Постанова № 74259871, 21.05.2018, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №487/1692/16-ц 21.05.2018

Провадження №22-ц/784/595/18

Справа № 487/1692/16-ц

Провадження № 22 Ц- 784/595/ 18 Головуючий першої інстанції: Кузьменко В.В.

Категорія-34 Доповідач апеляційного суду: ОСОБА_1І

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2018 р. м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.

суддів: Серебрякової Т .В.

ОСОБА_2

із секретарем: Лівшенком О.С.

з участю:

позивача - ОСОБА_3

представника:

відповідачки - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_3 на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2018 р., постановлене суддею Кузьменком В.В. об 14 год 12 хв. в приміщенні суду у справі за

позовом

ОСОБА_3 до ОСОБА_5 ( третя особа Агенство нерухомості ТОВ «Флагман-Н») про стягнення збитків,

встановила:

31.03.2016 р. ОСОБА_3 звернувся з позовом до ОСОБА_5 про відшкодування збитків, завданих внаслідок укладення нікчемного правочину,

Позивач зазначав, що він та його колишня дружина ОСОБА_5 являються співвласниками у рівних долях житлової квартири № АДРЕСА_1.

Підчас його перебування у тривалому відрядженні відповідачка за договором від 12.06.2015 р. передала в оренду належну їм квартиру сторонній особі.

Внаслідок укладення такого правочину він фактично був позбавлений житла та змушений був наймати інше житло за відплатним договором з ОСОБА_6, укладеним 26.06.2015 р.

Його витрати на найм житла до моменту вселення у власну квартиру в порядку примусового виконання склали 44500 грн.

Зазначені витрати являються прямими дійсними збитками, які підлягають відшкодуванню йому на підставі ст. 22 ЦК України.

Посилаючись на зазначені обставини позивач просив про відшкодування йому завданих збитків та витрат на правову допомогу і судовий збір.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2018 р. ухвалено про задоволення позову частково та стягнення з відповідача 12000 грн. в якості збитків та 354 грн. 33 коп. в рахунок відшкодування витрат на судовий збір.

У задоволенні вимог про відшкодування витрат на правову допомогу відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на необгрунтованість висновків суду щодо розміру відшкодування збитків.

Перевіряючи законність та обгрунтованість рішення в межах вимог та доводів апеляційної скарги, з врахуванням застережень визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з таких підстав.

Відповідно до приписів ст. 11 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

Підставою виникнення зобов’язань зокрема, є договори та інші правочини; дії якими завдається майнова ( матеріальна ) шкода іншій особі; інші юридичні факти.

Сторони, згідно з положеннями ст. 627 ЦК є вільними в укладенні договору та визначенні його умов.

При цьому, зобов’язання, які передбачаються договором мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ст. 609 ЦК)

Згідно з правилами ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Співласник при укладенні договору має, відповідно до приписів ч.2 ст.13 ЦК України, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.

В разі порушення свого суб’єктивного права кожна особа має право на його захист способами, перелік яких визначено в ст.16 ЦК України.

З матеріалів справи вбачається, що позивач та відповідачка, володіють на праві спільної часткової власності у рівних частках двохкімнатною квартирою № 46 по вул. Ген. Карпенка буд № 63 м. Миколаєва.

Відповідачка без згоди позивача за відплатним договором передала квартиру в оренду іншим особам, чим позбавила останнього права користування належною йому часткою для проживання.

Внаслідок укладення такого договору позивач поніс витрати на тимчасовий найм житла до вирішення у судовому порядку питання про вселення.

Збитками, відповідно до приписів ст. 22 ЦК України є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв'язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо).

Згідно з вимогами ч.2 ст. 623 ЦК розмір збитків завданих порушенням зобов’язання доказується кредитором та визначається з урахуванням ринкових цін, що існували на день пред’явлення позову, якщо вимога не була задоволена добровільно.

Із змісту позовної заяви вбачається, що способом захисту порушеного права позивач обрав відшкодування збитків, завданих витратами на найм іншого житла.

При цьому наданими доказами доведено витрати на оплату найманого житла лише за 10 місяців в цілому ( а.с.15, 16-19, 49-50).

В ході судового розгляду встановлено, що квартира, якою спільно володіли сторони двохкімнатна, вона розташована не в центральній частині міста, на кожного із співласників приходиться по одній ізольованій кімнаті.

Державним виконавцем позивача вселено до кімнати площею 13,9 кв.м., іншою кімнатою площею 13.3 кв.м. має право користування відповідачка.( а.с. 57).

Згідно звіту про оцінку оренди однокімнатної квартири в межах центральної частини міста по вул. Артилерійській станом на червень 2015 р. вартість оренди однокімнатної квартири складає 1200 грн. на місяць.

Суд повно та всебічно дослідив встановлені обставини справи, дав належну юридичну оцінку наданим доказам та врахувавши наведені вимоги закону, ухвалив обґрунтоване зібраними доказами рішення про відшкодування збитків, визначивши їх у розмірі 12000 грн. з врахуванням доведеного періоду понесення витрат на оренду житла позивачем та вартості оренди однокімнатної квартири, а не трьохкімнатної, яку фактично наймав позивач.

При цьому суд правильно виходив з того, що позивач має право на відшкодування збитків в межах вартості витрат на оренду тієї квартири, яка за рівнем комфорту та місця знаходження у місті дорівнює вартості найму тієї частки житла, якою він володів до порушення права.

Доводи апеляційної скарги про те, що підлягають відшкодуванню фактичні витрати на найм житла, не заслуговують на увагу, оскільки, відповідно до змісту положень ст. 22 ЦК України відшкодуванню підлягають витрати, які особа зробила або мусить зробити лише в межах достатніх для відновлення свого порушеного права.

Крім того, позивачем не доведено, що він поніс витрати на оренду житла більш ніж за десять місяців.

Посилання апеляційної скарги на недостовірність висновків Звіту суб’єкта оціночної діяльності також не можуть бути враховані, оскільки апелянт не надав інших достовірних доказів вартості оренди.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо необгрунтованості висновків суду в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу, а тому в цій частині рішення також зміні чи скасуванню не підлягає.

Встановлене не дає підстав для скасування чи зміни рішення

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 – залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 23.01.2018 р. – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та на протязі тридцяти днів з дня складання повного рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду Головуючий: О.І. Галущенко

Судді: Т.В. Серебрякова

ОСОБА_2

Повний текст постанови виготовлено 25.05.2018 р.