Рішення № 74264891, 23.05.2018, Високопільський районний суд Херсонської області

Справа № 652/654/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року Високопільський районний суд Херсонської області у складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

при секретареві Крат С.Ф.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Високопілля цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що між ПАТ КБ ПриватБанк” та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н від 26.03.2008 року, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 10300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином зобов’язання не виконує, тому станом на 30.09.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ „ПриватБанк” становить 152119,36 грн., з яких 10053,85 грн. заборгованість за кредитом, 130583,64 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4000 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. штраф (фіксована частина), 7231,87 грн. штраф (відсоткова складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 152119,36 грн. та судові витрати в розмірі 2281,79 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі, додатково пояснивши, що відповідно до укладеного договору № б/н від 26.03.2008 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10300.00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Стосовно форми кредитного договору пояснила, що при оформленні кредиту, заява на отримання кредиту, підписується відповідачем, який ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, відповідач підтвердив свою згоду на те, що Заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і Банком Договір про надання банківських послуг. Щодо ознайомлення Відповідача з істотними умовами договору Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 26.03.2008 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки "Універсальна" та особистим підписом засвідчив що згодний з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг. Ознайомився і згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Також до матеріалів позовної заяви долучено "Довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" з якої чітко вбачається, що Відповідачу встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3% (36% на рік), вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. До суду було надано виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку "Універсальна", оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. Крім цього відповідач частково сплачував заборгованість за договором. Враховуючи те, що відповідач належним чином зобов’язання не виконував, станом на 30.09.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ „ПриватБанк” становить 152119,36 грн., з яких 10053,85 грн. заборгованість за кредитом, 130583,64 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4000 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. штраф (фіксована частина), 7231,87 грн. штраф (відсоткова складова). Просить стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 152119,36 грн. та судові витрати в розмірі 2281,79 грн.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином про що в матеріалах справи є розписка про особисте отримання судової повістки (а.с. 114), заяв та клопотань про відкладення слухання справи суду не надав. Відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача, оскільки його неявка у судове засідання визнана без поважної причини, крім цього у судовому засіданні приймав участь представник відповідача, за дорученням ОСОБА_2, який не заперечував проти розгляду справи у відсутності відповідача.

Представник відповідача за дорученням ОСОБА_2 у судовому засіданні позов ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором не визнав, посилаючись на те, що позивач має намір стягнути заборгованість за споживчим кредитом. Таким чином на думку представника відповідача правовідносини між сторонами регулюються нормами ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином кредитний договір не відповідає умовам та вимогам визначеними законодавством, у зв’язку з чим кредитний договір між сторонами укладений не був.

Також представником відповідача було заявлено клопотання про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Крім цього зазначив, що позовні вимоги в частині стягнення штрафів: 250,00 грн – фіксована частина, 7231,87 грн задоволенню не підлягають, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно - правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про не дотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільної - правової відповідальності за одне і те саме порушення. Просив відмовити у задоволені позову ПАТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та яким обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 21 постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин, Договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія - однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами). Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов'язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору - договору про відкриття кредитної лінії.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов'язання як правового зв'язку між двома суб'єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов'язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов'язання надано право, що кореспондує обов'язку першої. Обов'язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов'язання (ст. 510 ЦК України).

Згідно з нормою ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

При цьому в законодавстві визначаються різні поняття як "строк дії договору", так і "строк (термін) виконання зобов'язання" (ст.ст. 530, 631 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у ст. 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

У той самий час, згідно із ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. На відміну від процентів, які є платою за користування чужими грошима, неустойка є засобом забезпечення виконання зобов'язання і одночасно способом цивільно-правової відповідальності.

За положеннями ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналіз правових норм, зокрема, ст. ст. 536, 549 ЦК України дає підстави для висновку про те, що проценти та неустойка є різними правовими інститутами, обмеження можливості одночасного застосування яких законом не встановлена.

Що стосується доводів представника відповідача, за дорученням ОСОБА_2 про неправильне застосування банком норм ст. 61 Конституції України та ст. 549 ЦК України у зв'язку з одночасним стягненням пені і штрафів, то необхідно виходити з такого.

Умовами договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків погашення кредиту і процентів за користування ним.

У той самий час, згідно з пп. 8.6 умов та правил надання банківських послуг, передбачена сплата штрафу у розмірі 500,00 грн. + 5% від суми позову за порушення позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобов’язань, передбачених дійсним договором більше ніж на 120 днів.

За таких обставин доводи представника відповідача в частині неправильного застосування банком вимог ст. 61 Конституції України і ст. 549 ЦК України та покладення на відповідача подвійної цивільно-правової відповідальності одного і того ж виду за одне і те саме порушення договірного зобов'язання не знайшли свого підтвердження.

Щодо посилань представника відповідача на ЗУ «Про захист прав споживачів», суд зауважує, що даний закон не поширюється на спірні правовідносини, оскільки сфера дії цього Закону відповідно до ч. 1-1, цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг. В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, представником відповідача не надано жодного переконливого доказу, що відповідач ОСОБА_1 отримав кредитні кошти банку на купівлю товару, у зв`язку з чим його ствердження суд прийняти до уваги не може.

Представником відповідача було заявлено клопотання про застосування судом позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч.2 ст.258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, що вбачається із ч.4 ст. 267 ЦК України.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалась, або могла довідатись про порушення свого права, або про особу, яка його порушила та початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, що витікає із аналізу ст. 261 ЦК України.

Перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами), починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулось таке порушення.

Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу, а несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі, підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Із матеріалів справи вбачається і це встановлено судом, що 26.03.2008 року, між ПАТ КБ «ПриватБанк» і ОСОБА_1 було укладено договір шляхом написання заяви, яка разом з Умовами надання банківських послуг. Правилами користування платіжною карткою і тарифами складає між ними договір про надання банківських послуг.

За умовами договору банк надав ОСОБА_1 кредит у розмірі 10300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% річних на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач належним чином зобов’язання не виконував, тому станом на 30.09.2017 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ „ПриватБанк” становила 152119,36 грн., з яких 10053,85 грн. заборгованість за кредитом, 130583,64 грн. – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4000 грн. заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг 250,00 грн. штраф (фіксована частина), 7231,87 грн. штраф (відсоткова складова).

Згідно розрахунку заборгованості відповідача за договором вбачається, що останній платіж ОСОБА_1 здійснено 21.05.2014 року, а з позовом до суду позивач звернувся 07.11.2017 року.

Відповідно до ч.3 ст. 254 ЦК України, строк виконання кожного щомісячного зобов’язання спливає у відповідне число останнього місяця строку та перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок (ст. 253 ЦК України).

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов’язання, які деталізують обов’язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов’язку, право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що за умовами договору, погашення заборгованості за кредитом, повинно здійснюватися позичальником частинами, а саме: до 25 числа кожного місяця, то початок перебігу позовної давності для стягнення цих платежів необхідно обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов’язань. Так строк спеціальної позовної давності до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) спливає 26.09.2015 року. У зв’язку з чим, заявлена позивачем пеня у розмірі 4000 грн., підлягає частковому задоволенню в межах річного строку позовної давності за період з 07.11.2016 по 07.11.2017 року і за рахунком позивача становить 1200 грн.

Отже аналіз норм ст.. 266, ч. 2 ст. 258 ЦК України дає підстави для висновку про те, що стягнення неустойки (пені, штрафу) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитора до суду, а починається з дня (місяця), з якого вона нараховується, у межах строку позовної давності за основною вимогою.

Такої правової позиції дійшов Верховний Суд України, зокрема у постанові від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13, яка судами у своїй практиці є обов’язковою для застосування.

Також, згідно п. 8.6.Умов і Правил при порушенні клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов’язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів (чотири місяці), позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову, але відповідно до вищевикладеного строк позовної давності для вимоги у вигляді штрафу в розмірі 500 грн. (фіксована складова) сплинув 26.09.2015 року в межах спеціального строку позовної давності так само, як і до вимоги по стягненню 5% від суми позову (відсоткова складова), а тому відсоткова складова частина штрафу підлягає частковому задоволенню в межах заявлених позовних вимог за період з 30.09.2016 року по 30.09.2017 року та складає згідно наданих розрахунків 5127,78 грн.

Відповідно до вищевикладеного, судом встановлено, що із наданих банком розрахунків заборгованості, вбачаються підстави для задоволення основної позовної вимоги у вигляді стягнення з відповідача суми заборгованості, яка складає 10053,85 грн. по тілу кредиту та 130583,64 грн. – заборгованості по відсоткам за користування кредитом, за позовними вимогами щодо стягнення неустойки, пені та штрафів, суд приходить до висновку щодо часткового задоволення в межах заявлених сум за останні 12 місяців, а саме: заборгованість за пенею та комісією в сумі 1200 грн., а також штрафу (відсоткова складова) у сумі 5127,78 грн., загальною сумою 146965,27 грн.

Крім того, згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, витрати понесенні позивачем у зв’язку зі зверненням до суду за захистом своїх прав підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2204,44 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 625, 629, 1050 ЦК України, ст.ст.4, 13, ст. 81, 95, 141, 258, 263-265, 268 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

Позов публічного акціонерного товариства Комерційний банк “ПриватБанк” – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства КБ “ПриватБанк” борг за кредитним договором № б/н від 26.03.2008 року у сумі 146 965,27 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства “Комерційний банк “Приват Банк” 2204,44 грн., витрат по сплаті судового збору.

В іншій частині, відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Херсонської області, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Дамчук