Рішення № 74261411, 23.05.2018, Кодимський районний суд Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області

_______________

Справа № 503/521/18

2/503/368/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2018 року м. Кодима Одеської області

Кодимський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Гури А.І.

при секретарі Поліковській О.І.

учасники справи: позивач – ПАТ КБ «Приватбанк»

відповідач ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кодимі, Одеської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства (далі-ПАТ) комерційний банк (далі-КБ) «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «Привтбанк», 23 березня 2018 року звернулось з позовом до відповідача – ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 13288 грн. 81 коп..

В позовній заяві позивач посилається на те, що відповідно до укладеного договору б/н від 19 березня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 6800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. 19 квітня 2015 року позичальник – ОСОБА_2 помер. Спадкоємець, який звернувся із заявою до Кодимської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини є відповідач – ОСОБА_1. 17 липня 2017 року позивач отримав відповідь Кодимської державної нотаріальної контори, в якій зазначалось, що спадкоємці померлого ОСОБА_2, які звернулись із заявами про прийняття спадщини є ОСОБА_1. 15 серпня 2017 року до ОСОБА_1 було направлено лист-претензію, згідно яких позивач пред’явив свої вимоги, але відповідач яких-небудь дій по поверненню боргу не вчинив. Зазначені обставини і змусили позивача звернутися до суду з відповідним позовом. Станом на дату смерті заборгованість позичальника ОСОБА_2 перед позивачем за кредитним договором №б/н від 19 березня 2013 року становить 13288 грн. 81 коп., яка складається з: 6024,02 грн. – заборгованість за кредитом; 7264,79 грн. – заборгованість за відсотками.

Представник позивача (за довіреністю) в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, надавши заяву про розгляд справи за його відсутності. Позов не визнає.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно ч.2 ст.247 ЦПК України (неявка в судове засідання всіх учасників справи) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши вимоги позивача та матеріали справи, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, з таких підстав.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до частин першої, четвертої статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору. За змістом статей 525,526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

19 березня 2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладений кредитний договір №б/н, за яким останній отримав кредит в розмірі 6800,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Проте, в порушення умов кредитного договору ОСОБА_2 своєчасно не повертав ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитні кошти, своєчасно не сплачував відсотки за його користування та ухилявся від виконання зобов'язань по кредитному договору.

19 квітня 2015 року ОСОБА_2 помер.

Відповідно до розрахунку заборгованості наданого позивачем, за кредитним договором №б/н від 19 березня 2013 року, станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором становить 13288 грн. 81 коп., яка складається з: 6024,02 грн. – заборгованість за кредитом; 7264,79 грн. – заборгованість за відсотками.

Згідно копії Повідомлення Кодимської районної державної нотаріальної контори від 28 квітня 2017 року за №535/02-14, претензія кредитора ПАТ КБ «ПриватБанк» прийнята. Після смерті ОСОБА_2, померлого 19 квітня 2015 року заведена спадкова справа №182/2015 року, на спадщину заявив ОСОБА_1 (а.с.36).

У відповідності до копії Листа-претензії від 07 серпня 2017 року, ПАТ КБ «ПриватБанк» направило ОСОБА_1 вимогу про погашення боргових зобов’язань ОСОБА_2 на підставі норм ст.ст.1261,1281-1282 ЦК України (а.с.37).

Порядок прийняття спадщини, яка відкрилася після 1 січня 2004 року, визначений Главою 87 ЦК України.

Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов’язків, що зазначені уст.1219 ЦК України(ст.ст.1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2ст.1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч.1ст.1268 ЦК України).

Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.3, 4 ст.1268, ст.1269 ЦК України.

Так, згідно з ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленогост.1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини(глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину).

Відповідно до ч.1 ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.5 ст. 1268 ЦК України).

Частиною першою ст.1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов’язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч.3ст.1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об’єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що хоча отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до ст.1296 ЦК України є правом, а не обов’язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов'язку, передбаченогост.1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Разом з тим необхідно враховувати наступне.

Оскільки зі смертю боржника зобов’язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню нормист.1282 ЦК України щодо обов’язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч.2 цієї норми. Саме на підставі норм статей1281,1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємців.

Так, згідно ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов’язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов’язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим, положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст.1281 ЦК України щодо строків пред’явлення ним вимог до спадкоємців.

Зокрема, відповідно до ч.ч. 2,3,4 ст.1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред’явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкоємців, який не пред’явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Отже, встановлені ст.1281 ЦК України строки - це строки у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб’єктивне право, а не є строком позовної давності.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-2962цс16.

Відповідно до ст.12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, повязаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Збирання доказів у цивільних справах не є обов’язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов’язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

За приписами ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що позивач ПАТ КБ "ПриватБанк" не надав суду достатні та належні докази щодо наявності у власності відповідача ОСОБА_1Р успадкованого майна на суму заборгованості по кредиту за період до 19.04.2015 року, а також доказів про те, що вартість вказаного майна відповідає або перевищує розмір заборгованості по кредиту за період до 19.04.2015. Також, позивачем не були надані клопотання про витребування таких доказів, хоча позивач не був позбавлений такої можливості, проте заявив лише клопотання про розгляд справи без їх участі.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано докази наявності спадкового майна, за рахунок якого спадкоємець зобов’язаний задовольнити вимоги кредитора, що в сукупності позбавляє позивача права вимоги до спадкоємця, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог ст.ст. 1281,1282 ЦК України.

З огляду на досліджені наявні матеріали справи, суд прийшов до висновку, що факти, наведені позивачем в обґрунтовування позовних вимог не знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, у зв'язку з чим, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 259-265 ЦПК України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Відповідно до п/п15.5 п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до апеляційного суду Одеської області через Кодимський районний суд.

Суддя А.І. ГУРА