Ухвала суду № 74261307, 25.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/15060/17

Провадження № 1-кс/520/1995/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Чаплицький В.В., при секретарі судового засідання Марченко Я.А., за участю прокурора Коваленко А.Ю., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань України 12 березня 2014 року за № 42014160000000101 за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді надійшло клопотання слідчого СВ Київського ВП в місті Одеса ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого з прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42014160000000101 від 12.03.2014 року.

Як вбачається з клопотання, у провадженні слідчого відділу Київського ВП у м. Одесі ГУНП в Одеській області перебувають матеріали кримінального провадження № 42014160000000101 від 12.03.2014 за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених, частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України.

У ході слідства у кримінальному провадженні встановлено, що Головним управлінням капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (Україна) як замовником 26.07.2010 укладено договір підряду № 26 з Приватним підприємством «Ремерцентр» (Україна) як з генеральним підрядником, відповідно до якого замовник доручає, а генеральний підрядник забезпечує виконання будівельно-монтажних робіт з будівництва трубопроводу довжиною 4 кілометри з поліетиленових труб діаметром 2000 міліметрів.

Під час реалізації вказаного проекту під назвою «Проведення першочергових робіт будівництва системи стічних вод від станції біологічної очистки «Північна» у місті Одесі на об’єкті «Глибоководний випуск», ОСОБА_3, який обіймав посаду директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Інкор-групп», що є засновником Приватного підприємства «Ремерцентр», ОСОБА_5, який обіймав посаду директора Приватного підприємства «Ремерцентр» (Україна), ОСОБА_4, який обіймав посаду заступника директора Приватного підприємства «Ремерцентр», ОСОБА_6, який обіймав посаду начальника Головного управління капітального будівництва Одеської обласної державної адміністрації (Україна), діючи у складі організованої групи та за попередньою змовою з іншими особами заволоділи бюджетними грошовими коштами шляхом вчинення кримінальних правопорушень по чотирьом схемам.

Схема № 1 – заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом завищення вартості матеріалів (труби та комплектуючих до неї).

Проектно-кошторисною документацією по вказаному договору № 26, яка виготовлена Товариством з обмеженою відповідальністю «Білд-Про» та затверджена 07.04.2009 філією Державного підприємства «Укрдержбудекспертиза» в Одеській області і розпорядженням Кабінету Міністрів України від 15.12.2010 № 2255-р, передбачено ціну 1 метру труби напірної з поліетилену ПЕ-100, зовнішній діаметр 2110 міліметрів, в сумі 13 026,00 гривень (з податком на додану вартість).

Організована група та особи, які діяли за попередньою змовою з нею, у період 2010-2012 років заволоділи грошовими коштами державного бюджету України, шляхом штучного завищення вартості поліетиленових труб діаметром 2000 міліметрів, ПЕ-100, SDR 33 та комплектуючих до них, відобразивши їх придбання від Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Промстрой Індустрія» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія «Верес», за ціною 50 251,25 гривень за 1 метр (з податком на додану вартість).

Так, поліетиленові труби діаметром 2000 міліметрів у кількості 11 одиниць загальною довжиною 4307 метрів та комплектуючі до них доставлено на територію України до акваторії Державного підприємства «Одеській морський торгівельний порт» 14.05.2011 морським буксиром «Salus» на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Коно» на виконання зовнішньоекономічного договору поставки від 29.11.2010 № 23/10, укладеного між вказаним товариством та виробником труб – фірмою «Pipelife Norge AS» (Королівство Норвегія).

Згідно вказаного зовнішньоекономічного договору витрати на закупівлю труб, фасованих частин до них, а також на їх транспортування склали 5 289 217,68 доларів США або 41 837 711,80 гривень. З урахуванням сплати обов’язкових платежів при ввезені труб з комплектуючими на територію України, їх вартість склала 53 204 099,00 гривень, тобто 12 352,94 гривень (з податком на додану вартість) за 1 метр труби.

