Постанова № 74262072, 23.05.2018, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/160/18

Номер справи місцевого суду: 520/12259/15-ц

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Журавльов О. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Одеса

Апеляційний суд Одеської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого - Журавльова О.Г.,

суддів: Комлевої О.С., Кравця Ю.І.,

за участю секретаря Бєляєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті ОСОБА_1 цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Централ Капітал» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ», публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна», про стягнення заборгованості, та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, товариства з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Централ Капітал», про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Централ Капітал» на рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року (суддя Васильків О.В.),

встановив:

У вересні 2015 року ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» звернулося до суду із позовом, який в подальшому уточнило, просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №021-11-10 у розмірі 21 573 017,27 грн.; стягнути з ОСОБА_3 заборгованість за кредитним договором №021-11-10 у розмірі 21 573 017,27 грн.; стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором №021-11-10 у розмірі 21 573 017,27 грн.; стягнути з ОСОБА_5 заборгованість за кредитним договором № 021-11-10 у розмірі 21 573 017,27 грн.; вирішити питання судових витрат.

Позов обґрунтовано тим, що 01.12.2010 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Рубікон-ІІ» було укладено кредитний договір №021-11-10, за умовами якого Банк надав позичальнику кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. зі сплатою 19,5% річних.

Додатковою угодою №1 від 15.07.2011 року сума кредиту була збільшена до 15 000 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання позичальником свої зобов’язань між Банком та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 01.12.2010 року було укладено окремі договори поруки.

В подальшому, 24.07.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та позивачем було укладено договір відступлення права вимоги, за умовами якого Банк передав позивачу, зокрема, право вимоги за кредитним договором №021-11-10 від 01.12.2015 року.

Відповідачами умови кредитного договору не виконуються, ними порушуються строки повернення кредиту та сплати процентів, в зв’язку з чим позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

У липні 2016 року третя особа ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ТОВ «Рубікон-ІІ» та ОСОБА_4 заборгованість по кредитному договору №021-11-10 від 01.12.2010 року в розмірі 23 582 090,28 грн. та судовий збір; стягнути солідарно з ТОВ «Рубікон-ІІ» та ОСОБА_5 заборгованість по кредитному договору №021-11-10 від 01.12.2010 року в розмірі 23 582 090,28 грн. та судовий збір; стягнути з ТОВ «Рубікон-ІІ» та ОСОБА_2 заборгованість по кредитному договору №021-11-10 від 01.12.2010 року в розмірі 23 582 090,28 грн. та судовий збір; стягнути з ТОВ «Рубікон-ІІ» та ОСОБА_3 заборгованість по кредитному договору №021-11-10 від 01.12.2010 року в розмірі 23 582 090,28 грн. та судовий збір.

В обґрунтування позову Банк посилається на те, що Наказом тимчасової адміністрації №60 від 15.04.2016 року 15.04.2016 року визнано нікчемним Договір відступлення прав вимоги від 24.07.2015 року.

У зв’язку із нікчемністю договору відступлення прав вимоги, Банк вважає, що до ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» не перейшло право вимоги за кредитним договором № 021-11-10, тому Банк змушений звернутися до суду із позовом.

Ухвалою суду від 19.12.2016 року позов третьої особи, що заявляє самостійні вимоги на предмет позову ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» прийнято та об’єднано в одне провадження із первісним позовом.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» відмовлено. В задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» відмовлено.

Зазначене рішення суду оскаржує в апеляційному порядку ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал». В скарзі з посиланням на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права ставиться питання про зміну судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову про стягнення з відповідачів в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором в розмірі 21 573 017,27 грн.

Інші сторони судове рішення не оскаржували.

Справа переглянута в межах апеляційної скарги ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» щодо відмови ТОВ «Фінансова Компанія «Централ Капітал» у задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю – доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Згідно ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що 01.12.2010 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Рубікон-ІІ» було укладено кредитний договір №021-11-10, за умовами якого Банк надав позичальнику кошти у розмірі 10 000 000,00 грн. зі сплатою 19,5 % річних за умови виконання позичальником умов Договору та 21.5 % річних у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником умов п.п. 2.3.7-2.3.8 Договору (т.1 а.с.8-13).

Додатковою угодою №1, укладеною 15.07.2011 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Рубікон-ІІ», збільшено суму кредиту за договором №021-11-10 до розміру 15 000 000,00 грн. (т.1 а.с.14-15).

З метою забезпечення виконання позичальником свої зобов’язань між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_2 01.12.2010 року укладено договір поруки №021-11-10/4, відповідно до п. 1.2 якого поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (т.1 а.с.16-19).

01.12.2010 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_3 укладено договір поруки №021-11-10/3, відповідно до п. 1.2 якого поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (т.1 а.с.20-23).

01.12.2010 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_5 укладено договір поруки №021-11-10/2, відповідно до п. 1.2 якого поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (т.1 а.с.24-27).

01.12.2010 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ОСОБА_4 укладено договір поруки №021-11-10/1, відповідно до п. 1.2 якого поручитель та боржник відповідають як солідарні боржники, що означає, що Кредитор може звернутись з вимогою про виконання боргових зобов’язань як до Боржника, так і до Поручителя, чи до обох одночасно (т.1 а.с.29-31).

24.07.2015 року між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» було укладено договір, відповідно до умов якого ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» право вимоги, зокрема, і до боржника ТОВ «Рубікон-ІІ» (т.1 а.с.55-57).

17.03.2016 року на підставі постанови НБУ №169 «Про віднесення ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» до категорії неплатоспроможних» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення №368 «Про запровадження тимчасової адміністрації у Банку та делегування повноважень тимчасового адміністратора Банку».

Наказом тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» №60 від 15.04.2016 року визнано нікчемним правочини (у тому числі договори), вчинені (укладені) ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації, а саме з 18.03.2015 року до 18.03.2016 року згідно додатку №1 (т.2 а.с.5). Вказаний додаток №1 містить положення про віднесення до таких нікчемних правочинів і договір відступлення права вимоги від 24.07.2015 року, укладений між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» (т.2 а.с.6).

Рішенням Господарського суду м. Києва від 17.08.2016 року по справі №910/12294/16 визнано недійсним односторонній правочин ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна», оформлений наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» №60 від 15.04.2016 року щодо визнання нікчемними наступних договорів, укладених ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» протягом року до дня запровадження тимчасової адміністрації, зокрема, договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 року, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал»; визнано відсутнім право ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» вчиняти дії щодо застосування наслідків недійсності договорів, зокрема, договору відступлення права вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 року, укладеного між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» (т.2 а.с.71-78).

Постановою Вищого Господарського Суду України від 20.02.2017 року у справі №910/12294/16 рішення Господарського суду м. Києва від 17.08.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.11.2016 року залишено без змін.

В обґрунтування вимог позивач ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» надав розрахунок заборгованості за кредитним договором №021-11-10 від 01.12.2010 року, відповідно до якого заборгованість станом на 24.07.2015 року становить 21 573 017,27 грн., з яких: 2 295 000,00 грн. – строкова заборгованість за основним боргом; 11 655 000,00 грн. – прострочена заборгованість за основною сумою кредиту; 220 715,75 грн. – поточна заборгованість за відсотками за користування кредитом; 5 212 843,31 грн. – прострочена заборгованість за відсотками за користування кредитом; 1 722 562,54 грн. – нарахована пеня за прострочену заборгованість за основною сумою кредиту за період з 03.03.2014 року по 23.07.2015 року; 466 895,67 грн. - нарахована пеня за прострочену заборгованість за процентами за період з 31.03.2014 року по 23.07.2015 року (т.2 а.с.10-146).

Представник відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 заперечувала проти зазначеного розрахунку, вважала його необґрунтованим.

Ухвалою суду від 07.07.2016 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_4 – ОСОБА_6 витребувано у ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» належним чином посвідчені документи на підтвердження надання ТОВ «Рубікон-ІІ» кредиту за кредитним договором №021-11-10 від 01.12.2010 року; належним чином посвідчений обґрунтований розрахунок заборгованості за кредитом, відсотками та пені; належним чином посвідчений додаток №1 до договору відступлення прав вимоги (договору цесії) від 24.07.2015 року, укладений між ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал».

Проте, ухвала суду про витребування доказів ТОВ «Фінансова компанія «Централ Капітал» не виконана, суду не надано належним чином посвідчені документи на підтвердження надання ТОВ «Рубікон-ІІ» грошових коштів за кредитними договором №021-11-10 від 01.12.2010 року.

Не надано зазначених доказів і до суду апеляційної інстанції.

За таких обставин, суд першої інстанції, враховуючи розумні строки розгляду справи, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для відмови «Фінансова Компанія «Централ Капітал» у задоволенні позову. Вказані висновки суду відповідають зібраним у справі доказам, яким судом дана належна оцінка, правильно визначена юридична природа правовідносин що виникли і закон, який їх регулює, а доводи апеляційної скарги про порушення прав апелянта є необґрунтованими, недоведеними та не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальної частині оскаржуваного рішення.

Докази та обставини, на які посилається апелянт в скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 263, 375 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Суди розглядають цивільні справи відповідно до вимог ст. 13 ЦПК України, тобто в межах заявлених вимог та на підставі наданих сторонами доказів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановленим цим кодексом.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції розглянув справу відповідно до ст. 13 ЦПК України: за зверненням фізичних осіб, в межах заявлених ними вимог та на підставі наданих ними доказів, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 268, п. 1 ч. 1 ст. 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Централ Капітал» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Одеси від 25 травня 2017 року в частині відмови товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Централ Капітал» у задоволенні позову до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа – товариство з обмеженою відповідальністю «Рубікон-ІІ», публічне акціонерне товариство «Банк Петрокоммерц-Україна», про стягнення заборгованості залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст Постанови складено 24 травня 2018 року.

Головуючий О.Г.Журавльов

Судді

ОСОБА_7

ОСОБА_8