Постанова № 74269876, 16.05.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

іменем України

16 травня 2018 року м. Кропивницький

справа № 400/575/17

провадження № 22-ц/781/694/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді: Чельник О.І.

суддів: Кіселика С.А., Письменного О.А.

секретаря: Бодопрост М.М.

за участі представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року у складі судді Колесника С.І. у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська», Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» ( далі по тексту – СВК «Агрофірма Маріампольська»), Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області ( далі по тексту Петрівської РДА Кіровоградської області) про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки.

В обґрунтування позову вказала, що вона є власником земельної ділянки площею 7,20 га, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №316753, виданого Петрівською РДА Кіровоградської області 18 серпня 2002 року. Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю, земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_2, розміщена на двох окремих ділянках площею 0,81 га та 6,39 га.

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001338, земельна ділянка площею 6,39 га на даний час перебуває в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська».

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за № 352490004001337, земельна ділянка площею 0,81 га на даний час перебуває в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська».

Оскільки зазначені договори оренди землі зареєстровано 13 червня 2012 року строк їх дії, відповідно до п. 8 договорів, становить 5 років, а також враховуючи ту обставину, що вони не були розірваними в установленому законом порядку, вони дійсні до 12 червня 2017 року.

Посилалась на те, що в порушення вимог чинного законодавства, при дії зазначених договорів оренди землі, між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_2 05 жовтня 2015 року було укладено інші договори оренди землі на зазначені земельні ділянки з іншим строком дії (відповідно до п. 8 договорів) та з іншими умовами договору, в тому числі щодо розміру орендної плати.

Право оренди за зазначеними договорами оренди в порушення вимог законодавства зареєстровано Петрівською РДА, а отже на час реєстрації права оренди землі на вище зазначені земельні ділянки зареєстровано по два договори оренди землі на кожну земельну ділянку.

На підставі викладеного позивач просила визнати недійсними договори оренди землі та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки.

Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір оренди землі земельної ділянки площею 6,39 га, розташованої на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер:3524983100:02:000:0235, укладений 05 жовтня 2015 року між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СВК «Агрофірма Маріампольська», та скасувати рішення державного реєстратора Петрівської РДА Кіровоградської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29916235 від 06 червня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14829462, щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3524983100:02:000:1235.

Визнано недійсним договір оренди землі, земельної ділянки площею 0,81 га, розташованої на території Луганської сільської ради Петрівського району Кіровоградської області, кадастровий номер:3524983100:02:000:0235 укладений 05 жовтня 2015 року між власником земельної ділянки ОСОБА_2 та СВК «Агрофірма Маріампольська», та скасувати рішення державного реєстратора Петрівської РДА Кіровоградської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер: 29739531 від 25 травня 2016 року, номер запису про інше речове право: 14647198, щодо права оренди земельної ділянки кадастровий номер: 3524983100:02:000:2235.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що рішення суду є необґрунтованим та незаконним.

В судовому засіданні представника позивача ОСОБА_1 просив відхилити апеляційну скаргу, оскільки рішення суду є законним та справедливим.

Петрівська РДА Кіровоградської області подала клопотання про розгляд справи без участі її представника, а також просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін.

Інші сторони у судове засідання апеляційного суду не з’явилися. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили.

Колегія суддів постановила ухвалу про слухання справи у відсутності відповідачів на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами по справі, що відповідно до державного акту на право приватної власності на землю серії РІ №316753, виданого на підставі розпорядження голови Петрівської районної державної адміністрації від 18 серпня 2002 року, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки загальною площею 7,20 га, кадастровий номер: 3524983100:02:000:0235, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Луганської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області. Відповідно до відмітки на державному акті він зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №207 (а.с.17,24).

Відповідно до плану зовнішніх меж земельної ділянки, що зазначений в державному акті на право приватної власності на землю, земельна ділянка, що перебуває у власності ОСОБА_2, розміщена на двох окремих ділянках площею 0,81 га та 6,39 га, що також підтверджується актами про встановлення та погодження в натурі меж земельної частки громадянки ОСОБА_2 на території Луганської сільської ради, Петрівського району, Кіровоградської області від 25 травня 2009 року (а.с.19-20, 26-27).

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за №352490004001338, земельна ділянка площею 6,39 га, на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом 23.05.2017 року, перебувала в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська» (а.с.12-13).

Відповідно до договору оренди землі від 23 жовтня 2009 року, зареєстрованого відділом Держкомзему у Петрівському районі 13 червня 2012 року за №352490004001337, земельна ділянка площею 0,81 га, на час звернення ОСОБА_2 до суду з позовом 23.05.2017 року, перебувала в оренді в СВК «Агрофірма Маріампольська» (а.с.10-11).

В подальшому, між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_2 було укладено інші договори оренди землі на зазначені земельні ділянки з іншим строком дії, та з іншими умовами договору, в тому числі щодо розміру орендної плати, а саме вказаними договорами оренди землі від 05 жовтня 2015 року були передані земельні ділянки, загальною площею 6,39 га, кадастровий №3524983100:02:000:0235 та загальною площею 0,81 га, кадастровий №3524983100:02:000:0235 (а.с.14-15,21-22).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що договори оренди землі від 05 жовтня 2015 року на оренду земельних ділянок, кадастровий номер 3524983100:02:000:0235, площею 6,39 га та 0,81 га, укладені між СВК «Агрофірма Маріампольська» та ОСОБА_2 є недійсними, оскільки суперечать чинному законодавству та діючим на момент звернення до суду 23 травня 2017 року договорам від 23 жовтня 2009 року.

Проте, колегія суддів вважає, що з таким висновком суду погодитись не можна з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов’язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі».

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі – це договір, за яким орендодавець зобов’язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов’язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом статей 18, 20 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі підлягає державній реєстрації, якщо такий договір укладений. Після державної реєстрації укладеного договору оренди землі він набирає чинності.

Відповідно до пунктів 41 договорів від 23 жовтня 2009 року, вони набирають чинності після підписання сторонами та державної реєстрації.

Частиною 1 статті 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення договірних правовідносин) встановлені істотні умови, досягнення згоди з яких є обов’язковим для укладення договорів оренди землі: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5 та 6 ст.203 ЦК України.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що договори оренди від 05 жовтня 2015 року було укладено в порушення вимог чинного законодавства, виходячи з такого.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.ст.651, 652 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Відповідно до ч.2 ст. 604 ЦК України зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тим ж сторонами (новація).

З аналізу вищевказаної норми закону вбачається, що новація - це угода про заміну первинного зобов'язання новим зобов'язанням між тими самими сторонами. Вона не припиняє правового зв'язку сторін, оскільки замість зобов'язання, дія якого припиняється, виникає узгоджене ними нове зобов'язання.

Таким чином, підстави для визнання спірних договорів оренди недійсними відсутні, оскільки в період дії договорів оренди землі, укладених 23 жовтня 2009 року, сторони мали право укласти нові договори в порядку ч.2 ст.604 ЦК України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що 05 жовтня 2015 року відбулась новація у зобов’язанні та сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов. Зазначене не може бути підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними у порядку. передбаченому ст.ст.203, 215 ЦК України.

Звернувшись до суду з позовом ОСОБА_2 просила скасувати рішення державного реєстратора Петрівської РДА Кіровоградської області ОСОБА_3 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, щодо права оренди земельних ділянок за кадастровими №3524983100:02:000:1235 та №3524983100:02:000:2235.

Судом встановлено, що на підставі розпорядження голови Петрівської РДА Кіровоградської області від 18 серпня 2002 року ОСОБА_2 було видано один державний акт на право приватної власності на землю серії РІ № 316753 на дві окремі земельні ділянки площею 0,81 га та 6,39 га, загальною площею 7,20 га, з єдиним кадастровим номером 3524983100:02:000:0235 (а.с.17).

З 1 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» № 952-IV від 1 липня 2004 року.

В подальшому було вчинено дії із державної реєстрації права власності на нерухоме майно із внесенням відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо вказаних земельних ділянок, але вже за різними кадастровими номерами, а саме земельна ділянка площею 6,39 га, зареєстрована 31.05.2016 року з кадастровим номером 3524983100:02:000:1235, а земельна ділянка площею 0,8134 га, зареєстрована 19.05.2016 року з кадастровим номером 3524983100:02:000:2235, що підтверджується інформаційними довідками №60727314 та №59810437 (а.с.28, 29).

Таким чином, кадастрові номери не співпадали у зв’язку з тим що державний акт було видано один на дві земельні ділянки, загальною площею 7,20 га з одним кадастровим номером, а нові кадастрові номери земельних ділянок площею 6,39 га та 0,8134 га були зареєстровані в реєстрі, який став діяти після 2013 року, тобто відбувся поділ на дві окремі земельні ділянки, а тому не вбачається, що з цих підстав може бути визнано недійсною і державну реєстрацію оспорюваних договорів оренди.

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке призвело до неправильного вирішення справи, та неправильного застосування норм матеріального права, тому рішення суду відповідно до ст.376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381, 382, 389, 390 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська» задовольнити.

Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 23 січня 2018 року скасувати та ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до сільськогосподарського виробничого кооперативу «Агрофірма Маріампольська», Петрівської районної державної адміністрації Кіровоградської області про визнання недійсним договору оренди землі та скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Повний текст складено 25 травня 2018 року.

Головуючий суддя: О.І. Чельник

Судді: С.А. Кіселик

ОСОБА_4