Постанова № 74258286, 24.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/166/18-а Головуючий у 1-й інстанції: Томчук Андрій Валерійович

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

24 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Кузьмишина В.М.

суддів: Сушка О.О. Боровицького О. А. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Мирошниченко С.О.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року (прийняте у м. Вінниці, повний текст якого виготовлений 16 лютого 2018 року) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

в січні 2018 року позивач звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування п. 5 наказу Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області № 394-к від 11.12.2017 року про перерведення ОСОБА_2

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям нового про відмову у задоволенні позову.

Позивач в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив суд залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін, виходячи з наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами адміністративної справи, наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №36-к від 29.03.2017 року ОСОБА_2 поновлений на посаді начальника Управління захисту споживачів Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області та з 23.03.2017 приступив до виконання своїх обов’язків. Позивач є державним службовцем та має 6 ранг державної служби.

06.10.2017 року позивача ознайомлено з повідомленням про зміну істотних умов державної служби в зв’язку із скороченням посади, яку займав позивач, та запропоновано посаду головного спеціаліста відділу захисту споживачів з посадовим окладом 3801 грн. на місяць.

З 23 жовтня по 20 грудня 2017 року позивач знаходився у відпустці без збереження заробітної плати, з 20 грудня по 2 січня 2018 року - на лікарняному, що підтверджується наданими позивачем копією наказу та копією листка непрацездатності.

Позивач неодноразово звертався до Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області з листами щодо надання йому інформації про всі наявні посади, які би він міг обійняти відповідно до його кваліфікації, документа, який визначає структуру та новий штатний розпис. Однак, про наявні вакантні посади відповідач ОСОБА_2 не повідомив.

Крім того, в зверненні від 02.12.2017 року позивач зазначив, що не надає згоди на переведення його на посаду головного спеціаліста відділу захисту споживачів.

03.01.2018 ОСОБА_4 ознайомився з наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №394-к від 11.12.2017 року про переведення його з 11.12.2017 року на посаду головного спеціаліста відділу захисту споживачів.

Не погодившись із вказаним наказом про переведення, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.43 ЗУ “Про державну службу” підставами для зміни істотних умов державної служби є: 1) ліквідація або реорганізація державного органу; 2) зменшення фонду оплати праці державного органу; 3) скорочення чисельності або штату працівників у зв’язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

Частиною 3 статті 43 визначено, що зміною істотних умов державної служби вважається зміна: 1) належності посади державної служби до певної категорії посад; 2) основних посадових обов’язків; 3) умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; 4) режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; 5) місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

В силу вимог частини 4 цієї статті про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

У разі незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону (ч. 5 ст. 43 Закону України "Про державну службу").

Порядок переведення державних службовців регулюється ст. 41 ЗУ “Про державну службу”.

Так, державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов’язкового проведення конкурсу: 1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби; 2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.

Відповідно до ч.2 ст.41 ЗУ “Про державну службу” переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.

З системного аналізу зазначених статтей ЗУ “Про державну службу” колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що нормативне регулювання переведення державного службовця, що передбачене ст.41 ЗУ “Про державну службу”, застосовується також і при переведенні на іншу посаду в зв’язку зі зміною істотних умов державної служби.

Таким чином, враховуючи положення ст.41, 43 ЗУ “Про державну службу”, у випадку зміни істотних умов державної служби державний службовець може бути переведений без конкурсу на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду лише за його згодою, про що має бути подана відповідна заява.

У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв’язку із зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону, яка визначає як підставу припинення державної служби незгоду державного службовця на проходження державної служби у зв’язку із зміною її істотних умов.

Крім того, ст.87 ЗУ “Про державну службу” визначено підстави для припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення, серед яких п.1 передбачено скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

Відповідно до ч.3 ст.87 ЗУ “Про державну службу” процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу рівнозначну, а в разі відсутності такої - іншої роботи чи посади відповідно до його кваліфікації, або якщо він відмовляється від такого переведення.

Пункт 6 частини 3 статті 83 та пункт 1 частини 1 статті 87 визначають припинення державної служби за однакових підстав, а саме скорочення чисельності або штату державних службовців (що є підставою для зміни істотних умов відповідно до ст.43 ЗУ “Про державну службу”). Зазначені норми регулюють одні і ті самі відносини, відрізняється лише суб’єкт, який є ініціатором звільнення.

При цьому лише ст.87 ЗУ “Про державну службу” передбачено необхідність запропонувати іншу рівноцінну посаду державної служби, а в разі відсутності такої - іншу роботу (посаду державної служби) у цьому державному органі.

Тому суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачеві мали б запропонувати переведення на рівноцінну посаду, а в разі відсутності такої вакантної посади, надати інформацію про всі наявні інші вакантні посади, які позивач може займати відповідно до своєї кваліфікації.

Крім того, з наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області від 03.10.2017 року про введення в дію структури та штатного розпису з 11 грудня 2017 року судом встановлено, що штатним розписом передбачено утворення відділу захисту споживачів з кількістю штатних посад 6 осіб, серед яких начальник відділу та 5 головних спеціалістів. При цьому, позивачу не надано відомостей щодо того, чи є вакантною посада начальника цього відділу, оскільки саме вона є рівноцінною його попередній посаді. А також не надано інформацію щодо наявності інших вакантних посад, які він може займати відповідно до своєї кваліфікації.

Таким чином, суд критично оцінює доводи апелянта щодо дотримання ним процедури переведення позивача, а також помилкового застосування судом першої інстанції ст. 87 Закону України "Про державну службу".

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Стаття 77 КАС України, зокрема ч. 2, передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про протиправність п.5 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Хмельницькій області №394-к від 11.12.2017 року про переведення ОСОБА_4 з 11.12.2017 року на посаду головного спеціаліста відділу захисту споживачів.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби у Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 24 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6