Рішення № 74264941, 27.04.2018, Херсонський міський суд Херсонської області

Справа № 766/10435/17

н/п 2-а/766/455/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2018 року Херсонський міський суд Херсонської області у складі:

головуючого-судді Прохоренко В.В.,

секретар Красновський В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради, Головного спеціаліста Управління архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Херсонської міської ради, головного спеціаліста Управління ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та просив визнати причини пропуску ОСОБА_1 строку звернення до адміністративного суду поважними та поновити його; визнати незаконною та скасувати постанову начальника Управління державного архітектурно-будівельного контролю ХМР ОСОБА_3 №36/632/01-22 по справі про адміністративне правопорушення від 07.06.2017 р якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

Позивач в судове засідання не з’явився, надав повноваження представнику.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, надала заяву про розгляд справи у її відсутність, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав зазначених в позові.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, надав відзивна адміністративний позов, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень..

Статтею 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що для проведення позапланового заходу від 30.05.2017 за №23 відповідно до ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності», згідно з п.7 постанови Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 533 «Про затвердження порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю» направлено головного спеціаліста УДАБК ХМР ОСОБА_2 на підставі наказу УДАБК ХМР від 05.05.2016 р. №11 та службової записки головного спеціаліста від 28.04.2017 р. за №28 для здійснення позапланової перевірки достовірності наведених даних в декларації «Реконструкція приміщень транспортного цеху під житлові приміщення по вул.. К.Маркса,б/н/вул. Петренка, б/н м. Херсон».

За результатами проведення вказаної перевірки 01.06.2017 головним спеціалістом УДАБК ХМР ОСОБА_2М було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, в якому зазначено, що в порушення ст..24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудовником не надано документа, що надає йому права користування або власності на земельну ділянку, в декларації в п. 9 зазначена інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника-ГІП ОСОБА_4, в заяві, отриманої від останнього, зазначено, що він не розробляв проект та не здійснював авторський нагляд. Головний спеціаліст у вказаному акті зазначає, що є підстави вважати, що замовник навів недостовірні дані у декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, належним чином зареєстрованої 05.05.2017 р. за №ХС142171230710, що є порушенням ст.24, ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.7,10,11,23 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.5 Закону України «Про основи містобудування».

01.06.2017 головним спеціалістом УДАБК ХМР ОСОБА_2М було складено протокол стосовно ОСОБА_1 про адміністративне правопорушення за ч.12 ст.96 КУпАП, експлуатацію об’єктів, які не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність до експлуатації, вчинених щодо об’єктів ІІ категорії складності, та тягнуть за собою накладення штрафу від 400 до 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Також 01.06.2017 р. головним спеціалістом УДАБК ХМР ОСОБА_2М видано ОСОБА_1 припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності в якому навів порушення ст..24, ч.8 ст.36 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.7,10,11,23 Закону України «Про архітектурну діяльність» , ст..5 Закону України «Про основи містобудування», та зробив висновок що замовник навів недостовірні дані у декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, належним чином зареєстрованої 05.05.2017 р. за №ХС142171230710.

07.06.2017 р. начальником Управління державного архітектурно-будівельного контролю ХМР ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення винесено постанову №36/632/01-22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 12 ст. 96 КУпАП, а саме: замовник навів недостовірні дані у декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, належним чином зареєстрованої 05.05.2017 р. за №ХС142171230710, та накладено на позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8 500,00 грн.

З листа №606/01-22 від 01.06.2017 р. УДАБК ХМР повідомило позивача про те, що декларація про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, яка зареєстрована 05.05.2017 р. за №ХС142171230710 скасована.

Згідно ч.1 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідео до ч.4 ст.41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, серед іншого: безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню; складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи; проводити перевірку відповідності виконання підготовчих та будівельних робіт вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, затвердженим проектним вимогам, рішенням, технічним умовам, своєчасності та якості проведення передбачених нормативно-технічною і проектною документацією зйомки, замірів, випробувань, а також ведення журналів робіт, наявності у передбачених законодавством випадках паспортів, актів та протоколів випробувань, сертифікатів та іншої документації.

Процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт визначає Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 р. № 553 (далі - Порядок № 553).

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» зміна функціонального призначення територій не тягне за собою припинення права власності або права користування земельними ділянками, які були передані (надані) у власність чи користування до встановлення нового функціонального призначення територій. Забудова земельної ділянки здійснюється в межах її цільового призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Ч.3 ст.24 вказаного закону встановлено, що у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Згідно ч.4 ст. 24 цього закону зміна цільового призначення земельної ділянки, яка не відповідає плану зонування території та/або детальному плану території забороняється.

Відповідно до п. 13 декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої 05.05.2017 р. за №ХС142171230710 замовником будівництва зазначено: згідно прим.2 реконструкція без змін зовнішніх геометричних розмірів у плані.

До матеріалів справи долучено представником позивача викопіювання з Основного креслення Генерального плану м. Херсона, затвердженого рішенням міської ради від 26.12.2003 оку за № 443, у відповідності до якого забудова ОСОБА_1С земельної ділянки здійснюється в межах її функціонального призначення, встановленого відповідно до законодавства.

Зазначене підтверджується ситуаційною схемою, яка є складовою Робочого проекту та Робочим проектом, розробленим Приватним підприємством «Таласа» в особі головного інженеру проекту ОСОБА_4, підписи осіб в якому підтверджені особистими підписами та печатками та Генпланом розташування забудови на земельної ділянці.

За змістом статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Згідно ч.1 ст. 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У відповідності до ч. 6 ст.120 ЗКУ істотною умовою договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, є кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з набуттям права власності на ці об'єкти.

Укладення договору, який передбачає набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що пов'язане з переходом права на частину земельної ділянки, здійснюється після виділення цієї частини в окрему земельну ділянку та присвоєння їй окремого кадастрового номера.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об’єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об’єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість. (Постанова Верховного Суду України № 6-253цс16 від 13 квітня 2016 року)

В оскаржувані постанові відповідач зазначив, що в декларації в п. 9 зазначена інформація про відповідальних осіб генерального проектувальника-ГІП ОСОБА_4, в заяві, отриманої від останнього, зазначено, що він не розробляв проект та не здійснював авторський нагляд.

Статтею 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» передбачено, що під час створення об’єкта архітектури виконується комплекс робіт, який, зокрема, включає прийняття спорудженого об’єкта в експлуатацію.

Згідно ст. 26 ЗУ «Про архітектурну діяльність» проектна організація, яка розробляла проектну документацію, а також головний архітектор та головний інженер проекту несуть відповідальність за відповідність проектної документації вихідним даним на проектування, вимогам державних стандартів, норм і правил.

Згідно ст. 31 цього закону проектна документація на будівництво об’єктів розробляється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, з урахуванням вимог містобудівної документації та вихідних даних і дотриманням вимог законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил та затверджується замовником

З п. 1, 2 Порядку здійснення авторського нагляду під час будівництва об’єкта архітектури , який затверджено постановою КМУ від 11.07.2007 року за №903, вбачається, що ним визначено механізм здійснення авторського нагляду архітектором протягом усього періоду будівництва і передбачає контроль за відповідністю будівельно-монтажних робіт проекту.

Згідно п. 2.1. ДБН А.2.12-4-2003 Положення про авторський нагляд за будівництвом будинків і споруд авторський нагляд слід здійснювати на підставі договору, укладеного замовником з генеральною проектною організацією на весь період будівництва. Пунктом 2.2 цього ДБН передбачено, що Генеральний проектувальник у необхідних випадках може залучати до здійснення авторського нагляду спеціалізовані проектні організації, що розробили відповідні розділи проекту. У цих випадках обов'язки замовника за договором покладаються на генерального проектувальника, а обов'язки виконавця - на спеціалізовану проектну організацію.

Згідно п.2.3 ДБН за згодою генерального проектувальника договори на здійснення авторського нагляду можуть укладатися замовником безпосередньо зі спеціалізованими проектними організаціями, які брали участь розробці проектної документації по даному об'єкту.

У відповідності до п. 2.8 ДБН у відповідності з договором між замовником і проектувальником наказом керівника проектної організації визначається склад проектувальників із числа авторів та розробників проекту, на яких покладається здійснення авторського нагляду за будівництвом. У окремих випадках для здійснення авторського нагляду за окремими видами будівельних робіт можуть залучатися спеціалісти організації-розробника, які не брали безпосередньої участі в проектуванні. Цим самим наказом призначається керівник колективу, який здійснює авторський нагляд (головний архітектор або головний інженер проекту). Один примірник наказу про здійснення авторського нагляду направляється замовнику.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч. 1 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Ураховуючи вищевказане, правовідносини, що виникають між замовником та проектувальником, відносяться до договорів підряду, щодо якого закон не встановлює обов’язкову форму.

З декларації про початок виконання будівельних робіт від 28.11.2014 року № ХС 082143310558, декларації про готовність до експлуатації об’єкта, який належить до II категорії складності, яка зареєстрована Управлінням 03.05.2017 року № ХС № 142171230710 та Робочого проекту вбачається, що генеральним проектувальником проекту є Приватне підприємство «Науково-виробнича фірма «ТАЛАССА», головним інженером проекту наказом генерального проектувальника від 14.11.2014 р. призначено ОСОБА_4,вказані відомості підтверджені особистими підписами директора ПП «НПФ «ТАЛАССА» ОСОБА_5 та ГІП ОСОБА_4 та скріплені їх особистими печатками.

За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблені на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів.

Відповідно до ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладене вище, наявність договірних відносин між ПП «НПФ «ТАЛАССА» та ОСОБА_1, суд приходить до висновку що укладання окремого договору авторського нагляду між замовником та головним інженером проекту ОСОБА_4 законом не передбачено, а тому суд вважає не доведеним порушення позивачем ст.7,10,11,23 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст.5 Закону України «Про основи містобудування».

Відповідно до положень ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб’єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Таким чином, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем, який заперечував проти позову, не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, не надано доказів правомірності прийнятого ним рішення, суд, враховуючи положення ст. 286 КАС України, дійшов висновку, що позов є таким, що підлягає задоволенню, оскільки постанову не можна визнати обґрунтованою та такою, що прийнята у відповідності до вимог чинного законодавства, внаслідок чого вона підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 283, 288, 289 КУпАП, ст. ст. 2, 77, 241-244, 246,286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати постанову №36/632/01-22 від 07.06. 2017 р., якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.12 ст.96 КУпАП та накладено на ОСОБА_1 (інн НОМЕР_1, АДРЕСА_1) адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 8500 грн.

Справу про адміністративне правопорушення закрити.

Рішення може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Херсонський міський суд Херсонської області

Суддя: В.В. Прохоренко