Постанова № 74258308, 16.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя у першій інстанції : ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2646/18

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя: Бруновської Н.В.

суддів: Улицького В.З., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.

представника позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2018 року у справі № 463/2702/17 за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання рішення протиправним та зобов'язання до вчинення дій, –

ВСТАНОВИВ :

31.05.2017р. позивач ОСОБА_3 звернулась в суд із позовом до Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова про визнання рішення № 729/2 від 25.04.2017р. протиправним та зобов'язання перевести з 31.03.2016р. на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

Рішенням Личаківського районного суду м.Львова від 08.02.2018р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії Личаківського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Львова щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_3 у призначенні (переведенні) пенсії по втраті годувальника.

Крім того, суд зобов'язав Личаківське об'єднане управління Пенсійного фонду України м.Львова перевести та виплачувати ОСОБА_3 з 18.07.2016 р. пенсію у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_4 у раніше призначеному їй розмірі. В решті вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08.02.2018р. скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з’явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_3 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообо»язкове державне пенсійне страхування».

Позивач є вдовою ОСОБА_4 який помер 30.03.2016 р.

11.12.1997р. ОСОБА_4 призначено пенсію за вислугу років як працівнику прокуратури згідно Закону України «Про прокуратуру».

ОСОБА_3 18.07.2016р. звернулась до пенсійного органу із заявою про призначення їй пенсії у зв’язку з втратою годувальника її чоловіка ОСОБА_4 на підставі Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 % від середньомісячного заробітку, зазначеного у довідці прокуратури Львівської області № 18/763 від 23.02.2016р.

Пенсійний орган рішенням від 18.07.2016р. за № 63/С-11 відмовив ОСОБА_3 в переведенні на пенсію у зв’язку з втратою годувальника у зв'язку з тим, що з 01.06.2015р. скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються, відповідно до Закону України «Про прокуратуру», п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення».

Постановою Личаківського районного суду м. Львова від 24.01.2017р. позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі м. Львова про визнання протиправним рішення та зобов’язання до вчинення дій задоволено. Суд визнав протиправним рішення пенсійного органу від 18.07.2016р. за № 63/С-11 та зобов’язав перевести ОСОБА_3 з 18.07.2016 р. на пенсію у зв'язку із втратою годувальника в розмірі 60 % відсотків від середньомісячного ( чинного ) заробітку зазначеного у довідці прокуратури Львівської області № 18/763 від 23.02.2016 р.

05.04.2017р. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова задоволено частково. Постанову Личаківського районного суду м. Львова від 24.01.2017р. суд скасував та прийняв нову постанову якою позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Управління Пенсійного фонду України в Личаківському районі міста Львова від 18.07.2016 р. № 63/С-11. Суд зобов’язав Личаківське об’єднань управління Пенсійного фонду України міста Львова повторно розглянути заяву від 18.07.2016 р. ОСОБА_3 про призначення пенсії на випадок втрати годувальника – ОСОБА_4 В решті вимог відмовлено.

Зокрема, суд апеляційної інстанції вказав, що зобов’язання пенсійного органу до вчинення дій щодо призначення пенсії є втручання у дискреційні функції та повноваження компетентного на те органу.

Крім того, позивачем не було подано до пенсійного органу усіх необхідних документів, що передбачені вимогами п. 2.3 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій та ч.3 ст.45 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для переведення з одного виду пенсії на інший. Суд першої інстанції дійшов висновку що правомірно буде зобов’язати пенсійний орган повторно переглянути заяву ОСОБА_3 про переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника.

15.05.2017р. пенсійний орган листом № 965/05-40 повідомив позивача, що на виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017р. № 876/2397/17 за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_3 про переведення на пенсію у зв'язку із втратою годувальника, рішенням № 729/2 від 25.04.2017р. відмовлено у задоволенні даної заяви.

