Постанова № 74258137, 16.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 820/3872/17Харківський апеляційний адміністративний суд

колегія суддів у складі:

головуючого судді: Спаскіна О.А.

суддів: Любчич Л.В. , Сіренко О.І.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017, (суддя Спірідонов М.О., вул. Мар'їнська, 18-Б-3, м. Харків, 61004, повний текст складено 16.11.17) по справі № 820/3872/17

за позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України"

до Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 року в задоволенні адміністративного позову Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення - рішення – відмовлено.

Позивач, не погодившись з даною постановою суду, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що приймаючи зазначену постанову суд першої інстанції дійшов до помилкових висновків, які призвели до неправильного вирішення справи, неповно з’ясував всі обставини справи, що мають значення при вирішенні спору, невірно застосував до спірних правовідносин вимоги матеріального та процесуального права. Вважає, що прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення є протиправним, необґрунтованим, безпідставним через відсутність доказів порушення підприємством податкового законодавства.

В судове засідання суду апеляційної інстанції сторони не прибули, про дату, час і місце судового засідання повідомлені своєчасно та належним чином.

Представник відповідача у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечував проти останньої та зазначив, що рішення суду першої інстанції є правомірним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачає.

Відповідно до ч.2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог ч.4 ст.229 КАС України не здійснювалось.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до вимог ст.308 КАС України та керуючись ст.229 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що фахівцем відділу адміністрування податків і зборів з юридичних осіб території обслуговування Лозівської ОДПІ управління податків і зборів з юридичних осіб Головного управління ДФС у Харківській області проведено камеральну перевірку з питань дотримання граничних термінів сплати узгоджених податкових зобов 'язань з Єдиного податку з с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за IV квартал 2016 р., за податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 02.02.2016р., ДП “Дослідне господарство “Комсомолець” НА АНУ” (код 05460462).

Результати проведеної камеральної перевірки оформлені актом перевірки від 29.06.2017 № 5698/20-40-12-12-09-/05460462, в якому зафіксовано, що позивачем в порушення вимог п.57.1 ст. 57 ПК України протягом граничних строків не сплачено узгоджені суми податкових зобов'язань з Єдиного податку с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за IV квартал 2016 р., за податковою декларацією платника єдиного податку четвертої групи за 2016 рік у сумі 350102,42 гри.

ДФС було винесено податкове повідомлення – рішення №001881212 від 17.07.2017 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення на 37 днів строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий ( звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за 4 квартал 2016 року в розмірі 70020,48 грн.

Позивач, не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням відповідача, оскаржив його до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, а також того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного

Відповідно до п.п. 14.1.39 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

Згідно з п.п. 14.1.156 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до п.п. 16.1.3 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з п.31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.

У відповідності до п.36.1 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно з п.54.1 ст. 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов’язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.109.2 ст. 109 Податкового кодексу України вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до п.110.1 ст. 110 Податкового кодексу України платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законами з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п.112.1 ст. 112 Податкового кодексу України притягнення до фінансової відповідальності платників податків за порушення законів з питань оподаткування, іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не звільняє їх посадових осіб за наявності відповідних підстав від притягнення до адміністративної або кримінальної відповідальності.

Відповідальність передбачена ст. 126 Податкового кодексу України: п. 126.1. У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з поданої ДП “Дослідне господарство “Комсомолець” НА АНУ” податкової декларації реєстраційний номер № НОМЕР_1 від 02.02.2016р., сума нарахованого узгодженого податкового зобов'язання з єдиного податку четвертої групи за 2016 рік склала 350102,42 грн.

У відповідності до приписів Податкового кодексу України граничний термін сплати податкового зобов'язання за IV квартал 2016р. - 30.01.2017 р.

З матеріалів справи слідує, що фактично сплату платником податку здійснено 09.03.2017р., тобто із затримкою на 37 днів.

Таким чином, підприємством позивача порушено терміни сплати узгоджених сум податкового грошового зобов'язання з єдиного податку с/г товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75%, визначені п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно прийнято податкове повідомлення-рішення №001881212 від 17.07.2017 року, яким до позивача застосовано штрафну санкцію за порушення на 37 днів строку сплати суми грошового зобов’язання з єдиного податку з сільськогосподарських товаровиробників, у яких частка с/г товаровиробництва за попередній податковий ( звітний) рік дорівнює або перевищує 75% за 4 квартал 2016 року в розмірі 70020,48 грн.

Посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що сума донарахованого податкового зобов'язання є непідтвердженою, так як акт камерального перевірки не було направлено на адресу позивача, на думку суду, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки, як підтверджено матеріалами справи, акт камеральної перевірки було направлено на адресу платника податків та отримано ним 04.07.2017 року згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення. Також, 01.08.2017 року було отримано позивачем податкове повідомлення-рішення згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином, посилання ДП «Дослідне господарство «Комсомолець» НААНУ» на те, що акт перевірки та податкове повідомлення-рішення він не отримував спростовуються наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Крім того, в апеляційній скарзі ГУ ДФС зазначає, що відповідно до п.42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінетом Міністрів України № 270 від 05.03.2009 (далі - Порядок № 270), згідно п. п. 59, 70 яких з описом вкладення приймаються для пересилання внутрішні поштові відправлення.

Згідно п. 61 Порядку № 270, у разі приймання внутрішніх поштових відправлень з оголошеною цінністю з описом вкладення бланк опису заповнюється відправником у двох примірниках. Працівник поштового зв'язку повинен перевірити відповідність вкладення опису, розписатися на обох його примірниках і проставити відбиток календарного штемпеля. Один примірник опису вкладається до поштового відправлення, другий видається відправникові. На примірнику опису, що видається відправникові, працівник поштового зв'язку повинен значити номер поштового відправлення. За бажанням відправника на примірнику опису, що гадається до поштового відправлення, вартість предметів може не зазначатися.

Отже, листи з описом вкладення є листами з оголошеною цінністю, а нормами п.42.2 .42 ПК України визначено, що листи направляються рекомендованим листом з повідомленням про вручення, а не листом з оголошеною цінністю з описом вкладення. Зазначені листи є різними видами поштового відправлення.

Крім того, відповідно до п.п. 3.2.1.2. п. 3.2.1 Розділу 3.2 Порядку пересилання поштових відправлень, затверджений наказом Українським державним підприємством поштового зв’язку «Укрпошта» від 12 травня 2006 року № 211, опис вкладається до листа (бандеролі) з оголошеною цінністю. У разі заповнення відправником 2- примірників опису, другий примірник, оформлений належним чином, видається відправнику.

Таким чином, вищезазначене додатково підтверджує, що листи з описом вкладення є листами з оголошеною цінністю, а не рекомендованими.

Отже, посилання апелянта на те, що відповідач повинен здійснювати направлення кореспонденції листом з оголошеною цінністю з описом вкладення суперечить вимогам .42.2 ст. 42 ПК України.

За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що контролюючим органом як суб’єктом владних повноважень доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, а вимоги позивача є такими, що не ґрунтуються на положеннях діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ч. 2 ст. 243, ст.ст. 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Комсомолець" Національної академії аграрних наук України" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 820/3872/17 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.11.2017 по справі № 820/3872/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено та підписано 24.05.2018 р.