Постанова № 74270714, 22.05.2018, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/726/17 Головуючий у І інстанції Унятицький Д. Є.Провадження № 22-ц/780/1789/18 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 4 22.05.2018

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 травня 2018 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді: - ОСОБА_1,

суддів: Березовенко Р.В., Лівінського С.В.,

при секретарі Шуляку Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, треті особи: Комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації", ОСОБА_4, про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и л а :

Статтею 351 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд, у межах апеляційного округу якого(території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 8, 9, 11 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується; справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, а також заяви і скарги подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не відкрито на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що він є власником житлового будинку та земельної ділянки по вулиці Різдвяній, 13 (колишня назва Леніна) в смт.Немішаєве Бородянського району Київської області.

Його сусіди ОСОБА_5 та її дочка ОСОБА_3 періодично та неодноразово переміщували паркан і незаконно захоплювали окремі частини його земельної ділянки. На території земельної ділянки батьків ОСОБА_2 знаходилася криниця, яка внаслідок захоплення частини його земельної ділянки знаходиться на земельній ділянці ОСОБА_3

Зазначав, що у 2005 році ОСОБА_3 розпочала оформлення документів для державної реєстрації прав на земельну ділянку та надала акт погодження зовнішньої межі, в якому було підроблено його підпис.

Також у вказаному акті відсутні підписи власників суміжних земельних ділянок ОСОБА_6 та ОСОБА_1 При цьому площа земельної ділянки ОСОБА_3 була збільшена в акті з 0,057 га до 0,114 га. Збільшення площі відбулося за рахунок попереднього перенесення паркану і зменшення розмірів ділянки ОСОБА_2 Ні ОСОБА_3, ні її матері ОСОБА_5 рішення на виділення земельної ділянки Немішаївською селищною радою не надавалося.

На підставі підроблених документів, а саме, акту погодження та встановлення меж в натурі було оформлено приватизацію збільшеної ділянки на ОСОБА_3 та видано Державний акт на право власності на земельну ділянку.

Оскільки державний акт на землю виданий ОСОБА_3 на підставі підроблених документів, то просив визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий ОСОБА_3 на підставі рішення Немішаївської селищної ради і державну реєстрацію земельної ділянки та рішення 19 сесії ІУ скликання виконкому Немішаївської селищної ради від 28 квітня 2005 року в частині видачі акту погодження, виданий ОСОБА_3 від 17 травня 2005 року. Також просив встановити межі його земельної ділянки, що існували до порушення права користувача, повернувши йому частину ділянки, на якій знаходиться криниця.

Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивача з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, яким визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (ЯК №335051), виданий ОСОБА_3 на підставі рішення 19 сесії ІУ скликання виконкому Немішаївської селищної ради та скасувати державну реєстрацію земельної ділянки, за адресою смт. Немішаєве, вулиця Лісова, 7.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Якщо одна із сторін визнала пред’явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 206 цього Кодексу.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що суду не надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт неодноразового перенесення паркану відповідачкою, внаслідок чого вона заволоділа земельною ділянкою на якій розміщений належний позивачу колодязь, належність цього колодязя позивачу (враховуючи, що у власності позивача перебуває лише колодязь №5), також не надано доказів винесення рішення 28 квітня 2005 року селищною радою в частині видачі акту погодження від 17 травня 2005 року.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст.152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом способів.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом позивач ОСОБА_2 є власником житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в селищі Немішаєве Бородянського району Київської області, вулиця Леніна, 13 (т.1 а.с.165).

Рішенням Немішаївської селищної ради 19 сесії 04 скликання від 28 квітня 2005 року ОСОБА_7 та ОСОБА_3 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,114 га для будівництва та обслуговування житлового будинку в смт. Немішаєве по вул. Лісова,7, що підтверджується копією рішення (а.с.75).

На підставі зазначеного рішення виготовлено державний акт (а.с.67-68), відповідно до якого ОСОБА_3 та ОСОБА_7 були співвласниками земельної ділянки по вул.Лісова, 7 в смт. Немішаєве площею 0,1121 га.

Судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_7 18 червня 2013 року подарували ОСОБА_4 належні їм житловий будинок, надвірні будівлі та споруди (в тому числі колодязь №1), та земельну ділянку по вулиці Лісовій, 7 в селищі Немішаєве Бородянського району Київської області, що підтверджується копіями договорів (а.с.103-104, 106-107).

Проте, обдарований спірною земельною ділянкою ОСОБА_4 не є відповідачем у даній справі, а, як зазначено, третьою особою, як і Комунальне підприємство Київської обласної ради "Північне бюро технічної інвентаризації".

З огляду на вищенаведене, так як позов пред’явлено до неналежного відповідача і ОСОБА_3 прав позивача ОСОБА_2 не може порушувати, оскільки не є власником земельної ділянки, то ухвалене судом рішення колегія суддів не може вважати обгрунтованим та законним.

Таким чином, оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з’ясування обставин, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи та зроблені з порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відповідно до вимог ст.376 ЦПК України є підстави для його скасування з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.367, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бородянського районного суду Київської області від 22 січня 2018 року скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: