Постанова № 74259061, 24.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 0810/1334/2012Головуючий у 1-й інстанції Яркіна С.В.Пр. № 22-ц/778/2130/18Суддя-доповідач ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.,

за участі секретаря Семенчук О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» на ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року про відмову у задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» про видачу дублікатів виконавчих документів у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі – Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року Банк звернувся до суду із вищезазначеною заявою в якій просив:

- видати дублікат виконавчого листа по справі № 0810/1334/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку суми заборгованості за кредитним договором у розмірі 16745,82 доларів США;

- видати дублікат виконавчого листа по справі № 0810/1334/2012 про стягнення з ОСОБА_3 на користь Банку суми сплаченого судового збору в розмірі 1337,15 грн.;

- поновити строк для їх пред’явлення виконавчих документів до виконання.

В обґрунтування своєї заяви Банк зазначав, що 03 липня 2012 року Запорізьким районним судом Запорізької області ухвалено заочне рішення у цивільній справі № 0810/1334/2012 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 16745,82 дол. США та суму сплаченого судового збору в розмірі 1337,15 грн. Рішення набрало законної сили 23 липня 2012 року.

21.12.2012 Запорізьким районним судом Запорізької області видано чотири виконавчі листи по цивільній справі № 0810/1334/2012.

Виконавчі листи разом із заявами про відкриття виконавчого провадження направлялись стягувачем для примусового виконання до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Запорізькій області (про стягнення заборгованості з ОСОБА_2В.) та до Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області (про стягнення заборгованості з ОСОБА_3П.).

Згідно з відповіддю, наданою Комунарським відділом державної виконавчої служби м. Запоріжжя ГТУЮ у Запорізькій області від 09.11.2017 року, на запити АТ «УкрСиббанк» від 13.07.2015 та від 13.10.2017, зазначено, що виконавчі листи по справі № 0810/1334/2012 про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_3 повернуті стягувачу 17.06.2014. Повторно на виконання до відділу виконавчі листи не надходили.

У зв’язку з тим, що виконавчі листи на адресу Банку не надходили, стягувач вважає, що вони були втрачені при поштовій пересилці, а тому змушений був звернутись до суду з вказаною заявою.

Ухвалою Запорізького районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року (а.с. 112-114) у задоволенні вищезазначеної заяви Банку у цій справі відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, Банк у своїй апеляційній скарзі (а.с. 121-126) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною скаргою відкрито (а.с. 137), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с. 139).

Учасниками справи відзив на вищезазначену апеляційну скаргу Банку у цій справі апеляційному суду поданий не був.

В силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судове засідання 24 травня 2018 року повідомлені апеляційним судом про час і місце розгляду цієї справи з додержанням вимог ЦПК України (а.с. 141-150) ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не з’явились, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали.

В силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

Встановлено, що апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито 27 квітня 2018 року (ухвала апеляційного суду а.с. 137).

При вищевикладених обставинах, апеляційний суд на підставі ст. 372 ч. 2 ЦПК України ухвалив розглядати дану справу апеляційним судом у даному судовому засіданні за відсутністю ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за присутністю представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» за довіреністю (а.с. 151-152) ОСОБА_4

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ПАТ «УкрСиббанк» - ОСОБА_4, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга Банку не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

В силу вимог ст. 258 ч. 1 п. 1 ЦПК України судовими рішеннями є ухвали.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні вищезазначеної заяви Банку у повному обсязі, керувався ст. ст. 258, 260, п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України та виходив із необґрунтованості цієї заяви Банку та відсутності правових підстав для задоволення останньої у цій справі.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а ухвалу суду першої інстанції - такою, що постановлена з додержанням вимог закону, є правильною та законною.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що 03.07.2012 року Запорізьким районним судом Запорізької області ухвалено заочне рішення у цій справі № 0810/1334/2012 №/п 2/0810/913/2012 за позовом Банку до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, яким позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 16745,82 дол. США, що еквівалентно 133715,39 грн., та суму сплаченого судового збору в розмірі 1337,15 грн. (а.с. 68-69).

Рішення набрало законної сили 23 липня 2012 року.

21.12.2012 року Запорізьким районним судом Запорізької області на адресу Банку направлено копію рішення та виконавчі листи у цій справі №0810/1334/2012 №/п 2/0810/913/2012 (а.с. 77).

12.05.2014 року Банком на адресу Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції направлені заяви вих. № 250/26-52 та № 249/26-52 про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами № 0810/1334/2012 від 21.12.2012. Заяви отримані адресатом 15.05.2014 (а.с. 95-98).

13.07.2015 року Банком на адресу Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції направлена заява вих. № 474-З/30-4 про надання інформації про хід виконання виконавчого листа № 0810/1334/2012 від 21.12.2012 та отримання копій документів (а.с. 99).

05.07.2017 року Банком на адресу Комунарського відділу державної виконавчої служби Запорізького міського управління юстиції направлені запити вих. № 23-4/8-684 та № 23-4/8-683 про хід виконавчого провадження за виконавчими листами № 0810/1334/2012 від 21.12.2012 щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судового збору. Запити отримані адресатом 12.07.2017 (а.с.100-103).

Запити про хід виконавчого провадження за виконавчими листами №0810/1334/2012 від 21.12.2012 щодо стягнення з ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором та судового збору направлені вдруге 13.10.2015 вих. № 23-4/8-999 та № 23-4/8-998. Запити отримані адресатом 14.10.2017 (а.с. 106).

09.11.2017 року начальником Комунарського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя ОСОБА_5 надано відповідь вих. № 41601-5-16.3-43 ПАТ «УкрСиббанк» на запит № 23-4/8-999 від 13.10.2017, в якій зазначила, що виконавчі документи № 0810/1334/12 від 21.12.2012, видані Запорізьким районним судом Запорізької області, знаходились на виконанні у відділі як виконавче провадження № 43417486 та № 43417274 про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «УкрСиббанк» судового збору 1337,15 грн. та суми за кредитом 16745,82 дол. США (133715,39 грн.). В ході проведення виконавчих дій зазначені виконавчі документи повернуто стягувачу без виконання на підставі п. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» за вих. № 21610/5 від 17.06.2014 та № 21611/5 від 17.06.2017 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чекістів, 23. Перевіркою Автоматизованої системи виконавчих проваджень встановлено, що повторно виконавчі документи на виконання не надходили.

Відповідно до п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред’явлення виконавчого документа до виконання.

При вищевикладених обставинах суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що Банк не надав суду жодних належних, допустимих доказів того, що виконавчі документи були втрачені саме при пересилці їх поштою, до заяви не додані довідки органів зв’язку або державного виконавця про втрату виконавчих листів.

Крім того, Банк не довів суду першої інстанції поважних причин для поновлення останнім строку для пред’явлення до виконання вищезазначених виконавчих документів по боржнику ОСОБА_3

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні вищезазначеної заяви Банку у цій справі у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Банка не спростовують фактичних обставин цієї справи, правильно встановлених судом першої інстанції на час постановлення оскаржуємої ухвали у цій справі, та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, є безпідставними, не ґрунтуються на процесуальному законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, а ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, якою правильно керувався суд першої інстанції при вирішенні питання у цій справі, та якою має керуватись апеляційний суд при апеляційному перегляді цієї справи, зокрема ст. 433, передбачено право на поновлення строку для пред’явлення виконавчого документу до виконання.

Проте, суд першої інстанції правильно вважав у цій справі, що підстави для поновлення строку для пред’явлення до виконання вищезазначених виконавчих листів №0810/1334/12, виданих Запорізьким районним судом Запорізької області від 12.12.2012 року по боржнику ОСОБА_3, які були повернуті Банку, як стягувачеві, Комунарським ВДВС м. Запоріжжя без виконання на підставі п. 5 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» ще 17.06.2014 року, та повторно до виконавчої служби не надходили (а.с. 107), відсутні.

Оскільки, на той час в силу вимог чинного законодавства строк примусового виконання виконавчого документу становив 1 (один) рік та він збіг 17.06.2015 року.

А строк для примусового виконання виконавчого документу в 3 (три) роки у подальшому був передбачений Законом України «Про виконавче провадження» лише з 05.10.2016 року.

А Банк лише 13 березня 2018 року (а.с. 92), тобто через понад 2 (два) роки 9 (дев’ять) місяців після того, як збіг строк на примусове виконання цього виконавчого документу, подав суду першої інстанції у цій справі заяву про видачу йому дублікаті виконавчих листів по боржнику ОСОБА_3

Належні, допустимі докази того, що Банк не отримував від Комунарського ВДВС м. Запоріжжя у червні 2014 року вищезазначений виконавчий лист у цій справі відсутні.

Інформація Банку про це, як заінтересованої особи у цій справі при вирішенні питання, сама по собі не може бути належним, допустимим доказом останнього.

Оскільки, встановлено, що Банк не оскаржував будь-які дії, бездіяльність чи рішення державного виконавця Комунарського ВДВС м. Запоріжжя, яким Банку був повернуті вищезазначені виконавчі документи по боржнику ОСОБА_3 у червні 2014 року, тобто Банк погодився із тим, що виконавчі листи були дійсно повернуті Банку та державний виконавець діяв на той час в межах своїх повноважень.

Належні, допустимі докази протилежного у матеріалах цієї справи відсутні.

Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які є об’єктивно непереборними і пов’язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Відповідно до положення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, згідно з якою кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов’язків має право на справедливий судовий розгляд.

Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов’язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку.

За приписами ст. 126 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.

В силу вимог ст. 127 ч. 1 ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Вищевказані Банком причини пропуску процесуального строку на отримання дублікату виконавчого листа по боржнику ОСОБА_3 не свідчать про наявність об'єктивних перешкод для звернення останнього з заявою у цій справі до суду у передбачений законом строк, до закінчення строку, встановленого для пред’явлення цих виконавчих документів до виконання.

А відповідно, суд першої інстанції правильно зазначав, що в силу вимог п. 17.4 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у цій справі судом першої інстанції не може бути виданий дублікат виконавчого документу, по якому вже на момент звернення закінчився строк, встановлений для його пред’явлення до виконання.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції у цій справі в межах апеляційної скарги Банка.

Так, в силу вимог ст. 367 ч.3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об’єктивно не залежали від нього.

Однак, докази, передбачені ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі відсутні, Банком апеляційному суду не надані.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги Банку, як особи, яка подала апеляційну скаргу у цій справі, не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, ухвала суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, постановлена з додержанням вимог ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції у цій справі або ж її зміни.

Крім того, у разі відмови Банку у задоволенні його вищезазначеної апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції у повному обсязі у цій справі, останній не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов’язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, у тому числі у вигляді судового збору у розмірі 1762,00 грн. (а.с. 127), сплаченого ним при подачі вищезазначеної скарги до апеляційного суду.

Керуючись ст.ст. 12, 126-127, 141, 367-368, 371-372, 374-375, 381-384, 433, п.п. 8, 9, 17.4 Перехідних положень ЦПК України в редакції, чинній з 15.12.2017 року, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» залишити без задоволення.

Ухвалу Запорізького районного суду Запорізької області від 26 березня 2018 року цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 25.05.2018 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_6ОСОБА_7