Вирок № 74270214, 24.05.2018, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/4934/16-к

Провадження № 1-кп/524/24/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області

у складі: головуючого судді: Олейнікової Г.М.

при секретарі: Хім’як І.М.

за участю прокурора: Тютюнник Я.Л.

захисника ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілої ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Кременчука Полтавської області кримінальне провадження , внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12016170090002094 від 23.05.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, невійськовозобов’язаного, не працюючого, не одруженого , маючого на утриманні неповнолітню дитину , судимого:

1)26.11.2014 року Знам,янським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч.2 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 роки. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 2 роки. 16.11.2016 року ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області звільнення від відбування покарання з випробуванням скасовано та направлений для відбування , призначеного вироком Знам,янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 року покарання у виді 3 -х років позбавлення волі ;

2)16.11.2016 року Олександрійським міськрайонним судом Кіровоградської області за ст. 185 ч.1,2 ст. 70 ч.1 КК України до покарання у вигляді 2-х років позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч.4 КК України вирок Знам,янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 року виконувати самостійно.

3)11.07.2017 року Ленінським районним судом м. Кіровограда за ст. 185 ч.2, ст. 70 ч.4 КК України до покарання у вигляді 3-х років 1-го місяця позбавлення волі. 01.03.2018 року ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда клопотання засудженого ОСОБА_2 задоволено і було застосовано покарання за наявності кількох вироків у відношенні ОСОБА_2 і на підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання за вироком Знам,янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 26.11.2014 року у виді позбавлення волі строком на 3 роки більш суворим покаранням за вироком Ленінського районного суду м.Кіровограда від 11.07.2017 року у виді позбавлення волі на строк 3 роки 1 місяць і остаточно призначено покарання за наявності кількох вироків у вигляді 3-х років 1-го місяця позбавлення волі.

проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 «б», у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

22.05.2016 року о 23 год. 00 хв. ОСОБА_2, повторно, виходячи із корисливих мотивів, маючи умисел на відкрите заволодіння чужим майном, перебуваючи поблизу будинку № 11 по вул. Ігоря Сердюка м. Кременчука Полтавської області, відкрито для оточуючих, шляхом ривку, зірвав із шиї потерпілої ОСОБА_3 ланцюжок із металу жовтого кольору , 585 проби, вагою 7,69 грам, вартістю 4462,50 грн., та кулон із металу жовтого кольору , 585 проби, вагою 1,57 грам, вартістю 911,10 грн., який був закріплений на ланцюжку, чим завдав останній матеріальну шкоди на загальну суму 5373,60 грн. З місця вчинення злочину зник, викраденим розпорядився на власний розсуд.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні вину у вчиненому злочині на початку судового розгляду справи не визнав , але перед закінченням з,ясування обставин по справі та перевірку їх доказами вину у вчиненому злочині визнав і пояснив, що 22.05.2016 року він гуляв в районі супермаркетів Маркетопт та АТБ м. Кременчука , побачив бійку, так як свідок ОСОБА_4 штовхнув мотоцикл ,який стояв біля супермаркету «АТБ» і впав , тому хлопці почали бити ОСОБА_4 , а він на прохання потерпілої та її подруги намагався йому допомогти , коли бійка закінчилась , він підійшов до потерпілої обійняв її та зняв із її шиї ланцюжок з кулоном та пішов. Він не чув , щоб потерпіла , щось йому кричала , до бійки він дійсно підходив до потерпілої , яка була з двома дітьми, хотів з нею познайомитись. Ланцюжок він на наступний день віддав ОСОБА_5 , який його заклав в ломбард , скільки він йому передав грошей він не пам,ятає , гроші він витратив на власні потреби , а саме на ліки для своєї знайомої дівчини . Не може суду пояснити , чому потерпіла та свідки розповідають про інші обставини вчинення ним злочину, що він підбіг до потерпілої , зірвав ланцюжок і втікав з ним . Раніше він потерпілу не знав , тому вважає що підстав обумовлювати його немає. З вартістю викраденого , яке зазначене в обвинувальному акті він згоден. Відносно того , що під час проведення підготовчого судового засідання він пояснював суду , що йому прокурором не вручалась копія обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування , то він помилився , оскільки події відбувались давно , а в розписці про отримання копії обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування ,яка є на аркуші справи 5 , його підпис. У скоєному злочині він щиро кається , просить його суворо не карати.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєному кримінальному правопорушенні , підтверджується:

-показаннями потерпілої ОСОБА_3, яка у судовому засіданні пояснила, що в кінці травня 2016 року, приблизно о 23 год. 00 хв. вона йшла разом із своїми друзями, а саме із ОСОБА_6, ОСОБА_4 та трьома дітьми, поблизу супермаркету «Маркетопт» по вул. Ігоря Сердюка м. Кременчука. Коли раптово ззаду до неї підбіг обвинувачений ОСОБА_2 схопив її одною рукою за шию, а іншою рукою заліз під одяг , схопив за ланцюжок та намагався його зірвати , але з першої спроби у обвинуваченого не вийшло зірвати ланцюжок , тоді він сильніше смикнув і зірвав у неї з шиї золотий ланцюжок, вагою приблизно 8 грам, разом із золотим кулоном із зображенням «Діви Марії», та втік через дорогу. Вона із свідком ОСОБА_4 побігли за обвинуваченим ОСОБА_2,намагалися його наздогнати , кричали йому, щоб він зупинився, але вони обвинуваченого не наздогнали , так як останній втік. ОСОБА_2 був одягнутий у чорну кепку, куртку, і в нього було дуже бліде обличчя, яке вона дуже добре запам’ятала. Коли до неї підбіг ОСОБА_2, то поруч з нею знаходилось троє неповнолітніх дітей , також він , коли зривав ланцюжок із шиї , сказав ій «замовкни , ми з тобою найкращі друзі» З вартістю викраденого майна , яке зазначено в обвинувальному акті вона погоджується у повному обсязі. Із викраденого їй нічого не було повернуто. Просить призначити обвинуваченому суворе покарання.

-показаннями свідка ОСОБА_6, яка у судовому засіданні пояснила, що в кінці травня 2016 року , приблизно о 23 год. 00 хв. вона йшла разом із своїми друзями, а саме із ОСОБА_3 та ОСОБА_4 біля супермаркетів «Маркетопт» та «АТБ» м. Кременчука . Біля супермаркету «АТБ» стояв обвинувачений ОСОБА_2 та почалася бійка, в якій брав участь її колишній співмешканець ОСОБА_4, яка в подальшому перейшла у двір будинку, в якому знаходиться супермаркет «АТБ». ОСОБА_2 постійно перебував поруч з нею та потерпілою, намагався їх заспокоїти, постійно казав їм, що він «свій». Коли вона відійшла від потерпілої та обвинуваченого ОСОБА_2 почула, як потерпіла кричить «ланцюжок» і побачила як обвинувачений ОСОБА_2 вбирає руки від потерпілої та побіг через дорогу. Потерпіла ОСОБА_3 та її співмешканець ОСОБА_4 побігли за обвинуваченим ОСОБА_2, але вони його не наздогнали. Вона дуже добре запам’ятала обличчя та очі обвинуваченого ОСОБА_2, і в подальшому вона його впізнала при пред,явленні ій фотокарток для впізнання саме по очам, які блищали та обличчю.

-показаннями свідка ОСОБА_4, який у судовому засіданні пояснив, що дату не пам,ятає , в 2016 році , вони гуляли із друзями , а саме він зі своєю співмешканкою ОСОБА_6 і її подругою ОСОБА_3 та їх неповнолітніми дітьми . В цей день вони на трьох вжили 0,5 літра горілки , потім пішли до маршрутного таксі , коли проходили біля супермаркетів «Маркетопт» та «АТБ», він по необережності штовхнув мопед, який стояв біля супермаркету «АТБ» , почалась бійка між ним та трьома невідомим йому хлопцями , ОСОБА_2 в цій бійці участь не приймав . Коли закінчилась бійка , то він з ОСОБА_3 та ОСОБА_6 пішли далі , але він спіткнувся та впав на бік і побачив , як ззаду ОСОБА_2 обхватив за шию потерпілу ОСОБА_7 , а потім почав бігти від неї , а потерпіла кричала « допоможіть, ланцюжок» , він побіг за обвинуваченим , але його не здогнав . Він не бачив , як саме обвинувачений зірвав ланцюжок у потерпілої , але вона йому потім розповідала, що він підбіг позаду до неї однією рукою схопив її за шию , і іншою зірвав золотий ланцюжок, на якому висів золотий кулон і побіг через дорогу. По діям обвинуваченого і реакції потерпілої йому було зрозуміле , що саме ОСОБА_2 зірвав з її шиї ланцюжок і побіг через дорогу .

Крім того вина обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєному кримінальному правопорушенні , підтверджується письмовими доказами, наданими стороною обвинувачення, а саме:

-протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.05.2016 року із якого убачається, що потерпіла ОСОБА_3 повідомила, що 22.05.2016 року близько 23 год. 44 хв. за адресою перехрестя Академіка Маслова з вул. І. Сердюка м. Кременчука , невідомий чоловік шляхом ривка заволодів ланцюжком з кулоном з білого золота вартістю 10000 грн. (а.с. 1 т.2).

-протоколом пред’явлення особи, для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року із якого убачається, що потерпіла ОСОБА_8 на фотознімку № 2 впізнає особу, за зовнішніми ознаками обличчя,зачіскою, відблиском очей, формою вух,чоловіка, який 22.05.2016 року о 23 год. 30 хв. відкрито заволодів її майном. На фотознімку № 2 зображений ОСОБА_2 (а.с. 5-6 т.2)

-листом директора відділення ПТ «Ломбард Капитал» ОСОБА_9 із якого убачається, що в облікових та реєстраційних даних відділення ломбарду розташованого у буд. 27 «а», по вул. Воровського в м. Кременчуці встановлено факт звернення до ломбарду ОСОБА_5, який 23.05.2016 року отримав кредит у розмірі 4103 грн. під заклад ланцюгу вагою 7,69 грм, 583 проби. (а.с. 7 т.2)

-протоколом пред’явлення особи, для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року із якого убачається, що свідок ОСОБА_6 на фотознімку № 4 впізнає особу за зовнішніми ознаками обличчя, зачіскою, відблиском очей, формою вух, яка 22.05.2016 року о 23 год. 30 хв. відкрито заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3. На фотознімку № 4 зображений ОСОБА_2 (а.с. 10-11 т.2).

-статистикою по договору № 576-0000005228 від 08.06.2016 року із якого убачається, що золотий ланцюжок вагою 7,69 гр., пробою 583, зданий до ломбарду ОСОБА_5, (а.с. 14 т.2).

-протоколом пред’явлення особи, для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року із якого убачається, що свідок ОСОБА_4 на фотознімку № 3 впізнає особу за зовнішніми ознаками обличчя, зачіскою, відблиском очей, формою вух, яка 22.05.2016 року о 23 год. 30 хв. відкрито заволоділа майном потерпілої ОСОБА_3. На фотознімку № 3 зображений ОСОБА_2 (а.с. 25-26 т.2).

Вищевказані докази , які були досліджені у судовому засіданні суд вважає відповідно до вимог ст..86 КПК України допустимими , оскільки вони не були отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами. Також Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (параграф 34 рішення у справі Тейксейра де Кастро проти Португалії від 9 червня 1998 року, параграф 54 рішення у справі Шабельника проти України від 19 лютого 2009 року).

Відносно клопотання захисника ОСОБА_1 щодо визнання протоколу пред’явлення потерпілій ОСОБА_3В особи для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року , який міститься на аркушах справи 5-6 т. 2 недопустимим доказом по справі , так як впізнання особи, проводились за фотознімками, а не особисто, також особи, які зображенні на фотокартках у протоколі пред’явлення мають різкі відмінності між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення, то суд дане клопотання захисника вважає необґрунтованим і таким що не підлягає задоволенню , так як на аркуші справи 4 т.№2 є заява потерпілої ОСОБА_10, із якої убачається, що вона просить проводити впізнання особи, за фотознімками з метою забезпечення її особистої безпеки, що не суперечить вимогам ст. 228 ч.4 КПК України де зазначено , що з метою забезпечення безпеки особи, яка впізнає, впізнання може проводитися в умовах, коли особа, яку пред’являють для впізнання, не бачить і не чує особи, яка впізнає, тобто поза її візуальним та аудіоспостереженням. Про умови проведення такого впізнання та його результати зазначається в протоколі. Про результати впізнання повідомляється особа, яка пред’являлася для впізнання. Частиною 6 ст.228 КПК України передбачено , що за необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Проведення впізнання за фотознімками, матеріалами відеозапису виключає можливість у подальшому пред’явленні особи для впізнанняПри проведенні даної слідчої дії, як пред’явлення особи, для впізнання за фотознімками , суд вважає слідчим СВ Кременчуцького ВП ГУНП у Полтавській області ОСОБА_11 істотних порушень прав та свобод людини , гарантованих Конституцією не було допущено. Також твердження захисника відносно того, що особи на фотознімках у протоколі пред’явлення особи, для впізнання мають різкі відмінності між собою за формою та іншими особливостями, суд не приймає до уваги, оскільки як убачається із фотознімків, які містяться у протоколі пред’явлення особи, для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року( а.с. 5-6 т.2) особи , які відображені на цих фотознімках не мають різких відмінностей у віці , зовнішності та одязі, як це передбачено вимогами ст.. 228 ч.2 КПК України. .

Відносно клопотання захисника ОСОБА_1 про визнання розпорядження директора Державної скарбниці України Національного банку України «Про закупівельні ціни на дорогоцінні метали в брухті» № 1334-р від 20.05.2016 року( а.с. 8-9 т.2) недопустимим доказом по справі , оскільки на розпорядження відсутній підпис директора, то суд вважає воно не підлягає задоволенню , так як вищевказане розпорядження видається державним органом України, а саме директором Державної скарбниці України Національного банку України щодня , публікується на офіційному сайті Національного банку України, є публічно доступним і з ним можливо ознайомитись на сайті Національного банку України за посиланням офіційного веб-ресурсу Національного банку України https://bank.gov.ua/control/uk/publish/category?cat_id=41975235&page=6., тобто підстав , передбачених ст.. 87 ч.2, 3 КПК України для визнання вищевказаного доказу недопустимим судом не встановлено.

Суд, вважає, доказаним у судовому засіданні скоєння обвинуваченим тяжкого злочину і кваліфікує його дії за ст. 186 ч.2 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно. Суд також відповідно до вимог ст.. 374 ч.3 п.2 КПК України де зазначено , що у мотивувальній частині вироку зазначаються:у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; вважає , доведеним обвинувачення в тій частині , що злочин був вчинений обвинуваченим ОСОБА_2 саме способом відкритого викрадення чужого майна , шляхом ривку рукою із шиї потерпілої ОСОБА_3 ланцюжка з кулоном , з якими обвинувачений з місця вчинення злочину зник , а показання обвинуваченого ОСОБА_2 в частині способу вчинення злочину , а саме , що він не зривав з шиї потерпілої ОСОБА_3 ланцюжок із кулоном , а її обняв рукою та зняв ланцюжок з кулоном і пішов з місця вчинення злочину суд оцінює критично , так як вони спростовуються показаннями потерпілої ОСОБА_3, свідків ОСОБА_6, ОСОБА_4 , даними у судовому засіданні , що обвинувачений заволодів чужим майном , саме шляхом ривку та з місця злочину втік , а його намагались наздогнати потерпіла та свідок ОСОБА_4, не вірити показанням потерпілої та свідків суд не находить підстав, так як їх показання є стабільними , послідовними і підтверджуються дослідженими судом матеріалами кримінального провадження , а саме протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується від 23.05.2016 року (а.с. 1 т.2),протоколом пред’явлення потерпілій ОСОБА_3 особи, для впізнання за фотознімками від 14.06.2016 року (а.с. 5-6 т.2)

При призначенні покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особистість обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, стан здоров’я обвинуваченого, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, думку потерпілої ОСОБА_3, яка наполягає на призначенні суворого покарання обвинуваченому ОСОБА_2, обставини, які пом’якшують і обтяжують покарання.

Суд також при призначенні обвинуваченому покарання враховує практику Європейського суду з прав людини у справах «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.), в яких Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».

У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Наведені приписи закону стосуються призначення, як основного так і додаткового покарання.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого у відповідності зі ст. 66 КК України є те , що він згідно довідки медичної частини Кіровоградської УВП хворіє тромбофлебітом підколінних вен обох нижніх кінцівок , трофічні виразки обох ступенів на фоні хронічного порушення периферичного кровообігу , пересувається з допомогою ортопедичних засобів ( мед. палка , костили , ходунки ), має неповнолітню дитину , сина ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження та довідкою начальника державної установи «Чернігівська виправна колонія (№44) ОСОБА_13 Судом під час розгляду справи не були встановлені такі обставини , які пом, якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 і були зазначені під час судових дебатів прокурором , захисником та обвинуваченим , а саме визнання вини та щире каяття , оскільки під час судового розгляду справи обвинувачений ОСОБА_14 вину не визнавав у вчиненому злочині , а при визнанні вини перед закінченням з,ясування обставин по справі та перевірку їх доказами надав суду показання в частині обставин вчинення злочину , які не відповідають формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним та спростовуються показаннями потерпілої , свідків та дослідженими письмовими доказами сторони обвинувачення . Відносно обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме щире каяття , то вона також не встановлена судом , оскільки під час досудового розслідування та на початку судового засідання ОСОБА_2 не визнавав себе винним у вчиненні злочину і відповідно заподіяну шкоду потерпілій ОСОБА_3 не відшкодував. Згідно зі ст. 66 КК України щире каяття може бути визнане обставиною, що пом’якшує покарання винного. Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Однак, у матеріалах справи відсутні дані на підтвердження того, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував або намагався відшкодувати збитки потерпілій, дана правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду України від 16.10.2017 року.

Обставини, які обтяжують покарання обвинуваченого у відповідності до ст.67 КК України судом не встановлені.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, одночасно враховуючи зазначені обставини, з урахуванням особи винного, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання в межах санкції статті , по якій кваліфіковані дії обвинуваченого у вигляді позбавлення волі, але не на максимальний строк. Суд вважає , що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливо саме в ізоляції від суспільства , так як він відповідно до вимог ст.. 12 КК України вчинив тяжкий злочин , потерпіла наполягає на призначенні обвинуваченому суворого покарання , ОСОБА_2 раніше судимий за корисливі злочини проти власності , у скоєному суд вважає щиро не розкаявся , так як шкоду потерпілій не відшкодував , бажання виправити наслідки вчиненого не виявив. Таким чином , з наведеною сукупністю обставин , саме форма відбування покарання в умовах ізоляції від суспільства є справедливим та виваженим заходом примусу, а також, вона забезпечить виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.. З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від відбування покарання, відповідно до вимог ст.. 75 КК України з іспитовим строком . Також покарання обвинуваченому ОСОБА_2 повинно бути призначено із застосуванням ст. 70 ч.4 КК України, оскільки він судимий 11.07.2017 року Ленінським районним судом м. Кіровограда до покарання у вигляді 3-х років 1 місяця позбавлення волі і після постановлення вироку встановлено, що ОСОБА_2 винен ще в іншому злочині вчиненому ним до постановлення попереднього вироку, тому суд вважає шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2017 року ,більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком остаточно призначити покарання у вигляді 4 –х років позбавлення волі. Призначення такого покарання відповідає принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст.6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року.

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з 23.05.2018 року згідно ухвали суду від 23.05.2018 року . Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.03.2018 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII)строк попереднього ув'язнення з 27.05.2016 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року до 07.12.2017 року на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року за № 2046-VIII). зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку день за день. Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув,язнення з 08.12.2017 року по 22.05.2018 року включно з розрахунку день за день.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Процесуальні витрати по справі - відсутні.

Речові докази по справі – відсутні.

Керуючись ст.ст.368,370,374 КПК України , суд,-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді 4-х років позбавлення волі .

Відповідно до ст. 70 ч.4 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного за вироком Ленінського районного суду м. Кіровограда від 11.07.2017 року більш суворим покаранням, призначеним за цим вироком остаточно призначити покарання у вигляді 4 –х років позбавлення волі .

Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити попередній – тримання під вартою. Строк відбуття покарання рахувати з 23.05.2018 року згідно ухвали суду від 23.05.2018 року . Зарахувати у строк відбування покарання ОСОБА_2 згідно ухвали Ленінського районного суду м. Кіровограда від 01.03.2018 року на підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26.11.2015 року № 838-VIII)строк попереднього ув'язнення з 27.05.2016 року по 20.06.2017 року включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі; строк попереднього ув'язнення з 21.06.2017 року до 07.12.2017 року на підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо правил складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року за № 2046-VIII). зарахувати у строк покарання у виді позбавлення волі з розрахунку день за день. Зарахувати у строк відбування покарання строк попереднього ув,язнення з 08.12.2017 року по 22.05.2018 року включно з розрахунку день за день.

Вирок може бути оскаржений в апеляційний суд Полтавської області,через Автозаводський районний суд м. Кременчука Полтавської області протягом 30 днів з дня його проголошення, а засудженим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддя: