Рішення № 74267837, 22.05.2018, Попільнянський районний суд Житомирської області

Справа № 288/1044/15-ц

Провадження № 2/288/16/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Зайченко Є. О.,

за участю секретаря судового засідання - Мітніцької О.В.,

позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення стану, що існував до його порушення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – Позивач 1), ОСОБА_5 (далі – Позивач 2), ОСОБА_6 (далі – Позивач 3), ОСОБА_2 (далі – Позивач 4), ОСОБА_7 (далі – Позивач 5) звернулись до суду з позовом до ОСОБА_8 (далі – Відповідач) про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення стану, що існував до його порушення, в якому вказує, що вони на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, є співвласниками в рівних частках земельної ділянки площею 0.25 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.32 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с.Липки по вул.Колгоспна,11 Попільнянського району Житомирської області.

При розробленні технічної документації із землеустрою щодо відновлення (встановлення) меж земельної ділянки натурі (на місцевості) від 10 лютого 2014 року, затвердженої рішенням Липківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області встановлено межі вищевказаної земельної ділянки. Відповідач, який є власником суміжної, відмовився погоджувати межі земельної ділянки.

Позивачі вирішили замінити огорожу, що розмежовує їх земельну ділянку та земельну ділянку Відповідача, вказані дії вони проводили по старій межі, замінюючи дерев’яний паркан на металеву сітку, встановлюючи її по тому ж місці, що й попередня, однак Відповідач зірвав її, вказав що, межа є невірною та не відповідає межі, яка відображена у Державному акті. В подальшому Відповідач встановив інші межові знаки у вигляді стовпів та мотузки між ними, вже на території земельної ділянки Позивачів та таким чином, відібрав у них декілька метрів земельної ділянки, чим створює перешкоди для позивачів у вільному володінні та користуванні земельною ділянкою.

На підставі вищевикладеного Позивачі просять, зобов’язати Відповідача не чинити їм перешкод у здійсненні права користування та володіння земельною ділянкою площею 0.25 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та земельної ділянки площею 0.32 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, які розташовані в с.Липки по вул.Колгоспна,11 Попільнянського району Житомирської області, а саме не перешкоджати встановлювати та змінювати огорожу на межі із земельними ділянками ОСОБА_8 та не пошкоджувати її, відновити стан земельної ділянки з наявним парканом у вигляді сітки та встановленими на межі стовпами, який існував до порушення прав.

Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та представник Позивача 1 в судовому засіданні позов підтримали, просили його задоволити.

Позивачі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судове засідання не з’явились, в позовній заяві просили справу слухати у їх відсутність.

Відповідач в судове засідання не з’явився, про час і місце розгляду справи був належним чином повідомлений, про що свідчить його підпис у повістці про виклик до суду.

Представник Відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши сторони, допитавши свідка, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно є співвласниками в розмірі 1/5 частки за кожним, земельної ділянки площею 0.25 га, цільове призначення – для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер земельної ділянки: 1824783300:04:007:0060 та земельної ділянки площею 0.32 га, цільове призначення – для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки: 1824783300:04:007:0061, що розташовані за адресою с.Липки вул.Колгоспна,11 Попільнянського району Житомирської області, наведені обставини підтверджуються свідоцтвами про право власності індексний номер: № 30249958, 30253537 від 01 грудня 2014 року; № 31459214, 31446733 від 23 грудня 2014 року; № 31966863, 31965950 від 30 грудня 2014 року; № 31469841, 31462532 від 23 грудня 2014 року; № 31460233, 31448768 від 23 грудня 2014 року, Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 30250782, 30254514 від 01 грудня 2014 року; № 31459588, 31459588 від 23 грудня 2014 року; № 31967026, 31966124 від 30 грудня 2014 року; № 31470279, 31462901 від 23 грудня 2014 року; № 31449407, 31460627 від 23 грудня 2014 року. (а.с.6-25)

Відповідно до ОСОБА_3 визначення та погодження меж земельної ділянки в натурі, ОСОБА_8 не підписував акт про погодження меж земельної ділянки, яка розташована за адресою с.Липки по вул.Колгоспна,11 Попільнянського району Житомирської області. (а.с.30)

Згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 744976 виданого 17 грудня 2009 року, ОСОБА_8 на підставі рішення Липківської сільської ради 30 сесії 5 скликання від 25 червня 2009 року є власником земельної ділянки площею 0.2500 га, яка розташована в с.Липки по вул.Колгоспна,13 Попільнянського району Житомирської області, цільове призначення (використання) земельної ділянки – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер – 1824763300:04:007:0033. (а.с.52)

Відповідно до рішення Попільнянського районного суду Житомирської області від 18 грудня 2013 року в справі № 619/2226/12 – 2/288/27/13, в задоволенні позову ОСОБА_1 до Липківської сільської ради Попільнянського району Житомирської області, ОСОБА_8, приватного підприємства «Експрес – сервіс» про скасування державного акту на землю – відмовлено за безпідставністю, зокрема в рішенні зазначено, що сторонами були узгоджені межі землекористування, а саме спеціалістами ПП «Експерт – сервіс» при виготовлені технічної документації в присутності сестри замовника – ОСОБА_2 (Позивач 4 в справі), яка діяла на підставі доручення, були узгоджені та встановлені межі земельної ділянки по існуючим межам із суміжними землевласниками та землекористувачами. (а.с.53-54)

Як вбачається з висновку про результати розгляду звернення громадянина ОСОБА_1 від 07 липня 2015 року встановлено, що 03 липня 2015 року до Попільнянського РВ УМВС надійшло звернення ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_8 самовільно перемістив межі паркану, в зв’язку з тим, що в діях вказаних осіб вбачаються цивільно – правові відносини, рекомендовано з приводу розподілу земельних ділянок та встановлення меж звернутись до земельних відділів, а в подальшому до суду.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 вказав, що перебуваючи на посаді голови Липківської сільської ради погодив межі земельної ділянки Позивачу -1 та в подальшому Позивачі на власний розсуд почали переміщати огорожу, самовільно визначаючи її розташування, що призвело до суперечки між ними та Відповідачем.

Відповідно до статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 391 ЦК України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини другої статті 90 ЗК України, порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Відповідно до пункту «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України, власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Нормами статті 152 ЗК України визначено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Під час розгляду справи було призначено судову земельно – технічну експертизу.

Згідно висновку експерта № 269/03-2016 (далі – Висновок) за результатами проведення судової земельно – технічної експертизи від 21 березня 2016 року: 1. Фактичне розташування будівель і споруд відносно меж ділянки за адресою: Житомирська область, Попільнянський район, с.Липки вул. Колгоспна,13, не відповідає даним кадастрового плану, що міститься в технічній документації із землеустрою розробленої ПП «Експрес-Сервіс», а саме 3 (три) господарські будівлі та паркан частково виступають за межі земельної ділянки (див. рисунок №5). Разом із тим експерт звертає увагу, що будівлі та споруди будинковолодіння за адресою: Житомирська обл., Попільнянський р-н, с. Липки, вул. Колгоспна, 13. розташовані в межах земельної ділянки площею 0,2500 га (2500 кв.м), кадастровий номер 1824783300:04:007:0033, які визначені в Національній кадастровій системі; 2. Фактичне землекористування (по огорожі) земельною ділянкою, що розташована за адресою: Житомирська область Попільнянський район, с. Липки, вул. Колгоспна, 13, не відповідає межам земельної ділянки площею 0,2500 га (2500 кв.м), кадастровий номер 1824783300:04:007:0033 з цільовим призначенням – для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, визначеними технічною документацією із землеустрою та даним Національної кадастрової системи. Встановити чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою площею 0,1960 га (1960 кв.м) кадастровий номер 1824783300:04:007:0034 з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства по вул. Колгоспній, 13 в с. Липки Попільнянського району Житомирської області межам визначеним технічною документацією із землеустрою, не вбачається можливим оскільки на земельній ділянці відсутні межові знаки та огорожа, що унеможливлює встановлення фактичних меж землекористування. Схема фактичного землекористування ділянкою і межі ділянки визначені технічною документацією із землеустрою та даним Національної кадастрової системи, зображена в додатку № 1 до даного висновку; 3. Фактичне землекористування (по огорожі), земельною ділянкою, що розташована за адресою: Житомирська область Попільнянський район, с. Липки, вул. Колгоспна, 11, не відповідає межам земельної ділянки площею 0,2500 га (2500 кв.м), кадастровий номер 1824783300:04:007:0060 з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, визначеними технічною документацією із землеустрою та даним Національної кадастрової системи. Встановити чи відповідає фактичне користування земельною ділянкою площею 0,3200 га (3200 кв.м) кадастровий номер 1824783300:04:007:0061 з цільовим призначенням — для ведення особистого селянського господарства по вул. Колгоспній, 11 в с. Липки Попільнянського району Житомирської області, межам визначеним технічною документацією із землеустрою за даними Національної кадастрової системи, не вбачається можливим оскільки на земельній ділянці відсутні межові знаки та огорожа, що унеможливлює визначення фактичних меж землекористування. Схема фактичного землекористування ділянкою і межі ділянки визначені технічною документацією із землеустрою та даним Національної кадастрової системи, зображена в додатку № 2 до даного висновку; 4. Межі земельних ділянок: - кадастровий номер 1824783300:04:007:0033 площею 0,2500 га, визначені технічною документацією із землеустрою розробленою ПП «Експерт-Сервіс», яка перебуває у власності ОСОБА_8; - кадастровий номер 1824783300:04:007:0060 площею 0,2500 га, визначені кадастровим планом виготовленим ЖРФДП «Центр ДЗК», яка перебуває у власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 частково накладаються. Площа накладання становить 50,9 кв.м (позначена під №3 в додатку №3 до даного висновку). Земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_8 кадастровий номер 1824783300:04:007:0034 площею 0,1960 га відповідно до даних технічної документації із землеустрою розробленої ПП «Експерт-Сервіс» та земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, кадастровий номер 1824783300:04:007:0061 площею 0,3200 га відповідно до даних кадастрового плану складеного відділом ЖРФДП «Центр ДЗК» не є суміжними (не примикають до загальної межі) та не мають місць накладання. Мінімальна відстань між межами даних земельних ділянок становить 0,08 м (8 см). Земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_8 кадастровий номер 1824783300:04:007:0033 площею 0,2500 га та земельна ділянка, яка перебуває у власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7, кадастровий номер 1824783300:04:007:0060 площею 0,2500 га, згідно Національної кадастрової системи відповідно до даних ТОВ «3емельна агенція» не є суміжними (не примикають до загальної межі) та не мають місць накладання. Мінімальна відстань між межами даних земельних ділянок становить 0,04 м (4 см). (а.с.109-111)

Слід відзначити, що експертом при проведенні експертизи вказано, що технічна документація із землеустрою на всі досліджувані земельні ділянки значно не відповідає фактичному землекористуванню та зміщує межі досліджуваних земельних ділянок на землі загального користування (вулицю Колгоспну), в зв’язку з чим в подальшому запропоновано застосувати дані Національної кадастрової системи (НКС), одним з елементів якої є публічна кадастрова карта. (а.с.108)

Розташування меж спірних земельних ділянок, згідно проведеної судової земельно – технічної експертизи від 21 березня 2016 року наведено на графічній схемі, які містяться в Додатку 6, Додатку 6-А (а.с.117, 118) з яких зокрема вбачається, що фактичне розташування огорожі перебуває на земельній ділянці з кадастровим номером - 1824783300:04:007:0060, яка перебуває у власності ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7. При детальнішому відтворенні фактичного розташування огорожі (Додаток 6-А) визначено, що має місце її розташування на території земельної ділянки Позивачів, проте суміжна межа між земельною ділянкою Позивачів та Відповідача фактично відсутня, як і встановлено пунктом 4 Висновку, а в місці де, земельні ділянки є суміжними, проходить по фактичній межі розташування земельних ділянок та перешкод у вигляді порушення межі для Позивачів не створює та відповідного накладення на будь – яку земельну ділянку не має.

Пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК). Власник земельної ділянки, права якого порушено, може вимагати відшкодування завданої цим моральної шкоди (частина третя статті 386 ЦК).

Пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року встановлено, що застосовуючи положення статті 391 ЦК, відповідно до якої власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, навіть якщо вони не пов’язані із позбавленням права володіння, суд має виходити із такого. Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов’язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов’язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Як вбачається з правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 18 травня 2016 року (справа № 6-658 цс 15) та в силу вимог частини першої статті 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України, якою визначено, що відповідно до частини другої статті 152 ЗК України 2001 року власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Суд повинен установити: чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цієї особи; у чому полягає таке порушення прав; якими доказами воно підтверджується. Залежно від установленого суд повинен вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Згідно статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об’єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз’яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов’язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов’язків.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі вищевикладеного, з огляду на фактичні обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень та норми закону, якими вони врегульовані оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.

Позивачами не доведено та фактичні обставини справи не дають підстави вважати, що Відповідач допустив порушення права власності чи законного володіння Позивачів, на належній їм земельній ділянці. Досліджені в судовому засіданні матеріали справи № 55/6-2015 про результати звернення ОСОБА_1 та висновком про результати звернення Позивача - 1, в якому міститься вказівка лише на існування між сторонами цивільно – правових відносин, їх не містять. Підтвердження пошкодження Відповідачем паркану та перешкоджання його подальшому встановленню відсутнє. Також, слід зазначити, що відповідно до графічного зображення меж земельної ділянки (т.1 а.с.105), з кадастровим номером 1824783300:04:007:0033, яка розташована за адресою с.Липки вул.Колгоспна,13 Попільнянського району Житомирської області, яка перебуває у власності Відповідача, (а.с.105) та межі якої погоджено з Позивачем (його представником - Позивач 4), що встановлено рішенням Попільнянського районного суд Житомирської області від 18 грудня 2013 року, фактичне розташування паркану перебуває на земельній ділянці Відповідача, а тому й спірна огорожа на межі із земельними ділянками відповідно до попередньо погоджених меж фактично перебуває на земельній ділянці Відповідача, а не на земельній ділянці Позивачів, як зазначено в поданому позові. Окремо слід зауважити, що Сторони не є суміжними землекористувачами.

Зазначені вище обставини у їх системному зв’язку свідчать, що Позивачами не доведено існування порушення зі сторони Відповідача їх прав, як власників та землекористувачів, доказів вчинення Відповідачем порушення прав Позивачів, яке підлягає захисту та відновленню не надано, а тому в задоволенні позову належить відмовити.

Враховуючи, що у задоволенні позову відмовлено, понесені Позивачами судові витрати до подальшого розподілу не підлягають.

Керуючись статтею 41 Конституції України; пунктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» № 7 від 16 квітня 2004 року; пунктом 33 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року; статтями 90, 91, 152 Земельного кодексу України; статтями 15, 391 Цивільного кодексу України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ

В задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та відновлення стану, що існував до його порушення – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Апеляційного суду Житомирської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Попільнянського

районного суду ОСОБА_10