Постанова № 74262473, 25.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2506/18

Номер справи місцевого суду: 520/3500/13-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Дрішлюк А. І.

Категорія: 51

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - судді Дрішлюка А.І., суддів Погорєлової С.О., Драгомерецького М.М.,

при секретарі судового засідання Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності про встановлення характеру трудових відносин, визнання недійсними рішень та зобов’язань вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

19 березня 2013 року від ОСОБА_2 звернулась з позовом до Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси», в якій просила суд визнати протизаконною відмову у сплаті їй допомоги за час тимчасової непрацездатності з 09 березня 2012 року до 19 лютого 2013 року та зобов’язати відповідача сплатити позивачу заробітну плату за весь час затримки сплати лікарняних листів по день фактичного розрахунку та сплатити на відшкодування моральної шкоди 100% розміру недоотриманої нею суми (т. 1, а.с. 1-4)

Уточнивши позовну заяву 31 жовтня 2013 року ОСОБА_2 просила встановити характер трудових відносин між нею та КП «Теплопостачання міста Одеси», як такі, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; стягнути з відповідача на свою користь допомогу на випадок тимчасової втрати непрацездатності внаслідок захворювання за період з 09 вересня 2012 року по 19 лютого 2013 року в розмірі 14 389, 95 грн. та стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду в розмірі 15 000,00 грн (т. 1, а.с.82-86).

05 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з самостійним позовом до КП «Теплопостачання міста Одеси», про встановлення характеру трудових відносин між нею та вказаним підприємством як таких, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (т. 1, а.с. 129 – 131).

Ухвалою суду від 12.12.2013 року позовні вимоги за вказаними позовами ОСОБА_2 були об’єднанні в одне провадження (т. 1, а.с 144-145).

25.02.2014 року Київським районним судом м. Одеси було задоволено позовну заяву ОСОБА_2О та встановлено характер трудових відносин між ОСОБА_2 та КП «Теплопостачання м. Одеси» як такі, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; стягнуто з КП «Теплопостачання м. Одеси» на користь ОСОБА_2 допомогу на випадок тимчасової втрати працездатності внаслідок захворювання за період з 09 березня 2012 року по 19 лютого 2013 року в розмірі 14389 грн. 95 коп., а також 1000 грн на відшкодування моральної шкоди (т. 1, а.с.157-160). Ухвалою колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року апеляційна скарга Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» була відхилена, а зазначене рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року залишено без змін (т. 1, а.с. 194 – 196). Однак ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 лютого 2014 року та ухвала колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 15 травня 2014 року скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (т. 1, а.с. 223 – 225).

03.12.2014 року рішенням Київського районного суду м. Одеси було відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до КП «Теплопостачання м. Одеси», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Комісія із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» та Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової непрацездатності, у зв’язку з тим, що спірний трудовий договір є строковим, який укладався на строк 1 місяць 20 днів, зокрема на час опалювального сезону 2006-2007 р.р., а тому із закінченням цього сезону закінчив дію і договір. Разом з тим суд у вказаному рішенні зазначив, що докази того, що на період між опалюваними сезонами позивачку переводили на іншу роботу відсутні (т. 1, а.с.272-275). 09.04.2015 року ухвалою Апеляційного суду Одеської області рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.12.2014 року залишено без змін (т. 2, а.с. 54-56).

Однак ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 березня 2016 рішення Київського районного суду м. Одеси від 03 грудня 2014 року та ухвала колегії суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Одеської області від 09 квітня 2015 року скасовані у частині вирішення позову ОСОБА_2 про встановлення характеру трудових відносин, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції. Суд касаційної інстанції зазначив, суд першої інстанції не врахував те, що відповідач у частині позову про встановлення обставин строкового трудового договору не заперечував у вказаному та, відмовляючи у позові ОСОБА_2, не врахував що підставою для відмови комісією із соціального страхування у підприємства у призначені матеріального забезпечення позивача є посилання на тимчасовий характер її роботи в КП «Теплопостачання м. Одеси», у зв’язку з чим право позивача на оплату листків непрацездатності обмежено 75 календарними днями (т. 2, а.с.78-80).

