Вирок № 74264566, 25.05.2018, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/1455/16-к

Провадження № 1-кп/348/17/18

25 травня 2018 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Флоряк Д.В.,

з уч. секретаря Буратчук О.В.,

прокурора Богака А.В.,

представника потерпілого - адвоката ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника - адвоката ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Надвірна кримінальне провадження № 12016090200000010 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, займається домашнім господарством, згідно ст. 89 КК України не судимого, громадянина України,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_2, керуючи транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що заподіяло потерпілому ОСОБА_4 тяжкі тілесні ушкодження.

Злочин ним вчинено при наступних обставинах:

01 січня 2016 року, приблизно о 17.30 год. водій ОСОБА_2, керуючи мотоциклом марки МТ-10, реєстраційний номер 73-41 ВИЖ, рухався ділянкою автодороги по вул. Шевченка в с.Красна Надвірнянського району Івано-Франківської області, в напрямку м. Надвірна. В цей час у попутному напрямку, правим узбіччям дороги рухався пішохід ОСОБА_4 При наближенні до пішохода, що рухався у попутному напрямку, водій ОСОБА_2 в порушення вимог п..2.3 б), п. 10.1, п.12.1, п.12.3 Правил дорожнього руху України, проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку та стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно ним керувати, своєчасно не вжив заходів до зменшення швидкості руху аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об’їзду перешкоди, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_4 В результаті порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пішохід ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження – закриту черепно-мозкову травму з переломом правої скроневої кістки, крововилив над твердою мозковою оболонкою, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості, забійна рана тім’яно-скроневої ділянки справа, які відповідно до висновку експерта №206/23-Д від 04.08.2016 року відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як такі, що небезпечні для життя в момент їх заподіяння. Забійні рани правої вушної раковини та лівого стегна відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні повністю визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, та дав суду показання про те, що він проживає в ІНФОРМАЦІЯ_4 і має на утриманні трьох дітей, з яких двоє є неповнолітніми, та є єдиним годувальником в сім’ї, мати дітей залишила їх і виїхала декілька років тому на заробітки в невідомому напрямку. В своєму володінні він має мотоциклом марки МТ-10, реєстраційний номер 73-41 ВИЖ, який фактично сам змайстрував із запчастин і який він використовував у господарстві. 01 січня 2016 року він вирішив поїхати до свого односельчанина відвезти тому свіжини на свята. Обочини дороги були не очищені від снігу, льоду та бруду. Рухаючись по дорозі із невеликою швидкістю в межах 40-60 км/год, він побачив попереду своєї смуги руху як в попутному напрямку рухався пішохід практично по проїздній частині дороги. Він посигналив тому, однак пішохід на сигнал не зреагував. Тоді він вирішив об’їхати пішохода і почав здійснювати маневр обгону, але вже під час об’їзду пішохід раптово смикнувся від несподіванки, поховзнувся на слизькій дорогі та впав просто йому під колеса мотоцикла. Він намагався вивернути руль свого мотоцикла, щоб уникнути зіткнення з потерпілим, однак вчинив наїзд на останнього. Відразу ж після зіткнення він зупинився, підійшов до потерпілого, забрав його з дороги, викликав «швидку», але в подальшому на місці чекати працівників міліції не залишився, так як сам був в шоковому стані. Також зазначив, що намагався відшкодувати за лікування потерпілому, для цього продав корову, однак родичі не захотіли брати в нього гроші і він в подальшому розтратив їх на утримання своїх дітей. На даний час він не заперечує щодо відшкодування матеріальної шкоди, визначеної потерпілим за лікування, а стосовно моральної шкоди, то просить врахувати його майновий стан та зменшити розмір моральної шкоди, оскільки сума в 50000 грн. поставить його та його сім"ю в скрутне матеріальне становище. У вчиненому щиро розкаюється, свою поведінку повністю усвідомив, просить вибачення за скоєне та запевнив суд, що подібного більше не повториться і просить його суворо не карати та звільнити його від покарання по амністії, оскільки в нього на утриманні є двоє неповнолітніх дітей.

Окрім визнання обвинуваченим ОСОБА_2 своєї вини у пред’явленому йому обвинуваченні, його вина повністю доводиться іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, будучи допитаним в судовому засіданні в якості представника потерпілого ОСОБА_1 суду підтвердив, що дійсно в результаті порушення обвинуваченим ОСОБА_2 ПДР ОСОБА_4 спричинено тяжкі тілесні ушкодження, наслідком чого було його тривале лікування і на яке затрачено значні кошти. Родина потерпілого не настоює на надто суворій мірі покарання, однак просить відшкодувати потерпілому матеріальну шкоду, яка полягає у витратах за лікування та пошкодження мобільного телефону, а також і моральну шкоду, оскільки ОСОБА_4 переніс значний фізичний біль, змушений був тривалий час лікуватися, був порушений його звичайний ритм життя та роботи, він і на даний час відчуває певні незручності, пов"язані з його травмою в ДПТ. Також зазначив, що на сьогоднішній день родиною обвинуваченого їм не відшкодовано жодних витрат, тому заявлений потерпілим ОСОБА_4 цивільний позов підтримує в повному обсязі. Стосовно міри покарання та застосування акту амністії покладається на розсуд суду.

Вина обвинуваченого ОСОБА_2 в скоєнні злочину також доводиться іншими доказами, а саме:

- протоколом огляду місця події від 01.01.2016 року, схемою та фототаблицею до нього, в яких деталізовано місце вчинення ДТП за участі мотоцикла марки МТ-10, реєстраційний номер 73-41 ВИЖ, яким керував обвинувачений ОСОБА_2, а саме ділянка автодороги в с. Красна, Надвірнянського району, Івано-Франківської області по вул. Шевченка (а.с.189-193);

- протоколом огляду місця події від 02.01.2016 року та фототаблицею до нього, в яких деталізовано господарство в с.Красна, вул. Лаз Долішній, власником якого є ОСОБА_2, де виявлено мотоцикл з коляскою марки МТ-10, реєстраційний номер 73-41 ВИЖ, на рамі якого виявлено нитки; габаритний ліхтар коляски пошкоджений; також виявлено мікроб"єкти (а.с.194-193);

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 18.01.2016 року, згідно якого прийнято заяву від ОСОБА_4 про те, що 01.01.2016 року приблизно о 18 год. в с.Красна по вул. Шевченка водій невстановленого автомобіля вчинив наїзд на нього, в результаті чого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження ( а.с.207); - висновком експерта № 23 від 19.01 - 19.02.2016 року судово-медичної експертизи, з якого вбачається, що у потерпілого ОСОБА_4 мали місце рани: тім"яно-скроневої ділянки справа, правої вушної раковини та лівого стегна, на що вказують наявні у вказаних анатомічних ділянках рубці (а.с.208);

- висновком експерта №23-Д від 02-04.08.2016 року судово-медичної експертизи, відповідно до якої у ОСОБА_4 встановлені тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма з переломом правої скроневої кістки, крововиливом над твердою мозковою оболонкою, забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості, забійною раною тім"яно-скроневої ділянки справа, забійна рана правої вушної раковини, забійна рана лівого стегна. Вказані тілесні ушкодження отримані від дії тупих твердих предметів, або удару до таких, можуть відповідати терміну вказаному в постанові. Згідно "Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень" встановлена закрита черепно-мозкова травма з переломом правої скроневої кістки, крововиливом над твердою мозковою оболонкою, забоєм головного мозку середнього ступеню тяжкості, забійною раною тім"яно-скроневої ділянки справа відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх заподіяння; забійні рани правої вушної раковини та лівого стегна відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров"я. ( а.с. 119-122);

- висновком експерта № 09/17-4 від 23.03.2016 року, з якого вбачається, що на момент огляду та дослідження робоча гальмівна система мотоцикла "МТ-10", р.н. 7341ВИЖ, рульове керування, зовнішні освітлювальні прилади знаходилась в працездатному стані (а.с.209-212);

- висновком експерта № 09/12-0044 від 31.03.2016 року, з якого вбачається, що вилучені з мотоцикла бавовняні волокна синього кольору ( з переходом кольору в синій-білий) мають спільну родову належність з волокнами зі складу штанів ОСОБА_4 і могли бути відокремлені від даних штанів або від іншого джинсового виробу синього кольору. (а.с.213-218).

Зазначені докази по справі зібрані відповідно до вимог кримінально - процесуального закону, вони є допустимими, та такими, що в їх сукупності безпосередньо вказують на вчинення обвинуваченим діянь, інкримінованих йому стороною обвинувачення.

В ході судового розгляду всі учасники судового засідання погодились з дослідженим обсягом доказів в судовому засіданні, оскільки клопотань про дослідження доказів, що не були предметом розгляду, не заявляли, заперечень щодо неповноти з"ясування обставин під час розгляду в умовах закінчення з"ясування обставин кримінального провадження також не заявляли.

