Ухвала суду № 74264018, 21.05.2018, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/1458/14-к Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1Номер провадження 11-кп/788/20/18 Суддя-доповідач - ОСОБА_2 Категорія - 4

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 року колегія суддів з розгляду справ та матеріалів кримінального судочинства Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Матуса В. В.,

суддів - Литовченко Н. О., Рунова В. Ю.,

з участю секретаря судового засідання – Москаленко Т.В.,

прокурора – Матеки А.В.,

захисника – ОСОБА_3,

обвинуваченого – ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми матеріали кримінального провадження за апеляційними скаргами представника потерпілого ОСОБА_5, прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 лютого 2017 року, яким

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред’явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 121 КК України у зв’язку з недоведеністю його вини у вчиненні вказаного кримінального правопорушення та виправдано.

Цивільний позов прокурора в інтересах держави в особі Фінансового управління Тростянецької райдержадміністрації про стягнення з обвинуваченого витрат на стаціонарне лікування потерпілого та цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 відповідно до ст. 129 КПК України – залишено без розгляду.

ВСТАНОВИЛА:

Органом досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачується в тому, що 20 жовтня 2011 року близько 22 год. 40 хв. ОСОБА_8, ОСОБА_7 та ОСОБА_9, з метою з’ясування стосунків ОСОБА_4 з його дружиною ОСОБА_9, автомобілем приїхали до будинку №24 по вул. Б. Хмельницького м. Тростянець Сумської області, в якому проживає ОСОБА_4, і викликали останнього для бесіди.

ОСОБА_4, маючи умисел на заподіяння тілесних ушкоджень, взявши з собою кухонний ніж, 20 жовтня 2011 року близько 22 год. 40 хв. вийшов з квартири до під'їзду будинку за вищевказаною адресою, куди в цей час зайшли ОСОБА_7 і ОСОБА_8, та на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, підбіг до ОСОБА_7, притиснув останнього до стіни і не даючи можливості звільнитись, умисно завдав різкий удар кухонним ножем в область живота потерпілого, заподіявши останньому тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, у виді: проникаючої колото-різаної рани в лівій півздошній області з пошкодженням петель тонкого кишечника, розлитого сирозно-фібринозного перитоніту.

ОСОБА_7, відчувши сильний фізичний біль, залишився стояти біля стіни, в той час ОСОБА_4 схопив його за воріт куртки і, продовжуючи притискати потерпілого до стіни, підніс ножа до його горла та пригрозив фізичною розправою.

Звільнившись від ОСОБА_4 та його батька ОСОБА_10, який в цей час також вибіг до під’їзду, ОСОБА_7, захищаючись, відбивався від них, наносячи їм удари в обличчя кулаками лівої та правої руки. Злочинні дії ОСОБА_4 були припинені після втручання ОСОБА_8

Представник потерпілого ОСОБА_5 згідно поданої апеляційної скарги вважає вирок суду незаконним та необґрунтованим у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповнотою судового розгляду. Вказує, що суд необґрунтовано відкинув показання свідка ОСОБА_11 про повернення потерпілого ОСОБА_7 в ніч з 20 на 21 жовтня 2011 року близько 00 год. 00 хв. на робоче місце ТОВ "Тростянецький електрозавод" та повідомлення потерпілим про факт завдання йому тілесних ушкоджень, оскільки стороною захисту не надано доказів про перебування в службовій залежності свідка ОСОБА_11 від батька потерпілого, а даний факт не спростовує показання свідка, які були надані під присягою. Згідно наданої офіційної довідки ТОВ "Тростянецький електрозавод" № 3 від 08.01.2013 року, з 07 год. 20.10.2011 року по 07 год. 21.10.2011 року на заводі чергував ОСОБА_11, з 16 год. 20.10.2011 року по 07 год. 21.10.2011 року в парі з ОСОБА_11 чергував потерпілий ОСОБА_7, з 07 год. 21.10.2011 року по 07 год. 22.10.2011 року чергував ОСОБА_12, з 16 год. 21.10.2011 року по 07 год. 22.10.2011 року в парі з ОСОБА_12 чергував ОСОБА_13 Вказана довідка досліджувалась в судовому засіданні, однак не взята до уваги судом при ухваленні судового рішення. Не вмотивовано не взяття до уваги показань потерпілого ОСОБА_7, щодо обставин завдання йому ножового поранення, які в сукупності підтверджуються показами інших свідків. Судом відхилено клопотання прокурора про виклик і допит судово-медичного експерта та експерта криміналіста для надання роз’яснень питання, щодо невідповідності розміру колото-різаної рани на животі та розрізу на штанях, та трусах потерпілого. Не надано належної оцінки показанням свідка ОСОБА_14, який пояснив суду, що хоч особисто і не бачив ножа, однак добре чув, як ОСОБА_4 у дворі багатоповерхового будинку № 24 по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець, кричав у бік потерпілого вислови "поріжу", а також показання інших свідків, які бачили, як потерпілий тримався за живіт та почувався зле. Враховуючи викладене, представник просить скасувати вирок суду та визнати ОСОБА_4 винним в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України з призначенням покарання в межах санкції інкримінованої статті.

