Постанова № 74259792, 24.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/1810/18 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В.

Є.У.№ 335/8958/16 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Семенчук О.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_3 ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 ОСОБА_4 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2017 року,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому зазначило, що 21.07.2014 року між ПАТ «НЕОС БАНК», яке є правонаступником ПАТ «БАНК КІПРУ» та ТОВ «Кредитні ініціативи», укладено Договір факторингу, відповідно до умов якого ПАТ «НЕОС БАНК» відступає Фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитним договорам, укладеним з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом Фактору прав вимоги заборгованості від боржників всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов’язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов’язкових платежів.

Також, 21.07.2014 року між ПАТ «НЕОС БАНК» та ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, відповідно до якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 21.07.2014 року, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені договором.

Внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 29.03.2012 року № 44/43- 324/2012, позичальником якого є Ал ОСОБА_5

29.03.2012 року між ПАТ «БАНК КІПРУ» та Ал ОСОБА_5, укладено кредитний договір № 44/43- 324/2012, відповідно до умов якого банк зобов’язується надати боржнику кредит у сумі 510 000,00 грн., а відповідач зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором.

Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит у сумі 510 000,00 грн., в свою чергу, відповідач неналежно виконує взяті на себе зобов’язання, чим порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 11.07.2016 року має прострочену заборгованість у розмірі 935 067, 54 грн., із них: за кредитом – 501 467,96 грн., по відсотках – 433 599,58 грн.

29.03.2012 року з метою забезпечення належного виконання зобов’язання за кредитним договором між ПАТ «БАНК КІПРУ» та відповідачем було укладено іпотечний договір, відповідно якому остання передала банку в іпотеку майно, а саме: нежиле приміщення, ІVа літ. А1-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 19-Б (дев'ятнадцять «Б»).

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, відповідачу було направлено вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, але станом на дату подання позовної заяви вимога відповідачем не виконана.

У зв’язку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору, позивач звернувся до суду та просить в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 44/43-324/2012 від 29.03.2012 року, звернути стягнення на предмет іпотеки: нежиле приміщення ІVа літ. А1-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 19-Б (дев'ятнадцять «Б»), шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», встановивши початкову ціну предмету іпотеки за ціною, не меншою ніж 608 243,00 грн., а також стягнути з відповідача судовий збір у розмірі 14026,01 грн.

Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2017 року позов задоволено.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежиле приміщення ІVа літ. А1-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 19-Б (дев'ятнадцять «Б»), на користь ТОВ «Кредитні ініціативи» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 44/43-324/2012 від 29.03.2012 року, яка станом на 11.07.2016 складає 935067,54 грн., з них: за кредитом 501 467,96 грн.; по відсотках 433 599,58 грн., шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» встановивши початкову ціну предмету іпотеки за ціною, не меншою ніж 608 243,00 грн.

Стягнуто з Ал ОСОБА_5 на користь ТОВ «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ: 35326253, р/р 26507010332001, Місцезнаходження: 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, витрати по сплаті судового збору у сумі – 14 026,01 грн.

Ухвалою цього ж суду від 31 січня 2018 року заява ОСОБА_6, який дії в інтересах Ал ОСОБА_5, про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, Ал ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись напорушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати, і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Відповідач зазначає, що судом неповно з’ясовані фактичні обставини справи. Зокрема, в розрахунках позивача не враховані платежі, які вносилися позичальником на погашення кредиту протягом 2012 – 2014 років на загальну суму 139 921 грн., позивач не повідомив позичальника про набуття права вимоги за кредитним і іпотечним договорами, в рішенні не зазначена початкова ціна продажу предмету іпотеки, не застосовані строки позовної давності.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Відповідно статті 375 ЦП К України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції правильно виходив із того, що відповідач взяті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконувала, щомісячні платежі на погашення кредитної заборгованості не вносила, правовими наслідками чого відповідно до ст. ст. 6,12,33 Закону України «Про іпотеку» та умов договору іпотеки є звернення стягнення на предмет іпотеки.

Фактичні обставини встановлені судом повно та об'єктивно, підтверджуються належними і допустимими доказами, спір вирішено у відповідності до вимог матеріального права, які регулюють правовідносини сторін.

Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Суд, вирішуючи спір, встановив, що 29.03.2012 року ПАТ «БАНК КІПРУ» (яке є правонаступником ПАТ «НЕОС БАНК») та Ал ОСОБА_5, уклали Кредитний договір № 44/43-324/2012, відповідно до умов якого банк зобов’язується надати Ал ОСОБА_5 кредит у сумі 510 000,00 грн., а відповідач зобов’язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені Кредитним договором. Банк свої зобов’язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши Ал ОСОБА_5 кредит у сумі 510 000,00 грн. (а.с.5-14, том1).

21.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «НЕОС БАНК», яке є правонаступником Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу (а.с.41-59, том1).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2. договору клієнт ПАТ «НЕОС БАНК» відступає Фактору ТОВ «Кредитні ініціативи» свої права вимоги заборгованості по кредитних договорах, укладених з боржниками, право на вимогу якої належить клієнту на підставі документації. З моменту відступлення клієнтом фактору прав вимоги заборгованості від боржників, всі гарантії, надані боржниками щодо заборгованостей, стають дійсними для фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до фактора переходять всі пов’язані з ними права, зокрема, права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов’язкових платежів.

Також, 21.07.2014 року між Публічним акціонерним товариством «НЕОС БАНК» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» укладено договір про передачу прав за іпотечними договорами, відповідно до якого разом з відступленням прав вимоги заборгованостей по кредитних договорах від боржників, що здійснюється на підставі договору факторингу від 21.07.2014 року одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені договором.

Отже, внаслідок укладення вказаних договорів відбулася заміна кредитора, а саме ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором від 29.03.2012 року № 44/43- 324/2012 позичальником згідно якого є Ал ОСОБА_5

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

В свою чергу, Ал ОСОБА_5, неналежно виконувала взяті на себе зобов’язання, чим порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 11.07.2016 року має прострочену заборгованість у розмірі 935 067, 54 грн., з них: за кредитом - 501 467,96 грн., по відсотках - 433 599,58 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості, випискою по особовому рахунку за період з 29.03.2012 р. по 21.07.2014р (а.с.33-36, 157-225 том1).

Відповідач ніяких заходів по погашенню заборгованості за час розгляду справи не здійснював, умови укладеного договору кредиту не оспорював.

29.03.2012 року, з метою забезпечення належного виконання зобов’язання за Кредитним договором, ПАТ «БАНК КІПРУ» (правонаступник - ПАТ «НЕОС БАНК») та Ал ОСОБА_5, уклали іпотечний договір, відповідно до якого остання передала банку в іпотеку майно, а саме: нежиле приміщення ІVа літ. А1-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 19-Б (дев'ятнадцять "Б"), що належить відповідачу на підставі договору купівлі - продажу від 29.03.2012 року, посвідченого ОСОБА_7 приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до умов договору позивач має право вимагати від позичальника дострокового погашення заборгованості позичальника за кредитним договором, включаючи прострочену та строкову/поточну заборгованість позичальника за кредитом та/або процентами, та/або стягнути таку заборгованість, включаючи нараховані проценти та інші платежі/суми, які підлягають сплаті позичальником на користь кредитора за кредитним договором, у випадках, передбачених п. 4.2.4., зокрема, у разі порушення позичальником будь-якого з п. 5.1.1.-5.1.12 кредитного договору та/або будь-яких інших зобов’язань та/або умов за кредитним договором.

Відповідно до п. 5.2. іпотечного договору іпотекодержатель має право достроково звернути стягнення на предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства України у разі, коли в момент настання строку виконання будь-якого зобов’язання, за кредитним договором воно не буде виконано в повному обсязі задовільно для іпотекодержателя.

Відповідно до п. 5.4. іпотечного договору, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється за вибором іпотекодержателя одним із способів, зазначених в п. 5.4. Іпотечного договору, зокрема, на підставі рішення суду.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору, Ал ОСОБА_5 було направлено вимогу про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, яка станом на дату подання позовної заяви відповідачем не виконана.

Таким чином, зважаючи на невиконання відповідачем зобов’язання стосовно умов повернення кредиту, позивач вправі вимагати стягнення заборгованості по кредиту, за відсотками, за пенею з останнього, за рахунок предмету іпотеки.

Відповідно до ч. 6 ст. З Закону України «Про іпотеку», у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи, що відповідачем не виконано основне зобов’язання, позивач має право звернутися до останнього з вимогою про звернення стягнення предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором відповідача

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної у постанові від 23 грудня 2015 року № 6-1205цс15, у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки резолютивна частина рішення суду має відповідати вимогам частини шостої статті 38, статті 39 Закону України «Про іпотеку» і положенням пункту 4 частини першої статті 215 ЦПК України й у ній повинна зазначатись, крім іншого, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 38, ст. 39 Закону України «Про іпотеку», оціночна вартість предмета іпотеки указана в договорі іпотеки при його укладенні, не може бути початковою ціною продажу предмету іпотеки. Згідно з положеннями частини першої статті 39 цього Закону в разі звернення стягнення на предмет іпотеки початкова ціна іпотечного майна, з якої починаються торги, встановлюється рішенням суду.

Оскільки рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки дає право на примусовий продаж іпотечного майна, то викладаючи резолютивну частину рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, суд повинен обов’язково врахувати вимоги зазначеної норми, тобто встановити у грошовому вираженні початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначену за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Згідно звіту про незалежну оцінку вартості предмета застави ринкова вартість нежитлового приміщення ІVа літ. А1-5, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, бульвар Центральний, будинок 19- Б (дев'ятнадцять «Б»), складає 608 243,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції обгрунтовано задовольнив позов і звернув стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості за договором.

Доводи апеляційної скарги про те, що боржника не було повідомлено про відступлення права вимоги є неспроможними, оскільки відповідне повідомлення міститься в матеріалах справи (ак.с.60, том1).

Крім того, згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором. Така ж норма міститься і в ст. 24 Закону України «Про іпотеку».

Частиною 2 ст.516 ЦК України встановлено, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Дана стаття не містить норм, щодо визнання договору недійсним через невиконання даної вказівки та не звільняє боржника від належного виконання обов'язків за Кредитним договором у відповідності до ст.628 ЦК України, а лише містить застереження щодо ризику нового кредитора.

Імперативної норми, яка би виключала наявність підстав для задоволення вимог нового кредитора, у зв'язку з не направленням повідомлення про відступлення прав вимоги, в чинному законодавстві немає. Все чим ризикує новий кредитор при не направлені повідомлення про відступлення прав вимоги боржнику це здійснення боржником платежів направлених на погашення кредитної заборгованості на рахунки первинного кредитора. Таких платежів, боржниками, в переважній більшості не здійснюється.

Новий кредитора не несе ризик відсутності підстав для задоволення своїх вимог в судому порядку, та ризик відмови в задоволені своїх вимог через не направлення повідомлення боржнику про відступлення прав вимоги. Той факт, що боржника не повідомили належним чином про заміну кредитора у зобов'язанні не звільняє його від обов'язку виконати умови договору.

Відповідно до ст. 526 ЦПК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До того ж боржник з 2014 року взагалі не виконувала взяті на себе зобов'язання ані первісному кредиторові ані новому.

Неповідомлення про заміну кредитора не є підставою для невиконання зобов'язань за кредитним договором і тягне наслідки для боржника лише у вигляді виконання зобов'язання не новому, а колишньому кредитору.

А відтак посилання у апеляційній скарзі про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» не надіслав повідомлення про відступлення права вимоги, не можуть бути прийняті до уваги. Оскільки тлумачення статті 516, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору, і таке виконання є належним.

Посилання в апеляційній скарзі на недоведеність розміру заборгованості є безпідставними, оскільки позивачем надані належні і допустимі докази, в тому числі і розрахунок заборгованості, у якому повністю відображено суму отриманих коштів, дату та суму погашення тіла кредиту, прострочених та нарахованих відсотків.

Правильність указаного розрахунку банку відповідач не спростував. Всі платежі, що були здійснені відповідачем, знайшли своє відображення в розрахунку заборгованості, та відображені у виписці по особистому рахунку, яка була долучена до матеріалів справи.

Доказів на спростування заявленої до стягнення заборгованості відповідачем не надано. Всі грошові кошти, які надійшли від позичальника були розподілені відповідно до умов кредитного договору (пункт 2.13 кредитного договору).

За клопотанням відповідача у справі була призначена судова-економічна експертиза, проте останній відмовився нести витрати з її оплати, у зв’язку із чим експертиза не була проведена.

Звернення позичальника до Банку із заявами про проведення реструктуризації боргу свідчить про визнання нею факту неналежного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не визначена початкова ціна продажу предмету іпотеки не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивачем надано звіт-оцінку предмета застави від 10.11.2017 року.

Крім того, як зазначено у Постанові ОСОБА_8 Верховного Суду від 21.03.2018 (провадження 14-11цс18), виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку» можна зробити висновок, що у розумінні норми статті 39 Закону України «Про іпотеку» встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 цього Закону.

Разом з тим відповідно до статей 19, 57 Закону України «Про виконавче провадження» сторони виконавчого провадження під час здійснення виконавчого провадження не позбавлені можливості заявляти клопотання про визначення вартості майна, тобто визначення іншої ціни предмета іпотеки, ніж буде зазначена в резолютивній частині рішення суду, якщо наприклад, така вартість майна змінилася.

З урахуванням наведеного, ОСОБА_8 Верхового Суду дійшла висновку про те, що у спорах цієї категорії, лише не зазначення у резолютивній частині рішення суду початкової ціни предмета, іпотеки в грошовому вираженні не має вирішального значення, та не тягне за собою безумовного скасування судових рішень.

Доводи апеляційної скарги про пропуск Банком строку позовної давності є також неспроможними. Як вбачається із витягу із особистого рахунку позичальника, останній платіж за кредитом було здійснено 08 квітня 2014 року, з відповідним позовом до суду кредитор звернувся у серпні 2016 року - в межах строку позовної давності.

Крім того, 18 жовтня 2015 року на спірний предмет іпотеки за вимогою кредитора було звернуто стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса, а отже строк позовної давності у відповідності до ст. 264 ЦК України переривався.

Докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального та процесуального права.

За вказаних обставин доводи апеляційної скарги про невідповідність висновків суду першої інстанції вимогам закону є безпідставними.

Отже, апеляційний суд вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляції, не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись ст.ст. 268, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Заочне рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 15 листопада 2018 року по цій справі залишити без зміни.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на постанову подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено 25 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: