Постанова № 74258386, 21.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2674/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Шинкар Т.І., Пліша М.А.,

за участі секретаря судового засідання Федак С.Р.,

розглянувши у судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Адвоката ОСОБА_2 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року (головуючий суддя Шешеня О.М.) ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород о 11 год. 38 хв. повний текст складено 26.02.2018 року у справі №807/1111/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення, визнання протиправним акту фактичної перевірки,-

ВСТАНОВИВ:

ФОП ОСОБА_1 17.08.2016 року звернулася в суд з позовом до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України в якому просить визнати протиправними (незаконними), необгрунтованими та скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 10000 гривень, а також податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_2 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 54733,33 гривень, скасувати як незаконні та необґрунтовані рішення Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.05.2016 року № 206/В/07-16-10-01-47 та рішення Державної фіскальної служби України від 07(01).08.2016 року № 8208/К/99-99-11-03-01-25, якими відмовлено в задоволенні скарги позивача на оскаржуванні податкові повідомлення-рішення, визнати дії відповідача по проведенню, а також наказ на підставі якого була здійснена протиправними (незаконними) та скасувати Акт перевірки № 0057/07/16/22/НОМЕР_3 від 03(04).03.2016 року на бланку 000296.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року відмовлено в задоволенні позову.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Представник фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Адвокат ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу. В якій просить рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов, апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального права, а саме була проведена перевірка позивача, результати якої відображені в оскаржуваному Акті №0057/07/16/22/НОМЕР_3 та на підставі якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 року за №0000042200 та за №0000052200. Позивач оскаржив дії щодо проведення перевірки, з прийнятими рішеннями позивач не погодився та оскаржив їх в адміністративному порядку, однак рішенням Головного управління ДФС у Закарпатській області від 26.05.2016 року № 206/В/07-16-10-01-47 та рішенням Державної фіскальної служби України від 07(01).08.2016 року №8208/К/99-99-11-03-01-25 у задоволенні скарги позивача відмовлено. Вказує, що Указ Президента «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» №436/95 від 12.06.1995 року (далі - Указ №436/95), зі змінами внесеними 07.09.2001 року №802/2001, яким встановлені фінансові санкції за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - прийнятий поза межами строку, встановленого пунктом 4 розділу ХV «Перехідні положення» Конституції України. Також, Указ №436/95 є підзаконним нормативно-правовим актом, а законодавством України, зокрема Господарським кодексом України передбачено, що адміністративно-господарські санкції можуть установлюватися виключно законами. Так, Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» визначено вичерпний перелік порушень, за які передбачено фінансові санкції, у якому відсутнє таке порушення, як неоприбуткування у касах готівки, а отже й не встановлена відповідальність за це. Також, застосування до платників податків штрафних санкцій, встановлених підзаконним нормативно-правовим актом, яким є Указ №436/95, суперечить нормам п. 113.3 ст. 113 ПК України, а отже є неправомірним. Санкції за порушення правил господарювання встановлюються виключно законами України, і виключення для Указів Президента не передбачені. Разом з тим, Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті України», затверджене Постановою НБУ України від 15.12.2004 року №637 не поширюється на фізичних осіб-підприємців. Також, ОСОБА_3, яка підписала Акт перевірки № 0057/07/16/22/НОМЕР_3 від 03(04).03.2016 року не володіє українською мовою, ніколи її не вчила, так як навчалася в угорській школі, а тому вона не усвідомлювала зміст документу, який підписала, оскільки вказаний Акт перевірки не був перекладений на угорську мову. Крім того, як вбачається з відповіді Головного управління ДФС у Закарпатській області від 07.04.2016 року №148/В/07-16-22-04-11 впродовж 2013-2016 років, податковими органами надавалися переваги (перед позивачем) іншим неперевіреним суб'єктам господарювання, а тому наявні ознаки дискримінаційного поводження з позивачем в частині проведення фактичних перевірок. Відповідачами не вказано підстав, з яких відхилена довідка позивача від 01.04.2016 року №483 та додаток до неї і не вказано чому не враховуються відомості зареєстрованої Великоберезнянським відділенням УОДПІ Книги обліку доходів і витрат, у якій 15.10.2015 року відображені надходження в сумі 50021,54 грн., що включають в тому числі і надходження за «z»-звітом. Разом з тим, відповідачі не скористалися наявною у них податковою інформацією щодо оплати позивачем податку на додану вартість із зазначених сум, зокрема, згідно податкової накладної від 15 жовтня 2015 року порядковий номер 52 щодо проведених через РРО розрахунків зареєстровані податкові зобов'язання зі сплати ПДВ в сумі 10004,31 грн. Так, оприбуткування коштів, також підтверджується даними періодичного звіту реєстратора розрахункових операцій за період 01.10.2015 р. - 31.10.2015 р., у якому 15.10.2015 року міститься позиція про оприбуткування готівки в сумі 10960,16 грн. та наявним у Книзі обліку розрахункових операцій звітом 0745 за 15.10.2015 року. Також, всупереч вимогам ч.4 ст.86.7 ПК України позивача не було повідомлено про дату, час та місце розгляду Акту перевірки та прийняття по ньому рішень.

Представник відповідачів подала відзив на апеляційну скаргу, в якому викладено заперечення щодо змісту і вимог апеляційної скарги та поданого клопотання, в задоволенні якого просить відмовити.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник позивача адвокат ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримав в частині скасування податкових повідомлень рішень та акту перевірки № 0057/07/16/22/НОМЕР_3 від 03(04).03.2016 року на бланку 000296 з підстав зазначених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов.

Також в апеляційній скарзі було заявлене клопотання про витребовування доказів, однак в судовому засіданні апеляційного розгляду справи скаржником не підтримано його, а тому не розглядалось судом.

Відповідачами не забезпечено належного представництва в судове засідання апеляційного розгляду справи, хоча вони належним чином були повідомлені про слухання справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає частковому задоволенню з наступних мотивів.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову виходив з того, що відповідачі, як суб'єкти владних повноважень надали до суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, і довели правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень від 23.03.2015 року за № НОМЕР_1, за № НОМЕР_2, рішення від 26.05.2016 року № 206/В/07-16-10-01-47 та рішення від 07 (01).08.2016 року № 8208/К/99-99-11-03-01-25.

Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого.

Відповідно до приписів частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що Головне управління ДФС у Закарпатській області на підставі наказу «Про проведення фактичної перевірки» №47 від 19.02.2016 року та направлень на проведення фактичної перевірки від 02.03.2016 року за №157/22-04, за №158/22-04 була проведена фактична перевірка магазину «Повна Комора», який розташований за адресою: вул. Мочолівська, 1, м. Берегово та належить ФОП ОСОБА_1

За результатами проведеної фактичної перевірки Головним управлінням ДФС у Закарпатській області складено Акт фактичної перевірки від 03.03.2016 року №0057/07/16/22/НОМЕР_3 на бланку 000296, відповідно до якого, в ході перевірки було встановлено факт роздрібної торгівлі позивачем алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених мінімальних цін на такі напої, а саме: згідно фіскального чеку РРО від 09.09.2014 року №81483 реалізовано одну пляшку горілки «ОСОБА_4 Класична» (місткістю 0,5 л., міцністю 40% об.) за ціною 39,60 грн., однак згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 р. №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (із змінами згідно постанови Кабінету Міністрів України від 11.06.2014 р. №177) мінімальна роздрібна ціна на горілку місткістю 0,5 л та міцністю 40% об. на дату реалізації становила 39,90 грн. Також, перевіркою встановлено факт не оприбуткування у КОРО №3000003282 р/4 від 09.10.2015 року готівкових коштів, отриманих за реалізовані товари на загальну суму 10946,66 грн. за 15.10.2015 року згідно «z»-звіту №0745.

На підставі Акту перевірки від 03.03.2016 року №0057/07/16/22/НОМЕР_3 Ужгородською об’єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Закарпатській області були прийняті податкові повідомлення-рішення, а саме: від 23.03.2016 р. №0000042200, згідно з яким до позивача застосовані фінансові санкції у сумі 10000,00 грн. грн. за здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями за цінами нижчими від встановлених роздрібних мінімальних цін; від 23.03.2016 року №0000052200, згідно з яким до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 54733,30 грн. за неоприбуткування готівкових коштів отриманих за реалізовані товари в КОРО.

Позивачем була подана скарга від 04.04.2016 року №АБВК14-04/01-411 в якій просив скасувати прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2016 р. за №0000042200 та за №0000052200.

У відповідності до рішення ГУ ДФС у Закарпатській області від 26.05.2016 року №206/В/07-16-10-01-47, прийнятого за результатами розгляду скарги позивача від 04.04.2016 року №АБВК14-04/01-411 - були залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 23.03.2016 р. за №0000042200 та за №0000052200.

Також, за результатами розгляду скарги позивача від 04.04.2016 року №АБВК14-04/01-411, Державною фіскальною службою України було прийнято рішення від 07 (01).08.2016 року № 8208/К/99-99-11-03-01-25, згідно якого були залишені без змін податкові повідомлення-рішення від 23.03.2016 р. за №0000042200 та за №0000052200.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (далі - ПК України) контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). (підпункт 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Відповідно до статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального; у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами контролюючих органів на підставі підпункту 20.1.9 пункту 20.1 статті 20 ПК України може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Допуск посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 ПК України.

Відповідності до статті 18 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольним напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано Кабінету Міністрів України право встановлювати мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої.

Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 «Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв» (із змінами і доповненнями) з 01.08.2014 розмір мінімальної роздрібної ціни на горілку встановлено 199,5 грн. за 1 літр 100-відсоткового спирту. Мінімальні оптово-відпускні і роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних цін, міцності за об'ємом (у відсотках) і місткості тари (у літрах), поділений на 100 відсотків.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством. До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 10000 гривень.

Статтею 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» від 12 червня 1995 року №436/95, встановлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб’єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п’ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

Колегія суддів не погоджується із посиланням скаржника про те, що "застосування до позивача норм Указу Президента України №436/95 від 12.06.1995 є грубим порушенням норм Конституції України та ПК України, оскільки даний Указ №436/95 не є законом, не прирівняний у своїй юридичній силі до дії закону, а також прийнятий поза межами строку встановленого пункту 4 розділу ХV «Перехідних положень» Конституції України", оскільки такий на момент виникнення спірних правовідносин та на час розгляду справи по суті не втратив чинності в порядку визначеному законодавством України є чинним, не є предметом розгляду даної адміністративної справи та вимога про скасування Указу №436/95 не заявлена позивачем в позовних вимогах і такий є обов'язковим до виконання на всій території України. У відповідності до пункту 2 Указу №436/95 установлено, що штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.

Положення Національного банку України від 15.12.2004 року № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» (далі - Положення № 637) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) розроблено відповідно до статті 33 Закону України «Про Національний банк України», визначає порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою.

Відповідно до пункту 1.2 Положення № 637 оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно із пунктом 2.6 Положення №637 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Оприбуткування готівки, відповідно до пункту 1.2 глави 1 вказаного Положення, - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Положення, з метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу, а їх керівники мають забезпечити належне облаштування цієї каси та надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому законодавством України порядку.

Зберігання в касі готівки та інших цінностей, що не належать цьому підприємству, забороняється.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі. Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи підприємств, які проводять операції з приймання готівки за продану продукцію (товари, роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами і відомостями, ведуть касову книгу. Відокремлені підрозділи підприємств, страхові агенти, брокери, розповсюджувачі лотерей, які здійснюють готівкові розрахунки із застосуванням РРО або РК та веденням КОРО, але не проводять операцій з приймання (видачі) готівки за касовими ордерами, а також підприємці касової книги не ведуть.

З наданої позивачем копії Книги обліку розрахункових операцій №3000003282Р/4, а саме копія «z»-звіту за 15.10.2015 року вбачається, що від фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 згідно програмного забезпечення Ужгородської ОДПІ 15.05.2015 року по «z»-звіту №0745 надійшла інформація щодо розрахункових операцій по РРО на загальну суму 10897,58 гривень, а оприбуткування коштів підтверджено даними періодичного звіту за період з 01.10.2015-31.10.2015 у якому 15.10.2015 року є наявне КОРО звітом №0745.

Виходячи із фактичних обставин справи, колегія суддів погоджується з доводами представника позивача про відсутність факту не оприбуткування готівки до каси підприємства, що доводить відсутність складу правопорушення, за яке спірним податковим повідомленням-рішенням застосовані штрафні (фінансові) санкції. Адже у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК). Встановлена під час перевірки податковим органом розбіжність між відомостями книги обліку розрахункових операцій та Z-звіту не доводить факт неоприбуткування готівки у касі підприємства. Здійснено оприбуткування готівки на підставах та у порядку, передбаченому чинним на момент реалізації правовідносин, законодавством. Розбіжність між сумами готівки, вказаними у книзі обліку розрахункових операцій та даними Z-звіту, на факт оприбуткування не впливає, оскільки відбулась технічна помилка. Аналогічні позиції були висловлені постановами Верховного Суду від 06.03.2018 року у справі №826/11045/16, та від 13.03.2018 року у справі №826/18812/16.

Щодо позовної вимоги позивача про скасування Акту перевірки №0057/07/16/22/НОМЕР_3 від 03.03.2016 року на бланку 000296, яку підтримав представник позивача в судовому засіданні апеляційного суду, колегія суддів вважає, що таке не є рішенням суб'єкта владних повноважень, безпосередньо не породжує певних правових наслідків і сам по собі не має обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин, не тягне за собою виникнення, зміну або припинення прав та обов'язків позивача, а тільки є носієм доказової інформації про виявлені порушення та по суті є документом на підставі якого виноситься рішення контролюючого органу, а саме: на його підставі були прийняті податкові повідомлення-рішення від 23.03.2015 року за № НОМЕР_1 та за №0000052200.

Апеляційний суд вказує, що перевірка проводилась 03.03.2016 року, а представлена копія фіскального чеку за 09.09.2014 року про продаж горілки «Наша Марка» за цінами нижчими чим встановлені постановою Кабінету Міністрів України, однак відповідачами не доведено факту порушення ОСОБА_1 у неї не відбиралися пояснення, а щодо продажу алкогольної продукції продавцем вона заперечує таке порушення.

Згідно із частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні.

Доводи апеляційної скарги про наявність дискримінації щодо позивача у справі є не підтвердженими матеріалами справи та будь якими доказами.

Колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 10000 гривень, а також № НОМЕР_2 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 54733,33 гривень винесено з порушенням вимог законодавства України, відтак позовні вимоги слід задовольнити частково, оскільки доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а відповідачами як суб’єктами владних повноважень не виконано свого обов’язку щодо доказування правомірності прийнятих рішень.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 Адвоката ОСОБА_2 – задовольнити частково.

Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.02.2018 року у справі № 807/1111/16 – скасувати та ухвалити нове, яким позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області, Головного управління ДФС у Закарпатській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, скасування рішення, визнання протиправним акту фактичної перевірки – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_1 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 10000 гривень.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Ужгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області № НОМЕР_2 від 23.03.2015 року про сплату штрафних санкцій у сумі 54733,33 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді Т.І. Шинкар

ОСОБА_5

Повний текст постанови складено 24.05.2018 року