21.04.2017 року позивач уточнила позовну заяву, чим збільшила позовні вимоги та остаточно просила суд встановити характер трудових відносин між нею та КП «Теплопостачання міста Одеси», як такий, що укладений на невизначений строк, встановлений за погодженням сторін, визнати недійсними рішення Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням КП «Теплопостачання міста Одеси» в частині відмови виплати ОСОБА_2 допомоги з тимчасової втрати непрацездатності, а саме пункт 24 протоколу №10 від 31.10.2012 р., пункт 48 протоколу №11 від 30.11.2012 р., пункт 96 протоколу №1 від 31.01.2013 р. та пункт ІІ протоколу №2/2 від 28.02.2013 р., стягнути моральну шкоду у сумі 15000 грн. та зобов’язати КП «Теплопостачання м. Одеси» внести виправлення у листки непрацездатності (т. 3, а.с. 2-6).

05.12.2017 року рішенням Київського районного суду м. Одеси позов задоволено частково та встановлено характер трудових відносин ОСОБА_2 з КП «Теплопостачання міста Одеси», як таких, що укладені на невизначений строк, встановлений за погодженням сторін; визнано недійсними рішення Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням КП «Теплопостачання міста Одеси» в частині відмови виплати ОСОБА_2 допомоги з тимчасової втрати непрацездатності, а саме пункт 24 протоколу №10 від 31.10.2012 р., пункт 48 протоколу №11 від 30.11.2012 р., пункт 96 протоколу №1 від 31.01.2013 р. та пункт ІІ протоколу №2/2 від 28.02.2013 р. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено (т. 3, а.с. 17-18).

На вказане рішення ОСОБА_2 26 грудня 2017 року подала до суду апеляційну скаргу (т. 3, а.с.22-23).

Окрім того, 05 лютого 2018 року не погоджуючись з вказаним рішенням Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2017 року у частині встановлення характеру трудових відносин КП «Теплопостачання міста Одеси» подали до суду апеляційну скаргу. В обґрунтування своєї скарги апелянт зазначив, що ОСОБА_2 була прийнята на роботу на опалювальний сезон оператором котельної 3-го розряду. По закінченні опалювального періоду ОСОБА_2 була переведена за її заявою на літній (міжопалювальний) період в якості сторожа. Переходячи з однієї тимчасової роботи, обумовлену певним визначеним строком, на іншу ОСОБА_2 переводилась за власним бажанням на визначений строк з однієї посади на іншу. В 2012 році вона була переведена на останню посаду, яку вона займала на підприємстві – посаду оператора котельні, введену в штатний розклад підприємства на опалюваний період 2012-2013 рр. Апелянт, посилаючись на лист Територіальної державної інспекції з питань праці в Одеській області від 21 лютого 2013 року та лист Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12 березня 2013 року зазначає, що в цих документах вказано, що трудові відносини між позивачем та відповідачем мають строковий характер, а не безстроковий, як зазначає суд першої інстанції. Крім того, як зазначає апелянт, в останньому листі від 12 березня 2013 року вказано, що у наведеному випадку трудовий договір з оператором котельної не обмежується конкретним календарним періодом, а залежить від часу закінчення роботи, тобто є укладеним на певний строк. А тому, як посилається апелянт, оскільки час закінчення роботи безпосередньо пов'язаний з виданням виконавчим комітетом Одеської міської ради відповідного рішення (розпорядження) про початок і закінчення опалювального періоду, укладений трудовий договір з позивачем є строковим, а характер його роботи – тимчасовий. Щодо визнання недійсним рішення Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю та втрат пов’язаних із народженням та похованням № 11 від 01 по 30 листопада 2012 року та № 1 від 02 по 31 січня 2013 року апелянт зазначив, що позивачці була виплачена грошова сума присуджена судом – захворювання за період з 09.09.2012 року по 19.02.2013 року в розмірі 14389,95 грн + моральна шкода в розмірі 1000 грн. Таким чином, позивачка вже отримала лікарняні з період захворювання з 09.09.2012 року по 19.02.2013 року. Щодо визнання недійсним рішення Комісії в частині відмови виплати ОСОБА_2, а саме п. 24 протоколу № 10 від 31.10.2012 року, п. 96 протоколу № 1 від 31.01.2013 року та п. ІІ протоколу № 2/2 від 28.02.2013 року апелянт вказав, що період оплати листків непрацездатності тимчасовим працівникам, що працюють за строковим трудовим договором, мають певні обмеження, встановлені Законом. Апелянт просив скасувати рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині та ухвалити в скасованій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог (т. 3, а.с. 22-23).

КП «Теплопостачання міста Одеси» подали до суду свою скаргу за часом пізніше ніж ОСОБА_2 10 травня 2018 року апеляційний суд розгляду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 05.12.2017 року, яка оскаржувала його в частині відмови в її позовних вимогах, які стосувалися внесення виправлень в листи непрацездатності та відшкодування моральної шкоди.

Відзив чи заперечення на апеляційну скаргу КП «Теплопостачання міста Одеси» не надходили.

ОСОБА_2 подала заяву про розгляд справи у її відсутність, проти задоволення апеляційної скарги заперечувала. Інші учасники провадження в судове засідання не з’явились, про час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка сторони, яка сповіщена про день і час розгляду справи не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, позицію суду вищої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга КП «Теплопостачання міста Одеси» не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін в оскаржуваній частині виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи рішення в справі суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до листів Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 21 лютого 2013 року та Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12 березня 2013 року трудові відносини між ОСОБА_2 та КП «Теплопостачання м. Одеси» не мають сезонний або тимчасовий характер, а з трудової книжки позивача не вбачається інших записів крім тих, що встановлені судом, за 6 відпрацьованих позивачем років вона отримала 6 повних відпусток, то суд першої інстанції вказав, що робота оператора котельної не відноситься до сезонних робіт, а оскільки лікарняні листки позивачу були оплачені лише на 75 календарних днів за рішенням Комісії із загальнообов’язкового державного страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витрат, пов’язаних з народженням та похованням КП «Теплопостачання міста Одеси», то суд вирішив позовні вимоги в частині визначення характеру трудових відносин, а також відмови виплати ОСОБА_2 допомоги з тимчасової втрати непрацездатності задовольнити. Вказана частина оскаржується апелянтом.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції в частині, в якій оскаржується рішення, та, відхиляючи доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно було встановлено судом першої інстанції на підставі наказу КП «Теплопостачання міста Одеси» від 20 лютого 2007 року № 128-К ОСОБА_2 прийнята на роботу оператором котельної 3-го розряду ЕРР № 5 (т. 1, а.с. 94). ОСОБА_2 отримала побутову травму, у зв'язку з чим з 27 червня 2012 року до 19 лютого 2013 року знаходилася на лікарняному, що підтверджується листами непрацездатності (т. 1, а.с. 96-104). Позивачу листки непрацездатності оплачено за період із 27 червня 2012 року по 09 вересня 2012 року. За період із 09 вересня 2012 року по 19 лютого 2013 року роботодавець не направляв до відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності заяви-розрахунки для фінансування матеріального забезпечення листків непрацездатності з підстав, що позивачу, як тимчасовому працівнику, оплачено 75 календарних днів непрацездатності, які передбачені законом для вказаної категорії працівників. Наказом № 201-к від 21 лютого 2013 року звільнена з роботи за власним бажанням (т. 1, а.с. 8).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України від 25 жовтня 2013 року заробітна плата в останні шість місяців, що передували настанню у позивача страхового випадку, складає: за грудень 2011 року - 2 614 грн 49 коп., за січень 2012 року - 2 572 грн 58 коп., за лютий 2012 року - 2 516 грн 71 коп., за березень 2012 року - 2 659 грн 05 коп., за квітень 2012 року - 2 820 грн 45 коп, за травень 2012 року - 2 611 грн 36 коп., за червень 2012 року - 2 099 грн 85 коп. (т. 1, а.с. 87).

Територіальною державною інспекцією з питань праці в Одеській області здійснено перевірку діяльності КП «Теплопостачання міста Одеси», під час якої згідно з актом перевірки від 18 лютого 2013 року № 15-01-034/0191 встановлено порушення законодавства про працю та загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності. У вказаному акті зазначається, що з лютого 2007 року та на день перевірки ОСОБА_2 працювала на посадах оператора котельної в опалювані періоди та сторожем на літні ремонтні періоди. Накази про переведення ОСОБА_2 на посаду сторожа (літній ремонтний період) та на посаду оператора котельні 3 розряду (опалювальний період) мають визначений строк, встановлений за погодженням сторін відповідно до ст. 23 КЗпП України та на них не поширюється дія Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих на сезонних роботах» від 24 вересня 1974 року № 310. При проведенні перевірки документів щодо призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності з'ясовано, що протоколи засідання комісії із соціального страхування (протокол від 01 листопада 2012 року № 11, від 02 січня 2013 року № 1 та інші) не відповідають вимогам постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 року № 25. У вказаних протоколах засідання комісії із соціального страхування не визначені рішення щодо відмови у призначенні матеріального забезпечення (допомоги по тимчасовій непрацездатності) працівниці ОСОБА_2, що не відповідає вимогам Розділу ІІ додатку до постанови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 року № 25. В порушення п. 1 ст. 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) повідомлення про відмову у призначенні допомоги із зазначенням причин відмови та порядку оскарження працівниці ОСОБА_2 надіслано пізніше п'яти днів після винесення рішення, а саме протокол засідання комісії із соціального страхування від 01 по 30 листопада 2012 року № 11 (у протоколі не зазначено кількість днів, які належать до оплати листка непрацездатності серії АВМ №766385) відповідь про відмову в призначенні допомоги працівниці ОСОБА_2 надана лише 31 січня 2013 року № 360 ПК) (т. 1, а.с. 51-53).

Відповідно до листа Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 21 лютого 2013 року відповідною перевіркою встановлено, що з лютого 2007 року та на день проведення перевірки з’ясовано, що ОСОБА_2 працювала на посадах оператора котельної, на опалювальні періоди, та сторожем, на літні ремонтні періоди. Наказом від 18.10.2011 року № 975-К ОСОБА_2 переведена з посади сторожа (літній ремонтний період) на посаду оператора котельної 3 розряду (опалювальний період) з 15.10.2011 року на підставі доповідної записки заступника начальника ЕРР № 5. Наказом від 12.04.2012 року № 330-К вона переведена з посади оператора котельної 3 розряду (опалювальний період) на посаду оператора котельної 3 розряду (літній ремонтний період). Наказом від 15.05.2012 року № 415-К вона переведена з посади оператора котельної 3 розряду (літній ремонтний період) на посаду сторожа (літній ремонтний період). Наказом від 15.10.2012 року № 917-К, тобто під час знаходження позивачки на лікарняному, ОСОБА_2 переведена з посади сторожа на посаду оператора котельної 3 розряду (опалювальний період). У вказаному листі зазначено, що накази про переведення ОСОБА_2 з посади сторожа (літній ремонтний період) та на посаду оператора котельної 3 розряду (опалювальний період) мають визначений строк, встановлений за погодженням сторін відповідно до ст. 23 КЗпП та на них не поширюється дія Указу Президії Верховної ради СРСР «Про умови праці робітників і службовців, зайнятих сезонних роботах» від 24.09.1974 року № 310 (т. 1, а.с. 132-133).

Крім того, листом Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12 березня 2013 року, на який вже вище посилався суд, вказано, що трудовий договір з оператором котельні не обмежується конкретним календарним періодом, а залежить від часу закінчення виконання роботи. Звільнення працівника відбувається в такому разі в останній день опалювального сезону. При цьому, згідно з чинним законодавством, роботодавець не зобов’язаний попереджати працівника про звільнення, йому не потрібні ні заява працівника, ні згода профспілкового органу. Підставою для звільнення в цьому випадку є пункт 2 статті 36 КЗпП – закінчення строку трудового договору. Водночас звільнення працівника в зв’язку з закінченням строку трудового договору в період тимчасової непрацездатності не позбавляє його права на одержання допомоги по тимчасовій непрацездатності, оскільки відповідно до абзацу 2 частини першої статті 4 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою непрацездатності та витратами, зумовленими на поховання» від 18.01.2001 № 2240 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) право на таку допомогу виникає з настанням тимчасової непрацездатності в період роботи, включаючи і день звільнення. При цьому листок непрацездатності оплачується не по день звільнення, а в порядку встановленому частиною другою статті 35 вказаного Закону, тобто за весь період хвороби до відновлення працездатності або встановлення медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) інвалідності незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності (т. 1, а.с. 58-59). Крім іншого, в матеріалах цивільної справи міститься лист Департаменту соціального страхування та партнерства № 413/18/153-14 від 14.10.2014 року, адресований ОСОБА_2, яким вони роз’яснили, що відповідно до Списку сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженого постановою КМУ від 28 березня 1997 рокі № 278, робота оператора котельні не відноситься до категорії сезонних робіт, а тому, з ОСОБА_2 повинно бути укладено договір відповідно до ст. 23 КЗпП (т. 1, а.с. 250). Окремо апеляційний суд звертає увагу на те, що Вищий спеціалізований суд України в своїй ухвалі від 30 липня 2014 року встановив, що відповідно до листів Територіальної Державної інспекції з питань праці в Одеській області від 21 лютого 2013 року та Виконавчої дирекції Одеського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 12 березня 2013 року, якими було роз’яснено, що трудові відносини між ОСОБА_2 та КП «Теплопостачання м. Одеси» не мають сезонний або тимчасовий характер (т. 1, а.с. 224-225). Окрім того, Вищий спеціалізований суд України в своїй ухвалі від 02 березня 2016 року, переглядаючи та скасовуючи в частині встановлення характеру рішення суду першої інстанції та ухвалу апеляційної інстанції в межах даної справи враховуючи предмет позовних вимог зазначив, що позов про встановлення трудових відносин як таких, що укладені на визначений строк, встановлений за погодженням сторін у разі його обґрунтованості та задоволення становить підставу для оскарження рішення комісії із соціального страхування підприємства про відмову у призначенні матеріального забезпечення та надання соціальних послуг (оплати лікарняних) (т. 2, а.с. 78-80). Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання недійсним рішення Комісії апеляційним судом відхиляються, а рішення у вказаній частині залишається без змін.

Оцінюючи вище зазначене в сукупності апеляційний суд звертає увагу на те, що в листах непрацездатності позивача, які містяться в матеріалах справи, вказано, що робота позивача як на посаді сторожа, так і на посаді оператора котельної є тимчасовою (т. 1, а.с. 96-104). Разом з тим, досліджуючи законодавчі положення, які регулюють тимчасові роботи апеляційний суд зазначає, що відповідно до ст. 7 КЗпП особливості регулювання праці осіб, які працюють у районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я, тимчасових і сезонних працівників, а також працівників, які працюють у фізичних осіб за трудовими договорами, додаткові (крім передбачених у статтях 37 і 41 цього Кодексу) підстави для припинення трудового договору деяких категорій працівників за певних умов (порушення встановлених правил прийняття на роботу та ін.) встановлюються законодавством. Відповідно до указу Президії Верховної Ради CPCP «Про умови праці тимчасових робітників і службовців» від 24.09.1974 № 311-IX тимчасовими робітниками і службовцями вважаються робітники і службовці, прийняті на роботу на строк до двох місяців, а для заміщення тимчасово відсутніх працівників, за якими зберігається їх місце роботи (посада), - до чотирьох місяців. Тобто, обов’язковими умовами для тимчасової роботи є укладення трудового договору на строк до 2 місяців, або до 4 місяців у разі тимчасової відсутності основного працівника. За обставинами даної справи відповідно до вказаного вище наказу № 128-К від 20.02.2007 року (т. 1, а.с. 55) позивач не була прийнята на роботу на строк до 2 місяців або на період відсутності працівника, а тому вказана робота не є тимчасовою. Натомість, враховуючи, що робота оператора котельної не відноситься до сезонних, що було вище встановлено, до вказаної роботи застосовуються положення, які стосуються укладення строкового трудового договору (ст. 23 КЗпП згідно з якою трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами). Разом з тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 39-1 КЗпП Якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.

Таким чином, враховуючи матеріали цивільної справи, встановлені обставини справи, рішення судів вищої інстанції, ухвалені в рамках даної справи, положення діючого законодавства, матеріали перевірки з питань праці, відповіді та роз’яснення відповідних державних органів апеляційний суд на підставі ст. 375 ЦПК України залишає без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Апеляційний суд Одеської області,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» – залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 грудня 2017 року – залишити без змін

Постанова Апеляційного суду Одеської області набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційного скарги до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді апеляційного суду

Одеської області ОСОБА_3

ОСОБА_4

ОСОБА_5

25.05.2018 року м. Одеса