Постанова № 74268225, 24.05.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/13973/16-ц

Провадження № 22-ц/779/616/2018

Категорія 20

Головуючий у 1 інстанції Домбровська Г. В.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_2

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.,

секретаря Возняк В.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» про розстрочку виконання рішення в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь», ОСОБА_4 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену головуючим суддею Островським Л.Є. 28 березня 2018 року у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

13 березня 2018 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» - ОСОБА_5 звернувся в суд з заявою про розстрочення виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 06 квітня 2017 року, яким стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 119 966,56 доларів США, що в еквіваленті до курсу НБУ становить 3 258 291,77 грн.

Заяву мотивовано важким фінансовим станом товариства, спадом виробництва, дебіторською заборгованістю підприємства, яка складає півтора мільйона гривень; а також тим, що державним виконавцем на даний час проводиться опис та оцінка рухомого та нерухомого майна товариства для його реалізації, а, відтак, продаж основних фондів з метою погашення заборгованості приведе до припинення виробничої діяльності підприємства, що в подальшому потягне за собою його банкрутство та скорочення робочих місць. Завадити таким негативним наслідкам можливо за умови поступової сплати суми боргу протягом одного року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2018 року заяву ОСОБА_4 про розстрочку виконання рішення задоволено.

Розстрочено виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 06 квітня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь», ОСОБА_4 про стягнення коштів тривалістю на 12 місяців з щомісячним погашенням заборгованості в розмірі 271 524,314 грн. за наступним графіком:

1. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.04.2018 р.

2. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.05.2018 р.

3. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.06.2018 р.

4. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.07.2018 р.

5. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.08.2018 р.

6. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.09.2018 р.

7. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.10.2018 р.

8. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.11.2018 р.

9. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.12.2018 р.

10. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.01.2019 р.

11. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.02.2019 р.

12. Часткове погашення заборгованості в сумі 271 524,314 грн. до 28.03.2019 р.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що заява про розстрочення рішення суду є необґрунтованою, оскільки заявник не надав жодних доказів на підтвердження підстав для розстрочення рішення суду. Наведені заявником обставини: важкий фінансовий стан товариства, спад виробництва та дебіторська заборгованість підприємства не є підставами для розстрочення виконання рішення згідно чинного законодавства. Також не є такою підставою і те, що державним виконавцем проводиться опис та оцінка рухомого і нерухомого майна товариства для його реалізації, адже вказані дії спрямовані на виконання судового рішення.

Крім того, апелянт зазначає, що суд не повідомив його про розгляд справи і як наслідок не надав можливості подати відповідні заперечення, чим порушив вимоги ч. 2 ст. 435 ЦПК України.

Вважає, що суд не врахував його інтереси як іншої сторони спору, на користь якої прийнято рішення, а врахував тільки інтереси заявника.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду.

Представник боржника ОСОБА_6 «Континенталь» - ОСОБА_5 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вказує, що ухвала суду відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки наявними є підстави для розстрочення виконання рішення. Зокрема, зазначає, що державним виконавцем накладено арешт на все майно ОСОБА_6 «Континенталь» та його рахунки, що призводить до збільшення боргу та унеможливлює проведення будь-яких фінансових операцій. Інтернет-сторінка ОСОБА_6 «Континенталь» не може бути доказом будівельних робіт.

Сторони в засідання апеляційного суду не з’явились повторно, про час та день розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.

Апелянт не повідомив суд про причину неявки.

Представник заявника – адвокат ОСОБА_5Р 17.05.2018 року подав суду письмову заяву, в якій повідомив, що хворіє і просив розгляд справи 17.05.2018 року відкласти.

24.05.2018 року від адвоката ОСОБА_7 поступило клопотання відкласти розгляд справи у зв’язку з тим, що у нього не було можливості ознайомитись з матеріалами справи, оскільки тільки 23.05.2018 року ОСОБА_6 «Континенталь» уклало з ним договір про надання правової допомоги.