Прокурор у кримінальному провадженні відповідно поданої апеляційної скарги вважає виправдувальний вирок необґрунтованим, оскільки судом не взято до уваги показання потерпілого ОСОБА_7 щодо обставин скоєння злочину, які були ґрунтовними та послідовними протягом всього часу проведення досудового розслідування та в суді, та які в повній мірі узгоджуються з показаннями інших учасників провадження, і підтверджуються матеріалами справи. Проігноровано показання свідка ОСОБА_11 щодо фактичного режиму роботи працівників охорони на ТОВ "Тростянецький електрозавод", який не відповідає документальному обліку. Надані пояснення свідка щодо режиму роботи підтверджуються довідкою ТОВ "Тростянецький електрозавод" № 3 від 08.01.2013 року. Суд без будь-якого обґрунтування самостійно зробив висновок, що потребує спеціальних технічних значень, щодо обслуговування (покриття) базових станцій мобільного зв’язку ПрАТ "МТС Україна", розташованих на території м. Тростянець, Сумської області, пославшись на прив’язку зони обслуговування базових станцій до конкретних координат на місцевості, зокрема на адрес розташування ТОВ "Тростянецький електрозавод" та місця проживання потерпілого ОСОБА_7, відхиливши клопотання прокурора про отримання відповідних роз’яснень з цих питань від фахівців ПрАТ "МТС Україна". Не взято до уваги повідомлення потерпілого ОСОБА_7 свідку ОСОБА_11 про факт завдання йому ножового покарання. Перебування свідка в службовій залежності від батька потерпілого не може слугувати підставою для безумовного відхилення показань свідка в якості доказу як неправдивих. Можливість обговорення потерпілим обвинуваченого нічим не підтверджена, крім того судом відхилено клопотання прокурора про витребування інформації з Тростянецького сектору КВІ про перебування ОСОБА_7 на обліку. Відсутність з'єднань з номеру телефону потерпілого в районі дії станції мобільного зв’язку в с. Білка Тростянецького району свідчить не про відсутність його в цьому районі, а лише про відсутність з'єднань, тобто ОСОБА_7 не телефонував та на його номер також не телефонували. Суд безпідставно відкинув в якості доказів вилучені в ході слідства труси та штани з порізами, належні потерпілому ОСОБА_7, відмовивши в допиті експертів СМЕ ОСОБА_15 та ОСОБА_16 Не надано належної оцінки показанням свідків ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, яка чітко чула голос ОСОБА_8, про ніж, показанням ОСОБА_10, який підтвердив, що ОСОБА_8 крикнув "в нього ніж", хоча і вважає, що це було зроблено навмисно та не відповідає дійсності. Відомості відображені в протоколі обстановки та обставин події, містять доказову інформацію щодо наявності у ОСОБА_4 ножа, його розміщення після скоєння злочину в кишені лезом зверху. Допитана як свідок медична сестра приймального відділення Тростянецької ЦРЛ ОСОБА_19 повідомила, що при зверненні потерпілого в лікарню, останній повідомив, що ножове поранення отримав саме на вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець, про що зазначено в журналі реєстрації амбулаторних хворих Тростянецької ЦРЛ. Відсутні будь-які достовірні дані, які свідчать про перебування чи навіть можливість перебування потерпілого в іншому місці, в інший час після конфлікту з обвинуваченим. Відповідно, прокурор просить вирок скасувати у зв’язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального правопорушення та істотним порушення вимог кримінального процесуального законодавства, та ухвали нове судове рішення, який визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 подав заперечення на апеляційні скарги. Вказує, що показання потерпілого спростовуються його ж повідомленням в лікарні про час отримання ножового поранення, а саме о 01 год. 21.10.2011 року, неповідомленням інших осіб про отримане поранення, протоколом відтворення обстановки та обставин події, відповідними судово-медичними висновками. Суд правомірно не взяв до уваги показання потерпілого про його знаходження на роботі 20.10.2011 року. Телефонні дзвінки, які здійснюються в районі знаходження "Тростянецького електрозаводу" приймаються найближчою вежею, яка знаходиться на вул. Горького в м. Тростянець та саме нею зафіксовано дзвінки з телефону потерпілого лише о 13 год. 26 хв., 14 год. 00 хв. та 14 год. 53 хв. Послідуючі телефонні виклики, з 15 год. 50 хв. 20.10.2011 року по 17 год. 07 хв. 21.10.2011 роки були зафіксовані вежею, яка знаходиться по вул. 50 років СРСР в м. Тростянець, що підтверджує місце знаходження потерпілого поза межами роботи та можливе знаходження вдома. Вежею, яка знаходиться на вул. Горького в м. Тростянець було зафіксовано вихідний телефонний дзвінок з телефону потерпілого о 17 год. 21 хв., але наступний вихідний дзвінок здійснено о 17 год. 27 хв. та зафіксований вежею по вул. 50 років СРСР, що говорить про те, що потерпілий рухався по м. Тростянець. Всі послідуючі дзвінки зафіксовані вежею по вул. Нескучанській, 50, та спростовує показання потерпілого, що до 19 год. 00 хв. він перебував на роботі. Саме на підставі безперечних доказів відсутності потерпілого ОСОБА_7 на роботі, суд правомірно не взяв до уваги показання свідка ОСОБА_11 Вилучені в ході слідства штани та труси потерпілого розцінені судом як недопустимий доказ, оскільки вказаний одяг був виданий родичем потерпілого аж 03.11.2011 року та випраний. Факт того, що потерпілому було зле не доводить факту нанесення йому ножового поранення саме ОСОБА_4 Просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг представника потерпілого та прокурора у кримінальному провадженні, вирок суду залишити без змін.

Про день та час розгляду провадження у порядку апеляційної процедури учасників провадження потерпілого та його представника було проінформовано, при цьому клопотання про відкладення не надійшло, а їх участь в розгляді провадження судом апеляційної інстанції при перевірці судового рішення, не є обов'язковою. Представник потерпілого в поданій заяві просить провадження розглянути без його участі. Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини, і не може вважатись порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вислухавши доповідь судді, прокурора, який підтримав вимоги поданих апеляційних скарг, обвинуваченого з захисником, які вважають вирок суду законним та обґрунтованим, обговоривши доводи, викладені в апеляційної скарзі, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Згідно змісту ст. 94, ст. 370 КПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозв’язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок не може ґрунтуватись на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, відповідно ч. 3 ст. 373 КПК України.

За змістом ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Виправдувальний вирок ухвалюється, зокрема у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим.

За змістом ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок, у зв’язку з недоведеністю вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, ухвалюється в тих випадках, коли факт кримінального правопорушення встановлено, але беззаперечно не доведено, що обвинувачений його вчинив і сторона обвинувачення вичерпала можливості надані для усунення сумнівів, які виникли.

Перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що суд прийшов до правильного висновку про недоведеність вини ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та про ухвалення виправдувального вироку.

Так, відповідно до вимог ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Обов'язок доказування обставин у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого, про що зазначено в ч. 1 ст. 92 КПК України.

Прокурор та представник потерпілого в поданих апеляційних скаргах послалися, як на доказ вини ОСОБА_4, на показання свідків ОСОБА_11, ОСОБА_14, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_9, ОСОБА_20, ОСОБА_21, потерпілого ОСОБА_7, а також на довідку ТОВ "Тростянецький електрозавод" № 3 від 08.01.2013 року, на вилучені в ході слідства трусів та штанів потерпілого ОСОБА_7, на протокол відтворення обстановки та обставин події злочину з обвинуваченим ОСОБА_4

Колегія суддів дослідивши матеріали провадження, запис фіксації судового засідання в частині надання пояснень допитаних свідків, встановила, що жоден зі свідків не вказує на нанесення ножового поранення потерпілому ОСОБА_7 саме обвинуваченим ОСОБА_4, о 22 год. 40 хв. 20 жовтня 2011 року, в під'їзді будинку № 24 по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець, про що вірно встановлено судом першої інстанції.

З показань потерпілого ОСОБА_7, вбачається, що 20 жовтня 2011 року під час перебування на робочому місці в ТОВ "Тростянецький електрозавод", йому на мобільний телефон зателефонував знайомий ОСОБА_8, який запропонував зустрітися в центрі м. Тростянець. Відпросившись у напарника, потерпілий зустрівся з ОСОБА_8, який розповів про свою знайому ОСОБА_9 та про її проблеми з чоловіком. Автомобілем ОСОБА_8, вони приїхали до ОСОБА_9 в с. Білки, яка при зустрічі розповіла їм про свої відносини з чоловіком, який постійно їй та дитині погрожує. Поспілкувавшись, всі спільно вирішили поїхати до ОСОБА_4 та поговорити з ним про його поведінку відносно дружини. Перед поїздкою хтось подзвонив обвинуваченому та домовився з ним, щоб останній вийшов з під'їзду на розмову. Приїхавши за місцем проживання ОСОБА_4, ОСОБА_7 з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 чекали біля під'їзду обвинуваченого, який не виходив. Після, вирішили зайти в під’їзд, першим заходив потерпілий ОСОБА_7 за ним ОСОБА_8, а ОСОБА_9 ішла останньою. Як тільки він зайшов до тамбуру під’їзду, увімкнулося автоматично світло, та потерпілий побачив, як йому на зустріч, спускаючись по сходам, біжить ОСОБА_4, за ним батько – ОСОБА_10 ОСОБА_20 в руках обвинуваченого, потерпілий спочатку не бачив. ОСОБА_4 підбіг до потерпілого, притиснув його лівою рукою до стіни і ножем, який тримав у правій руці, вдарив його у живіт, знизу у верх. Потерпілий відчув сильний біль. Батько обвинуваченого, тримав потерпілого за праве плече – за рукав. Після цього, ОСОБА_4 схватив потерпілого за комір куртки і притиснув ніж йому до горла, погрожуючи, що переріже йому горло. Злякавшись, потерпілий лівою рукою відбив руку обвинуваченого з ножем та вдарив його по обличчю, та декілька ударів наніс по обличчю ОСОБА_10, від чого останній впав на сходи. В цей час, ОСОБА_8 витяг потерпілого на вулицю, де останній відчувши біль в області живота, відійшов в бік від під'їзду. В цей час до нього підбіг ОСОБА_10, який схватив його за шию, а ОСОБА_4 в цей момент почав наносити удари по спині. ОСОБА_8 підбігши до потерпілого, відштовхнув ОСОБА_4 та ОСОБА_10 від потерпілого, та побачив як на нього з ножем іде обвинувачений, проговорюючи слова: "Заріжу". На вулицю вибігла мати обвинуваченого – ОСОБА_22, яка почала кричати та вимагати від сина, щоб той зупинився. Відчувши погіршення стану, потерпілий сів на лавочку, про поранення нікому не говорив, у тому числі ні працівникам міліції, ні матері обвинуваченого, ні знайомим в подальшому, бо думав, що нічого серйозного не трапилось. Згодом з'явився його знайомий ОСОБА_14, який разом з ОСОБА_8 допоміг йому піднятися та повів до дороги. Разом з ОСОБА_8, ОСОБА_14, його дівчиною та ОСОБА_9, сіли до машини, яка довезла його до центру міста, де він пересів до іншої машини та поїхав на роботу. Приїхавши на роботу близько 24 год. 00 хв., напарник по зміні ОСОБА_11 запитав, що трапилося, на що потерпілий повідомив, що його підрізали та пішов відпочивати в кімнату охорони. Зранку він почував себе зле, та зателефонував ОСОБА_8, який відвіз його до лікарні.

Свідок ОСОБА_17 повідомила суду, що коли підійшла до будинку по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець, то біля під'їзду побачила ОСОБА_7, який сидів на лавочці, нагнувшись. Скаржився на біль в животі, чому болить і як все сталося, потерпілий не розповідав.

Свідок ОСОБА_14 частково підтвердив показання потерпілого, та пояснив суду, що коли підходив до місця події побачив, як потерпілий з батьком обвинуваченого намагалися наносити один одному удару, на що ОСОБА_4 підбіг до них та став розміряти, але ОСОБА_8 відштовхнув останнього. Чув як між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 була словесна перепалка, під час якої обоє кричали в адрес один одного погрози зі словами "Поріжу". Замітив, що потерпілий вживав алкогольні напої, бачив, як останній сів на лавочку зігнувшись, на запитання що сталося, поскаржився на біль в животі. Потім забрав потерпілого та посадив в машину, на якій довіз його до центра м. Тростянець.

Допитаний свідок ОСОБА_11, пояснив суду, що працював з потерпілим на одній зміні. В день чергування, близько 20 год. 00 хв. ОСОБА_7 відпросився у нього по особистим справам. Близько 24 год. 00 хв. потерпілий повернувся на роботу, та повідомив, що його "трішки підрізали", на пропозицію викликати швидку відмовився, пішов до кімнати охорони. Всю ніч нікуди не відлучався, лише декілька разів вставав, виходив на двір.

Свідок ОСОБА_18, як працівник поліції близько 22 год. 00 хв. 20.10.2011 року за повідомленням чергового Тростянецького РВ УМВС України виїхав на місце пригоди по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець, де виявив ОСОБА_4, ОСОБА_10, ОСОБА_22, ОСОБА_7, який сидів навприсядки біля лавочки. На запитання що трапилося, їм пояснили, що відбувається сімейна сварка, зі скаргами ніхто не звертався, тим паче стосовно ножового поранення.

Свідок ОСОБА_9 підтвердила, що 20.10.2011 року близько 22 год. 00 хв. до неї в с. Білки приїхав ОСОБА_8, ОСОБА_7, з якими збиралася їхати до центру м. Тростянець. В цей час їй почав дзвонити ОСОБА_4, та розпочалася сварка, яку чули ОСОБА_8 та ОСОБА_7 Почувши розмову, вирішили поїхати до ОСОБА_4 для розмови. На пропозицію зустрітися, обвинувачений не відмовився. Під'їхавши до місця проживання обвинуваченого, ОСОБА_9 разом з хлопцями вийшла з машини та почала чекати, але ОСОБА_4 не виходив, тому почала йому дзвонити. Зателефонувавши вдруге почула голос матері обвинуваченого, яка повідомила, що зараз приїде міліція. ОСОБА_8 з ОСОБА_7 пішли до під'їзду, а вона залишилися на вулиці. Через декілька хвилин почула крики,у тому числі голос ОСОБА_8 який кричав про ніж. Двері під'їзду закрилися, і вона не бачила, що там відбувалося, і кому кричав ОСОБА_8 Згодом відкрилися двері, з яких першим вийшов ОСОБА_8 за ним ОСОБА_7, тримаючись за живіт. Далі вийшов ОСОБА_4, який схватив ОСОБА_7, але батько обвинуваченого їх розмирив. Слідом за всіма, з під'їзду вийшла мати обвинуваченого, яка почала кричати на сина, щоб останній заспокоївся. Деталі події вже не пам’ятає, після приїзду міліції, бачила ОСОБА_7, який біля лавочки сидів зігнувшись. Потім викликали таксі, та поїхали до центру міста.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 повідомив суду, що близько 13 год. 00 хв. 20.10.2011 року заїхавши додому, побачив в квартирі сина з дружиною ОСОБА_9 Увечері після вечері чув, як дружина по телефону викликає міліцію. Підвівшись почув, як сину телефонують та із змісту розмови зрозумів, що колишня невістка викликає сина для розмови. Оскільки ОСОБА_4 зібрався на вулицю, тому він разом з дружиною прослідували за ним. Обвинувачений вийшов в під’їзд в якому автоматично увімкнулося світло, за ним він з дружиною. Лише син став на першу сходинку, як з тамбуру з'явився ОСОБА_8 та вдарив його в область грудей, після чого захватив за виворіт, та потягнув до себе. ОСОБА_7 в цей час знаходився біля дверей при виході із другого тамбуру на площадці. Оскільки тамбур був не великий, свідок взяв обох нападників за шию та виштовхнув на вулицю. Опинившись всі на вулиці, відчув відразу удар у висок від ОСОБА_7, а син отримав удар від ОСОБА_8 Від отриманого удару ОСОБА_10 впав на клумбу в ліву сторону від під'їзду, а син на праву сторону клумби. Намагаючись встати, побачив як на його ногах сидить ОСОБА_7, який наносив удари по нижній частині тіла. ОСОБА_8 підскочив до ОСОБА_7 почав також ногами наносити удари по тулубу і голові свідка. Після того, як хтось зняв нападника з ніг, підвівся та відійшов на прохід. Через 2-3 хвилини приїхали працівники міліції. В цей час ОСОБА_8 не було поряд, а ОСОБА_7 знаходився біля лавочки. При приїзді міліції, ОСОБА_8 з'явився на місці події та почав щось кричати, після чого його з сином скрутили. Після повідомлення про події від ОСОБА_22, працівник міліції ОСОБА_18 пояснив, що краще звернутися до батька ОСОБА_8 для усунення конфлікту. Під час конфлікту, у сина ножа не було та ніяких ножових поранень потерпілому не було завдано.

Показання свідка ОСОБА_10 підтвердила мати обвинуваченого ОСОБА_22, яка пояснила, що 20.10.2011 року сину увечері почали дзвонити невідомі особи та дружина, які вимагали вийти на вулицю. Вмовляла сина не йти на зустріч, але той не послухався та разом з чоловіком пішла за сином. Не встигли вони вийти в під’їзд, як на сина напав невідомий чоловік. Вона з чоловіком намагалися відтягти його від сина, через що ОСОБА_10 отримав декілька ударів в обличчя. Коли чоловік впав, один з молодиків сів йому на ноги, а інший почав бити ногами та руками. Міліція, яка прибула на місце події поводилася дивно, дала змогу нападникам покинути місце вчинення злочину. Потерпілий на самопочуття не скаржився. Наступного ранку, разом з сином пішла до міліції із заявою про вчинений напад відносно чоловіка. Син ніякого ножа не брав, а тим паче не наносив тілесних ушкоджень.

Показання свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_22 підтвердила свідок ОСОБА_23, яка повідомила, що їй подзвонила ОСОБА_22 за допомогою про виклик міліції, бо до її сина прийшли незнайомі виясняти стосунки.

Свідок ОСОБА_21 спростувала показання потерпілого та свідка ОСОБА_9, в частині обставин події, показавши, що близько 21 год. 00 хв., точно дати не пам’ятає, почула шум на вулиці виглянула у вікно, і побачила бійку за участю ОСОБА_10 та ОСОБА_4 з невідомими двома молодиками. Обвинувачений лежав на клумбі, в той час як на його батька напали два молодика та наносили тілесні ушкодження. Вибігши на вулицю, ОСОБА_22 почала кричати та розміряти. Згодом на відстані близько 150 метрів побачила хлопця та двох дівчат, які шли в напрямку місця події. Також додатково повідомила, що в цей день в обідній час бачила ОСОБА_4 з дружиною, які йшли додому, дружньо спілкувалися.

З наданих пояснень свідка ОСОБА_24 встановлено, що останній восени 2011 року перебував на посаді слідчого Тростянецького РВ та за дорученням начальника слідчого підрозділу, дати не пам’ятає, близько 09 год. 00 хв. виїхав на місце пригоди, по факту заподіяння тілесних ушкоджень. Провів огляд місця події, у тому числі в квартирі сім'ї ОСОБА_4, з якої було вилучено ножі.

З викладених показань допитаних свідків, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що надані показання підтверджують лише факт наявності конфлікту між ОСОБА_4, ОСОБА_10 з одного боку та потерпілим ОСОБА_7 і ОСОБА_8, що мало місце 20 жовтня 2011 року у вечірній час в під'їзді та на вулиці біля будинку № 24 по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець.

Доводи апеляційних скарг та показання потерпілого щодо отримання тілесних ушкоджень в період 22 год. 40 хвил. 20.10.2011 р. спростовуються показаннями допитаного в якості свідка лікаря-хірурга ОСОБА_25, який повідомив, що оперував молодого хлопця з ножовим пораненням черевної порожнини. По характеру ушкодження живота, час отримання поранення відповідає часу, зазначеним самим потерпілим, тобто близько 02 год. 00 хв. Розмір рани вимірювався спеціальної лінійкою, потім висікався і направлявся на експертизу. З моменту отримання поранення і до звернення в лікарню минуло не менше як 4-6 годин.

Свідок ОСОБА_20, яка працювала медичною сестрою приймального відділення Тростянецької ЦРЛ, пояснила, що між 08 год. 00 хв. та 09 год. 00 хв. до закладу звернувся ОСОБА_7 з ножовим пораненням, який з його слів, він отримав по вул. Б. Хмельницького в м. Тростянець. Відомості про час та місце отримання поранення, свідок заносила в журнал травмувань, журнал амбулаторних хворих, журнал стаціонарних хворих.

Згідно запису у журналі реєстрації амбулаторних хворих, досліджених судом, потерпілий ОСОБА_7 особисто при зверненні до лікарів вказав, що ножове поранення йому було заподіяно о 01 год. 21.10.2011 року.

Показання зазначених свідків, в сукупності з іншими дослідженими доказами спростовують показання потерпілого та доводи апеляційних скарг щодо часу виникнення конфлікту, вказаного у обвинувальному акті.

Відповідно до норм кримінального процесуального закону України, кожен доказ підлягає оцінці судом з точки зору достовірності, та взаємозв’язку між собою, що було дотримано судом під час ухвалення судового рішення.

Досліджені матеріали кримінального провадження спростовують достовірність показань свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, потерпілого ОСОБА_7, з чим погоджується колегія суддів.

Зокрема, показання потерпілого про його перебування на роботі після отримання ножового поранення та пояснення свідка ОСОБА_11, про те що він бачив потерпілого 20.10.2011 року о 24 год. 00 хв. на роботі, спростовуються наданою роздруківкою інформації про час, тривалість та місце здійснення вхідних та вихідних дзвінків, та коротких текстових повідомлень із зазначенням типу з'єднань, та адреси базових станцій абонентів ПрАТ МТС (Україна).

Допитаний в суді апеляційної інстанції в якості спеціаліста керівник центру ПрАТ «ВФ Україна» ОСОБА_26 пояснив, що з’єднання мобільного апарату проводиться сигналом з найближчою базовою станцією. Зона покриття ділиться на «стільники», що визначається зонами покриття окремих базових станцій. Найближчою базовою станцією до ТОВ "Тростянецький електрозавод" знаходиться по вул. Горького в м. Тростянець. Якщо змінюється адреса прийняття сигналу базової станції, вказане свідчить про те, що особа переміщається.

Вказані пояснення спеціаліста підтверджують висновки суду щодо місця перебування потерпілого.

Судом зроблено обґрунтований висновок, з наданих на підставі ухвали слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 11 березня 2015 року, відомостей про час, тривалість та місце з'єднання вхідних, та вихідних дзвінків, та коротких текстових повідомлень із зазначенням типу з'єднання, та адреси базових станцій абонента ПрАТ МТС України вбачається, що ОСОБА_7 20 жовтня 2011 року о 24 год. 00 хв. взагалі не був на роботі, оскільки вхідні та вихідні телефонні дзвінки починаючи з 22 год. 50 хв. по 00 год. 34 хв. з його мобільного телефону приймалися вежами мобільного зв’язку, по вул. 50 років СРСР 1 б труба котельня, де мешкає потерпілий, враховуючи, що найближча вежа, біля ТОВ "Тростянецький електрозавод" знаходиться по вул. Горького в м. Тростянець.

Тому твердження прокурора про те, що після 22 год. 25 хв. з мобільного телефону потерпілого не здійснювалися та не приймалися телефоні дзвінки спростовуються наданими матеріалами кримінального провадження. Факт мобільного з'єднання по вул. Горького в м. Тростянець, з телефону потерпілого були зафіксовані о 13 год. 26 хв., 14 год. 00 хв., 14 год. 53 хв., 15 год. 39 хв. 17 год. 21 хв., 21 год. 32 хв., та не підтверджують його перебування на роботі, після заподіяння йому тілесного ушкодження.

Згідно наданого табелю робочого часу працівників ТОВ "Тростянецький електрозавод", потерпілий ОСОБА_7 з 19 жовтня 2011 року перебував на лікарняному.

Посилання представника потерпілого та прокурора, як на доказ знаходження потерпілого на робочому місці 20.10.2011 року, на лист ТОВ "Тростянецький електрозавод" № 3 від 08.01.2013 року, відповідно якого з 16 год. 00 хв. 20.10.2011 року по 07 год. 00 хв. 21.10.2011 року з ОСОБА_11 в парі чергував ОСОБА_7, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки надані відомості про графік чергування не відповідають офіційному документу табелю обліку робочого часу, та суперечності нічим не спростовуються.

Згідно висновку експерта № 465 від 13.12.2011 року, на передній поверхні резинки трусів та спортивних брюках, що належать ОСОБА_7 виявлено по одному колото-різаному пошкодженню, які вірогідно утворилися одночасно, в результаті впливу плоского клинкового знаряддя, типу клинка ножа, маючого П-подібний в перерізі обух з помірно вираженими ребрами, дія якого відобразилась в верхньому кінці ушкодження на спортивних брюках та відносно гостре лезо, дія якого відобразилась в краях ушкоджень на трусах та спортивних брюках та в нижньому кінці ушкодження на спортивних брюках. Ознаки дії обуха та леза в кінці ушкодження на трусах неінформаційні, в результаті сповзання петель в просвіт ушкодження. Ширина клинка на глибині занурення близько 1,7 см.

Висновком експерта № 185 від 07.11.2011 року встановлено, що у ОСОБА_7 наявні тілесні ушкодження у виді: проникаючої колото-різаної рани в лівій півздошній області з пошкодженням петель тонкого кишечника, розлитого сирозно-фібринозного перитоніту. Розмір колото-різаної рани становить 2х1 см. з рівними краями і гострими кутами, вхід ранового каналу знизу верх, проникаючий в черевну порожнину.

Згідно ч. 7 ст. 101 КПК України висновок експерта надається в письмовій формі, але кожна сторона має право звернутися до суду з клопотанням про виклик експерта для допиту під час судового розгляду для роз’яснення чи доповнення його висновку.

Враховуючи дану норму чинного кримінального процесуального закону України, прокурор у кримінальному провадженні заявляв клопотання про виклик експертів, які складали вище викладені висновки, з метою пояснити розбіжності стосовно розміру колото-різаної рани та ушкодження виявлені на спортивних брюках та трусах потерпілого.

Дане клопотання було відхилене судом, з чим погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Висновок судового медичного експерта Тростянецького відділення Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_15 № 185 від 07.11.2011 року, складався на підставі даних занесених в медичну картку № 4724 стаціонарного хворого хірургічного відділення Тростянецької ЦРЛ, ОСОБА_7, у тому числі, що стосується розміру колото різаної рани. Як встановлено у судовому засіданні під час допиту свідка лікаря-хірурга ОСОБА_25, саме він оглядав потерпілого та заносив дані до медичної картки. Розмір рани вимірювався спеціальною лінійкою, для точності проведення експертизи, тому похибки не може бути. В той час, з досліджених лікарем судово-медичним експертом-криміналістом Сумського обласного бюро судово-медичної експертизи ОСОБА_27, наданих спортивних брюк та трусів потерпілого, розмір клинка на глибину становить близько 1,7 см., при цьому у наданому висновку зазначено, що розмір є не точним у результаті сповзання петель в просвіт пошкодження. Спортивні штани та труси були надані братом потерпілого лише 03 листопада 2011 року, у випраному вигляді, що унеможливлювало встановити біологічні сліди заподіювача тілесного ушкодження.

Тобто судом встановлені обґрунтовані сумніви, що органу досудового розслідування надався саме той одяг, в якому був ОСОБА_7 на момент отримання ним колото-різаної рани. А тому необхідність у проведення допиту експерта, який проводив медико-криміналістичну експертизу речей, які не доведені стороною обвинувачення, що вони прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інші обставини, які мають значення для кримінального провадження, не вбачається.

Посилання прокурора на протокол відтворення обстановки і обставин події від 15.11.2011 року за участі обвинуваченого, як на доказ про наявність у обвинуваченого ОСОБА_4 ножа, колегія вважає необґрунтованим, оскільки даний процесуальний документ складався на підставі проведеної слідчої дії, мета якої була перевірка і уточнення пояснень наданих під час допиту. Обвинувачений показував механізм нанесення ним ножового поранення потерпілому, які спростовані висновком експерта № 198 від 18.11.2011 року.

Згідно даного висновку, виключено виникнення тілесних ушкоджень, нанесені ОСОБА_7, механізмом вказаним обвинуваченим ОСОБА_4 під час відтворення обстановки і обставин події від 15.11.2011 року, про що вказує направлення ранового каналу. Факт наявності у обвинуваченого ОСОБА_4 ножа, не підтверджує складений протокол, як і покази свідків ОСОБА_14, ОСОБА_9 про те, що вони чули слова погрози "Поріжу" зі сторони обвинуваченого потерпілому. Оскільки свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що не лише від обвинуваченого, а й від самого потерпілого чув такі слова, оскільки між ними була словесна перепалка. Свідок ОСОБА_9 знаходилась на вулиці, при закритих вхідних дверях до під'їзду, тому довіряти її показам, що саме слова "у нього ніж" сказав ОСОБА_8, у колегії суддів не має підстав.

Пояснення свідка ОСОБА_20 підтверджує лише факт отримання ножового поранення, але колегія суддів звертає увагу на те, що потерпілий під час опитування його медичною сестрою приймального відділення лікарні повідомив і про час отримання тілесного ушкодження, о 01 год. 00 хв., про що занесено до журналу реєстрації амбулаторних хворих.

Не заслуговують на увагу і доводи прокурора про те, що відомості відображені в протоколі обстановки та обставин події, містять доказову інформацію щодо наявності у ОСОБА_4 ножа, його розміщення після скоєння злочину в кишені лезом зверху.

В ході досудового розслідування було вилучено у ОСОБА_4 куртку чорного кольору на поверхні якої було виявлено 3 плями речовини бурого кольору, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 17.11.2011 р. становлять кров людини. У одній із плям походження крові можливе від суміші крові ОСОБА_4 та ОСОБА_10, та потерпілого ОСОБА_7 У двох інших походження крові можливе від ОСОБА_10 та неможливе від ОСОБА_4, не виключається домішка крові потерпілого.

Суд не прийняв до уваги в якості доказу вини ОСОБА_4 вказаний висновок, посилаючись на те, що всі потерпілий та свідки не підтвердили про наявність у ОСОБА_4 кровотечі, що підтверджується і висновком судово-медичного експерту про відсутність у ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

При цьому, інших слідів крові в кишені куртки матеріалами кримінального провадження не встановлені.

Відмова судом прокурору у задоволенні клопотанні про витребування інформації з Тростянецького КВІ відносно перебування потерпілого ОСОБА_7 на обліку, є обґрунтованою, оскільки не доведена необхідність цих документів для справи, крім того сам потерпілий у судовому засіданні підтвердив про наявність у нього судимості та перебування на іспитовому строку.

Давши оцінку наведеним доказам, колегією суддів встановлено, що наявні докази у справі, у тому числі пояснення учасників, підтверджують лише наявність у потерпілого тілесного ушкодження, його тяжкість. Разом з тим, не доводять, що тілесне ушкодження ОСОБА_7 спричинено саме обвинуваченим.

Що стосується доводів апеляційної скарги прокурора та представника потерпілого про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неповноту судового розгляду, то колегія суддів вважає їх хибними і належним чином необґрунтованими.

Суд проаналізувавши досліджені докази у даному кримінальному провадженні – показання обвинуваченого, потерпілого, свідків, а також матеріали справи, правильно встановив, що стороною обвинувачення під час судового розгляду справи, у відповідності до покладеного обов’язку доказування, згідно ст. 92 КПК України, не доведено винуватість ОСОБА_4 в інкримінованому злочині. Порушень кримінального процесуального та кримінального закону під час встановлення фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, які могли б істотно вплинути на висновки суду про невинуватість ОСОБА_4 та причетність його до злочину, не вбачається. Як убачається з апеляційних скарг, наведені в них посилання прокурором і представником потерпілого із приводу винуватості ОСОБА_4, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому підстав для задоволення апеляційних скарг, відсутні.

Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 409,418, 419 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Вирок Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 лютого 2017 року відносно ОСОБА_4 залишити без зміни, а апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6, представника потерпілого ОСОБА_5 – без задоволення.

Ухвала набирає чинності негайно та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_28. ОСОБА_29.