Ухвала суду № 74267589, 16.05.2018, Бориспільський міськрайонний суд Київської області

Справа№373/2508/14-к

Провадження №1-кп/359/92/2018

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року м. Бориспіль

Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Вознюка С.М.,

при секретарі Пугач Д.О.,

за участю прокурорів Штогуна М.С. та Горбаня В.В., обвинуваченого ОСОБА_1, його захисника – адвоката ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_3, його захисника – адвоката ОСОБА_4, обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника – адвоката ОСОБА_6, потерпілої ОСОБА_7,

під час судового розгляду у відкритому судовому засіданні об’єднаного судового провадження за кримінальними провадженнями: №12014110240000394, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 22.04.2014 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом по відношенню до ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, № 42015110240000013, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 по обвинуваченню у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 275 КК України, та № 42017110000000111, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.02.2017 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом відносно ОСОБА_5 та ОСОБА_3 по обвинуваченню за ч. 2 ст. 272 КК України.

клопотання адвоката ОСОБА_2 про визнання очевидно недопустимим доказом копії висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного вибухотехнічного та пожежно-технічного дослідження від 30.04.2014 року №4884/5098/14-47 (а.с. 140-163, том 16) на 24 аркушах,

в с т а н о в и в :

На розгляді в Бориспільському міськрайонному суді Київської області перебуває кримінальне провадження відносно указаних громадян.

В ході судового засідання захисником обвинуваченого ОСОБА_1 усно заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом - копії висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного вибухотехнічного та пожежно-технічного дослідження від 30.04.2014 року №4884/5098/14-47 (а.с. 140-163, том 16) на 24 аркушах, перед його дослідженням судом.

В обґрунтування клопотання захисник посилається на те, що указаний документ наданий в копії, яка належним чином не засвідчена, відсутній її оригінал та не надано доказів щодо отримання такого доказу стороною обвинувачення.

З огляду на що вказаний доказ, на думку захисту, слід визнати недопустимим доказом на підставі п.2 ч.3 ст. 87 КПК України, внаслідок його очевидної недопустимості.

Обвинувачений ОСОБА_1, та інші обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_3, а також їх захисники підтримали зазначене клопотання та просили його задовольнити з аналогічних підстав.

Потерпіла ОСОБА_7 при розгляді даного клопотання просила у його задоволенні відмовити.

Прокурори просили відмовити у задоволенні клопотання не вбачаючи очевидної недопустимості зазначеного захисником доказу та просили його дослідити.

Суд, заслухавши думку учасників судового провадження, ознайомившись з відповідним доказом в нарадчій кімнаті, вважає, що останнє підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Одними з основних засад кримінального судочинства є верховенство права, законність, рівність перед законом і судом (ст. 7 КПК України).

Відповідно до діючого кримінально-процесуального законодавства України докази в кримінальному провадженні повинні бути належними та допустимими.

Статтею 85 КПК України передбачено, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також, відповідно до положень ст.86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно ст. 87 КПК України, недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною ОСОБА_8 України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

Суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит .

Недопустимими є також докази, що були отримані: з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні; після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень; під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв’язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов’язаний довести в суді під час судового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення.

Згідно із ч. 2 та ч. 3 ст.89 КПК України, у разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження, потерпілий мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.

Ознака очевидності чи неочевидності допустимості певного доказу є оціночним поняттям і вирішення даного питання відноситься виключно до дискреційних повноважень суду.

У відповідності до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сторона обвинувачення здійснює збирання доказів шляхом проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій, витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб речей, документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій та актів перевірок, проведення інших процесуальних дій, передбачених цим Кодексом.

Сторона захисту, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, здійснює збирання доказів шляхом витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, службових та фізичних осіб речей, копій документів, відомостей, висновків експертів, висновків ревізій, актів перевірок; ініціювання проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних дій, а також шляхом здійснення інших дій, які здатні забезпечити подання суду належних і допустимих доказів.

Перевіривши підстави клопотання в нарадчій кімнаті, суд визнає доводи захисту обґрунтованими щодо відсутності обставин та підстав для визнання указаного доказу – копії висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного вибухотехнічного та пожежно-технічного дослідження від 30.04.2014 року №4884/5098/14-47 (а.с. 140-163, том 16), - належним та допустим доказом.

З цього приводу, сторона обвинувачення не повідомила правові підстави отримання указаного доказу і яким чином він опинився у органу досудового слідства.

Зазначена копія висновку експертного дослідження є копією, що не засвідчена у встановленому порядку органом, який її видав, без проставлення підписів та печатки посадової особи експертної установи чи самого експерта.

За змістом указаної копії висновку, останній отримано на підставі звернення директора ТОВ «Бел Оіл» ОСОБА_8, проте доказів того, що останній чи указана юридична особа добровільно надала його стороні обвинувачення суду не надано, з цього приводу жодних заяв сторони обвинувачення не надійшло.

В той же час, сторона захисту заперечувала щодо дослідження указаного доказу, незважаючи на те, що останній отримано за зверненням заінтересованої особи ТОВ «Бел Оіл», працівником якого був ОСОБА_5 на момент вибуху на АЗС «БРСМ-Нафта» 22.04.2014 року.

Щодо існування оригіналу такого доказу також стороною обвинувачення не надано підтверджень.

В той же час, у відповідності до вимог ч.1 ст. 7 та ст. 23 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься і безпосередність дослідження показань, речей і документів, тощо.

Зазначена копія експертного дослідження не являється висновком експерта в розумінні ст.ст. 101, 102 КПК України, а тому є документом згідно ст. 99 КПК України.

В той же час, у відповідності до ст. 99 КПК України, документом є спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об’єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

До документів, за умови наявності в них відомостей, передбачених частиною першою цієї статті, можуть належати: матеріали фотозйомки, звукозапису, відеозапису та інші носії інформації (у тому числі електронні); матеріали, отримані внаслідок здійснення під час кримінального провадження заходів, передбачених чинними міжнародними договорами, згоду на обов’язковість яких надано Верховною ОСОБА_8 України; складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій та додатки до них, а також носії інформації, на яких за допомогою технічних засобів зафіксовано процесуальні дії; висновки ревізій та акти перевірок.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, зобов’язані надати суду оригінал документа. Оригіналом документа є сам документ, а оригіналом електронного документа - його відображення, якому надається таке ж значення, як документу.

Дублікат документа (документ, виготовлений таким самим способом, як і його оригінал), а також копії інформації, що міститься в інформаційних (автоматизованих) системах, телекомунікаційних системах, інформаційно-телекомунікаційних системах, їх невід’ємних частинах, виготовлені слідчим, прокурором із залученням спеціаліста, визнаються судом як оригінал документа.

Для підтвердження змісту документа можуть бути визнані допустимими й інші відомості, якщо: оригінал документа втрачений або знищений, крім випадків, якщо він втрачений або знищений з вини потерпілого або сторони, яка його надає; оригінал документа не може бути отриманий за допомогою доступних правових процедур; оригінал документа знаходиться у володінні однієї зі сторін кримінального провадження, а вона не надає його на запит іншої сторони.

Сторона кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право надати витяги, компіляції, узагальнення документів, які незручно повністю досліджувати в суді, а на вимогу суду - зобов’язані надати документи у повному обсязі.

Сторона зобов’язана надати іншій стороні можливість оглянути або скопіювати оригінали документів, зміст яких доводився у передбаченому цією статтею порядку.

Зважаючи на викладені норми процесуального закону, суд вважає, що зазначена копія експертного дослідження не є належним та очевидно недопустимим доказом, зважаючи на наступне: відсутність оригіналу; засвідчення його копії у встановленому порядку та відсутність відомостей щодо втрати оригіналу; ненаведення способу та правових підстав отримання останнього стороною обвинувачення, тощо.

За таких обставин, на думку суду, наявні підстави для визнання під час судового розгляду зазначеного в клопотанні доказу очевидно недопустимим.

З урахуванням викладеного, суд вважає вищевказане клопотання таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 23, 86, 87, 89, 93, 99, 376 КПК України, суд

у х в а л и в :

Клопотання адвоката ОСОБА_2, - задовольнити.

Визнати очевидно недопустимим доказом – копію висновку експертного дослідження за результатами проведення комплексного вибухотехнічного та пожежно-технічного дослідження від 30.04.2014 року №4884/5098/14-47 (а.с. 140-163, том 16) на 24 аркушах.

Ухвала суду остаточна та оскарженню не підлягає.

Суддя: С.М.Вознюк