Постанова № 74258643, 21.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/2347/18ОСОБА_1 апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бегунца А.О.

суддів: Тацій Л.В. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.,

позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні ОСОБА_1 апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 04.04.2018, суддя Котеньов О.Г., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 04.04.18 по справі № 820/2347/18

за позовом ОСОБА_2

до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області

про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до ОСОБА_1 окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

- визнати неправомірними дії Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області щодо неврахування знаходження ОСОБА_2 на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення в період по догляду за дитиною з червня 2016 року по квітень 2017 року та в період по догляду за особою похилого віку з грудня 2017 року при здійсненні розрахунку від 01.03.2018;

- зобов'язати Московський відділ державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області здійснити розрахунок заборгованості ОСОБА_2 по аліментам на утримання доньки Вероніки ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням знаходження ОСОБА_2 на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення в період по догляду за дитиною з червня 2016 року по квітень 2017року, та в період по догляду за особою похилого віку з грудня 2017 року.

Ухвалою ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 04.04.2018 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Московського відділу державної виконавчої служби міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії. Роз'яснено ОСОБА_2, що розгляд та вирішення даної справи віднесено до юрисдикції суду, який видав виконавчий лист, а саме Краматорського міського суду Донецької області. Роз'яснено позивачу, що повторне звернення тієї самої особи до адміністративного суду з адміністративним позовом з тих самих предмета і підстав та до того самого відповідача, як той, щодо якого постановлено ухвалу про відмову у відкритті провадження, не допускається.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати ухвалу з мотивів порушення судом норм процесуального права, оскільки апелянт вважає, що вказана справа підсудна саме ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Позивач в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу та наполягав на її задоволенні.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що спірні правовідносини пов'язані з діями державного виконавця щодо виконання виконавчого листа №69-48/2008 від 04.07.2011, виданого Краматорським міським судом Донецької області, за яким ОСОБА_2 є боржником.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що даний спір не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Частиною 1 ст.287 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до ч.5 ст.287 КАС України адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов місцевих загальних судів.

Оскільки позивачем фактично оскаржуються дії державного виконавця в рамках виконання виконавчого листа №69-48/2008 від 04.07.2011, що виданий постанова про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні, в рамках виконання виконавчого листа № 642/8730/15-а від 09.03.2016 року, виданого Краматорським міським судом Донецької області, за яким позивач є стороною виконавчого провадження, вказаний спір не підсудний ОСОБА_1 окружному адміністративному суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного суду України від 30.06.2015 по справі №21-278а15, від 01.12.2015 по справі №21-340а15, від 06.04.2016 по справі №6-570цс16, від 22.03.2016 по справі №21-318а16, від 07.06.2016 по справі № 21-5470а15, від 08.11.2016 по справі №21-5539а15.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12.10.1978р. вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо необхідності відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції вірно застосував положення чинного законодавства України при постановленні оскаржуваної ухвали із дотриманням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 243, 245, 246, 250, 315, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Ухвалу ОСОБА_1 окружного адміністративного суду від 04.04.2018 по справі № 820/2347/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_3Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_4 ОСОБА_5 Повний текст постанови складено 25.05.2018.