Рішення № 74261183, 22.05.2018, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

_____________________

Справа № 520/3251/18

Провадження № 2/520/4155/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

Сторони перебувають у шлюбі з 15 лютого 1992року, шлюб зареєстрований Овідіопольським відділом ЗАЦСу Одеської області, актовий запис №10. Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню доньку – ОСОБА_4’ю Миколаївну, 29 грудня 2002року народження.

Позивачка у позовній заяві просить суд шлюб розірвати посилаючись на те, що спільне життя з відповідачем не склалося у зв’язку з різними поглядами на життя, втратою почуття любові та поваги, їх з відповідачем взаємовідносини не ґрунтуються на засадах взаємодопомоги та підтримки.

Позивачка вказує, що протягом останніх шість місяців і на даний час шлюбних стосунків фактично немає, вони з відповідачем проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя та збереження шлюбу неможливе та буде суперечити її інтересам.

Крім того, позивачка зазначає, що спору щодо місця проживання доньки - ОСОБА_4 немає, оскільки дитина досягла 14-річного віку та відповідно до ч. 3 ст. 160 СК України самостійно визначає місце свого проживання. Спір щодо участі сторін у вихованні спільної дитини та її утриманні на даний час також відсутній.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 06.04.2018року було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У підготовчому засіданні 14.05.2018року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 14.05.2018року позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.

У судовому засіданні 14.05.2018року відповідач позов визнав, пояснив суду, що згоден на розірвання шлюбу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Враховуючи, що дії відповідача щодо визнання позову не суперечать чинному законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд вважає за необхідне прийняти визнання позову відповідачем та задовольнити позов, виходячи з наступного.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню, тому що родина фактично розпалася і її відновлення неможливо, при обставинах, зазначених позивачкою, у позивачки відсутні які-небудь почуття до відповідача, їх шлюбний союз розпався, на примирення сторони категорично не згодні, оскільки сторін по справі нічого не об’єднує, а також той факт, що один з подружжя або обоє мають право звернутися із заявою в суд про розірвання шлюбу й це право підлягає судовому захисту.

Одночасно, суд вважає, що подальше спільне життя чоловіка й жінки та збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, тому що сторони подружні відносини припинили й спільного господарства не ведуть, даний факт має істотне значення.

Шлюб – це сімейний добровільний та рівноправний союз жінки та чоловіка, їх спільність, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану та спрямований на створення сім’ї.

Добровільність шлюбу – одна з основних його засад.

Загальна декларація прав людини у ч. 2 ст. 16 містить положення, за яким шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються, а за ст. 23 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, жоден шлюб не може бути укладений без вільної і цілковитої згоди тих, що одружуються.

За аналогією можливо зробити висновок, що й подальше існування сім’ї як добровільного союзу у разі відсутності добровільної згоди чоловіка чи жінки на такий союз – сім’ю – шлюб, не може мати місце, а також, приймаючи бажання й право одного з них розірвати шлюб не може бути незаконно порушене або одного з подружжя не можливо насильно, без його волі змусити перебувати у таких зареєстрованих як шлюб відносинах.

Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії реєстрації шлюбу. Добровільність шлюбу, тобто наявність вільної згоди, - це його довічна риса. Саме добровільністю шлюбу зумовлена можливість його розірвання.

За ст. 51 Конституції України, шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.

Як вбачається з пояснень позивачки зазначеної вільної згоди між сторонами по справі немає.

Чинне законодавство України забороняє примушування до шлюбу. Примушування – значить добиватися певної поведінки від особи за допомогою фізичного або психічного насильства.

Закріплені у законодавстві права дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності є засобом захисту психологічно слабшого у шлюбі від психічного диктату чи навіть агресії дружини, чоловіка або іншої особи. Воно схиляє до толерантності, терпимості у шлюбі, спрямовує кожного з них на спокійне, інтелігентне залагодження колізії індивідуальних рис характеру, життєвих звичок.

Однією з причин припинення шлюбу є його розірвання.

Шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.

Оскільки шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, розірвання шлюбу може відбутися за їхньою спільною заявою або за заявою когось з них.

У ході розгляду справи, судом була перевірена наявність відповідних підстав для розірвання шлюбу, суд переконався у дійсному волевиявленні сторін по справі.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, оскільки було встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них, що має істотне значення.

Відповідно до ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред’явлений одним із подружжя.

Згідно зі ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них.

У судовому засіданні встановлено, що сім'я розпалася остаточно, і шлюб носить формальний характер. Подальше сумісне проживання суперечить їх інтересам, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

У зв’язку з тим, що відповідач позов визнав, відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40грн. підлягають поверненню позивачці з державного бюджету.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 352,40грн.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 263, 264, 265, 266, 268 ЦПК України, ст.ст. 110, 112, 113, 114 СК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - Стоянова) ОСОБА_5 (зареєстрована за адресою: 65114, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 65114, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2), зареєстрований Овідіопольським відділом ЗАЦСу Одеської області, актовий запис №10 від 15 лютого 1992року.

Шлюб між ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище - Стоянова) ОСОБА_5 та ОСОБА_3 вважати розірваним у день набрання чинності цим рішенням.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у м. Одесі Одеської області, код ЄДРПОУ 38016923, місцезнаходження: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, повернути ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: 65114, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп., який було сплачено на рахунок 31218206700005, МФО 828011, ЄДРПОУ 38016923, згідно чеку №MNW4VDBNU0219 від 19 лютого 2018року.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрований за адресою: 65114, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_2) на користь ОСОБА_2 (зареєстрована за адресою: 65114, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 24.05.2018року.

Суддя Петренко В. С.