Постанова № 74258336, 23.05.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р.м.ОдесаСправа № 821/90/18

Категорія: 10.2 Головуючий в 1 інстанції: Василяка Д.К.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Джабурія О.В.

суддів – Вербицької Н.В.

– ОСОБА_1

при секретарі – Філімович І.М.

за участю

представника апелянта – ОСОБА_2 (довіреність від 21.02.2018)

позивача ОСОБА_3

представників позивача – ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (довіреність від 12.02.18р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року та на додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_6 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ПОЗОВНІ ВИМОГИ ТА

НАСЛІДКИ ВИРІШЕННЯ ПОЗОВУ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

15 січня 2018 року ОСОБА_6 звернувся до адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області, в якому просить суд:

- визнати дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу одноразової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» протиправними;

- зобов'язати відповідача призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності відповідно до п.4 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач проходив службу в органах внутрішніх справ та Національній поліції України. Наказом ГУНП в Херсонській області від 02.08.2017 року № 204 о/с ОСОБА_6 звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

Підставою для видання вказаного наказу стало свідоцтво про хворобу від 12.07.2017 року № 196 р/нс, відповідно до якого захворювання пов’язане з проходженням служби в поліції та непридатності до служби в поліції.

Довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 26.07.2017 року позивачу встановлено III групу інвалідності, захворювання пов’язаного з проходженням служби в поліції. Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованому від 26.07.2017 року визначено 30% втрати працездатності.

Позивач звернувся до ГУНП в Херсонській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв’язку із встановленням III групи інвалідності. Листом ГУНП в Херсонській області від 04.12.2017 року позивача повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги у зв’язку з тим, що інвалідність настала до моменту звільнення.

Вказану відмову позивач вважає протиправною у зв'язку з тим, що законодавством передбачено право позивача на отримання одноразової грошової допомоги.

Відповідач, Головне управління Національної поліції в Херсонській області, позов не визнав, надав суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що ОСОБА_6 наказом ГУНП в Херсонській області від 02.08.2017 року № 204 о/с звільнений зі служби в поліції з 02.08.2017 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію», при цьому, відповідно до довідки до акту МСЕК від 26.07.2017 № 436266, інвалідність ОСОБА_6 визначено 26.07.2017 року, тобто не в межах періоду, передбаченого п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію». На підставі вказаного в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Національної поліції в Херсонській області щодо відмови у призначення ОСОБА_6 одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію». Зобов'язано Головне управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_7 від 18.09.2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги та вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію»

Додатковим рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року стягнуто на користь ОСОБА_6 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати в розмірі 1420 (одна тисяча чотириста двадцять) грн. 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код ЄДРПОУ 40108782) шляхом безспірного списання з рахунків органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції в Херсонській області подало апеляційну скаргу, в якій ставиться питання про скасування судового рішення в зв’язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального права та недотриманням норм матеріального права, що є підставою для його скасування.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

КОЛЕГІЯ СУДДІВ ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_6 проходив службу в Національній поліції України з 07.11.2015 р. по 02.08.2017 р.

Наказом ГУНП в Херсонській області від 02.08.2017 № 204 о/с позивача звільнено зі служби в поліції за п.2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).

В ході розгляду справи встановлено, що довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААА №436266 від 26.07.2017 року ОСОБА_6 встановлено III групу інвалідності, захворювання пов’язане з проходженням служби в поліції (а.с.12).

Довідкою МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках застрахованому від 26.07.2017 року визначено 30% втрати працездатності, захворювання Так, пов’язане з проходженням служби в поліції (а.с.12).

Судом встановлено, що позивач 18 вересня 2017 року звернувся до Головного управління Національної поліції в Херсонській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Висновком відповідача про призначення одноразової грошової допомоги на суму 112000,00 грн. від 09.10.2017 р. відмовлено у її призначенні.

Листом ГУНП в Херсонській області від 04.12.2017 року № 1156/04/10-2017 позивачу повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено у зв’язку з тим, що термін визначення інвалідності становить шість місяців після звільнення. Однак, позивач набув статусу інвалідності до моменту звільнення.

ОСОБА_8 ПРАВА

Вимогами ч.1 ст.2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає та враховує наступне.

Згідно п.5 р.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» (який набрав чинності 07 листопада 2015 року) визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про міліцію».

Відповідно до п.15 р.ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».

До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію» порядок виплати одноразової грошової допомоги регулювався нормами ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850.

Відповідно до ст.23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання зазначеної норми Закону, постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 затверджено Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі - Порядок № 850).

Відповідно до п.3 Порядку № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IІI групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги є, у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності, - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (п.2 Порядку № 850).

Пунктами 7 - 9 Порядку № 850 визначено, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги.

МВС в місячний строк після надходження зазначених у пункті 8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених пунктом 14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Згідно з ч.2 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію» порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97 - 101 Закону України «Про Національну поліцію», наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року № 4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, (далі - Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - ОГД) у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Згідно із п.1 р.ІІ Порядку № 4 днем виникнення права на отримання ОГД у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 3 Розділу ІІІ Порядку № 4 визначено, що заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського.

Відповідно до пункту 5 розділу III Порядку № 4 для виплати одноразової грошової допомоги у разі часткової втрати працездатності без визначення інвалідності чи в разі визначення інвалідності поліцейський подає фінансовому підрозділу: 1) заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням втрати працездатності чи інвалідності; 2) довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).

До заяви додаються копії, які звіряються з оригіналом документа: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної ВЛК щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) поліцейського, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідний контролюючий орган і має відповідну відмітку в паспорті).

За пунктом 1 Розділу IV Порядку № 4 фінансові підрозділи в десятиденний строк з дня реєстрації документів готують висновок про призначення одноразової грошової допомоги, форма якого наведена у додатку 2. Висновок про призначення ОГД складається працівником фінансового підрозділу і підписується керівником фінансового підрозділу та керівником підрозділу, де проходить (проходив) службу поліцейський.

Рішення про призначення виплати ОГД приймає керівник Національної поліції (міжрегіонального, територіального органу поліції), у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням осіб із зазначенням мотивів відмови (п.2 Розділу IV Порядку № 4).

Положеннями Порядку № 850 та Порядку № 4 передбачено, що одноразова грошова допомога у разі встановлення інвалідності проводиться за останнім місцем служби. Таким чином, заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності має бути подана працівником за останнім місцем служби.

Окрім того, наказом Міністерства внутрішніх справ України № 916 від 12.09.2016 року «Про внесення зміни до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського стосовно випадків, за яких призначається ОГД, пункт 5 розділу I доповнено підпунктом 4 змісту щодо пов'язаності інвалідності поліцейського з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що є обставиною, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Водночас, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що вимога про зобов’язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області призначити та виплатити ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу у разі втрати працездатності відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 97 Закону України «Про Національну поліцію» не підлягає задоволенню оскільки це є втручанням в дискреційні повноваження відповідача.

З приводу цього, колегія суддів вважає зазначити наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб'єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення (постанова Вищого адміністративного суду України від 16.06.2015 у справі № К/800/6863/15, від 29.11.2016 № К/800/17306/16, № К/800/17393/16 від 29.09.2016, № К/800/13317/15 та від 17.12.2015 № К/800/32134/15).

Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб'єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов'язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов'язати до цього в судовому порядку (постанова Вищого адміністративного суду України від 17.12.2015 у справі №К/31204/15).

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

Відповідно до ст.245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Тобто, спосіб захисту має враховувати суть правопорушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем.

Відповідно до правової позиції палати в адміністративних справах Верховного Суду України, викладеної в постанові від 24.01.2006 року, суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Крім того, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що для належного відновлення прав позивача, необхідно зобов’язати Головне управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплати ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію».

Щодо постановлення Херсонським окружним адміністративним судом додаткового рішення з приводу вирішення питання щодо судових витрат колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Колегією суддів встановлено, що позивачем за подання фізичною особою до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру було сплачено судовий збір судовий збір за ставкою 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір») у розмірі 1 420,00 грн.

При постановленні рішення 15 лютого 2018 року Херсонським окружним адміністративним судом, яким адміністративний позов задоволено частково, не вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Так, відповідно до положень частиною 1 статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на зазначене суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції правомірно ухвалено додаткове рішення.

ОБҐРУНТУВАННЯ ДОВОДІВ СТОРІН

Як вірно зазначено судом в цій справі, право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло 26.07.17 року, тобто у період дії Закону України «Про Національну поліцію».

Позивачу з 26 липня 2017 року встановлено ІIІ групу інвалідності в результаті захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, тобто після звільнення останнього з органів Національній поліції та у період коли діяв Закон України «Про Національну поліцію», а тому позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги у розмірі, передбаченому статтею 99 Закону України «Про Національну поліцію» (70 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату).

Відтак, оскільки останнім місцем служби позивача було Головне управління Національної поліції в Херсонській області, то на нього, як на поліцейського, поширюються норми Закону України «Про Національну поліцію», у зв'язку з чим він має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно пункту 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію» та Порядку № 4.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 21 лютого 2018 року № 127/8696/17.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (SPACEK, s.r.o. v. THE CZECH REPUBLIC № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.

Керуючись ст.ст. 286, 308; 310; 315; 317; 321; 322; 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області задовольнити частково, рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 15 лютого 2018 року, скасувати в частині зобов'язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області повторно розглянути заяву ОСОБА_6, від 18.09.2017 року щодо виплати одноразової грошової допомоги та вирішити питання щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію».

Прийняти в цій частині нову постанову щодо зобов’язання Головного управління Національної поліції в Херсонській області нарахувати та виплати ОСОБА_6 одноразову грошову допомогу у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію».

В решті рішення залишити без змін.

Додаткове рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 26 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 25.05.2018 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: Н.В.Вербицька

Суддя: К.В.Кравченко