З враховуванням викладеного, суд, допитавши обвинуваченого, представника потерпілого та дослідивши матеріали, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого йому злочині при обставинах, викладених в обвинувальному акті та вироку суду, доведена повністю.

Дії ОСОБА_2Д за ч. 2 ст. 286 КК України, які виразилися у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, кваліфіковані вірно.

Суд враховує, що відповідно до ст. 50 КК України, складовими покарання є не тільки кара та виправлення засуджених, а і запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, що є найбільш актуальним в обстановці, що склалася.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику призначення судами кримінального покарання" № 7 від 24.10.2003 р. із послідуючими змінами звернуто увагу судів на те, що вони при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, мають суворо додержувати вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

У п. 2 вказаної постанови зазначено, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Пунктом 5 судам рекомендовано мати на увазі, що наведений у ч. 1 ст. 66 КК перелік обставин, які пом'якшують покарання, не є вичерпним. При призначенні покарання суд може визнати пом'якшуючими й інші обставини, не зазначені в ч. 1 цієї статті (наприклад, вчинення злочину внаслідок збігу випадкових обставин чи неправильної поведінки потерпілого, відвернення підсудним шкідливих наслідків злочину, часткове відшкодування шкоди, відшкодування моральної шкоди). Визнання обставини такою, що пом'якшує покарання, має бути вмотивоване у вироку.

При обранні міри покарання обвинуваченому суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, а також роз'яснення, що містяться п.п. 20, 21 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», відповідно до яких при призначенні покарання за відповідною частиною ст.286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, але й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання, та особу винного.

Тому при призначенні покарання ОСОБА_2 суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання, за яким характеризується з позитивної сторони, має на утриманні 2-х неповнолітніх дітей, що на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, його відношення до скоєного, поведінку до і після вчинення злочину.

За висновком органу з питань пробації, яким взято до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого ОСОБА_2, його виправлення без позбавлення або обмеження волі не становить небезпеку для суспільства.

На думку органу пробації, застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для впливу на поведінку особи з метою виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень можливо здійснювати без позбавлення волі або обмеження волі за умови здійснення нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчинення повторних кримінальних правопорушень.(а.с.96-99)

Також суд враховує обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

До обставин, які пом'якшують покарання, суд відносить те, що ОСОБА_2 вину визнав повністю, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 судом не встановлено.

Враховуючи всі обставини справи, дані про особу обвинуваченого, думку представника потерпілого-цивільного позивача, а також те, що закон на меті ставить саме принцип виправлення особи, а не покарання, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_2 слід призначити покарання в межах, встановлених в санкції частини статті Кримінального кодексу у виді позбавлення волі. Також суд вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого і додаткову міру покарання у виді позбавлення права керувати автотранспортними засобами, оскільки даний злочин пов'язаний з експлуатацією транспортного засобу та порушенням ОСОБА_2 ПДР України.

На думку суду, саме таке основне покарання у виді позбавлення волі буде достатнім і необхідним для виправлення ОСОБА_2 та попередження скоєння ним нових злочинів, справедливим у співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.

Окрім того в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 звернувся із заявою про звільнення його від покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», так як він має на утриманні неповнолітніх дітей - дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_6.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія оголошується законом про амністію, який приймається відповідно до положень Конституції України, Кримінального кодексу України та цього Закону.

Відповідно до ст.85 КК України, на підставі закону про амністію засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань.

Згідно п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року, що набрав чинності 07.09.2017 року, підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, визнані винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України та особи, визнані винними у вчинені необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України та не позбавлених батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років, дітей-інвалідів та/або повнолітніх сина, дочку, визнаних інвалідами.

Обвинувачений ОСОБА_2 вчинив необережний злочин, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, проживає та має на утриманні двоє неповнолітніх дітей: дочку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5 та дочку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, батьківських прав відносно яких не позбавлений, подав заяву про застосування до нього акту амністії, а обставин, які б перешкоджали застосуванню амністії, відповідно до ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» судом не встановлено, тому суд вважає можливим звільнити його від відбування покарання на підставі Закону України «Про амністію в 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди слід задоволити частково з таких підстав.

За ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред’явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У відповідності зі ст. 1187 ЦК України шкода, спричинена джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.

Відповідно до ст. 56 КПК України потерпілі мають право на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Потерпілий ОСОБА_4 в результаті протиправних дій ОСОБА_2 знаходився на стаціонарному лікуванні в Надвірняській ЦРЛ та Івано-Франківській ОКЛ з 01.01.2016 року по 18.01.2016 року, а в подальшому на амбулаторному лікуванні в Надвірнянській ЦРЛ, що підтверджується даними із медичних карт стаціонарного хворого на ім"я ОСОБА_4, і йому було призначено ряд медикаментів (а.с.23-25).

Потерпілим, як цивільним позивачем, на обґрунтування поданого цивільного позову в частині розміру матеріальної шкоди були надані фіскальні чеки на придбання медикаментів в період його перебування на лікуванні. Також потерпілим пройдено медобстеження та лікування в відділенні нейрохірургії лікарні Пінета Гранде (Італія), на що витрачено кошти по курсу НБУ гривні до євро 8119,51 грн. Окрім того в результаті ДТП було пошкоджено мобільний телефон Samsung Galaxy S4, вартість якого становить 4500 грн. Загальна сума матеріальних збитків з врахуванням оплати послуг адвоката визначена потерпілим у 22022,71 грн. і обвинуваченим не оспорюється. Змін до позовної заяви в частині збільшення суми стягнення потерпілою стороною не подавалося. За наведених підстав, суд вважає, що підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2 на користь потерпілого матеріальна шкода у сумі 16022,71 грн. та 6000 грн. витрат на правову допомогу

Згідно ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Згідно пунктів 6, 7, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України за №4 від 31.03.1995 року “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди” із змінами та доповненнями, обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

Суд враховує характер і обсяг страждань потерпілого, вимушених змін у його житті, що вимагало докладання суттєвих зусиль для його організації, зміни звичного укладу життя родини, що він переніс сильний нервовий стрес, страх за своє життя, фізичну біль, тривалий час перебував на лікарняному, не мав змоги працювати, на лікування спрямовані значні кошти бюджету, що спричиняло йому значні труднощі, а також з врахуванням матеріального становища обвинуваченого, та виходячи з принципів розумності й справедливості, вважає що позов ОСОБА_4 про відшкодування моральних збитків підлягає частковому задоволенню на суму 35 000 грн.

Відповідно до положень, викладених в ч.ч.1,2 ст. 124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. У разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

З обвинуваченого ОСОБА_2 згідно до положень ч.1 ст.124 КПК України на користь потерпілого підлягає до стягнення понесені ним втрати на правову допомогу по даному кримінальному провадження по оплаті гонорару його представникові (адвокату) в розмірі 6000 грн. з врахування наданого розрахунку.

Також, відповідно до ч.2 ст.124 КПК України процесуальні витрати в кримінальному провадженні в загальному розмірі 2200,20 грн., пов'язані з проведенням в ході досудового розслідування судових експертиз № 09/17-4 від 23.03.2016 р.; № 09/12-0044 від 31.03.2016 р. підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Цивільний позов прокурора в кримінальному провадженні в інтересах держави - Міністерства охорони здоров"я в особі Департаменту охорони здоров"я Івано-Франківської ОДА до ОСОБА_2 про відшкодування витрат в сумі 4916,12 грн. за лікування потерпілого підлягає до задоволення.

Питання про речові докази слід вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373-374, 395 КПК України, суд-

ЗАСУДИВ :

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки.

Звільнити ОСОБА_2 від призначеного покарання у виді позбавлення волі на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» № 1810-VІІІ від 22.12.2016 року, що набрав чинності 07.09.2017 року.

Цивільний позов ОСОБА_4 задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 16022,71 грн. матеріальної шкоди, 35000 грн. заподіяної моральної шкоди та 6000 грн. витрат на правову допомогу, а всього 57022,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Департаменту охорони здоров"я Івано-Франківської ОДА (р/р 35416001019134, МФО 836014 КОД 01993150, ГУДСУ в Івано-Франківській області) - 4916,12 грн.

Стягнути зОСОБА_2 на користь держави 2200,20 грн. судових витрат, пов"язаних з проведенням експертиз в кримінальному провадженні.

Речові докази: мотоцикл "МТ-10", реєстраційний номер НОМЕР_1, який знаходиться на відповідальному зберіганні користувача ОСОБА_2 - повернути власнику; рюкзак, куртку, джинсові штани, шапку та кросівки, які знаходяться на зберіганні у ОСОБА_4 - повернути власнику.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя Флоряк Д.В.