Постанова № 74258120, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: К.І. Клочко

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 816/2441/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 по справі № 816/2441/17, ухвалене за адресою вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст рішення складено 26.01.2018р.

за позовом Головного управління ДФС у Полтавській області

до ОСОБА_1 третя особа Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області

про стягнення податкової заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

28.12.2017р., позивач, Головне управління ДФС у Полтавській області (надалі – позивач, ГУ ДФС у Полтавській області), звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (надалі – відповідач, ОСОБА_1Я.), третя особа: Державна податкова інспекція у м. Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області, в якому просив суд:

- стягнути з ОСОБА_1 заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 25044,46 грн. на р/р 33116341700002, код бюджетної класифікації платежу 11010500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив про несплату відповідачем в строки, визначені податковим законодавством, узгодженої суми грошового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 25044,46 грн.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2018р. адміністративний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 36000, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) заборгованість з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 25044 (двадцять п'ять тисяч сорок чотири) гривні 46 (сорок шість) копійок на р/р 33116341700002, код бюджетної класифікації платежу 11010500, одержувач УДКС у місті Полтаві Полтавської області, ЗКПО 38019510, банк одержувача: ГУДКС України у Полтавській області, МФО 831019.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права.

Від позивача на адресу суду не надходило відзиву на апеляційну скаргу.

22.05.2018р. третьою особою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судове засідання сторони не з'явилися, були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно картки особового рахунку, яка ведеться в податковому органі за громадянином ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) обліковується податковий борг у сумі 25044,46 грн., що виник у результаті несплати у встановлений законодавством термін податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування.

Як свідчать матеріали справи, у період з 24.05.2016 по 25.05.2016 ДПІ у м. Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету ОСОБА_2 за період з 01.01.2013 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складений акт від 26.05.2016 №1638/16-01-13-05-10/НОМЕР_1, в якому, зокрема, відображено порушення відповідачем вимог пп. "д" 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за період, що перевіряється (за звітний 2013 рік) на суму 16072,49 грн. (не задекларована сума доходу, отриманого у вигляді додаткового блага 95893,46 грн).

На підставі акта перевірки від 26.05.2016 №1638/16-01-13-05-10/НОМЕР_1 контролюючим органом 07.07.2016 прийнято податкове повідомлення-рішення №0046821305, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у загальному розмірі 20090,61 грн., в тому числі 16072,49 грн. - за основним платежем та 4018,12 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що докази повної оплати чи погашення відповідачем в інший спосіб спірної суми боргу в матеріалах справи відсутні, натомість, наявна у матеріалах справи облікова картка особового рахунку відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, свідчить про наявність у останнього податкового боргу з даного виду податку в сумі 25044,46 грн.

Колегія суддів погоджується з вищевказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до п. 58.3 ст. 58 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент направлення податкового повідомлення-рішення відповідачу), податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її законному представникові або надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого її місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Як свідчать матеріали справи, податкове повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0046821305 направлялося рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу відповідача, проте вказаний лист повернувся до контролюючого органу з відміткою пошти від 09.08.2016 "за закінченням терміну зберігання". З огляду на положення пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України вказане податкове повідомлення-рішення вважається врученим платнику податків 09.08.2016.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Згідно з п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Однак, відповідач не скористався своїм правом передбаченим п. 56.1 ст. 56 Податкового кодексу України, процедури адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 07.07.2016 №0046821305, а також його оскарження до суду.

Крім того, згідно з пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Відповідно до п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 129.5 вказаної статті встановлено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

На підставі положень ст. 129 Податкового кодексу України, контролюючим органом відповідачу нараховано пеню по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, у розмірі 4953,85 грн.

Так, загальна сума заборгованості відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, становить 25044,46 грн., що підтверджується наявною у матеріалах справи обліковою карткою особового рахунку останнього з даного виду податку.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до вимог вказаної правової норми позивачем сформовано податкову вимогу від 20.07.2017 №1998-17, яка направлялася на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення та отримана останнім 31.07.2017, що підтверджується наявним у матеріалах справи зворотнім повідомленням про вручення поштового відправлення.

В матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем суми податкового боргу, в той же час як, з наявної у матеріалах справи облікової картки особового рахунку відповідача по податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, підтверджено наявність у відповідача податкового боргу з даного виду податку в сумі 25044,46 грн.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 26.01.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.01.2018 по справі № 816/2441/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя ОСОБА_3Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5Повний текст постанови складено 25.05.2018.