Постанова № 74258573, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/1371/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Сіренко О.І.

суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 патрульної поліції на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2018, суддя В.О. Павлічек, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, повний текст складено 05.02.18 по справі № 818/1371/17

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2 патрульної поліції третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області

про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

21 вересня 2017 року позивач ОСОБА_1, звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 патрульної поліції, третя особа Головне управління Державної казначейської служби України у Київській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати наказ ОСОБА_2 патрульної поліції № 1159 від 14.07.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в м. Суми ДПП» яким старшому юрисконсульту Управління патрульної поліції в місті Суми ОСОБА_2 патрульної поліції майору поліції ОСОБА_1 оголошено догану. Також позивач просив стягнути в моральну шкоду в розмірі 5000 грн. Позивач зазначив, що за результатами службового розслідування встановлено, що під час здійснення представництва інтересів по адміністративним справам № 592/195/17, № 591/7010/16-а, № 592/1224/17, він вийшов за межі повноважень наданих йому довіреністю від довірителя ОСОБА_2 Патрульної поліції. Відповідно до довіреності № 34 від 04.01.2017р. ОСОБА_2 Патрульної поліції Національної поліції України довірителем уповноважено ОСОБА_1 здійснювати представництво саме ОСОБА_2 патрульної поліції. Повноваження, надані довіреностями від імені інспекторів відрізнялись від повноважень, наданих довіреністю № 34 від 04.01.2017р. Частиною 2 ст. 51 КАС України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що крім прав та обов'язків, визначених у статті 49 цього Кодексу, відповідач має право визнати адміністративний позов повністю або частково, подати заперечення проти адміністративного позову. Під час розгляду справ № 592/195/17, № 591/7010/16-а, № 592/1224/17 ОСОБА_1 допущено до участі у справах головуючими в судовому засіданні. Документами на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 592/195/17 була довіреність від довірителя сержанта патрульної поліції ОСОБА_3, проте ОСОБА_1 як представник участі у справі взагалі не брав, на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 591 /7010/16-а була довіреність від імені довірителя старшого лейтенанта поліції ОСОБА_4, на підтвердження повноважень на представника на участь у розгляд справи № 592/1224/17 була довіреність від імені довірителя ОСОБА_5 Всі зазначені довіреності не містили заборони для повіреного, в тому числі, визнавати позов. Позивач вважав, що при виконанні покладених на нього повноважень із представництва інтересів сторін у справі діяв виключно на підставі довіреностей, був допущений до участі в адміністративних справах судом, використовував повноваження в межах наданих йому дорученнями. А тому, посилання відповідача на те, що ОСОБА_1 допущено порушення ст. 49, 59 КАС України та повноважень визначених довіреністю № 34 від 04.01.2017р. не ґрунтуються на фактичних обставинах, письмових доказах та є незаконними.

Крім того, позивач зазначив, що комісією з проведення службового розслідування без поважних на те причин порушено строки його проведення. Оскільки факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності суттєво погіршує особисті відносини позивача ОСОБА_1 з колегами та безпосереднім керівництвом, які поновити до попереднього рівня довіри та неупередженості вже неможливо, що є реальної загрозою для подальшої його професійної діяльності, в зв’язку з чим ОСОБА_1 зазнав значних душевних страждань з приводу значного зниження ділової репутації, для відновлення якої необхідно буде багато часу та зусиль.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на наступне. Зазначили, що позивач непрофесійно виконував покладені на нього обов’язки та не дотримувався вимог законодавчих актів, чим порушив службову дисципліну. Так довіреністю № 34 від 04.01.2017 ОСОБА_2 патрульної поліції уповноважив позивача, зокрема, представляти інтереси ДПП та його структурних підрозділів, у тому числі інтереси посадових осіб ДПП, в усіх судах у системі судоустрою України при розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, справ про адміністративні правопорушення, з усіма процесуальними правами, якими наділені особи, які беруть участь у справі, крім як закінчувати справи мировою угодою, визнавати або відмовлятися повністю або частково від позовних вимог. Проте, під час розгляду судами адміністративних справ про скасування постанов про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративних правопорушень, позивач порушив обсяг наданих йому довіреністю № 34 від 04.01.2017 прав, що виразилось у визнанні ним позовних вимог. Також позивач не повідомив керівництво ДПП про оформлення довіреностей від поліцейських патрульної поліції, так само як і не узгоджував питання щодо визнання позовних вимог у судових справах. Зі змісту довіреностей, виданих поліцейськими ОСОБА_4 та ОСОБА_5, не вбачається, що позивач був уповноважений повністю або частково визнавати позов. Відповідно до зазначених довіреностей позивач мав право укладати мирову угоду, не визнавати позов у повному обсязі, оскаржувати рішення суду, а також виконувати всі інші законні дії, пов’язані з виконанням цих довіреностей. Тобто право на визнання позову повністю або частково не було обумовлено вказаними довіреностями. Вважають, що позивач визнав позовні вимоги у справах № 591/7010/16-а, 592/1224/17, 592/195/17, не маючи на це права. Таким чином, позивач вчинив дисциплінарний проступок, оскільки не дотримався службової дисципліни, що виразилося у порушенні частин другої статей 49 і 59 КАС України, пунктів 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Представник третьої особи Головного управління Державної казначейської служби України у Київській області в письмових поясненнях зазначив, що Головне управління казначейства не володіє будь-якою інформацією, яка може вплинути на розгляд даної справи, просив розгляд справи проводити без його участі.

31 січня 2018 року рішенням Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений частково.

Визнаний протиправним та скасований наказ ОСОБА_2 патрульної поліції № 1159 від 14.07.2017 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівника УПП в м. Суми ДПП» яким старшому юрисконсульту Управління патрульної поліції в місті Суми ОСОБА_2 патрульної поліції майору поліції ОСОБА_1 оголошено догану. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в позові щодо відшкодування моральної шкоди та стягнення судових витрат і в цій частині ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 патрульної поліції на його користь в рахунок відшкодування завданої незаконним притягненням до дисциплінарної відповідальності моральної шкоди в розмірі 5 000 грн. та 5 000 грн. в рахунок відшкодування судових витрат. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач зазначив, що суд не дав належної оцінки його доводам щодо спричинення останньому мольної шкоди, оскільки, притягнувши позивача до дисциплінарної відповідальності, його визнано винним у вчиненні дисциплінарного проступку. Зазначений факт суттєво погіршує його особисті відносини з колегами та безпосереднім керівництвом, які поновити до попереднього рівня довіри та неупередженості вже неможливо, що є реальною загрозою для його подальшої професійної діяльності. Також вважає, що ним надано достатні докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, а висновок суду першої інстанції про те, що він як юрист не потребує послуг адвоката суперечить вимогам ст. 59 Конституції України.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2 патрульної поліції просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову, якою відмовити ОСОБА_1 в позові у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначив, що суд надав неналежну оцінку тому факту, що позивач, працюючи юристом у відповідача непрофесійно виконував покладені на нього обов’язки та не дотримувався вимог законодавчих актів, чим порушив службову дисципліну. Так, представляючи в суді інтереси працівників департаменту ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , незважаючи на обмеження у виданих довіреностях, а також обмеження в законодавстві на вчинення такої процесуальної дії, як звернення із заявою про визнання позовних вимог, останній звернувся до суду з такою заявою. Вказаними діями позивач вчинив дисциплінарний проступок, оскільки не дотримався службової дисципліни, що виразилося у порушення ч. 2 ст. 49 та 59 КАС України, пунктів 1,2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про національну поліцію», ч. 1 ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Згідно частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі частини 4 статті 229 цього ж Кодексу фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось у зв'язку із неявкою сторін.

Колегія суддів, вислухавши суддю – доповідача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав :

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що з 07.11.2015 року позивач ОСОБА_1 проходить службу в Національній поліції, з 15.09.2016 призначений на посаду старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції.

16.05.2017р. наказом ОСОБА_2 патрульної поліції № 2365 призначено службове розслідування можливого порушення службової дисципліни старшим юрисконсультом Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції майором поліції ОСОБА_1 (а.с. 11).

10.07.2017 року за наслідками службового розслідування відповідачем складений висновок, який 13.07.2017 затверджено начальником ОСОБА_2 патрульної поліції підполковником поліції ОСОБА_7 (а.с. 12 – 18). Зазначеним висновком службового розслідування встановлено, що виконуючи функціональні обов’язки на посаді старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції та здійснюючи свої повноваження на підставі довіреності №34 від 04.01.2017 р., виданої ОСОБА_2 патрульної поліції, майором поліції ОСОБА_1 було порушено обсяг наданих йому вказаною довіреністю повноважень, що виразилось у визнанні ним позовних вимог ОСОБА_8 до інспектора роти №2 батальону Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про скасування постанови АР №116000 від 14.12.2016 р. по справі № 591/7010/16 – а також позовних вимог ОСОБА_9 до інспектора роти №1 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми ОСОБА_2 патрульної поліції лейтенанта поліції ОСОБА_5 про скасування постанови АР № 917231 від 24.01.2017 р. по справі № 592/1224/17 – а, що призвело до скасування судами постанов АР № 116000 від 14.12.2016 р. та АР №917231 від 24.01.2017 р.

14.07.2017 року, на підставі вищезазначеного висновку службового розслідування, наказом ОСОБА_2 патрульної поліції № 1159 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УПП в м. Суми ДПП» за вчинення дисциплінарного проступку, що виразилось у порушенні вимог ч. 2 ст. 49 та ч. 2 ст. 59 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції майора ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та оголошено догану (а.с. 51 – 52).

Задовольняючи позов ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що висновки службового розслідування не відповідають вимогам законодавства, а прийнятий на підставі цього розслідування наказ про притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності – протиправний.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначений Законом України «Про Національну поліцію».

Статтею 19 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Відповідно до п.9. розділу ІІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію», до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширити на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" (далі – Дисциплінарний статут).

Дисциплінарний статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Статтею 1 Дисциплінарного статуту визначено, що службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Відповідно до ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Згідно з ст. 7 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників.

Відповідно до ст.5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту передбачені такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження, зауваження, догана, сувора догана, попередження про неповну посадову відповідність, звільнення з посади, пониження в спеціальному званні на один ступінь, звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень встановлений ст. 14 Дисциплінарного статуту, так, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис.

При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації тощо.

Матеріалами службового розслідування встановлено, що дисциплінарний проступок ОСОБА_1 полягає саме в тому, що ним під час здійснення представництва інтересів відповідачів – інспекторів Дуброва О.В. та Мірошніченка С.М. по адміністративним справам № 591/7010/16-а та № 592/1224/17 були визнанні позовні вимоги, чим порушено обсяг повноважень, наданих довіреністю № 34 від 04.01.2017 р., виданої ОСОБА_2 патрульної поліції. Відповідно до довіреності № 34 від 04.01.2017р., ОСОБА_2 патрульної поліції Національної поліції України (довіритель) уповноважив ОСОБА_1 здійснювати представництво ОСОБА_2 патрульної поліції та його структурних підрозділів (а.с. 50).

Проте, в судовим розглядом встановлено, що по адміністративним справам № 591/7010/16-а та № 592/1224/17 відповідачами були інспектори патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 відповідно (а.с. 35– 36).

Службовим розслідування було встановлено, що представництво інтересів інспекторів патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6 здійснювалось на підставі довіреностей, що надавались ними на ведення конкретної справи на ім’я представника ОСОБА_1 (а.с. 33, 39). Зазначеними довіреностями не було надано право ОСОБА_1 визнавати позов, але фактично позивача притягнуто до відповідальності за те, що він вийшов за межі повноважень наданих йому довіреністю від довірителя ОСОБА_2 Патрульної поліції , а не інспекторів патрульної поліції.

Доводи відповідача в апеляційній скарзі про те, що довіреністю № 34 від 04.01.2017 ОСОБА_2 патрульної поліції уповноважив позивача представляти інтереси у тому числі посадових осіб ДПП, колегія суддів вважає безпідставним .

Згідно з ч.3. ст. 58 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час спірних правовідносин), довіреності від імені органу, підприємства, установи, організації видаються за підписом керівника або іншої уповноваженої на те законом, положенням, статутом особи і засвідчуються печаткою цього органу, підприємства, установи, організації (за наявності).

Довіреність фізичної особи на ведення справи в адміністративному суді посвідчується нотаріусом або посадовою особою, якій відповідно до закону надано право посвідчувати довіреності (ч.4 ст.58).

Відповідачами по адміністративним справам №591/7010/16-а та № 592/1224/17 були інспектори патрульної поліції ОСОБА_5 та ОСОБА_6, отже фізичні особи. Відтак довіреність на ведення справ в адміністративному суді від імені фізичної особи може надаватися тільки цією особою, а не керівником установи, де така особа працює, або проходить службу, оскільки відповідачем у справі була саме така особа, а не відповідний орган державної влади. При цьому, судом не було залучено до участі у зазначених справах ОСОБА_2 патрульної поліції ні як співвідповідача ні як третю особу.

Відповідно постанови Зарічного районного суду м. Суми від 10.03.2017 по справі №591/7010/16 – а за позовом ОСОБА_8 до інспектора роти №2 батальону Управління патрульної поліції в м. Суми ОСОБА_2 патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6, визнано протиправною та скасовано постанову АР №116000 від 14.12.2016 р. про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності (а.с. 35). Підставою задоволення позовних вимог стало не тільки визнанням позову, а і те, що позивачем вчинено два адміністративні правопорушення розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції та розглядалися вони однією посадовою особою – відповідачем, а останній в порушення ч.2 ст.36 КУпАП виніс дві постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача. Отже судом було встановлено порушення норм законодавства при прийнятті постанови АР №116000 від 14.12.2016 р. про притягнення ОСОБА_8 до адміністративної відповідальності, що по суті і стало підставою задоволення позовних вимог.

Згідно постанови Ковпаківського районного суду м. Суми від 23.02.2017 по справі №592/1224/17-а за позовом ОСОБА_10 до інспектора роти №1 батальону Управління патрульної поліції в м.Суми ОСОБА_2 патрульної поліції старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5, визнано протиправною та скасовано постанову АР №917231 від 24.01.2017 р. про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності (а.с. 41 - 43). Із зазначеної постанови суд вбачає, що підставою задоволення позовних вимог стало не тільки визнанням позову а і те, що відповідачем всупереч положень КУпАП, не було проведено дій по розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачених приписами ст..ст. 278, 279 КУпАП. Отже судом було встановлено порушення норм законодавства при прийнятті постанови АР № 917231 від 24.01.2017 р. про притягнення ОСОБА_9 до адміністративної відповідальності, що по суті і стало підставою задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.4. ст.112 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), суд не приймає відмови від адміністративного позову, визнання адміністративного позову і продовжує розгляд адміністративної справи, якщо ці дії позивача або відповідача суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси.

Ковпаківським районним судом м. Суми при розгляді справи №592/1224/17-а та Зарічним районним судом м. Суми при розгляді справи №591/7010/16 – а не було встановлено, що визнання адміністративних позовів суперечать закону чи порушують чиї-небудь права, свободи або інтереси. При цьому суд зазначає, що відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, саме суд надає оцінку заяві про визнання адміністративного позову та повноваженням особи, що її подала.

З огляду на вищезазначене, висновки службового розслідування від 10.07.2017р. спростовуються матеріалами справи, а оскаржуваний наказ не містить підстав накладення дисциплінарного стягнення, визначених Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року N 3460-IV.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність фактів невиконання чи неналежного виконання позивачем службової дисципліни та порушення норм Кодексу адміністративного судочинства, тому позовні вимоги в частині скасування наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази заподіяння моральної шкоди позивачу саме внаслідок винесення оскаржуваного наказу.

Доводи апеляційної скарги позивача про те, що факт притягнення його до дисциплінарної відповідальності суттєво погіршує його особисті відносини з колегами та безпосереднім керівництвом, які поновити до попереднього рівня довіри та неупередженості вже неможливо, що є реальною загрозою для його подальшої професійної діяльності колегія суддів вважає безпідставними, оскільки позивач продовжує перебувати на службі у відповідача на відповідній посаді.

Відмовляючи в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має вищу юридичну освіту, займає посаду старшого юрисконсульта Управління патрульної поліції в м. Суми, має достатній досвід роботи в сфері права, зокрема, участі у судових засіданнях в адміністративних справах. Крім того, позивач особисто приймав участь у всіх судових засіданнях та здійснював захист своїх прав.

Колегія частково погоджується з таким висновком, оскільки відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правову допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 134 КАС України витрати, пов»язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правової допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт ( наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт ( наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт ( надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до акту здачі – прийняття робіт №5 від 31.01.2018р. (а.с. 127), ОСОБА_1 отримав від адвоката ОСОБА_11 наступні послуги пов’язані із представництвом інтересів позивача по даній адміністративній справі: попереднє опрацювання матеріалів – 1 год.; опрацювання законодавчої бази, формування правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів – 1 год.; підготовка процесуальних документів по справі (позовна заява, адвокатські запити) – 3 год.; участь у судових засіданнях- 5 год. Всього витрачено часу 10 год., загальна вартість послуг 5000 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що із змісту вказаного акту здачі – прийняття робіт №5 від 31.01.2018 неможливо встановити які саме були попередньо опрацьовані матеріали та надані консультації, які саме необхідно залучити додаткові матеріали. Відтак неможливо оцінити обсяг витраченого на дані послуги часу а отже і їх вартість.Також в матеріалах справи відсутні докази направлення адвокатом ОСОБА_11 будь яких адвокатських запитів, пов’язаних із даною справою. При цьому, в акті здачі – прийняття робіт зазначена загальна кількість часу і на підготовку позовної заяви і адвокатських запитів, відтак неможливо встановити окремо кількість витраченого часу на підготовку позову.

З матеріалів справи вбачається, що тривалість судових засідань складає: 05.10.2017 р. – 6хв., 13.11.2017 р. – 1 год.30 хв., 28.11.2017 р. судове засідання не відбулося у зв’язку із відрядженням судді з колегії суддів, 18.12.2017р. – 4 хв., 10.01.2017 р. судове засідання не відбулося у зв’язку із лікарняним судді з колегії суддів.31.01.2018 року судове засідання тривало 1 годину 22 хвилини. Загальна тривалість судових засідань по даній справі складає – 3 год.22 хв., тоді як в акті здачі – прийняття робіт зазначений час витрачений на участь у судових засіданнях - 5 год. Враховуючи, що в акті здачі – прийняття робіт зазначена лише загальна вартість всі послуг, без конкретизації вартості по кожній послузі окремо, а адвокат ОСОБА_11 відмовилася надати відповідні пояснення, суд не має можливості визначити вартість послуг адвоката щодо участі у судових засіданнях.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі «East/West Allianse Limited», суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

З огляду на вищезазначене, а також відсутність в акті здачі – прийняття робіт деталізації обсягу наданих послуг та їх вартості, не надання суду в судовому засіданні адвокатом ОСОБА_11 відповідних пояснень з цих питань, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява позивача про відшкодування витрат на правничу допомогу є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 308, 309, 310, 313, п.1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325, 326, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 патрульної поліції залишити без задоволення .

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.01.2018 по справі № 818/1371/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду .

.

Головуючий суддя ОСОБА_12Судді ОСОБА_13 ОСОБА_14 Повний текст постанови складений та підписаний: 25.05.2018.