Постанова № 74258268, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1795/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Білої Л.М. Граб Л.С.

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року про закриття провадження в частині позовних вимог(ухвалена в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року закрито провадження в частині позовних вимог.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в частині закриття провадження по справі.

Відповідачі не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. ст.300,304 КАС України.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати, а справу направити для продовження розгляду, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції, та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції неоспорені факти про те, що згідно позовних вимог, позивач просить, крім іншого:

- визнати протиправною бездіяльність Головного територіального управління м. Києва у відсутності контролю за виконанням державними виконавцями управління ДВС м. Києва своєчасного і повного вчинення необхідних виконавчих дій по виконанню зобов'язань Печерським РВ ДВС м. Києва виконати рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі № 25663/02.

- зобов'язати Головне територіальне управління м. Києва здійснити контроль і забезпечити негайне виконання Печерським РВ ДВС м. Києва виконати рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 1.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі № 25663/02 та надати інформацію Департаменту ДВС.

- визнати протиправною бездіяльність Печерського районного ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва при виконанні рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.2004 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі № 25663/02, в частині зобов'язань АК "Укрресурси" змінити дату наказу звільнення, видати належно заповнену трудову книжку та повести повний розрахунок, згідно законодавства з наданням інформації Департаменту ДВС у уповноваженому про суму боргу повного розрахунку, згідно зведеного виконавчого провадження;

- зобов'язати Печерський районний ВДВС м. Києва ГТУЮ м. Києва негайно вчинити дії для виконання рішення Замостянського райсуду м. Вінниці від 01.03.04 р., як складової рішення ЄСПЛ від 17.07.2014 р. у справі № 25663/02, в частині зобов’язань АК "Укрресурси" змінити дату наказу звільнення, видати належно заповнену трудову книжку та повести повний розрахунок, згідно законодавства з наданням інформації Департаменту ДВС у уповноваженому про суму боргу повного розрахунку, згідно зведеного виконавчого провадження .

Закриваючи провадження в частині вищевказаних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки рішення від 01.03.2004 року, ухвалено саме Замостянським районним судом м. Вінниці, відтак, спір в частині досліджуваних позовних вимог заявлених до Головного територіального управління м. Києва та Печерського районного ВДВС м. Києва повинен розглядатись судом, який видав виконавчий лист.

Колегія суддів не погоджується в даному випадку з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України N 606-XIV "Про виконавче провадження" (далі - Закон).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" (п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону).

Згідно ст. 2 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до ст. 46 Конвенції. Порядок виконання рішення визначається цим Законом, Законом України "Про виконавче провадження", іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Статтею 6 вказаного вище Закону визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Абзацом 9 частини 1 статті 1 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV визначено, що виконання рішення - це а) виплата стягувачеві відшкодування та вжиття додаткових заходів індивідуального характеру; б) вжиття заходів загального характеру.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV, з метою забезпечення відновлення порушених прав стягувача, крім виплати відшкодування, вживаються додаткові заходи індивідуального характеру.

Згідно з ч. 2 ст. 10 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV, додатковими заходами індивідуального характеру є:

а) відновлення настільки, наскільки це можливо, попереднього юридичного стану, який Стягувач мав до порушення Конвенції (restitutio in integrum);

б) інші заходи, передбачені у Рішенні.

Таким чином, обов'язок виконати рішення національного суду, передбачений у рішенні Європейського суду з прав людини, по своїй суті, є додатковим заходом індивідуального характеру в розумінні Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV.

В свою чергу, частиною 1 статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV передбачені наступні дії щодо вжиття додаткових заходів індивідуального характеру - протягом десяти днів від дня одержання повідомлення про набуття Рішенням статусу остаточного Орган представництва:

а) надсилає Стягувачеві повідомлення з роз'ясненням його права порушити провадження про перегляд справи та/або про його право на відновлення провадження відповідно до чинного законодавства;

б) повідомляє органи, які є відповідальними за виконання передбачених у Рішенні додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів. До повідомлення додається переклад Рішення, автентичність якого засвідчується Органом представництва.

Частиною 2 статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV встановлено, що контроль за виконанням додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у Рішенні, що здійснюються під наглядом Комітету міністрів Ради Європи, покладається на Орган представництва.

Абзацом 10 частини 1статті 11 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV визначено, що Органом представництва є орган, відповідальний за забезпечення представництва України в Європейському суді з прав людини та координацію виконання його рішень.

В силу вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2006 року N 784, функції Органу представництва виконує Міністерство юстиції України через Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини.

З аналізу вищенаведеного суд зазначає, що органом, що уповноважений повідомляти органи, які є відповідальними за виконання передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини додаткових заходів індивідуального характеру, про зміст, порядок і строки виконання цих заходів, а також контролювати вжиття цих заходів такими органами є Урядовий уповноважений у справах Європейського суду з прав людини.

У частині 1 статті 12 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 року N 3477-IV закріплено, що органи, відповідальні за виконання додаткових заходів індивідуального характеру, зобов'язані:

а) невідкладно та у визначений Рішенням та/або чинним законодавством строк виконати додаткові заходи індивідуального характеру;

б) надавати інформацію на запити Органу представництва про перебіг і наслідки виконання додаткових заходів індивідуального характеру;

в) дієво та без зволікань реагувати на подання Органу представництва;

г) про виконання додаткових заходів індивідуального характеру повідомити Орган представництва.

З аналізу вищенаведеного суд зазначає, що законодавством визначено, що вжиття додаткових заходів індивідуального характеру, передбачених у рішенні Європейського суду з прав людини, в тому числі щодо виконання рішення національного суду, повинно здійснюватись органами відповідальними за їх вжиття.

Під час розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_2 просить суд визнати бездіяльність відповідачів, щодо невиконання листа - відповіді Міністра ОСОБА_3В, яким було надано доручення розглянути скаргу ОСОБА_2, прийняти міри та надати йому відповідь.

Оскільки вказані вимоги відповідачами виконані не були, тому позивач звернувся до суду для визнання їх бездіяльності, в межах виконання саме вищевказаного листа.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції не звернув увагу, що вданому випадку позивач оскаржує не дії державного виконавця, щодо виконання рішення суду в межах виконавчого провадження, а й дії урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва, які мають ширші повноваження, а ніж у державного виконавця.

Тобто, в даному випадку застосування судом до спірних правовідносин ст.74 Закону України " Про виконавче провадження" та ч.5 287 КАС України є помилковим.

За таких обставин, на думку колегія суддів, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході апеляційного перегляду справи, а тому допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального та процесуального права є такими, що призвели до неправильного вирішення заяви, та є підставою для скасування ухвали суду та направлення справи в цій частині для продовження розгляду заяви.

Підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання (ст. 320 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З урахуванням встановлених обставин у справі та допущених судом першої інстанції порушень норм матеріального права, колегія суддів вважає, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року про закриття провадження в частині позовних вимог прийнята з порушенням норм процесуального права та при неповному з'ясуванні всіх обставин справи, а тому відповідно до вимог ч. 3 ст. 312 КАС України підлягає скасуванню з прийняттям постанови про направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Справу направити до Вінницького окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6