Ухвала суду № 74258283, 25.05.2018, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

25 травня 2018 рокуЛьвів№ 876/2938/18

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -ОСОБА_1суддів -ОСОБА_2 ОСОБА_3

перевіривши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 819/1969/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді-доповідача Львівського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року вказану вище апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою судового збору, пропуском скаржником строку на апеляційне оскарження. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для звернення до суду із заявою про поновлення строку та надання документу, що підтверджує сплату судового збору, в розмірі встановленому Законом України "Про судовий збір" .

Згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення із штриховим ідентифікатором № 7900513753906 вручено скаржнику 01 травня 2018 року.

08 травня 2018 року особа, яка подала апеляційну скаргу, скерувала до суду документ, що підтверджує сплату судового збору, та 21 травня 2018 року - клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження зводяться до того, що відповідач не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд справи, відтак розгляд відбувався без його участі. Про прийняте рішення відповідач дізнався лише 20 березня 2018 року. Загалом клопотання повторює мотиви клопотання відповідача, яке було подане ним разом з апеляційною скаргою.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, змістом клопотанням скаржника, приходить до висновку про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, з огляду на наступне.

Так, з матеріалів справи колегією суддів з'ясовано, що суд першої інстанції скеровував відповідачу як процесуальні документи з повідомленням про дату, час та місце розгляду справи, так і саме рішення суду. Водночас, усі поштові відправлення зі згаданими документами були повернуті до суду першої інстанції як невручені, з відміткою "за незапитом". Адреса, на яку здійснювалось направлення кореспонденції, встановлена судом першої інстанції з довідки, наданої відділом обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України у Тернопільській області. Так, у згаданій довідці адресою реєстрації відповідача, ОСОБА_4, зазначено вул. Мазепи, 42, с. Гаї Шевченківські, Тернопільський район, Тернопільська область. Така ж адреса зазначена відповідачем у апеляційній скарзі.

Згідно з ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Поряд з цим, відповідно до абзацом 2 часини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на момент вчинення процесуальної дії) визначено, що судове рішення вважається врученим, у тому числі у разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, та у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі, за адресою, повідомленою цими особами суду, або за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, чи для фізичних осіб, які не мають статусу підприємців, за адресою їх місця проживання чи місця перебування, яка зареєстрована у встановленому законом порядку.

Відтак, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції належно повідомляв відповідача про хід розгляду адміністративної справи та вжив відповідних заходів для своєчасного отримання ним усіх процесуальних документів, в тому числі й оскарженого судового рішення. Мотиви з яких відповідач не отримував кореспонденцію для апеляційного суду є не зрозумілі.

Поряд з тим, апеляційний суд звертає увагу на неточності наявні у клопотаннях відповідача про поновлення строку на апеляційне оскарження. Так, у клопотанні яке подане безпосередньо з апеляційною скаргою, відповідач зазначає, що отримав копію оскарженого рішення 21 березня 2018 року, а абзацом нижче - зазначено 28 березня 2018 року. У клопотанні від 21 травня 2018 року відповідач знову таки зазначає дату 21 березня 2018 року. При цьому, в матеріалах справи наявний лист Тернопілського окружного адміністративного суду адресований ОСОБА_4, в якому зазначено, що "...копію постанови суду від 06 грудня 2017 року у адміністартивній справі №819/1969/17 за позовом Головного управління ДФС у Тернопілській області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості направлялось відповідачу поштовою 07 грудня 2017 року рекомендованим листом. Копію вищевказаної постанови суду, нарочно, було отримано 21 березня 2018 року у канцелярії суду на підставі поданої заяви від 20 березня 2018 року...".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 р. у справі "Юніон Аліментаріа ОСОБА_5 проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. .

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «ОСОБА_1 проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та «Круз проти Польщі» від 19.06.2001. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Відповідно до положень частини третьої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (пункт 4 частини першої статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оглянувши матеріали справи, колегія суддів висловлює переконання про те, що судом першої інстанції вжито усіх необхідних заходів щодо забезпечення інформування відповідача про хід розгляду адміністративної справи, отримання ним усіх процесуальних документів, що підтверджується відповідними поштовими повідомлення про вручення поштових відправлень. Водночас, матеріали справи свідчать про те, що відповідач не отримував кореспонденцію з незалежних від суду причин. Такі обставини можуть свідчити про небажання відповідача брати участь у розгляді справи або про свідоме ухиляння від участі у її розгляді.

Відтак, колегія суддів вважає доводи відповідача щодо наявності поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення непереконливими та суперечливими.

Отже, суд приходить до висновку, що особа, яка подала апеляційну скаргу, у встановлений строк усунула недоліки апеляцційної скарги лише частково, сплативши судовий збір, однак належно обгрунтувати повпажність причин пропусуку строку на апеляцінйе оскарження не змогла.

Керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання ОСОБА_4 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення відмовити.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2017 року у справі № 819/1969/17 за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Тернопільській області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач ОСОБА_1 судді ОСОБА_2 ОСОБА_3