Рішення № 74267909, 17.04.2018, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/13802/17

Провадження № 2/369/825/18

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2018 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючої судді Пінкевич Н.С.,

за участі секретаря Масовець К.В.,

позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» про визнання недійсним наказу, -

в с т а н о в и в :

У грудні 2017 року позивач звернувся до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що наказом директора ТОВ «Рекультивація» №К/10 від 14 грудня 2010 року він був призначений на посаду директора Сумської районної філії ТОВ «Рекультивація». До цього часу з 2008 року по червень 2013 року він виконував особливі доручення директора ОСОБА_3, а про призначення його на посаду директора йому нічого не було відомо. Вказав, що він не подавав жодних заяв про прийняття його на роботу, не укладав трудового договору з директором ТОВ «Рекультивація», а наказ оформлений з порушенням ст. 24 КЗпП. У відповідача відсутня особлива справа з документами, визначеними вищевказаною статтею, відсутній запис про кількість примірників, не вказано який його посадовий оклад, а контракт був складений лише через рік – 27 грудня 2011 року. На підставі того, що сфера діяльності товариства не підпадає під перелік підприємств, які можуть укладати контракти з працівниками, а контракт є незаконний.

На підставі ст.ст. 9, 21, 231 КЗпП просив суд визнати недійсним наказ ТОВ «Рекультивація» №К/10 від 14 грудня 2010 року про призначення ОСОБА_1 на посаду директора Сумської філії ТОВ «Рекультивація».

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав. Просив задоволити позов.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував. Подав суду письмовий відзив. Просив відмовити в задоволенні позову як через необґрунтованість, так і через пропуск строку позовної давності.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в розгляді справи, дослідивши матеріали справи, суд приходить позовні до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що наказом директора ТОВ «Рекультивація» від 14 грудня 2010 року №К/10 ОСОБА_1 призначено директором Сумської районної філії ТОВ «Рекультивація».

Наказом директора ТОВ «Рекультивація» від 14 грудня 2010 року директору Сумської районної філії призначено заробітну плату у розмірі 5000 грн.

Наказом директора Сумської районної філії ТОВ «Рекультивація» від 14 грудня 2010 року, погодженим з директором ТОВ «Рекультивація», заробітну плату ОСОБА_1 ним самим визначено у розмірі 2000 грн. з моменту отримання Філією доходів від господарської діяльності.

Фактично ОСОБА_1 за виконання обов’язків на посаді директора Сумської районної філії ТОВ «Рекультивація» нараховувалось з травня 2012 року по червень 2013 року включно по 2000 грн. щомісячно, а після обов’язкових відрахувань він отримував на картковий рахунок заробітну плату в розмірі 1638 грн. 80 коп.

Вищевказані обставини були встановлені судовим рішеннями, які на час розгляду справи набрали законної сили.

За ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Так, рішенням Недригайлівського районного суду Сумської області від 05 грудня 2014 року стягнено з ТОВ «Рекультивація» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 16 337 грн. та судовий збір в розмірі 243,60 грн. В іншій частині у задоволені позову відмовлено.

Рішенням Апеляційного суду Сумської області від 17 лютого 2015 року в частині стягнення заборгованості по заробітній платі залишено без змін. В іншій частині ухвалено нове рішення: визнано недійсним укладений між ТОВ «Рекультивація» та ОСОБА_1 договір про повну матеріальну відповідальність від 26 грудня 2011 року, стягнено на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1000 грн. та судові витрати.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 серпня 2015 року рішення районного суду та апеляційного суду залишені без змін.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України, в редакції статті чинній на час видання оскаржуваного наказу, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

За ст. 24 КЗпП України, в редакції статті чинній на час видання оскаржуваного наказу, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі.

Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров'я.

При вирішенні вищевказаних справ судами було безспірно встановлено, що були порушені трудові права позивача ОСОБА_1 та на підставі ст.43 Конституції України, ст.ст.94, 115, 116, ч.2 ст.233 КЗпП України та ст.ст.21, 22, 24, 30 Закону України «Про оплату праці» підставах стягнув заборгованість на його користь, визнав недійсним договір про повну матеріальну відповідальність та стягнув моральну шкоду.

Також вказано, що ч.1 ст.9 ЦК України вказує про необхідність застосування положень цього Кодексу до врегулювання трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства. Нормами трудового законодавства не передбачено можливість такого способу захисту прав працівника, як визнання недійсним договору про повну матеріальну відповідальність. Таким чином, у даному випадку колегія суддів керуючись нормами ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України визнає оспорюваний працівником договір недійсним.

Відповідно до положень ч.2 ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути : визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов’язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків, відшкодування моральної шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу місцевого самоврядування. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

За змістом вказаної норми особа, яка вважає, що її право порушене, може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права, який, як правило, визначається спеціальним законом (Цивільний Кодекс чи інший акт цивільного законодавства), що регламентує конкретні цивільні правовідносини.

У своїй позовній заяві та у поясненнях позивач вказував як підставу недійсності наказу – ст. 24 КЗпП України, але в редакції вже чинній на даний час. При цьому, в матеріалах справи не міститься доказів, не наведені вони і в позовній заяві, які б спростовували висновки судів щодо існування між сторонами трудових правовідносин. Пояснення позивача, що на той час йому не було відомо про недійсність наказу через відсутність юридичної освіти, не можуть бути належними та допустимими доказами по справі. Зважаючи на недоведеність позовних вимог, суд відмовляє в задоволенні позову.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Керуючись ст.ст.12, 81, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Рекультивація» про визнання недійсним наказу відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Києво-Святошинський районний суд Київської області (пп.15.5 п.15 ч.1 Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року) протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення(виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скаргу на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 23 квітня 2018 року.

Суддя