Рішення № 7426379, 10.12.2009, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" грудня 2009 р. Справа № 16/174-09

вх. № 9192/5-16

Суддя господарського суду

при секретарі судовогозасідання

за участю представників сторін:

позивача - Музика А.Б., довіреність від 07.09.09 р.;

відповідача - не з`явився;

розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Кріо-Пак", м. Червоноград

до приватного підприємства "Кіпрус", м. Харків

про стягнення 213535,30 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі - 98033,60 грн., пеню у розмірі -114560,08 грн., 3 % річних у розмірі - 941,62 грн., судові витрати у вигляді державного мита в сумі 2135,35 грн та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі.

Свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що 10.07.2009 р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 37/09, відповідно якого позивачем було доставлено та передано відповідачу 6828,00 кілограм м'яса свинини в пів тушах, охолодженого, виробництва Польщі, по 25,20 грн./кг. на загальну суму 172065,60 грн., однак відповідач порушив взяті на себе зобов'язання по договору та здійснив часткове погашення заборгованості.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримує, вказала, що після пред’явлення позову відповідачем було частково погашено суму основний боргу, а саме: 20.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 24.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 26.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 04.12.2009 р. у сумі 5000,00 грн., всього на загальну суму 20000,00 грн., надала оригінали платіжних доручень для огляду.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, своїм правом наданим ст. 22 Господарсько процесуального кодексу України не скористався, відзив, витребуванні судом документи та докази сплати суду не надав. Про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов’язок доказування і подання доказів покладено на сторони, ухвалою господарського суду від 16.11.2009р. сторони були попереджені, що у разі неявки їх представників у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, таким чином суд, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, судом встановлено, що 10.07.2009р. між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки №37/09 (надалі - Договір), відповідно до п. п. 1.1. якого позивач зобов'язався поставити у встановлені строки відповідачу продукцію, а відповідач зобов'язався придбати у власність товар (продукцію), сплатити за нього визначену грошову суму.

Позивач на виконання умов Договору передав відповідачу 6828,00 кг. м'яса свинини в півтушах, охолодженого, виробництва Польщі, по 25,20грн./кг. на загальну суму 172065,60 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи видатковою накладною № РН-0000125 від 10.07.2009 року та актом прийому – передачі від 13.07.2009 р., які підписані представниками сторін. Претензій щодо якості поставленого товару відповідач позивачеві не висунув

У п. 2.1. Договору сторони узгодили, що відповідач проводить оплату шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок позивача у розмірі 100% вартості товару, яка вказана у відповідному рахунку - фактурі позивача, в термін п'яти днів з моменту прибуття товару до місця розвантаження.

Згідно із ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач на момент звернення позивача до суду вказаний товар сплатив позивачу лише 74032,00 грн.

Таким чином, станом на день подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем за Договором складала 98033,60 грн.

Згідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено те, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У судовому засіданні представник позивача вказала, що відповідачем після подання позовної заяви було сплачено 20000,00 грн. (20.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 24.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 26.11.2009 р. у сумі 5000,00 грн., 04.12.2009 р. у сумі 5000,00 грн.) в підтвердження чого надала для огляду банківські виписки.

Враховуючи, що спір в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 20 000,00 грн., врегульовано самими сторонами після звернення позивача з позовом до суду, провадження у цій частині позову підлягає припиненню, відповідно до п. 1.1 ст. 80 Господарсько процесуального кодексу України, за відсутністю предмета спору.

Таким чином, заборгованість відповідача за Договором станом на день винесення рішення складає 78033,60 грн. доказів, що підтверджували б її сплату відповідач суду не надав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Таким чином відповідач є таким, що порушив грошове зобов'язання, оскільки не сплатив заборгованість в строк, визначений умовами договору.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, господарський суд приходить до висновку про задоволення позову в частині стягнення 78033,60 грн. основної заборгованості, та 941,62 грн. 3% річних, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Відповідно до п.5.2. Договору за несвоєчасну оплату відповідачем товару згідно п. 2.1. Договору, він сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від суми неоплаченої партії товару за кожний день прострочення оплати товару.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.

До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України пеня є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися у т.ч. неустойкою.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно частини другої ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною шостою статті 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з ч. 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов’язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов’язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов’язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Стаття 83 ГПК України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Враховуючи, що розмір штрафних санкцій заявлений позивачем до стягнення є надмірно великим порівняно із не сплаченою заборгованістю позивачу, суд вважає належним зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій та стягнути з відповідача 50 000,00 грн. пені, у частині стягненні 64560,08 грн. пені відмовляє на підставі приписів ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 83 Господарсько процесуального кодексу України.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень .

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита у сумі 1489,75 грн. та витрати на інформаційне-технічне забезпечення у сумі 164,65 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 11, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 551, 610, 611, 629, 712 Цивільного кодексу України, статтями 193, 199, 231, 233 Господарського кодексу України, пунктами та статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1, ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „КІПРУС”, код ЄДРПОУ 35590097 (61183, м. Харків, вул. Дружби народів, 277, кв. 109, ( у т.ч. р/р 26003805882721 у ХОФ АКБ УСБ, МФО 351016,) на користь Приватного підприємства „КРІО-ПАК”, код ЄДРПОУ 36015996 (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, б. 12, ( у т.ч. р/р 2600001118739 в ПЛФ ВАТ Кредобанк, МФО 325365,) - 78033,60 грн. основної заборгованості, 50000,00 грн. - пені, 941,62 грн. - 3 % річних, державне мито у сумі 1489,75 грн. та 164,65 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 64560,08 грн. штрафних санкцій - відмовити.

Припинити провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн. основної заборгованості.

Суддя

Повний текст рішення складено та підписано 15.12.2009р.