Згідно показів підозрюваного ОСОБА_7, він став засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Рем-Прострой Індустрія» за грошову винагороду від невстановлених у ході досудового розслідування осіб, не маючи при цьому на меті здійснювати законну підприємницьку діяльність. Також він показав, що будь-яких договорів поставки труб та іншого обладнання він з Приватним підприємством «Ремерцентр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Коно» не укладав, закупівлю труб не здійснював, розрахунковим рахунком не керував.

Згідно показів підозрюваного ОСОБА_8, він став засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Експортно-імпортна компанія «Верес» за грошову винагороду від невстановлених у ході досудового розслідування осіб, не маючи при цьому на меті здійснювати законну підприємницьку діяльність. Також він показав, що будь-яких договорів поставки труб та іншого обладнання він з Приватним підприємством «Ремерцентр» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промислово-комерційна фірма «Коно» не укладав, закупівлю труб не здійснював, розрахунковим рахунком не керував.

За цією схемою у період з грудня 2010 року по кінець 2012 року організована група заволоділа грошовими коштами державного бюджету шляхом завищення вартості труби у сумі 64,5 мільйонів гривень.

Схема № 2 – заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом завищення вартості робіт.

Організована група та особи, які діяли за попередньою змовою з нею, у період з липня 2011 року до кінця 2012 року заволоділи грошовими коштами державного бюджету України, шляхом штучного завищення вартості робіт, відобразивши їх виконання Приватним підприємством «Інно-Трейдінг» вартістю більше 350 мільйонів гривень.

Слідством встановлено, що усі роботи по вищевказаному проекту виконано Товариством з обмеженою відповідальністю «Мьобіус Констракшнс Юкрейн», вартість яких склала 71 549 304, 06 гривень.

За цією схемою у період з липня 2011 року до кінця 2012 року організована група заволоділа грошовими коштами шляхом завищення вартості робіт у сумі 129,6 мільйонів гривень.

Схема № 3 – заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом завищення об’ємів робіт.

Організована група та особи, які діяли за попередньою змовою з нею у період з листопада 2011 року до кінця 2012 року заволоділи грошовими коштами державного бюджету України, шляхом внесення завідомо недостовірних даних в документи первинно-бухгалтерського обліку між Одеською обласною державною адміністрацією України (Замовник) та Приватним підприємством «Ремерцентр» (Генпідрядник) щодо виконання робіт, пов’язаних із засипкою підводної траншеї піском та щебенем, які фактично не виконувались.

За цією схемою у період з листопада 2011 року по кінець 2012 року організована група заволоділа грошовими коштами шляхом завищення об’ємів робіт у сумі 18,8 мільйонів гривень.

Схема № 4 – заволодіння бюджетними грошовими коштами, шляхом подачі позовів до державних органів.

Організована група та особи, які діяли за попередньою змовою з нею у період 2015 року звернула до виконання рішення судів щодо стягнення з рахунків Одеської обласної державної адміністрації України за актами приймання виконаних робіт, які містили завідомо недостовірні відомості на користь Приватного підприємства «Ремерцентр» бюджетних грошових коштів на загальну суму 320, 9 мільйонів гривень, однак не змогла довести свої дії до кінця через відсутність відповідного фінансування.

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 191 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Слідством встановлено, що ОСОБА_3 володіє банківським рахунком, відкритим у «Compagnie Monegasque De Banque», ОСОБА_9, № 619933 «Tarpan Ruslan», відкритий 23.04.2010. На вказаний рахунок за період з 17.11.2014 по 20.03.2015 зараховано грошових коштів на загальну суму 3 391 573 доларів США, частину яких у сумі (2 551 655, 6 Євро) у період з 24.03.2015 по 16.11.2016 переведено на рахунки інших фізичних та юридичних осіб, у тому числі на власний рахунок та рахунок своєї дружини.

За таких обставин у слідства виникла потреба в накладені арешту на грошові кошти на банківському рахунку ОСОБА_3 № 619933 «Tarpan Ruslan», який відкритий в «Compagnie Monegasque De Banque», ОСОБА_9.

Порядок надання міжнародної правової допомоги регламентовано розділом ІХ КПК України «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження»

У випадку звернення до компетентного органу іноземної держави для виконання такої процесуальної дії як накладення арешту на майно необхідний дозвіл суду, оскільки такий передбачений КПК України для накладення арешту на майно.

Вказане клопотання слідчий просить розглядати без виклику підозрюваного ОСОБА_3 та представників «Compagnie Monegasque De Banque», ОСОБА_9.

В судовому засіданні прокурор клопотання про накладення арешту майна підтримала у повному обсязі.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку прокурора в судовому засіданні, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Відповідно до п. 1, 2 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходом забезпечення кримінального провадження є, зокрема, арешт майна.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Частиною 6 ст. 170 КПК України передбачено, що у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Частиною 10 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною ОСОБА_2 України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов’язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «ОСОБА_9 проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ст. 542 КПК України «Обсяг міжнародного співробітництва під час кримінального провадження» визначає, зокрема, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом виконання окремих процесуальних дій.

На підставі ст. 543 КПК України «Законодавство, що регулює міжнародне співробітництво під час кримінального провадження» визначає, зокрема, що порядок направлення запиту до іншої держави і порядок виконання такого запиту визначаються цим Кодексом і чинними міжнародними договорами України.

Стаття 545 КПК України «Центральний орган України» визначає, зокрема, що Генеральна прокуратура України звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.

Згідно статті 548 КПК України «Запит про міжнародне співробітництво» в частині направлення запиту запитуваній стороні (згідно п. 4 ст. 541 КПК України - держава, до компетентного органу якої направляється запит) визначає, що: запит (доручення, клопотання) про міжнародне співробітництво складається органом, який здійснює кримінальне провадження, або уповноваженим ним органом згідно з вимогами цього Кодексу та відповідного міжнародного договору України, а за його відсутності - згідно з цим Кодексом; запит і долучені до нього документи складаються у письмовій формі, засвідчуються підписом уповноваженої особи та печаткою відповідного органу.

На підставі статті 551 КПК України «Запит про міжнародну правову допомогу» визначає, що: суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України (згідно ч. 1 ст. 545 КПК України в даному випадку Генеральна прокуратура України) запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює; уповноважений (центральний) орган України (згідно ч. 1 ст. 545 КПК України в даному випадку Генеральна прокуратура України) розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. у разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України (згідно ч. 1 ст. 545 КПК України в даному випадку Генеральна прокуратура України) протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони (згідно п. 4 ст. 541 КПК України - держава, до компетентного органу якої направляється запит) безпосередньо або дипломатичним шляхом; у разі відмови у направленні запиту всі матеріали протягом десяти днів повертаються відповідному органу України з викладом недоліків, які потрібно виправити.

Частиною 4 ст. 552 КПК України «Зміст та форма запиту про міжнародну правову допомогу» визначає, що до запиту про проведення обшуку, огляду місця події, вилучення, арешту чи конфіскації майна або інших процесуальних дій, дозвіл на проведення яких надається судом згідно з цим Кодексом, додається інформація про докази, які обґрунтовують потребу у відповідних заходах.

Частиною 2 ст. 562 КПК України «Процесуальні дії, які потребують спеціального дозволу» в частині виконання процесуальних дій» визначено, що у разі якщо при зверненні за допомогою в іноземній державі необхідно виконати процесуальну дію, для проведення якої в Україні потрібен дозвіл прокурора або суду, така процесуальна дія може запитуватися лише після надання відповідного дозволу прокурором або судом у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому належно засвідчена копія такого дозволу долучається до матеріалів запиту.

Європейською конвенцією про взаємну допомогу у кримінальних справах 1959 року та розділом ІХ КПК України «Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження» визначено чіткий механізм міжнародного співробітництва під час кримінального провадження, а у даному випадку наступний: слідчий за погодженням із прокурором складає запит про міжнародну правову допомогу, котрий надсилаються компетентним органам для виконання.

Як вбачається з матеріалів клопотання, 31.05.2017 року відносно ОСОБА_3 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 4 ст. 358, ч. 2 ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України.

Згідно долученого до клопотання рапорту прокурора, ОСОБА_3 володіє банківським рахунком, відкритим у «Compagnie Monegasque De Banque», ОСОБА_9, № 619933 «Tarpan Ruslan», відкритий 23.04.2010. На вказаний рахунок за період з 17.11.2014 по 20.03.2015 зараховано грошових коштів на загальну суму 3 391 573 доларів США, частину яких у сумі (2 551 655, 6 Євро) у період з 24.03.2015 по 16.11.2016 переведено на рахунки інших фізичних та юридичних осіб, у тому числі на власний рахунок та рахунок своєї дружини.

Як вбачається з санкції ч. 5 ст. 191 КК України, остання передбачає як додаткове покарання конфіскацію майна.

Таким чином викладене свідчить про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, що обґрунтовується метою забезпечення виконання конфіскації майна як додаткового покарання.

Крім того, як вбачається з матеріалів клопотання слідчого про накладення арешту на майно, за період з грудня 2010 року по кінець 2015 року організована група незаконно заволоділа грошовими коштами у розмірі 213 млн. грн. та здійснила замах на заволодіння грошовими коштами у розмірі 320,9 млн. грн.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги суму збитків, завданих державі внаслідок можливого вчинення кримінальних правопорушень, про які йдеться в клопотанні, в цілях забезпечення в подальшому відшкодування шкоди, завданої внаслідок можливого вчинення зазначених у клопотанні кримінальних правопорушень, слідчий суддя приходить до переконання, що викладеним ще раз підтверджується наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, та в цілому обґрунтованість клопотання слідчого.

Слідчий суддя враховує, що у випадку звернення до компетентного органу іноземної держави для виконання такої процесуальної дії як накладення арешту на майно необхідний дозвіл суду, оскільки такий передбачений КПК України для накладення арешту на майно.

Таким чином на підставі викладеного в сукупності, враховуючи норми національного законодавства та практику ЄСПЛ, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власника майна, про який йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому з метою забезпечення в подальшому можливої конфіскації майна, як виду покарання, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок можливого вчинення кримінальних правопорушень, клопотання слідчого підлягає задоволенню, а захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна – застосуванню. Вказане клопотання, в цілях забезпечення арешту майна, підлягає розгляду без виклику підозрюваного ОСОБА_3 та представників «Compagnie Monegasque De Banque», ОСОБА_9.

Таким чином, керуючись ст. ст. 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Київського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області ОСОБА_1, погодженого прокурором відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2, про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, внесеному у Єдиний реєстр досудових розслідувань України 12 березня 2014 року за № 42014160000000101 за підозрою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 28, частиною 1 статті 366, частиною 3 статті 28, частиною 3 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 4 статті 358, частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 15, частиною 5 статті 191 Кримінального кодексу України та за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 212, частиною 3 статті 358, частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 367 Кримінального кодексу України – задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти та зупинити видаткові операції з грошовими коштами та іншими цінностями, що надходять та вже знаходяться на рахунку № 619933 «Tarpan Ruslan», відкритому ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, який відкритий в «Compagnie Monegasque De Banque», та який за даними слідства розташований за адресою: 98000, Monaco, 23 avenue de la Costa.

Виконання ухвали про арешт майна покласти на прокурора відділу прокуратури Одеської області ОСОБА_2

Ухвала може бути оскаржена протягом п'яти діб з дня її проголошення до апеляційного суду Одеської області.

Слідчий суддя Чаплицький В. В.