Колегія суддів розцінює такі клопотання адвокатів боржника ОСОБА_6 «Континенталь» як свідоме затягування розгляду справи і з урахуванням положень ст. 372 ЦПК України ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Задовольняючи заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» про розстрочення виконання судового рішення, суд виходив з того, що обставини, вказані у заяві утруднюють та перешкоджають виконати рішення суду належним чином, а тому дійшов висновку про необхідність задоволення вказаної заяви.

Однак погодитись із таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки він суперечить нормам процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Конституційний Суд України вказує, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 року №18-рп/2012 року).

У рішенні Конституційного Суду України від 25.04.2012 року №11-рп/2012 року (п. 3 мотивувальної частини) значиться, що невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов'язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін (див. рішення у справі «Горнсбі проти Греції» від 19 березня 1997 року, п. 40).

Європейський суд допускає, що тільки за виняткових обставин Договірні Сторони мають право, зокрема, втручатися у судові провадження з виконання судових рішень, однак таке втручання не повинне спричиняти перешкоди виконанню судового рішення, безпідставно його відстрочувати (див. рішення у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Відповідно до положень ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім’ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня його ухвалення.

Згідно ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п. 10 постанови від 26 грудня 2003 року №14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження», задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи із особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення суду (хвороба боржника або членів його сім'ї, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

З аналізу наведених норм слідує, що розстрочення виконання рішення можливе лише у виключних випадках за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Під час вирішення питання про розстрочення виконання рішення суду обов’язково мають враховуватись також інтереси сторони, на користь якої ухвалене рішення, тобто стягувача.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 «Континенталь» як на підставу для розстрочення виконання рішення суду вказує на важкий фінансовий стан товариства, спад виробництва, дебіторську заборгованість підприємства в розмірі півтора мільйона гривень, а також проведення державним виконавцем опису та оцінки майна товариства з метою подальшої його реалізації.

Однак, наведені підстави в силу ст. 435 ЦПК України та ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» не можуть бути підставами для розстрочення виконання рішення (матеріальний стан може бути врахований тільки щодо фізичної особи, щодо юридичної особи такого не передбачено). Те ж саме стосується і такої підстави як опис та оцінка державним виконавцем майна товариства, оскільки вказані дії спрямовані на виконання судового рішення.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч наведеній нормі закону заявник не подав жодних доказів на підтвердження своїх вимог, що залишилось поза увагою суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим процесуальним документом, має містити мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких суд дійшов висновків.

Всупереч наведеній нормі закону ухвала суду першої інстанції є немотивованою. Суд не мотивував, чому він вважає, що наведені заявником обставини, істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Місцевий суд обмежився тільки цитуванням норм закону та роз’яснень Пленуму Верховного Суду України і помилково дійшов висновку про необхідність задоволення заяви про розстрочення виконання рішення суду, не навівши жодних мотивів для такого висновку.

При цьому судом не враховано інтереси стягувача. Більше того, всупереч вимог ч. 2 ст. 435 ЦПК України, суд першої інстанції розглянув заяву про відстрочення виконання рішення без належного повідомлення стягувача ОСОБА_3, чим позбавив його можливості подати відповідні заперечення.

З огляду на викладені обставини та норми процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» про розстрочення виконання рішення суду є безпідставною. З урахуванням вищенаведеного та положень ст. 376 ЦПК України ухвала Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2018 року підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» про розстрочення виконання рішення суду.

Апеляційний суд також звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив про задоволення заяви ОСОБА_4 про розстрочення виконання рішення. Це не відповідає матеріалам справи, оскільки вказану заяву подав адвокат ОСОБА_5, який представляє інтереси ОСОБА_6 «Континенталь», що підтверджується ордером про надання правової допомоги. У матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували право ОСОБА_5 представляти також інтереси ОСОБА_4. Отже, заявником, який подав заяву про розстрочку виконання рішення, є ОСОБА_6 «Континенталь». Таким чином, суд допустив описку в оскаржуваній ухвалі, зазначивши заявником особу, яка не подавала заяву про розстрочення виконання рішення суду.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 28 березня 2018 року скасувати та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь» про розстрочку виконання рішення суду в справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Континенталь», ОСОБА_4 про стягнення коштів.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

ОСОБА_1 ОСОБА_2

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_8