Ухвала суду № 74258946, 23.05.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа № 336/2370/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/778/761/18 Головуючий в 1-й інстанції – Дацюк О.І.

Єдиний унікальний № 336/2370/17

Категорія – ст. 115 ч.1 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі суддів:

головуючого Білоконева В.М.,

суддів Тютюник М.С., Рассуждай В.Я.,

при секретарі Волошині С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017800080000090 відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Нововолинськ Волинської області, громадянки України, мешкає у м. Запоріжжя, вул. Мічуріна, 12, зареєстрована проживаючою у ІНФОРМАЦІЯ_2, офіційно не працюючої, незаміжньої, ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимої,

обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 115 КК України;

за участю прокурора Андусюк Г.В., представника потерпілої ОСОБА_3, обвинуваченої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_4,

за апеляційними скаргами процесуального прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_6 на вирок колегії суддів Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2017 року,

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі прокурор вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2017 є незаконним та необґрунтованим, у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду), неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання з наступних підстав.

Так, підставами для кваліфікації дій обвинуваченої ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України, на думку суду, стало те, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів наявності у ОСОБА_2 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_7

Висновки суду щодо відсутності в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, умисного вбивства, не відповідають фактичним обставинам справи.

Вважає, що суд першої інстанції порушив зазначені вимоги та надав невірну правову оцінку доказам сторони обвинувачення, за результатами дослідження яких дійшов до висновку про відсутність в діях ОСОБА_2 складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України.

Допитана в судовому засідання обвинувачена ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину не визнала, вказуючи, що діяла у стані необхідної оборони та просила її виправдати. Вказувала, що вбивати ОСОБА_7 не хотіла, вхопила ніж, щоб налякати останнього, вважає, що ОСОБА_7 сам наштрикнувся на ніж під час їх конфлікту, а саме коли ОСОБА_7 вхопив та штовхнув її на ванну, внаслідок чого вона від дій останнього опинилась на колінах, зігнувшись над ванною, тримаючи ніж у правій руці, лезом направлений уверх, а сам ОСОБА_7, при цьому, навалився на неї, та яким чином ніж був вилучений з рани та звідки у ОСОБА_7 взялись інші різані рани та колото-різані поранення пояснити в суді не змогла.

Однак, мотиви заподіяння тілесного ушкодження, наявність прямого умислу на спричинення потерпілому смерті підтверджуються дослідженими судом доказами, які надані суду стороною обвинувачення:

Так, судом досліджено висновки судово-медичної експертиз трупу ОСОБА_7В № 135 від 02.02.2017, відповідно до яких виявлені тілесні ушкодження: одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки зліва на рівні шостого ребра по передній паховій лінії з пошкодженням серця, що ускладнилося розвитком крововтрати,яке має ознаки тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпечного для життя, та перебуває у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. При цьому, рановий канал, спрямований спереду назад, зліва направо, знизу доверху, довжина раньового каналу становить приблизно 13 сантиметрів.

Крім того, у ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді множинних різаних та колото-різаних поверхневих ран голови, а саме: вертикальної лінійної рани у правій скроневій області, розмірами 1,6*0,1 см, глибиною до 0,5 см; вертикальної рани на правій щоці, довжиною 8 см, шириною менше ніж 0,1 см, глибиною до 1,4 см; горизонтальної рани на правій щоці, довжиною 9 см, шириною менше ніж 0,1 см, глибиною до 0,4 см; двох лінійних ран на шкірі верхньої губи, по середній лінії, довжиною 1,2 см та 3,5 см, на відстані 0,3 см між собою та горизонтальної рани на шкірі верхньої губи ліворуч, біля кута рота, розмірами 1*0,1 см, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли за собою короткочасний розлад здоров'я, а також чисельних мілких крапкових саден та саден дуговидної форми над правою бровою, на носі та у лівій виличній області, розмірами до 0,4*0,1 см; глибокого садна прямокутної форми на передньо-наружній поверхні лівого стегна, у середній третині, розміром 1*0,3 см та садна овальної форми на передній поверхні лівого колінного суглобу, розміром 0,3*0,5 см, які також кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження.

Усі зазначені тілесні ушкодження утворилися незадовго до смерті, тому судовим експертом визначити послідовність їх спричинення не надалось за можливе. З урахуванням характеру та локалізації усіх виявлених на тілі ОСОБА_7 тілесних ушкоджень встановлено, що взаємне розташування потерпілого та нападника під час спричинення тілесних ушкоджень змінювалося.

Також в ході судового розгляду досліджено і висновок судової медико-криміналістичної експертизи № 100 від 27.02.2017, яким встановлено, що рана на клапті шкіри із області передньої поверхні грудної клітки зліва від трупа ОСОБА_7 утворилась від дії плаского односторонньогострого колючо-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина частини клинка, що занурилася становить близько 12-14,5 мм. Ушкодження на клапті шкіри від трупа ОСОБА_7 могло бути спричинено ножем з пластикового рукояткою біло-синього кольору загальною довжиною 23 см, вилученого з дна ванної.

Таким чином, ОСОБА_2, завдаючи удар ножем ОСОБА_7 в область грудної клітки, застосувала значне зусилля, про що свідчить занурення ножа в тіло потерпілого на глибину приблизно 13 см.

Також судом досліджено висновок судової медико-криміналістичної експертизи № 139 від 30.03.2017, згідно з яким на поверхні одягу від трупа ОСОБА_7 (куртка, футболка, брюки) були виявлені сліди крові у вигляді просочування, помарок, потьоків, крапель і бризок.

Більш детальній увазі підлягає висновок експерта в частині наявності слідів крові на брюках та футболці потерпілого. Зокрема, на брюках виявлені ділянки просочування, потьоки і помарки. Великі ділянки просочування утворилися в результаті тривалого контакту із закривавленим предметом або від натікання великої кількості крові. Помарки крові виникли в результаті короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом. Потьоки крові на ділянці брюк виникли в результаті стікання великої кількості крові по їх поверхні, яка перебувала в момент формування потьоків у вертикальному або близькому до вертикального положення. Бризки крові на футболці утворилися від попадання на футболку частинок крові, що володіють імпульсом кінетичної енергії, з переважним напрямком зверху вниз.

Крім того, відповідно до висновку судової медико-криміналістичної експертизи № 143 від 31.03.2017, на поверхні при дослідженні халату ОСОБА_2, в який остання була одягнута під час конфлікту, виявлені множинні помарки крові та ділянки просочування. Переважно помарки крові та її просочування виявлено на правій та лівій поличках халату, на передній та задній поверхні обох рукавів, у тому числі на спинці халату, які виникли в результаті короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом. При цьому, ділянки просочування кров'ю виявлено на передній та задній поверхнях лівого рукава, які утворилися в результаті абсорбції крові внаслідок тривалого контакту із закривавленим предметом або від натікання великої кількості крові.

Вищезазначене свідчить, що умови того механізму та обставин отримання ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, які вказано обвинуваченою в судовому засіданні, їх взаємне розташування тощо, не відповідають фактичним обставинам кримінального правопорушення. Досліджені в суді докази свідчать, що в момент нанесення удару в область грудної клітки потерпілий ОСОБА_7 знаходився у вертикальному положенні, та показання ОСОБА_2, що потерпілий ОСОБА_7 сам міг наштовхнутись на ніж, який вона тримала у правій руці, яка була зведена навхрест з лівою рукою, та рука знаходилась біля її лівого плеча, а в той же час голова потерпілого ОСОБА_7 в цей час знаходилась в районі її лівого плеча, є неспроможними.

Враховуючи спосіб, знаряддя вчинення злочину - ніж, кількість, характер, послідовність дій і локалізацію поранень - життєво важливий орган, попередню поведінку винної і потерпілого, їх взаємовідносини, а також досліджені висновки проведених судових експертиз, свідчить про те, що ОСОБА_2 у повній мірі усвідомлювала характер своїх дій, можливі наслідки в результаті даних дій, могла керувати ними та вказують на спрямованість умислу обвинуваченої, а саме - на умисне позбавлення життя потерпілого, що виключає як необережне заподіяння смерті ОСОБА_7, так і умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони.

Також вважає, що судом при визначенні обставин заподіяння тілесних ушкоджень безпідставно та помилково не враховано та виключено дані, зазначені в обвинувальному акті щодо спричинення ОСОБА_2 потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень шляхом нанесення не менше 5 ударів невстановленим тупим предметом в область голови та нижніх кінцівок, які мали своїм наслідком численні мілкі крапкові садна та садна дуговидної форми над правою бровою, на носі, у лівій виличній області, глибоке садно на передньо-наружній поверхні лівого стегна у середній третині, садно овальної форми на передній поверхні лівого колінного суглобу, як спричинення цих пошкоджень при реалізації умислу на протиправне позбавлення життя ОСОБА_7, зазначивши у вироку, що вказані тілесні ушкодження потерпілий ОСОБА_7 міг самостійно отримати в ході сварки шляхом ударів об предмети обстановки в умовах тісного приміщення кухні та ванної кімнати, або при падінні після отримання ножового поранення в область грудної клітки.

Крім того, відповідно до аудіозапису повідомлення, яке надійшло 08.01.2017 від ОСОБА_2 до оператора «102» остання оператора повідомляє -«поссорились с ножами, с мужем» та на питання оператора «103» про те, кого порізали ножем ОСОБА_2 відповідає: «мужа, да», а також повідомляє оператора, що сталася «поножовщина» та поранення сталося в живіт.

Таким чином, висновки суду про те, що стороною обвинувачення не надано суду будь-яких доказів наявності у ОСОБА_2 прямого умислу на позбавлення життя ОСОБА_7 не відповідають висновкам суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду).

Вважає, що суд, розглядаючи кримінальне провадження, надав неправильну правову оцінку обставинам, що в свою чергу потягло за собою незастосування судом кримінального закону, який підлягає застосуванню, а саме ч. 1 ст. 115 КК України, внаслідок чого, кваліфікація дій ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України є безпідставною.

Дії обвинуваченої ОСОБА_2 щодо виклику карети швидкої медичної допомоги та працівників поліції, після заподіяння зазначеного комплексу тілесних ушкоджень, яке завершилось ножовим пораненням, тобто після отримання фактичного результату своїх дій, що виразились у заподіянні тілесного ушкодження у особливо важливий орган людини - грудну клітку, що призвело до тяжкого тілесного ушкодження, внаслідок якого настала смерть потерпілого, слід розцінювати як усвідомлення своїх дій та їх наслідків, що відповідно до вимог кримінального закону можуть бути прийняті судом, як обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченої.

Однак, слід зазначити, що в ситуації, яка склалася, саме активних дій, спрямованих на надання потерпілому належної медичної допомоги ОСОБА_2, з метою зменшення наслідків, не вживались.

Вказані обставини належним чином не враховані судом під час винесення вироку, внаслідок чого, судом неправильно застосований закон України про кримінальну відповідальність та дії обвинуваченої ОСОБА_2 невірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 121КК України.

Викладені вище обставини вказують також і на невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам справи, що вплинуло на правильність застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Вважає, що призначене судом покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі є занадто м'яким.

Суд, призначаючи ОСОБА_2 покарання, не достатньо врахував суспільну небезпеку вчиненого діяння, а також те, що інкримінований злочин відноситься до категорії особливо тяжких, обставини, що обтяжують покарання тощо.

ОСОБА_2 на час вчинення злочину офіційно не працювала, вчинила злочин проти життя та здоров'я особи, шкоду потерпілій не відшкодувала, вину у вчиненні злочину не визнала у повному обсязі та у вчиненому злочині не розкаялася. Крім того, судом безпідставно не враховано як обставина, яка обтяжує покарання, це вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп'яніння.

Зокрема, відповідно до відеозапису з боді-камери працівників патрульної поліції, продемонстрованого в судовому засіданні, на питання поліцейського чи вживала ОСОБА_2 спиртні напої, остання відповіла, що вживала пиво, оскільки було свято. Допитаний в судовому засіданні інспектор патрульної поліції свідок ОСОБА_8 пояснив, що під час приїзду за викликом оператора «102» за адресою: м. Запоріжжя, вул. Архітектурна, 79, ОСОБА_2 з приводу обставин подій вказувала, що вона разом з ОСОБА_7 вживали пиво. При цьому, під час огляду місця події від 08.01.2017, крім іншого, з пляшки пива «Чернігівське», об'ємом 2,5 літри з кімнати «кухня» слідчим було вилучено сліди папілярних узорів рук. Про те, що частина слідів папілярних узорів, належить ОСОБА_2, свідчить висновок експерта № 1-121 від 07.02.2017 за результатами проведеної судової дактилоскопічної експертизи.

Сукупність наведених обставин свідчить, що судом призначено покарання, яке не відповідає як тяжкості та суспільній небезпеці вчиненого кримінального правопорушення, так і даним про особу обвинуваченої, а тому є необґрунтовано м'яким.

З урахуванням викладеного, вважає, що вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2017 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України підлягає скасуванню у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання.

Просить вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2017 відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 121 КК України скасувати у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого через м'якість призначеного покарання з наступних підстав.

Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити їй покарання у вигляді 10 років позбавлення волі.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 вважає вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2017 року незаконним та необґрунтованим через застосування Закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання, тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, та надано хибні висновки а саме: судом першої інстанції при призначенні вироку не враховано обставини, які спростовують висунуті обвинувачення.

Так допитана в судовому засіданні ОСОБА_2 вину у скоєнні злочину не визнала в повному обсязі, вказала, що діяла у стані необхідної оборони. Щодо обставин справи вказувала, що проживала з потерпілим ОСОБА_7 разом близько 5 з половиною років перебуваючи у фактичних шлюбних стосунках. Під час сумісного проживання ОСОБА_7 зловживав спиртними напоями та поводився агресивно і застосовував до ОСОБА_2 фізичне насильство. 07.01.2017 року приблизно о 22.30-22.40 годині, повернувшись додому ОСОБА_2 побачила що ОСОБА_7 знаходився у нетверезому стані та продовжував вживати алкогольні напої. В подальшому між ОСОБА_2 та ОСОБА_7 виник словесний конфлікт щодо сплати комунальних послуг, в результаті чого ОСОБА_7 почав нецензурно лаятись та бити ОСОБА_2В кулаками в обличчя та по іншим частинам тіла. Під час конфлікту ОСОБА_2 мила посуд та на час побиття у неї в руці був кухарський ніж. ОСОБА_7 в свою чергу вхопив ОСОБА_2 та штовхнув її на ванну, в наслідок чого ОСОБА_2 опинилась на колінах, зігнувшись над ванною ближче до кута, обличчям схилившись у ванну, а ОСОБА_7 перебуваючи в тяжкому стані алкогольного сп'яніння, не втримався на ногах навалився на неї та притиснув своїм тілом. Ніж перебував у ОСОБА_2 у правій руці, лезом направлений у верх, руки її були схрещені та ОСОБА_7 утримував її руки своїми. В якийсь момент ОСОБА_2 побачила, що у неї по плечу та руці тече кров, потім ОСОБА_7 ослаб та ОСОБА_2 скинула його з себе, кинула ніж та, повернувшись побачила, що усюди кров, а ОСОБА_7 тяжко дихає та хрипить, лежачі у ванній кімнаті на підлозі. Перегорнувши ОСОБА_7 на спину, ОСОБА_2 одразу зателефонувала до поліції та викликала швидку медичну допомогу.

Свідчення ОСОБА_2 підтверджують висновки судово-медичних експертиз, відповідно до яких встановлено, що у ОСОБА_7 виявлені ознаки хронічної алкогольної інтоксикації, і на час смерті він був у стані алкогольного сп'яніння, рівень алкоголю в крові складав 3,1%. Причиною смерті ОСОБА_7 явилось одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки зліва з локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні шостого ребра по передній паховій лінії з пошкодженням серця, що ускладнилось розвитком крововтрати. Вказане поранення є колото - різаним, утворилось від дії плаского одностороннього колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, який має обушок та лезо. Довжина ранового каналу склала приблизно 13 см.

В ході огляду було вилучено ніж, яким було нанесено тілесне ушкодження довжиною 23 см.

Більш того, під час досудового розслідування та судового розгляду встановлено, що на халаті, в який була одягнена ОСОБА_2 під час конфлікту з ОСОБА_7 виявлена єдина переривчаста ділянка просочування кров'ю в передній та задній поверхнях лівого рукава, що утворилась в результаті абсорбції крові в наслідок тривалого контакту із закривавленим предметом або натікання великої кількості крові. Інші сліди крові виникли від короткочасного або дотичного контакту з закривавленим предметом.

Викладене вказує що дійсно тілесне ушкодження, від якого помер ОСОБА_7 утворилось відповідно до механізму вказаного ОСОБА_2, а саме ОСОБА_7 перебуваючи в стані сильного алкогольного сп'яніння спричинив сварку з ОСОБА_2 та наніс їй декілька ударів по голові та іншим частинам тіла, обхопив ОСОБА_2 перебуваючи ззаду тим самим заблокувавши її руки навхрест не зважаючи на тримання нею у правій руці ножа, після чого не втримавши рівновагу впав разом з ОСОБА_2 на підлогу тим самим вагою власного тіла наштрикнувся на ніж.

Судом першої інстанції, на його думку, обрано покарання без повного та всебічного дослідження усіх доказів та обставин скоєного злочину. Більш того у вироку суду колегія прийшла до висновку що ОСОБА_2 фактично не мала умислу на скоєння злочину, що підтверджується її діями після отримання ОСОБА_7 тілесного ушкодження а тому, як на мою думку виключає кваліфікацію її дій за ч. 2 ст. 121 КК України.

Просить вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - скасувати, та направити до суду першої інстанції на новий розгляд

В своїй апеляційній скарзі потерпіла ОСОБА_6 вказує, що вважає вирок суду незаконним у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду, викладених у вироку, фактичним обставинам справи, невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості скоєного та особі обвинуваченої у зв’язку з м’якістю.

Також вона не згодна з кваліфікацією дій обвинуваченої ОСОБА_2, оскільки судом не правильно надана оцінка діям ОСОБА_2 Вказує, що на трупі її батька були виявлені інші різні види поранень, але на цьому вона не зупинялася, та нанесла поранення, після якого настала смерть ОСОБА_7 Вважає, що у ОСОБА_2 була реальна нагода зупинити свої дії, після спричинення її батькові низки колото-різаних поранень та тупих травм. При цьому тілесні ушкодження були чітко видно на обличчі на похоронах батька.

При цьому в ході розслідування, а також в судовому засіданні не було встановлено, що її батько використовував будь яку зброю для спричинення тілесних ушкоджень. Твердження, що її батько вдарив її кулаком в обличчя, вважає неправдивими, оскільки стверджує, що її батько ніколи не підіймав руку на жінку, був спокійним. Також вказує на те, що ОСОБА_2 вину свою не визнала, не розкаялась, не сприяла слідству в розкритті злочину.

Крім того, судом необґрунтовано залишено без розгляду її позовні вимоги. У зв’язку з викладеним просить скасувати вирок суду. Постановити новий вирок, за яким ОСОБА_2 визнати винною в скоєнні нею злочину, передбаченого ч.1 ст. 115 КК Україн та призначити їй покарання на строк 10-12 років позбавлення волі. Задовольнити її позовні вимоги. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь в рахунок відшкодування матеріального збитку 22265 грн. 16 коп., в рахунок відшкодування моральної шкоди 500000 грн.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та аргументи скарг; в судових дебатах: захисника та обвинувачену, зокрема в останньому слові, які просили апеляційну скаргу захисника задовольнити; прокурора, який просив апеляційну скаргу прокурора задовольнити; представника потерпілої, яка просила апеляційну скаргу потерпілої задовольнити; перевіривши матеріали провадження, колегія суддів доходить висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково, з огляду на наступне.

Вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2017 року ОСОБА_2 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України та призначено її покарання у виді 7 років позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишено без змін у вигляді домашнього арешту, поклавши обов'язки: не залишати місце свого проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, в період часу з 24.00 години до 06.00 години; прибувати за викликом суду; не відлучатися за межі м. Запоріжжя без дозволу суду; письмово повідомляти про зміну свого місця проживання суд залежно від стадії кримінального провадження. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави витрати на залучення експертів в сумі 1847,16 гривень (одна тисяча вісімсот сорок сім гривень 16 коп). Цивільний позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2 залишено без розгляду. Вирішена доля речових доказів.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, 08 січня 2017 року приблизно о 01.30 годині ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні будинку № 79 по вул. Архітектурній у м. Запоріжжя, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході раптово виниклого конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_7, умисно нанесла ОСОБА_7 ножем, який утримувала у руці, не менше шести ударів в область голови, спричинивши останньому множинні колоті та колото-різані поверхневі рани голови, а саме: вертикальну лінійну рану у правій скроневій області, вертикальну рану на правій щоці, горизонтальну рану на правій щоці, дві лінійні рани на шкірі верхньої губи по середній лінії, горизонтальну рану на шкірі верхньої губи ліворуч біля кута рота, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Далі ОСОБА_2 тим саме ножем, тримаючи його у правій руці, нанесла ОСОБА_7 один удар в область грудної клітки, спричинивши одиночне колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилось гострою крововтратою, від якої настала смерть ОСОБА_7 08.01.2017 року через незначний проміжок часу на місті отримання поранення.

Причиною смерті ОСОБА_7, як зазначено у висновку експерта, а також і лікарському свідоцтві про смерть № 135 (т. 3 а.с. 40) явилось одиночне проникаюче сліпе колото-різане поранення грудної клітки зліва з локалізацією шкірної рани на передній поверхні грудної клітки зліва на рівні шостого ребра по передній пахвовій лінії з пошкодженням серця, що ускладнилось розвитком крововтрати. Вказане поранення є колото-різаним, утворилось від дії плаского одностороннєострого колюче-ріжучого предмету, яким міг бути клинок ножа, який має обушок та лезо. Найбільша ширина частини клинка, яка заглибилась, складала 12-14,5 мм. Вказане поранення має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя, яке перебуває у прямому причинному зв’язку зі смертю, утворилось незадовго до смерті та має направлення ранового каналу спереду-назад, зліва-направо, знизу-вверх. Довжина ранового каналу склала приблизно 13 см.

Колегія суддів вважає, що обвинувальний вирок суду першої інстанції відносно обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим та ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Згідно із вимогами п. 2 ч. 3 ст. 374 КК України у разі визнання особи винуватою мотивувальна частина вироку повинна містити: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів; мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, тощо.

Однак, як убачається з вироку, районним судом не дотримані вимоги кримінального процесуального закону щодо відповідності постановленого вироку вищевказаним положенням закону.

Зміст ухваленого щодо ОСОБА_2 вироку свідчить про те, що на підставі аналізу досліджених у судовому засіданні доказах суд дійшов висновку про перекваліфікацію дій обвинуваченої з ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 2 ст. 121 КК України.

Разом з тим, викладена судом фабула обвинувачення, яку він встановив а саме, що 08 січня 2017 року приблизно о 01.30 годині ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні будинку № 79 по вул. Архітектурній у м. Запоріжжя, маючи умисел на спричинення тілесних ушкоджень, в ході раптово виниклого конфлікту зі своїм співмешканцем ОСОБА_7, умисно нанесла ОСОБА_7 ножем, який утримувала у руці, не менше шести ударів в область голови, спричинивши останньому множинні колоті та колото-різані поверхневі рани голови, а саме: вертикальну лінійну рану у правій скроневій області, вертикальну рану на правій щоці, горизонтальну рану на правій щоці, дві лінійні рани на шкірі верхньої губи по середній лінії, горизонтальну рану на шкірі верхньої губи ліворуч біля кута рота, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, які потягли за собою короткочасний розлад здоров’я. Далі ОСОБА_2 тим саме ножем, тримаючи його у правій руці, нанесла ОСОБА_7 один удар в область грудної клітки, спричинивши одиночне колото-різане поранення грудної клітки зліва з пошкодженням серця, яке ускладнилось гострою крововтратою, від якої настала смерть ОСОБА_7 08.01.2017 року через незначний проміжок часу на місті отримання поранення, фактично не вказує на вчинення обвинуваченою дій, які передбачені ч. 2 ст. 121 КК України, тобто умисне вчинення тяжких тілесних ушкоджень, що спричинило смерть потерпілого.

Верховний Суд України, розглядаючи справу за заявою захисника про перегляд ухвали колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 жовтня 2014 року, відзначив, що умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, належить до категорії складних злочинів. З об'єктивної сторони цей злочин характеризуються суспільно небезпечними, протиправними діяннями та суспільно небезпечними наслідками, що настали для здоров'я потерпілого у вигляді спричинення тяжких тілесних ушкоджень, а також смерті. При цьому тяжкі тілесні ушкодження і смерть потерпілого перебувають у причинному зв'язку між собою та із вчиненим суспільно небезпечним діянням. Суб'єктивна сторона цього злочину характеризується двома формами вини - умислом (прямим/непрямим) щодо суспільно небезпечного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і необережністю (злочинною самовпевненістю чи злочинною недбалістю) щодо настання смерті потерпілого (похідні наслідки). При цьому винний усвідомлює можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного (постанова Верховного Суду України від 19.03.2015 року у справі № 5-4кс 15).

Аналіз мотивувальної частини вироку свідчить, що суд першої інстанції, по-перше, не вказав у вироку про те, що обвинувачена ОСОБА_2 спричинила потерпіломутяжкі тілесні ушкодження (об’єктивна сторона злочину); а по-друге, не вказав у вироку психічне ставлення обвинуваченої ОСОБА_2, як до заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, до якого вона ставиться умисно, так і до настання смерті потерпілого від такого ушкодження – необережно. При цьому обвинувачена повинна усвідомлювати можливість настання похідного наслідку в результаті настання первинного (суб’єктивна сторона злочину).

Невідповідність викладеної у вироку фабули обвинувачення злочину, визнаного судом доведеним, фактичній кваліфікації її дій, за які останній було призначено покарання, колегія суддів вважає істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому вирок суду підлягає безумовному скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст. 412 КПК України, допущені судом порушення вимог кримінального процесуального закону є безумовною підставою для скасування судового рішення і призначення нового розгляду в суді першої інстанції, під час якого суду належить ретельно перевірити всі доводи апеляції та постановити у справі законне й обґрунтоване рішення.

У зв'язку з чим, колегія суддів не вдається до перевірки винності обвинуваченої ОСОБА_2, правильності кваліфікації її дій та оцінки інших фактичних обставин кримінального провадження, що впливають на правильність та об'єктивність призначення покарання, а тому в перевірку доводів апеляційних скарг, колегія суддів не входить.

Враховуючи обставини кримінальних правопорушень, зокрема те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого умисного злочину, дані про особу обвинуваченої, колегія суддів, з урахуванням всіх ризиків, вважає за необхідне продовжити обвинуваченій ОСОБА_2 міру запобіжного заходу у виді домашнього арешту на 60 днів.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційні скарги процесуального прокурора у кримінальному провадженні, захисника ОСОБА_5, який діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2 та потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.

Вирок Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 19 грудня 2017 року, яким ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України, скасувати та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2у вигляді домашнього арешту продовжити на 60 днів до 22 липня 2018 року включно.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Судді: