Постанова № 74258615, 24.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 129/1988/17

Головуючий у 1-й інстанції: Дєдов С.М.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сапальової Т.В.

суддів: Курка О. П. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

в 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Гайсинського районного суду Вінницької області з адміністративним позовом (з урахуванням уточнених позовних вимог) до Гайсинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання протиправною відмови Гайсинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 періоду тимчасової непрацездатності, що почалась в період роботи; зобов'язання Гайсинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_2 період тимчасової непрацездатності, що почалась в період роботи, з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік; зобов'язання Гайсинського об'єднаного управління пенсійного фонду України Вінницької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 призначеної їй пенсії з 01.05.2011 року по теперішній час та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до спати перерахованою сумою пенсії.

Рішенням Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування всіх обставин справи, що призвело до неправильного її вирішення.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що ОСОБА_2 у період з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік не була працевлаштована і не працювала, отримувала пенсію по інвалідності інваліда ІІ-ї групи від загального захворювання, виникнення якого не пов'язане з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22.07.1983 року ОСОБА_2 звільнилась за власним бажанням з посади вагаря по складанню фаршу ковбасного цеха Вінницького м'ясокомбінату у зв'язку з переходом на пенсію по інвалідності та у період часу з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік вона не була працевлаштована і не працювала, а отримувала пенсію по інвалідності інваліда ІІ-ї групи від загального захворювання, виникнення якого не пов'язане з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням,

В квітні 2011 року позивачу призначено пенсію за віком.

В січні 2017року ОСОБА_2 звернулась до управління Пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області із заявою про перерахунок пенсії за віком та зарахування до її трудового стажу періоду тимчасової непрацездатності з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік на підставі п."е" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

ОСОБА_3 пенсійного фонду України у Гайсинському районі Вінницької області №З-Ш-02 від 20.01.2017 року позивачу відмовлено у зарахуванні трудового стажу та перерахунку пенсії (а.с.18).

Не погодившись з вказаною відмовою відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що підстави для зарахування ОСОБА_2 періоду її тимчасової непрацездатності з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, відсутні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, виходячи з наступного.

Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п."е" ч.3 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується також тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи; час перебування на інвалідності у звязку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14).

Згідно з п.1.3 Положення про експертизу тимчасової непрацездатності, затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 року № 189, тимчасова непрацездатність - це непрацездатність особи внаслідок захворювання, травми або з інших причин, що не залежить від факту втрати працездатності (пологи, карантин, догляд за хворим тощо), яка має тимчасовий зворотний характер під впливом лікування та реабілітаційних заходів, триває до відновлення працездатності або встановлення групи інвалідності, а в разі інших причин - до закінчення причин відсторонення від роботи. Тимчасова непрацездатність застрахованих осіб засвідчується листком непрацездатності.

Таким чином, обов'язковою умовою зарахування періоду часу тимчасової непрацездатності до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, є та обставина (особливість), що така тимчасова непрацездатність виникає у період роботи особи.

Як встановлено з матеріалів справи, 22.07.1983 року ОСОБА_2 звільнилась за власним бажанням з посади вагаря по складанню фаршу ковбасного цеха Вінницького мясокомбінату. У період з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік вона не була працевлаштована і не працювала, а отримувала пенсію по інвалідності інваліда ІІ-ї групи від загального захворювання, виникнення якого не пов'язане з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням.

Таким чином, непрацездатність позивача настала не у період роботи, за цей період за ОСОБА_2 не здійснювались як за найманого працівника обов'язкові відрахування у тому числі й до Пенсійного Фонду.

З урахуванням наведеного, оцінюючи доводи апеляційної скарги про наявність підстав для зарахування до трудового стажу періоду з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач помилково вважає, що період встановлення ІІ-ї групи інвалідності від загального захворювання зараховується до стажу роботи, як тимчасова непрацездатність, що почалася у період роботи.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_2 до стажу роботи періоду її тимчасової непрацездатності з 22.07.1983 року по 01.10.1990 рік.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального праваю

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Гайсинського районного суду Вінницької області від 27 грудня 2017 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття відповідно до ч.1 ст.325 КАС України.

Згідно з ч.1 ст. 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Постанова суду складена в повному обсязі та підписана 24 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5