Постанова № 74260810, 25.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/506/16-ц 25.05.2018

Провадження №22-ц/784/703/18

Справа 489/506/16-ц Головуючий першої інстанції: Тихонова Н.С.

Провадження № 22-ц/784/703/18 Суддя-доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1

Категорія: 27

Постанова

Іменем України

25 травня 2018 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючий - Колосовський С.Ю.,

судді: Локтіонова О.В., Ямкова О.О.,

секретар судового засідання – Горенко Ю.В.,

за участі: представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2018 року

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и л а :

В січні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» пред’явив позов до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Позивач вказував, що 05 жовтня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 92555-SOGL, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у загальній сумі 22 000 дол. США до 26 вересня 2010 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами передбаченими цим договором.

Виконання вказаного кредитного договору забезпечено договором поруки укладеного цього ж дня між Банком та ОСОБА_4

Посилаючись на вказані обставини, а також на те, що ОСОБА_3 виконує свої зобов’язання за кредитним договором неналежним чином, внаслідок чого заборгованість за договором станом на 09 грудня 2015 року складає 64138,14 дол. США (основний борг-15219,94 дол. США; проценти – 45853,61 дол. США; штраф (фіксована частина)-10,91 дол. США та штраф (процентна складова) – 3053,68 дол. США), Банк просив суд стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість по кредитному договору в сумі 64138,14 дол. США, що в гривневу еквіваленті становить 1469404,78 грн.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2018 року у задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ “ПриватБанк”, посилаючись на незаконність рішення суду, просило його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник ОСОБА_3 у відзиві на апеляційну скаргу вважає рішення суду законним і обгрунтованим.

Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі статтею 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а

позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.256 ЦК позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Окрім цього частиною першою ст.259 ЦК передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідно до ст.207 ЦК правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За зобов’язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК).

Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як встановлено судом і вбачається з матеріалів справи, 05 жовтня 2007 року між Банком та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 92555-SOGL, за умовами якого кредитор надав позичальнику грошові кошти у загальній сумі 22 000 дол. США до 26 вересня 2010 року під 16% річних за користування кредитними. В разі порушення зобов’язань по поверненню кредиту розмір процентів збільшується до 48% (п.п.4.3. п.4).

Сторони кредитного договору в п.6 цього правочину дійшли згоди щодо збільшення позовної давності до 5 років за вимогами про стягнення боргу, процентів та штрафних санкцій.

В цей же день між Банком та ОСОБА_3 укладено договір № 92555-CRED про видачу траншу в розмірі 22 000 дол. США, за умовами якого, а також згідно графіку (додаток №1) позичальник повинен погашати кредитну заборгованість щомісячними платежами починаючи з 12 листопада 2007р. і закінчуючи 27 вересня 2010р., а також договір № 92555-CARD про відкриття картрахунку і обслуговування платіжної картки "Мікрокредит".

Виконання вказаного кредитного договору забезпечено штрафом в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову (п.п.6.6. п.6 кредитного договору), а також порукою ОСОБА_4, відповідний договір укладено 05 жовтня 2007 року.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 02 березня 2012р. за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 в рахунок погашення 142384 грн. 44 коп. заборгованості станом на 20 травня 2009р. за кредитним договором № 92555-SOGL від 05 жовтня 2007 року звернуто стягнення на заставлене майно (пилосос, газову колонку, транспортний засіб), яке належить останній на праві власності.

Дане рішення судом апеляційної інстанції 27 вересня 2012р. було змінено зі зменшенням стягнення заборгованості з 142384 грн. 44 коп. до 129491 грн. 04 коп.

Судом першої інстанції з’ясовувалось питання щодо переривання перебігу позовної давності у зв’язку із зарахуванням грошових коштів 27 травня, 10 червня, 01 та 25 липня 2013р., однак ці доводи позивача були відхилені у зв’язку із наданням відповідачем платіжних документів про їх перерахування для погашення боргу за виконавчим листом від 18 березня 2013р. по справі 1416/34.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач не навів з цього приводу жодних аргументів, а тому у суду апеляційної інстанції виходячи з положень ст.367 ЦК відсутні підстави вважати невірним застосування судом першої інстанції ч.1 ст.264 цього Кодексу до спірних правовідносин.

Згідно наданого Банком розрахунку позичальник станом на 09 грудня 2015р. має 64138,14 дол. США заборгованості за кредитом (основний борг-15219,94 дол. США; проценти – 45853,61 дол. США; штраф (фіксована частина) -10,91 дол. США та штраф (процентна складова) – 3053,68 дол. США).

Факт неналежного виконання кредитних зобов’язань відповідачем не спростовано. Однак до суду позичальником подано заяву про застосування наслідків спливу позовної давності.

При вирішенні цього питання суд виходить з того, що 20 жовтня 2008р. Банк надіслав на адресу позичальника вимогу про дострокове погашення кредиту у повному обсязі до 05 листопада 2008р. (а.с.206).

Отже, строк виконання основного зобов’язання було змінено на 05 листопада 2008р.

Внаслідок пред’явлення Банком 06 серпня 2009р. позову до позичальника про звернення стягнення на предмет застави сталось переривання перебігу позовної давності (ч.2 ст.264 ЦК). Однак початок перебігу позовної давності заново почався наступного дня після вказаного звернення до суду, (ч.3 ст.264 ЦК), тобто з 07 серпня 2009р.

Таким чином, право на звернення до суду щодо захисту своїх порушених прав у Банку виникло 07 серпня 2009р. і саме з цього часу слід відраховувати початок перебігу позовної давності.

Враховуючи те, що Банк пред’явив позов 23 січня 2016р. (а.с.205), тобто з пропуском п’ятирічного строку позовної давності, суд дійшов до вірного висновку про необхідність відмови в задоволенні вимог про стягнення основного боргу (тіла кредиту), а також процентів за користування кредитом до 23 січня 2011р. саме з цих підстав.

Також слід погодитись з висновком суду щодо відмови у задоволенні позову до поручителя, тому що Банк пред’явив до нього вимогу про погашення кредитної заборгованості понад шестимісячний строк після настання строку виконання основного зобов’язання, що свідчить про припинення поруки (ч.4 ст,558 ЦК).

До того ж і в даному випадку в апеляційній скарзі відсутні посилання на порушення судом норм матеріального права.

Разом із тим, за змістом ч.1 ст.1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ.

Згідно ст.599 ЦК зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Саме таким чином вищенаведені норми матеріального права витлумачив Верховний Суд України в постановах від 07 вересня 2016 року по справі №6-1412цс16, від 09 серпня 2017 року по справі №6-116цс13.

Аналіз укладених сторонами угод, які пов’язані з видачею кредиту дає підстави дійти висновку щодо відсутності домовленості про розмір процентів після припинення дії кредитного договору. У зв’язку з чим розмір процентів слід визначити на рівні облікової ставки НБУ.

Оскільки кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуто не було, проценти за кредитом підлягають стягненню з позичальника виходячи з тіла неповернутого кредиту – 16721,24 дол. США, застосовуючи облікову ставку НБУ (7,75% з 23 січня 2011р. по 09 червня 2013р.; 7% з 10 червня 2013р. по 12 серпня 2013р.; 6,5% з 13 серпня 2013р. по 14 квітня 2014р.; 9,5% з 15 квітня 2014р. по 16 липня 2014р.; 14% з 13 листопада 2014р. по 05 лютого 2015р.; 19,5% з 06 лютого 2015р. по 03 березня 2015р.; 30% з 04 березня 2015р. по 27 серпня 2015р.; 27% з 28 серпня 2015р. по 24 вересня 2015р.; 22% з 25 вересня 2015р. по 09 грудня 2015р.), що загалом в межах п’ятирічного строку позовної давності складає 8730,51 дол. США (еквівалентно 200043 грн. 81 коп. за курсом НБУ на час пред’явлення позову за розрахунком позивача від 21 травня 2018р., т.2 а.с.17). Також з боржника підлягає стягненню штраф 250 грн. (фіксована частина) + 10002,19 грн. (5% від суми позову) за порушення строків платежу грошового зобов’язання за період після вказаного рішення суду про звернення стягнення на предмет застави (п.6.6. п.6 кредитного договору).

З огляду на вищенаведені мотиви рішення суду в зазначеній частині в силу п.4 ч.1 ст.376 ЦПК підлягає скасуванню.

Часткове задоволення позову (14,31%) є підставою (ст.141 ЦПК) для пропорційного відшкодування позивачу за рахунок позичальника судових витрат у зв’язку з розглядом справи в судах першої і апеляційної інстанцій.

Керуючись ст.ст.367,374-376,382 ЦПК, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 лютого 2018 року в частині відмови в задоволенні вимог про стягнення процентів та штрафу скасувати і ухвалити нове рішення про часткове задоволення цих вимог.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 8730,51 дол. США, що еквівалентно 200043 грн. 81 коп. процентів за користування кредитом, 10252 грн. 19 штрафу та 7885 грн. 19 коп. судових витрат.

В іншій частині рішення суду залишити без змін

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів лише у випадках, передбачених ст.389 ЦПК.

Повний текст постанови виготовлено 25 травня 2018р.

Головуючий: Судді: