Рішення № 74259492, 23.05.2018, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/2219/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 року Галицький районний суд м. Львова в складі:

головуючого – судді Стрельбицького В.В.,

за участю секретаря Збожної О.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за адміністративним позовом Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради до Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про скасування постанови,

встановив:

позивач звернувся в суд з адміністративним позовом до Підрозділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просить визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. від 05.03.2018 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду немайнового характеру (ВП №54223816).

В обґрунтування позову позивач покликається на те, що оскаржувана постанова винесена в порушення вимог ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», так як Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради було повідомлено державного виконавця про те, що рішення суду виконано та одночасно зазначено, що у 2018 році передбачено проведення робіт по каналізуванню вулиць, в тому числі і вулиці Лодія.

Представник позивача в судове засідання не з’явилась, подала заяву про розгляд справи у її відсутності, згідно якої позов підтримує та просить задоволити.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Суд ухвалив розглядати справу у відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, оцінивши надані суду докази, суд приходить до наступного.

Статтею 8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст.5 КАС України).

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.06.2017 року скасовано постанову Галицького районного суду м.Львова від 13.03.2017 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради про визнання бездіяльності протиправною і зобов’язання вчинити дії, і прийнято нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради, та зобов’язано Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради та Департамент житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради вжити належні і ефективні заходи для відновлення у 2017 році дорожнього покриття по вул.Лодія на ділянці від будинку №10 до межі з вулицею Тракт Глинянський у м.Львові.

Як видно з матеріалів справи, 05.03.2018 року державним виконавцем ВПВР управління ДВС Головного територіального управління юстиції у Львівській області ОСОБА_2 винесено постанову про накладення штрафу на Личаківську районну адміністрацію Львівської міської ради за невиконання без поважних причин рішення Галицького районного суду м.Львова №461/451/17 від 13.03.3017р. /а.с.8/.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

Однак, в порушення вказаної норми Закону, оскаржувану постанову державним виконавцем було надіслано боржнику лише 15.03.2018 року /а.с.6,7/.

Згідно ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження», у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов’язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника та встановлює новий строк виконання.

З матеріалів справи видно, що 17.10.2017 року листом голови Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради було повідомлено ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області про фактичне виконання ними вищезгаданого рішення суду /а.с.16/.

Згідно ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зважаючи на те, що представник відповідача в судове засідання не з’явився та не представив суду належних доказів на спростування позовних вимог, недовіряти доводам позивача у суду немає підстав.

Таким чином, покликання державного виконавця в оскаржуваній постанові на те, що у останнього відсутні документальні підтвердження щодо повного виконання рішення суду є безпідставними. Крім того, в суду відсутні будь-які докази того, що виконавець встановлював строк виконання рішення, згідно ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» та довів цю інформацію до відома позивача. Відповідач в судове засідання не з’явився та не спростував доводів позивача.

За таких обставин, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що оскаржувана постанова винесена без додержання вимог Закону України «Про виконавче провадження», а тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.241-246 КАС України, суд,

вирішив:

Позов задоволити.

Визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Львівській області Зубика О.І. від 05.03.2018 року про накладення штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду немайнового характеру (ВП №54223816).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десятиднів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Головуючий

суддя: Стрельбицький В.В.