Згідно з ч.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII, який набрав чинності 15.07.2015 р., пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім'ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім'ї. До непрацездатних членів сім'ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Разом з тим, ч.1 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, а також у разі смерті (загибелі) особи внаслідок поранення, каліцтва, контузії чи інших ушкоджень здоров’я, одержаних під час участі у масових акціях громадського протесту в Україні з 21 листопада 2013 року по 21 лютого 2014 року за євроінтеграцію та проти режиму Януковича (ОСОБА_5), - незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

ч.2, 3 ст.36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

ч.1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» передбачає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії ( за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника) призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Як видно із матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та є вдовою померлого 30.03.2016 р. ОСОБА_4

Таким чином, оскільки з 11.12.1997 р. ОСОБА_4 було призначено пенсію за вислугу років як працівнику прокуратури відповідно до Закону України «Про прокуратуру», позивач ОСОБА_3 будучи непрацездатною дружиною померлого годувальника має право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Інші обставини на підставі ч.4 ст.78 КАС України не потребують доказуванню при розгляді даної справи оскільки, такі встановлені постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2017р у справі № 463/4140/16-а, яка набрала законної сили.

За таких обставин, колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції що дії пенсійного органу щодо прийняття рішення про відмову ОСОБА_3 у призначенні (переведенні) пенсії по втраті годувальника є протиправними. Тому, слід зобов’язати пенсійний орган перевести та виплачувати позивачу пенсію у зв’язку з втратою годувальника ОСОБА_4 у раніше призначеному йому розмірі (розмір що належав на день смерті).

Разом з тим, беручи до уваги покликання апелянта на дату з якої рішенням суду зобов’язано пенсійний орган провести нарахування та виплату спірної пенсії позивачу колегія суддів вважає зазначити наступне.

Так, п.3 ч.1 ст.45 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

ОСОБА_3 до пенсійного органу про переведення на пенсію у зв’язку із втратою годувальника звернувся 18.07.2016р., тобто протягом 12 місяців з дня смерті ОСОБА_4

Отже, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції помилково вказав дату переведення та виплату пенсії ОСОБА_3 з 18.07.2016р., а не з моменту смерті годувальника 31.03.2016р., що є підставою для зміни рішення в цій частині.

Щодо покликання апелянта на помилкове застосування норм матеріального права колегія суддів вважає зазначити наступне.

ч.19 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім’ї прокурора або слідчого, які були на його утриманні на момент смерті (при цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника), за наявності у померлого годувальника стажу роботи в органах прокуратури не менше 10 років, у розмірі 60 відсотків середньомісячного (чинного) заробітку на одного члена сім’ї, 70 відсотків - на двох і більше членів сім’ї. До непрацездатних членів сім’ї померлого прокурора або слідчого належать особи, зазначені у ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, ст.36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.

Вказані обставини дають підстави дійти висновку, що ОСОБА_3 перебуваючи на пенсійному обліку як отримувач пенсії згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за власним бажанням переходить на інший вид пенсії, а тому, в даному випадку доводи апелянта про те, що пенсія призначається вперше на підставі Закону України «Про прокуратуру» є безпідставними.

Таким чином, оскільки Законом України «Про прокурату» передбачено призначення пенсії, а ОСОБА_3 вже перебуває на пенсійному обліку згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» тому, застосування у спірних правовідносинах положень ст.86 Закону України «Про прокуратуру» є безпідставне, оскільки, зміна пенсії повинна відбувати в межах закону на підставі якого вона призначена, а не на підставі спеціальних норм які застосовуються до працівників органів прокуратури.

Щодо доводів апелянта про те, що суд першої інстанції не вирішив судові витрати.

Зокрема, п.3 ч.1 ст.252 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Тобто, за позивачем зберігається право звернутись в суд першої інстанції з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для зміни постанови або ухвали суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

ч. 4 ст. 317 КАС України передбачено, що зміна рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або ) резолютивної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно по суті вирішив даний публічно-правовий спір але з помилковим застосуванням норм матеріального права, а тому встановлені обставини у справі дають підстави суду апеляційної інстанції змінити постанову суду першої інстанції з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, - суд-

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Личаківського районного суду м.Львова від 08 лютого 2018 року у справі № 463/2702/17 – змінити в частині дати призначенні пенсії, а саме дату призначення пенсії 18.07.2016 року змінити на 31.03.2016 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом тридцяти днів після набрання постановою законної сили.

Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.

Суддя Н.В. Бруновська

Суддя В.З. Улицький

Суддя Р.М. Шавель

Постанова складена в повному обсязі 25.05.2018 року.