Ухвала суду № 74269535, 22.05.2018, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1669/17 Головуючий у І інстанції Бездідько В. М. Провадження № 11-кп/795/389/2018 Категорія - ст. 254 КК України Доповідач Короїд Ю. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_1

суддів Карнауха А.С., Оседача М.М.

з участю

секретаря судового засідання Батицької О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 та обвинуваченого ОСОБА_3 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року, відносно

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, приватного підприємця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 254 КК України,

за участю прокурора Мозгового С.К.,

обвинуваченого ОСОБА_3

захисника ОСОБА_4

В С Т А Н О В И Л А:

Вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року ОСОБА_3 визнано винуватим у пред’явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 246 КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1020 грн. в дохід держави.

Запобіжний захід до вступу вироку у законну силу не обирався.

Стягнуто із обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави 8383 грн. 50 коп. шкоди, заподіяної державі внаслідок нецільового використання земель.

Речовий доказ – екскаватор ATLAS 1302 D, д.н. НОМЕР_1, який переданий на зберігання ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили вирішено залишити у його законному володінні та користуванні.

Ухвалою Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 20 лютого 2018 року виправлено описку в резолютивній частині цього вироку від 05.01.2018 року та зазначено кваліфікацію кримінального правопорушення за ст.254 КК України.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3, будучи власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, зі складом угідь рілля на території Сухополов’янської сільської ради Прилуцького району з кадастровими номерами 7424188800:07:000:0233, 7424188800:07:000:0234 площею 2 га. кожна, з листопада 2014 року по березень 2017 року всупереч вимогам пунктів а та ґ ч. 1 ст. 91 Земельного Кодексу України, відповідно до яких власники земельних ділянок зобов’язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, без проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив штучний водний об’єкт та кар’єр для видобутку піщаної суміші на землях загальною площею 0,9933 га, в тому числі 0,835 га на земельній ділянці з кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 та 0,1583 га на земельній ділянці з кадастровим номером 7424188800:07:000:0234.

Таке використання обвинуваченим ОСОБА_3 вказаних вище земельних ділянок призвело до зміни рельєфу місцевості, утворення штучних водойм, що унеможливлює подальше використання земель загальною площею 0,9933 га за їх цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту.

Не погоджуючись з рішенням суду прокурор подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок суду скасувати та ухвалити новий, яким призначити обвинуваченому покарання за ст. 254 КК України у виді штрафу у розмірі 4250 грн, а також просить конфіскувати знаряддя вчинення злочину – екскаватор.

В обґрунтування своїх вимог, не оскаржуючи фактичних обставин справи та прийнятого судом рішення, вказує, що міра покарання, призначена обвинуваченому є несправедливою в силу неврахування судом його особи, який винуватим себе не визнав та за наявності очевидних фактів використання ним земель сільськогосподарського призначення для видобутку піску та знищення корисних властивостей вказував, що здійснює їх поліпшення, що прокурором розцінено як не усвідомлення обвинуваченим суспільної небезпеки вчиненого та вважає, що останній буде продовжувати такі дії у подальшому.

Крім того, вважає, що судом вірно установлено, що для виконання земляних робіт обвинуваченим використовувався екскаватор ATLAS 1302 D, д.н. НОМЕР_1, який постановою прокурора в ході досудового розслідування було визначено знаряддям злочину та речовим доказом, тому вважає, що даний екскаватор відповідно до п. 6 ч. 9 ст. 100 КПК України має бути конфіскований в дохід держави. А договір доручення на даний екскаватор, укладений між обвинуваченим та ОСОБА_5 вважає удаваним, оскільки із наявного у нього свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та пояснень самого обвинуваченого вбачається, що він є його фактичним власником.

Обвинувачений також подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вирок суду та закрити кримінальне провадження у зв’язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

В обґрунтування своїх вимог вказує на неповноту судового розгляду, яка, на його думку, виразилася у тому, що судом не досліджено та не надано оцінки тому, що він, як власник земель в силу п. б, г, ч. 1 ст. 90 Земельного Кодексу України мав право самостійно господарювати на землі, використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні загальнопоширені корисні копалини, торф, лісові насадження, водні об’єкти та інші властивості землі, а також підвищувати родючість ґрунтів, чим він і займався з 2014 року, проводив протиерозійні заходи, оскільки на вказаних земельних ділянках були бугри, що унеможливлювало їх повноцінне використання для вирощування сільськогосподарської продукції та з метою припинення змивання гумусного шару під час дощів, він вирівнював земельні ділянки, що підтверджується показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7.

Крім того, вважає, що його не може бути двічі притягнуто до відповідальності за одне і теж порушення, оскільки у листопаді 2014 року постановою інспектора Державної інспекції сільського господарства його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 53 КУпАП у виді штрафу, який він сплатив. Попри це, у березні 2017 року відносно нього було повторно складено протокол за ст. 53 КУпАП, а на даний час за це ж його притягують до кримінальної відповідальності, що, на переконання апелянта, порушує міжнародно-правові вимоги про права людини.

Також обвинувачений вказує на невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, оскільки вважає недоведеним факт невиконання ним або неналежного виконання обов’язків як власника земельних ділянок, тобто вважає, що об’єктивна сторона злочину ні досудовим розслідуванням ні судом встановлена та доведена не була.

Окрім цього вказує на відсутність належних доказів факту перевірки земельної ділянки з кадастровим номером 7424188800:07:000:0234 площею 2 га та безпідставне посилання суду на визначення площі 0,1583 га даної ділянки, виведеної на переконання обвинувачення, із сільськогосподарського обороту, що, на його думку, підтверджується листом ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 17.01.2018 року.

Крім того, звертає увагу суду апеляційної інстанції на порушення вимог кримінального процесуального закону щодо допустимості доказів, оскільки на переконання захисту, акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства ОСОБА_3 від 17.03.2017 року, акт обстеження земельної ділянки від 17.03.2017 року з додатками, схема земельних ділянок та розрахунок збитків є недопустимими доказами, оскільки з актів перевірки та обстеження не було визначено підстав їх проведення, а листом Державної інспекції сільського господарства України від 07.05.2015 року було підтверджено, що згода на проведення перевірки ОСОБА_3 не надавалась, а наказ № 132, на підставі якого була проведена перевірка, регулює проведення перевірок вимог земельного законодавства виключно для суб’єктів господарювання, а нормативно-правового акта, який би визначав порядок проведення перевірок фізичними особами не існує. Так само форма акту перевірки не відповідає затвердженій формі. На дані факти вони звертали увагу суду першої інстанції, однак суд не розглянув дане клопотання.

Стосовно завдання збитків Сухополов’янській сільській раді, апелянт вважає, що такі не могли бути нанесені, оскільки він являється власником земельних ділянок.

Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали подану апеляційну скаргу та не визнали вимоги апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав подану ним апеляційну скаргу, просив її задовольнити та заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи, наведені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

При винесення оскаржуваного вироку суд не дотримався вказаних вимог законодавства.

Як вбачається з обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України. Разом з тим, судом першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.246 КК України, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, за яким обвинувачення не пред’являлось і судових розгляд за цім обвинуваченням не відбувався. З мотивувальної частини вироку суду першої інстанції вбачається, що судом встановлена вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.254 КК України, а засудженого його за ст.246 КК України, тобто висновки суду, викладені у судовому рішенні містять істотні суперечності. Невірна кваліфікація дій обвинуваченого в резолютивній частині вироку в даному випадку не може бути опискою або арифметичною помилкою.

Крім того, суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_3, без проведення зміни цільового призначення земельних ділянок, за допомогою спеціальної техніки зняв верхній шар ґрунтового покриву, частково створив штучний водний об’єкт та кар’єр для видобутку піщаної суміші на землях загальною площею 0,9933 га, в тому числі 0,835 га на земельній ділянці з кадастровим номером 7424188800:07:000:0233 та 0,1583 га на земельній ділянці з кадастровим номером 7424188800:07:000:0234.

Таке використання обвинуваченим ОСОБА_3 вказаних вище земельних ділянок призвело до зміни рельєфу місцевості, утворення штучних водойм, що унеможливлює подальше використання земель загальною площею 0,9933 га за їх цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, тобто призвело до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту.

Однак, при цьому у вироку не зазначив жодного доказу, який би свідчив про нецільове використання частини площею 0,1583 га на земельній ділянці з кадастровим номером 7424188800:07:000:0234, окрім протоколу огляду місця події, який не встановлює незаконність використання цієї земельної ділянки та її розмір. Перевірка цільового використання цієї земельної ділянки контролюючими органами не проводилась. Таким чином, висновки суду першої інстанції щодо безгосподарського використання земельної ділянки з кадастровим номером 7424188800:07:000:0234 не підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Також, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у вироку не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази та відкинув інші. Зокрема, згідно звукозапису судового засідання судом першої інстанції досліджувались ряд доказів, яким не надано взагалі ніякої оцінки матеріали перевірки дотримання чинного законодавства, проведеної Держінспекцією сільського господарства в 2014 році та справи про адміністративне правопорушення за ст.53 КУпАП в 2017 році відносно ОСОБА_3

В основу обвинувального вироку покладено ряд доказів, при цьому суд першої інстанції обмежився лише їх перерахуванням, не надавши їм жодної оцінки. Тому, як наслідок, поза увагою суду залишились доводи сторони захисту щодо проведення перевірки з порушенням вимог законодавства, а також у вироку не наведено жодних доказів, які б підтверджували утворення обвинуваченим штучних водойм.

Крім того, з вироку суду не вбачається на підставі яких даних зроблено висновок про те, що такі дії обвинуваченого призвели до виведення цих земель із сільськогосподарського обороту.

Таким чином, вироку суду першої інстанції відносно ОСОБА_3 не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, а саме висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду, за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні не зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші, висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності, що відповідно до ст.409 КПК України є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки допущені порушення не можуть бути усунуті в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 2 ст. 415 КПК України, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому всі ці питання в повному обсязі необхідно вирішити суду першої інстанції при новому розгляді даного кримінального провадження, під час якого необхідно звернути увагу на обставини, викладені в апеляційній скарзі апелянтів.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 412, 415 Кримінального процесуального кодексу України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_3 та прокурора Прилуцької місцевої прокуратури ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 05 січня 2018 року щодо ОСОБА_3 – скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_1 ОСОБА_8 ОСОБА_9