Постанова № 74266456, 16.05.2018, Ізяславський районний суд Хмельницької області

Справа № 675/2630/17

Провадження № 2-а/675/75/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2018 р. Ізяславський районний суд

Хмельницької області

у складі: головуючого - судді Пашкевича Р. В.,

за участі: секретаря судового засідання – Гедзенюк В.В.,

позивача – ОСОБА_1, та його представника - ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадженняу режимі відеоконференцї в залі суду м. Ізяслав Хмельницької області адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії з підстав порушення права на телефонний зв'язок та листування,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області з цивільним позовом до Державної установи «Замкова виправна колонія (№58)» (Далі ДУ «ЗВК (№58)») про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії з підстав порушення права на телефонний зв'язок та листування.

В обґрунтування позову, який в ході розгляду було уточнено, позивач вказав, що з 02.11.2008 його було затримано та в подальшому арештовано. Вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 05.06.2014 ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У серпні 2017 року позивач прибув до ДУ «ЗВК (№58)» для відбуття покарання, тобто з дня затримання він більше 9 років перебуває у місцях позбавлення волі і йому за цей період ніхто роботи не надає та відповідно заробітної плати не отримує.

Однак, незважаючи на викладене відповідач ДУ «ЗВК (№58)» вимагає від ОСОБА_1 наявність грошових коштів на особистому рахунку для спілкування по телефону та конверти з марками для відправки поштової кореспонденції. З вказаним ОСОБА_4 категорично незгідний, оскільки відповідач не забезпечує його роботою, відповідно заробітку він немає, тому просить визнати дії ДУ «ЗВК (№58)» незаконними та протиправними, зобов’язавши їх надавати йому телефонні дзвінки, мобільний зв'язок і листування поштою за державний кошт.

В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 позов підтримали та просять його задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти задоволення даного позову, надавши при цьому письмовий відзив на позовну заяву.

Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши письмові докази по справі, суд прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 11 серпня 2017 року відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в ДУ «ЗВК (№58)».

За час перебування у колонії по день подачі вказаного позову, ОСОБА_1 неодноразово звертався до адміністрації колонії із заявами про надання права на телефоні розмови з рідними і захисником, а саме: 06, 07, 13, 14, 20, 22 листопада 2017 року; 05, 06, 14, 15, 18, 20, 26 грудня 2018 року, що підтверджується вказаними заявами наявними у матеріалах справи.

Відповідно до журналів надання телефонних розмов для засуджених №№ 7677, 7530, 7410 по ЗВК № 58, ОСОБА_1 здійснював дзвінки: 19, 29, 31 серпня 2017 року; 04, 08 вересня 2017 року; 02, 17 жовтня 2017 року; 06, 08, 13, 15, 20, 22 листопада 2017 року; 06, 08, 18, 26, 28 грудня 2017 року.

Тобто із вказаного слідує, що ОСОБА_1 надавали можливість спілкуватись по телефону, як на підставі заяв так і без них.

Також, відповідно до обліково-адресної картки на засудженого ОСОБА_1, останній починаючи з серпня 2017 по березень 2018, здійснював кореспонденцію на різні адресати.

Одночасно, слід зауважити, що судом згідно позовних вимог розглядається питання, щодо надання можливості спілкуватися ОСОБА_1 по телефону та здійснювати поштове листування за рахунок ОСОБА_6.

Тому, визначаючись стосовно позовних вимог, суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 1 Кримінально-виконавчого кодексу України(по тексту -КВК України) кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Завданнями кримінально-виконавчого законодавства України є визначення принципів виконання кримінальних покарань, правового статусу засуджених, гарантій захисту їхніх прав, законних інтересів та обов'язків; порядку застосування до них заходів впливу з метою виправлення і профілактики асоціальної поведінки; системи органів і установ виконання покарань, їх функцій та порядку діяльності; нагляду і контролю за виконанням кримінальних покарань, участі громадськості в цьому процесі; а також регламентація порядку і умов виконання та відбування кримінальних покарань; звільнення від відбування покарання, допомоги особам, звільненим від покарання, контролю і нагляду за ними.

Згідно ст. 2 КВК України кримінально-виконавче законодавство України складається з цього Кодексу, інших актів законодавства, а також чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_4 України.

Згідно зі ст. 3 КВК України до засуджених, які відбувають покарання на території України, застосовується кримінально-виконавче законодавство України.

Порядок і умови виконання та відбування покарань визначаються та забезпечуються відповідно до законодавства, яке діє на час виконання та відбування кримінального покарання.

ОСОБА_6 поважає і охороняє права, свободи і законні інтереси засуджених, забезпечує необхідні умови для їх виправлення і ресоціалізації, соціальну і правову захищеність та їх особисту безпеку.

Засуджені користуються всіма правами людини та громадянина, передбаченими Конституцією України, за винятком обмежень, визначених цим Кодексом, законами України і встановлених вироком суду.

Правовий статус засуджених визначається законами України, а також цим Кодексом, виходячи із порядку і умов виконання та відбування конкретного виду покарання. (ч. 1, 2, 4 ст. 7 КВК України).

На осіб, які відбувають довічне позбавлення волі, поширюються права і обов'язки засуджених до позбавлення волі, передбачені статтею 107 цього Кодексу (ч. 2ст. 151 КВК України).

Згідно ч. 1 ст. 107 КВК України засуджені, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, мають право в порядку, встановленому цим Кодексом і нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України здійснювати листування з особами, які знаходяться за межами колоній, вести з ними телефонні розмови, у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку, користуватися глобальною мережею Інтернет.

Частиною 5 ст. 110 КВК України визначено, що засудженим надається, в тому числі й під час перебування в стаціонарних закладах охорони здоров'я, право на телефонні розмови (у тому числі у мережах рухомого (мобільного) зв'язку) без обмеження їх кількості під контролем адміністрації, а також користуватися глобальною мережею Інтернет. Телефонні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених. Телефонні розмови між засудженими, які перебувають у місцях позбавлення волі, забороняються. Телефонні розмови та користування у глобальній мережі Інтернет оплачуються з особистих коштів засуджених.

Телефонні розмови проводяться протягом дня у вільний від роботи час та поза часом, передбаченим для приймання їжі та безперервного сну, а за необхідності та за погодженням з адміністрацією - у будь-який час.

Порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань у виді арешту, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк та довічного позбавлення волі регулюють Правила внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.12.2014 № 2186/5(по тексту - Правила).

Ці Правила обов'язкові для виконання персоналом установ виконання покарань, засудженими, які в них утримуються, а також іншими особами, які відвідують ці установи (п. 1 Правил).

Адміністрація установи виконання покарань, забезпечує надання засудженим телефонних розмов без обмеження їх кількості у визначений розпорядком дня час. З метою реалізації права на телефонні розмови усіх засуджених, які відбувають покарання в установі, тривалість розмови одного засудженого не повинна перевищувати 15 хвилин.

Для проведення телефонних розмов у визначеному адміністрацією установи виконання покарань місці, встановлюються таксофони та забезпечується наявність засобів рухомого (мобільного) зв'язку, які знаходяться на обліку установи.

Факт телефонної розмови засудженого реєструється у журналі обліку телефонних розмов засуджених (п. 2 розділу XIV Правил).

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 113 КВК України засудженим дозволяється одержувати і відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Згідно розділу ХІІ Правил, відправлення засудженими листів проводиться без обмеження їх кількості і тільки через адміністрацію установи виконання покарань. З цією метою на території установи виконання покарань вивішуються поштові скриньки, які щодня відкриваються уповноваженими на те посадовими особами. Для відправлення листів засудженими, які тримаються у камерах, поштові скриньки вивішуються перед прогулянковими двориками.

Листування між засудженими, що перебувають у місцях позбавлення волі і не є родичами, допускається тільки з дозволу адміністрації установи виконання покарань.

Листи опускаються до поштових скриньок в незапечатаному вигляді.

Листи можуть бути повернуті у поштове відділення на підставі письмової відмови адресата, а у разі смерті адресата (одержувача) або неможливості вручення через відсутність адресата (одержувача) - з позначкою "Адресат вибув, підлягає поверненню відправнику".

Кореспонденція, яку одержують і відправляють засуджені, які відбувають покарання у виправних колоніях мінімального рівня безпеки із загальними умовами тримання, середнього та максимального рівнів безпеки, підлягає перегляду.

Кореспонденція, яку засуджені адресують Уповноваженому Верховної ОСОБА_4 України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві або отримують від них, перегляду не підлягає і протягом доби надсилається за належністю або вручається засудженим у запечатаному вигляді (конверті).

Кореспонденція, яку засуджені адресують захиснику у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, перегляду не підлягає і надсилається за поштовою адресою протягом доби з часу її подачі. Кореспонденція, яку засуджені одержують від такого захисника, перегляду не підлягає.

Таку кореспонденцію засуджений отримує під особистий підпис. У випадку відмови засудженого отримати кореспонденцію вона в запечатаному вигляді (конверті) долучається до особової справи засудженого, а у відповідному журналі робиться відмітка: "Отримати відмовився".

Відшкодування витрат за пересилання кореспонденції, адресованої Уповноваженому Верховної ОСОБА_4 України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності на особовому рахунку засудженого коштів така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань.

Для підтримання листування з Уповноваженим Верховної ОСОБА_4 України з прав людини та його представниками, Європейським судом з прав людини, а також іншими відповідними органами міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженими особами таких міжнародних організацій, судом, прокурором, а також захисником у кримінальному провадженні, що здійснює свої повноваження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України, засуджені мають право зберігати кореспонденцію, яка надходить від зазначених осіб і організацій, при собі.

Отже, права засуджених до позбавлення волі захищені Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, які регулюють питання виконання покарань. При цьому, умови виконання покарання, зокрема у виді довічного позбавлення волі визначені Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, які є обов'язковими до виконання, як адміністрацією установ виконання покарань, так і усіма засудженими.

Даючи правову оцінку доводам позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо ненадання безоплатного спілкування по телефону та відправки поштової кореспонденції суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як уже вище зазначалося, що відповідно до ч. 5 ст. 110, ч. 1 ст. 113 КВК України, телефоні розмови оплачуються з особистих коштів засуджених, а також засудженим дозволяється одержувати та відправляти листи і телеграми за свій рахунок без обмеження їх кількості.

Винятком є пересилання кореспонденції адресованої Уповноваженому Верховної ОСОБА_4 України з прав людини та його представникам, Європейському суду з прав людини, а також іншим відповідним органам міжнародних організацій, членом або учасником яких є Україна, уповноваженим особам таких міжнародних організацій, до суду та прокуророві, проводиться з коштів, які є на особових рахунках засуджених. У разі відсутності на особовому рахунку засудженого коштів така кореспонденція пересилається за рахунок коштів, передбачених кошторисом на утримання установи виконання покарань (ч. 1 розділу ХІІ Правил).

Тобто, лише в разі відсутності коштів на особистому рахунку, вказаним органам, кореспонденція пересилається за рахунок коштів установи виконання покарань.

Таким чином, у діях відповідача не вбачаються незаконність та протиправність стосовно прав позивача щодо спілкування по телефону та пересилання кореспонденції за період його відбуття покарання у ДУ «ЗВК (№58)» та по день подачі позову.

Протилежного позивачем у судовому засіданні не доведено, а навпаки стосовно відправлення поштової кореспонденції зазначеної в обліково-адресній картці підтверджено, що вказана кореспонденція була направлена належним чином, що і не заперечується ОСОБА_1 у судовому засіданні.

Також, стосовно посилань позивача щодо ненадання для нього відповідної роботи на території колонії, суд відноситься критично, оскільки ОСОБА_1 з письмовою заявою про працевлаштування у колонії не звертався, що і не заперечується ним у судовому засідання та відповідно не потребує додаткової перевірки.

Отже, на думку суду, в даній справі відповідачем доведено належними та допустимими доказами правомірність своїх дій.

Водночас слід зауважити, що судовому захисту підлягають лише порушені права, свободи чи інтереси. Однак, ненадання відповідачем можливості здійснювати дзвінки та поштову кореспонденцію вчиняються у певному часі, який мав настати на день подання позову, тому у суду не має достатніх підстав вважати або припускати, що в майбутньому відповідач буде діяти протиправно шляхом вчинення перепон для ОСОБА_1 по вказаним вимогам, оскільки правовідносини на майбутні періоди між сторонами в часі ще не склалися.

За таких обставин суд вважає, що судове рішення не може в майбутньому регулювати суспільні відносини, а тому вимога позивача про зобов’язання ДУ «ЗВК (№58)», на випадок відсутності коштів на особовому рахунку, надавати мобільний зв'язок та відправляти поштову кореспонденцію, за державний кошт є передчасною і задоволенню не підлягає.

У відповідності до п. 17 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан позивача, недостатність на його особовому рахунку коштів для сплати судового збору, що підтверджується довідкою Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» від 08 лютого 2018 року № 42, суд вважає за необхідне звільнити ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання до суду даного позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 72, 77, 242, 243-246, 255, 293, 295 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи «Замкова виправна колонія (№ 58)» про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії з підстав порушення права на телефонний зв'язок та листування відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Ізяславський районний суд Хмельницької області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1: утримується в ОСОБА_6 установі «Замкова виправна колонія (№ 58)» за адресою: м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області, рнокпп у матеріалах справи відсутній.

Відповідач ОСОБА_6 установа «Замкова виправна колонія (№ 58)»: адреса місцезнаходження - м. Ізяслав, вул. Гагаріна, 2 Хмельницької області, код ЄДРПОУ 08564771.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя: Р.В. Пашкевич