Постанова № 74267058, 24.05.2018, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1066/18 Справа № 203/99/17 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Каратаєва Л.О.

Категорія

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Каратаєвої Л.О.

суддів: - ОСОБА_2, ОСОБА_3,

за участю секретаря судового засідання – Хоменко А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування правовстановлювальних документів, -

в с т а н о в и л а:

06 січня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа – приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання правочину недійсним, витребування майна з чужого незаконного володіння (а.с.2-5).

Заочним рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6, третя особа – приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, витребування правовстановлювальних документів задоволено. Визнано договір купівлі-продажу 18/25 часток квартири № АДРЕСА_1 від 08 грудня 2015 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_7, зареєстрований у реєстрі за № 1686, недійсним. Зобов’язано ОСОБА_6 повернути ОСОБА_5 оригінали правовстановлювальних документів на квартиру № АДРЕСА_1, а саме: свідоцтво про право власності на житло від 21 лютого 1995 року, видане житлово-експлуатаційною конторою тепловозоремонтного заводу на підставі розпорядження від 21 лютого 1995 року № 411; договір дарування Ѕ частини квартири від 02 березня 1998 року, укладений між ОСОБА_5 і ОСОБА_8, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_9, зареєстрований у реєстрі за № 682; - технічний паспорт на квартиру № АДРЕСА_1. Вирішено питання судових витрат (а.с.175-177).

Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13 жовтня 2017 року заяву ОСОБА_4 про перегляд заочного рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2017 року залишено без задоволення (а.с.208).

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалите нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі (а.с.210-212).

В обґрунтування апеляційної скарги посилався на те, що рішення суду прийнято з невірним застосуванням норм матеріального права та порушенням процесуального права. Зокрема, зазначив, що під час укладання спірного договору купівлі-продажу була присутня донька позивачки, яка вільно володіла мовою жестів та здійснювала відповідний переклад змісту укладеного договору.

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачка є інвалідом ІІІ групи з дитинства по слуху (а.с. 7 – 10).

Позивачці на праві власності належить квартира № АДРЕСА_2 (а.с. 59, 69, 73).

08 грудня 2015 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, за яким позивачка продала відповідачеві за 102300,00 грн. 18/25 часток належної їй квартири. Договір посвідчений нотаріально та зареєстрований у реєстрі за № 1686 (а.с. 11).

Після укладення правочину, відповідач забрав усі правовстановлювальні документи на квартиру (свідоцтво про право власності від 21.02.1995 року, договір дарування від 02.03.1998 року), а також технічний паспорт на неї.

Позивачка у судовому засіданні в суді першої інстанції зазначила, що не розуміє українську мову, якою було складено договір купівлі-продажу. Ця обставина була підтверджена третьою особою, яка 09.08.2017 року у судовому засіданні послалася на положення оспореного правочину, згідно з яким усний переклад на російську було нею зроблено для позивачки.

При цьому судом встановлено, що, незважаючи на повну нездатність позивачки чути, під час укладення правочину ані відповідачем, ані третьою особою вона не була забезпечена перекладачем жестової мови. Ця обставина, безумовно, доводить той факт, що усний переклад, який зробила третя особа, фізично не міг був сприйнятий позивачкою через її ваду.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції, керуючись положеннями ч. 1 ст. 215, ч. 3, 5 ст. 203 ЦК України виходив із законності та обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України (далі – ЦК) підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.1 – 3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.3, 5 ст. 203 ЦК волевиявлення особи, яка вчиняє правочин, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Доводи апеляційної скарги, що позивач приховала від суду те, що при укладенні договору була присутня її донька, яка вільно володіла мовою жестів та здійснювала відповідний переклад змісту укладеного договору, колегія суддів відхиляє, оскільки дані твердження не підтверджені жодним доказом.

Надані апелянтом до апеляційного суду відеоматеріали не перевірялися через неможливість їх відтворення.

В апеляційній скарзі апелянт не спростував жодного висновку суду першої інстанції, а апеляційна скарга полягає у критикуванні рішення суду та тлумаченню норм чинного законодавства на власний розсуд апелянта.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись ст. 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, –

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 – залишити без задоволення.

Заочне рішення Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 серпня 2017 року – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до чинного законодавства.

Судді