок укладення договору оренди землі № б/н від 07 грудня 2016 року між ОСОБА_3 та ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» було порушено права СФГ «Риск», як орендаря цієї ж земельної ділянки, а тому даний договір правомірно судом першої інстанції був визнаний недійсним.

На момент укладення договору оренди землі від 07 грудня 2016 року у відповідача ОСОБА_3 було відсутнє право на укладення спірного договору, оскільки його земельна ділянка ще перебувала в оренді попереднього орендаря СФГ «Риск». Заборона щодо укладення такого договору, прямо визначена законом. Так, відповідно до положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства.

Укладення нового договору оренди земельної ділянки, яка вже є об'єктом (предметом) оренди за іншим чинним договором оренди землі, що не припинився та не розірваний у встановленому законом порядку, прямо суперечить вимогам ст. 792 ЦК України, а також ст.ст. 6, 13, 17, 25 Закону України «Про оренду землі», оскільки це унеможливлює реалізацію права користування земельною ділянкою первинним орендодарем.

Тобто один об'єкт оренди – земельна ділянка у період дії відповідного договору не може бути об'єктом оренди за іншим договором, укладеним пізніше, оскільки це унеможливлює реалізацію права користування цим об'єктом.

З врахуванням наведеного, судова колегія не погоджується із доводами ТОВ «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» щодо того, що договір оренди земельної ділянки між ФГ «Риск» та ОСОБА_3 є неукладеним та не є вчиненим, оскільки, як було зазначено вище, договір оренди був укладений і набув чинності з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Таким чином судова колегія прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права .

Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ОСОБА_2 Юкрейн ЛТД» без задоволення.

Рішення Згурівського районного суду Київської області від 20 грудня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: