Постанова № 74270105, 22.05.2018, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач -Назарова М.В.

Справа № 428/12940/17

Провадження № 22ц/782/329/18

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року Апеляційний суд Луганської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Назарової М.В.,

суддів: Єрмакова Ю.В., Лозко Ю.П.,

за участю секретаря Подрябінкіна Я.Г.,

представника відповідача - ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сєвєродонецького РЕМ ОСОБА_3,

учасники справи: позивач – ОСОБА_4, відповідач – ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сєвєродонецького РЕМ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Апеляційного суду Луганської області в м. Сєвєродонецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_4

на рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2018 року, ухваленого Сєвєродонецьким міським судом у складі: судді Юзефовича І.О. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 акціонерного товариства "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сєвєродонецького РЕМ про визнання дій такими, що порушують права споживача, стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1493,15 грн. та моральної шкоди у розмірі 1493,15 грн.,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2017 року ОСОБА_4 звернувся із позовом до ОСОБА_5 акціонерного товариства "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сєвєродонецького РЕМ, в обґрунтування якого посилався на те, що позивач є споживачем комунальних послуг з постачання електроенергії від відповідача ОСОБА_5 акціонерного товариства "Луганське енергетичне об'єднання" (далі – ПАТ «ЛЕО») в особі Сєвєродонецького РЕМ, між якими 20.09.2004 року укладено договір №73-2-29-042 про користування електричною енергією побутовим споживачем. З 18.09.2017 року по 29.09.2017 року відповідач без попередження багаторазово відключав належну позивачу квартиру від енергопостачання, мотивуючи наявністю заборгованості за послуги, яка дійсно була. Відключення електропостачання позивачу сталося з вини відповідача, оскільки той в порушення вимог діючих нормативно-правових актів та договору не сповістив позивача заздалегідь про таке відключення, чим завдав позивачу матеріальну шкоду у розмірі п’ятикратної вартості недовідпущеної йому як споживачу електричної енергії у розмірі 1493,15 грн. Позивач також вважає, що в такому ж розмірі відповідач має відшкодувати йому і моральну шкоду, яка полягає в моральних та фізичних стражданнях позивача, неможливості робити уколи та своєчасний електромасаж хворих ніг, користуватися побутовими приладами, необхідними для життєдяльності.

Представник ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Сєвєродонецького РЕМ надав в суді першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 з огляду на відсутність договору між сторонами про користування електричною енергією і існування у позивача станом на вересень 2017 року заборгованості перед відповідачем у сумі 1744,09 грн., що має наслідком застосування до нього вимог пункту 35 Правил користування електричною енергією для населення (далі – ПКЕЕН), проте відповідач не не здійснював відключення квартири позивача, а встановлений у останнього електролічильник обмежує споживача за електричною потужністю у разі виникнення простроченої заборгованості. Обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законодавством. Вимога позивача про стягнення на його користь п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії та моральної шкоди нічим не передбачені.

Рішенням Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2018 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що в цілому він згоден з рішенням суду, проте вважає, що вказане рішення підлягає перегляду та просить стягнути з відповідача на його користь передбачену законодавством відповідальність електропостачальника за порушення законодавства (недовідпущення споживачу електричної енергії з вини електропостачальника) в сумі 9266,40 грн. та моральну шкоду в розмірі 9266,40 грн. Доводами апеляційної скарги є те, що п’ятикратний розмір недовідпущеної позивачу електроенергії витікає з законодавства про захист прав споживачів, оскільки нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача; оскільки відсутня методика розрахунку недовідпущеної побутовому споживачу електричної енергії, то застосуванню для вартості недовідпущеної внаслідок відключення електроенергії слід застосовувати Методику визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджену постановою НКРЕ України від 04.05.2006 року №562; відмовляючи у стягненні моральної шкоди, суд неправильно застосував вимоги ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів», в якій йдеться про заподіяння шкоди небезпечною для життя і здоров’я продукцією, у той час, коли позивачу надавалися послуги, а не продукція; загальна потужність менша ніж передбачена договором 7,8 кВт є недоліком послуги (продукції).

На апеляційну скаргу позивача надійшов відзив відповідача ТОВ «Луганське енергетичне об'єднання» в особі Сєвєродонецького РЕМ, в якому відповідач просить у задоволенні скарги відмовити з посиланням на те, що Договір про користування електричною енергією між позивачем і відповідачем відсутній; оплату за спожиту електроенергію здійснює не в повному обсязі, тому виникла заборгованість станом на вересень 2017 року у розмірі 1744,09 грн.; вимога позивача в апеляційній скарзі про стягнення на його користь п’ятикратної вартості недовідпущеної електроенергії не ґрунтується на нормах закону, оскільки жодним нормативно-правовим документом така відповідальність електропостачальника не передбачена; наведений позивачем розрахунок недовідпущеної електроенергії не заслуговує на увагу, оскільки Методика визначення обсягу та вартості електричної енергії не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затверджена постановою НКРЕ України від 04.05.2006 року №562 (далі – Методика), не підлягає застосуванню до спірних правовідносин; позивачем не обґрунтовано розмір моральної шкоди та її наявність. Вважає, що збільшення позивачем розмір позовних вимог необґрунтованим (а.с. 84-86 ).

Апеляційне провадження по справі було відкрито 16 квітня 2018 року, ухвалою суду від 07 травня 2018 року справу призначено до апеляційного розгляду на 22 травня 2018 року об 11-й.

Представник відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання" в особі Сєвєродонецького РЕМ ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала відзив на апеляційну скаргу.

Позивач, належним чином повідомлений про про дату, час і місце розгляду справи, до судового засідання не з’явився, що відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши ці доводи та вимоги, колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадаї верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманям норм процесуального права.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України "Про захист прав споживачів", Законом України "Про електроенергетику", Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року №1357 з подальшими змінами та доповненнями, нормами ЦК України, а в період з 20.09.2004 року до 31.12.2005 року і з 01.01.2006 року до 31.12.2006 року – і договором №73-2-29-04 від 20.09.2004 року про користування електричною енергію побутовим споживачем, згідно якого енергопостачальник взяв на себе обов’язок постачати споживачеві електричну енергію у необхідних йому обсягах відповідно до загальної потужності струмоприймачів споживача 7,8 кВТ, а споживач зобов’язався її своєчасно оплачувати.

Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно пункту 19 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1357 від 26 липня 1999 року (далі – Правила), розрахунки населення за спожиту електричну енергію здійснюються за діючими тарифами (цінами) для населення на підставі показів засобів обліку.

За змістом пункту 21 Правил користування електричною енергією для населення зняті споживачем чи отримані та/або зняті енергопостачальником (електророзподільним підприємством) дані про покази засобу обліку в інший день вважаються вихідними даними для визначення показів засобу обліку на перше число календарного місяця шляхом додавання (віднімання) середньодобового споживання, помноженого на кількість днів (діб) між датою зняття показів та першим числом календарного місяця. Платіжний документ, який виписується енергопостачальником, формується ним за обсяг електричної енергії, спожитий протягом календарного місяця (з першого числа розрахункового місяця, по перше число місяця, наступного за розрахунковим).

Відповідно до пункту 27 вказаних Правил у разі несплати або неповної оплати за спожиту електричну енергію у строки, визначені пунктом 20 цих Правил, електропостачальник на 30 день надсилає побутовому споживачу поштою або вручає особисто під підпис попередження про відключення електричної енергії.

У попередженні про відключення електричної енергії електропостачальник зазначає: останні покази засобу обліку, які були зняті працівниками електропостачальника, суму заборгованості за спожиту електричну енергію, період, за який ця заборгованість виникла, обсяг спожитої електричної енергії у зазначений період (з розбивкою обсягів електричної енергії, спожитої в кожному розрахунковому періоді), тарифи (у тому числі блочні, які діяли у відповідному періоді), дату відключення електроустановок об'єкта споживача від електропостачання у разі несплати цієї заборгованості, прізвище, ім'я, по батькові, підпис відповідальної особи і дату.

У разі несплати за спожиту електричну енергію на 30 день після отримання побутовим споживачем попередження енергопостачальник має право відключити побутового споживача від електричної мережі.

Таким чином, споживач зобов'язаний оплачувати фактично спожиту ним електричну енергію та може бути відключений від електричної мережі у випадку несплати вартості сааме спожитої електричної енергії в спосіб та строки, що зазначені в ПККЕН.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_4 та ПАТ «Луганське енергетичне об’єднання» в особі Сєвєродонецького РЕМ перебувають у договірних правовідносинах з приводу постачання електричною енергії позивачу за адресою: пр. Гвардійський, 40-42 м. Сєвєродонецьк.

Позивач ОСОБА_4 є споживачем послуг та має особовий рахунок №73-2-29-042.

З повідомлення відповідача від 28.09.2017 р. вбачається, що припинена подача електроенергії до квартири позивача ОСОБА_4 та зазначена заборгованість у сумі 1297,26 грн. (а.с. 6).

Таким чином, в період з 19 вересня 2017 року по 29 вересня 2017 року внаслідок наявності у позивача ОСОБА_4 заборгованості за надані послуги електропостачання у сумі 1297,26 грн. відповідачем було відключено енергопостачання до його квартири, внаслідок чого недовідпущено електроенергію за 10 днів.

Вказані обставини ніким не оспорюються і ці фактичні обставини справи не є предметом перегляду за доводами апеляційної скарги.

Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_4, суд з посиланням на застосування до спірних правовідносин вимог п. 27, 35 Правил вважав порушеним відповідачем порядку відключення позивача від електропостачання, тому таке відключення є неправомірним і згідно з п. 44 ПКЕЕН відповідач має відшкодувати позивачу вартість недовідпущеної електроенергії за період з 18.09.2017 р. до 28.09.2017 р. у розмірі 209,80 грн., яка складається з наступного розрахунку: кількість спожитої електроенергії позивачем з 09.16 р. по 09.17 р. – 3778 кВт : 12 місяців = 314,83 кВт : 30 днів = 10,49 кВт на добу х 10 днів х 2.

Такі висновки суду суду ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи.

Що стосується доводу апеляційної скарги про застосування до розрахунку вартості недоотриманої позивачем електроенергії Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, необлікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ України від 04.05.2006 року №562, і розрахунку вартості такої електроенергії за перетином проводу, не заслуговують на увагу, оскільки вказана Методика застосовується лише постачальником електричної енергії за регульованим тарифом (електропередавальною організацією) при визначенні обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення правил користування електричною енергією та/або виявлення фактів крадіжки електричної енергії, самовільного підключення до об'єктів електроенергетики і споживання електричної енергії без приладів обліку.

Помилкивим є і довід апеляційної скарги про стягнення на його користь п’ятикратного розміру недовідпущеної позивачу електроенергії як такого, що витікає з законодавства про захист прав споживачів, оскільки пунктом 43 Правил користування електричною енергією для населення, затверджених Постановою КМУ від 26 липня 1999 року №1357, встановлено відповідальність енергопостачальника за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством.

Відповідно до пункту 44 Правил (в редакції Постанови КМУ 4-2006-п від 11.01.2006, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі тимчасового припинення електропостачання з вини енергопостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору у розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії.

Передбачений пунктом 6.1.2 укладеному між сторонами 20.09.2004 року Договору п’ятикратний розмір вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії, який відповідав чинній на той час редакції Правил користування електричною енергією для населення, вірно не взятий судом до розрахунку, оскільки в даному випадку застосуванню підлягають саме Правила в редакції Постанови КМУ 4-2006-п від 11.01.2006.

Помилкове посилання суду на автоматичне пролонгування саме договору між сторонами від 20.09.2004 року не спростовує правильних висновків суду про застосування при розрахунку вартості недовідпущеної енергії у двократному розмірі.

Апеляційний суд також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про відшкодування моральної шкоди, з огляду на наступне.

Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України "Про захист прав споживачів" чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п. 5 частини 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Правовідносини сторін у даній справі випливають з договірних відносин щодо постачання ТОВ «ЛЕО» електричної енергії до квартири позивача - споживача електроенергії.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, Законом України "Про електроенергетику та ПКЕЕН, якими визначено відповідальність енергопостачальника за шкоду, заподіяну споживачу або його майну, в розмірі й порядку, визначених законодавством, а саме – у разі тимчасового припинення електропостачання з вини електропостачальника він несе відповідальність згідно з умовами договору в розмірі двократної вартості недовідпущеної споживачу електричної енергії.

Оскільки вказані норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії, то відсутні і правові підстави для задоволення позову в цій частині.

Інших доводів та вимог апеляційна скарга не містить.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін як законне та обґрунтоване.

Враховуючи висновки, зроблені Великою палатою Верховного Суду про те, що споживач звільняється від сплати судового збору не лише при поданні позовної заяви, а і на інших стадіях судового захисту як єдиного цивільного процесу, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів», стаття 2 ЦПК України), а також вимоги частини 6 статті 141 ЦПК України, зокрема, за подачу апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судовий збір за подачу апеляційної скарги, від сплати якого було звільнено позивача, підлягає компенсуванню за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, Апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 19 березня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови – 25 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: