Постанова № 74258153, 16.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 726/1864/17

Головуючий у 1-й інстанції: Проскурняк І.Г.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

16 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Томашук А.В.,

позивача: ОСОБА_2

представника позивача: ОСОБА_3

представника відповідача: ОСОБА_4

представника третьої особи: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 01 березня 2018 року (м. Чернівці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Чернівецької міської ради, Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Чернівецькій області про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради №21 від 28.04.2017 року, яким відмовлено позивачу у проведенні виплат щомісячних страхових виплат, що належали її чоловікові (помер 13.07.2016 року), але не були йому виплачені при житті; зобов`язати Управління соціального захисту населення Садгірського району Департаменту праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради призначити (відновити) соціальну виплату у розмірі 19096,43 грн. та здійснити повернення вказаної суми недоотриманих соціальних виплат відповідно до законодавства.

Відповідно до рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 01 березня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

На обґрунтування апеляційної скарги представник позивача зазначила, що її довіритель як внутрішньо переміщена особа має право на страхові виплати, які належали її покійному чоловіку, однак відповідач ухиляється від виконання свого обов'язку внесення відповідно подання Фонду соціального страхування.

Позивач та його представник в судовому засіданні просили задовольнити апеляційну скаргу.

Представники відповідача та третьої особи в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційну скарги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що згідно з свідоцтвом про право на спадщину за законом серія НВА № 574584 від 01.02.2017 року, позивач є спадкоємицею майна ОСОБА_6, а саме: суми недоотриманих страхових виплат в Управлінні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка складає 19096,43 грн..

Згідно відомостей Департаменту праці та соціального захисту населення № 09/09/3184 від 20.12.2017 року, вбачається, що ОСОБА_6 на обліку за період з жовтня 2014 року по грудень 2017 року в департаменті праці та соціального захисту населення Чернівецької міської ради як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції не перебував.

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" належні суми страхових виплат, що з вини Фонду не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їхніх сімей, а в разі їх відсутності - включаються до складу спадщини.

Назване вище означає, що у разі наявності такої заборгованості, члени сім'ї особи, яка отримувала страхові виплати, або спадкоємець звертаються до Фонду соціального страхування для отримання належних сум.

Згідно з ч. 10 ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

Матеріальне забезпечення, страхові виплати призначаються за наявності необхідних документів, що підтверджують право на ці виплати, а в разі їх відсутності - за даними Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування у порядку, встановленому правлінням Фонду соціального страхування України.

За змістом вказаної норми Закону внутрішньо переміщена особа, якою є позивачка, може отримувати страхові виплати за місцем фактичного перебування лише у випадку їх належності їй особисто як застрахованій особі, а не у порядку спадкування суми боргу таких виплат від іншої особи.

Позивачка зверталася до відповідача для прийняття рішення про внесення подання до Фонду соціального страхування для здійснення їй страхових виплат. Однак, відповідач правомірно відмовив у розгляді цього питання, так як прохання стосувалася не страхових виплат особисто позивачці як застрахованій особі, а фактично здійснення спадкування, що не у компетенції відповідача.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Садгірського районного суду міста Чернівці від 01 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_7 ОСОБА_8