Постанова № 74257541, 15.05.2018, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1795/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Воробйова І.А.

Суддя-доповідач: ОСОБА_1

15 травня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гонтарука В. М.

суддів: Граб Л.С. Білої Л.М. ,

секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,

за участю:

позивача: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів (ухвалена в м. Вінниці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з позовом до заступника міністра з питань виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_3, урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії. Поряд з адміністративним позовом, апелянтом було подано заяву про забезпечення доказів.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, вказуючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти постанову, якою заяву про забезпечення доказів задовольнити повністю.

В обґрунтуванні апеляційної скарги зазначено, що докази, які вказані в заяві, можуть бути втрачені, або збирання їх чи подання доказів буде неможливим, оскільки не буде особи, яка б зберігала ці докази після завершення всіх процедур банкрутства АК "Укрресурси".

Відповідачі не скористались правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до вимог ст. ст.300,304 КАС України.

Позивач в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Інші сторони, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.

Згідно ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як досліджено з матеріалів справи, ОСОБА_2 подав до суду першої інстанції заяву про забезпечення доказів. У заяві позивач просив витребувати у урядового Уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини ОСОБА_4, Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, Головного територіального управління юстиції м. Києва, Печерського районного відділу ДВС м. Києва наступні документи: належно завірені докази, про останній наказ звільнення ОСОБА_2 (номер, дата, ким виданий і ким підписаний); копію трудової книжки з відповідними записами останньої дати про звільнення, дати видачі і дати фактичного отримання ним трудової книжки та суми боргу повного розрахунку на останню дату звільнення; докази вже виплачених позивачу фактичних сум.

Відмовляючи в задоволенні вищезазначеної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів, що вищевказані документи можуть бути втрачені або збирання чи подання стане неможливим або утрудненим.

Колегія суддів погоджується з таким рішенням, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 114 КАС України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим або утрудненим.

Отже, забезпечення доказів є механізмом збору і закріплення доказів до судового розгляду по суті та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити до початку судового розгляду.

Таким чином, інститут забезпечення доказів покликаний створити можливість реалізації своїх прав особами, які беруть участь у справі, щодо подання до суду необхідних доказів за наявності обставин, які свідчать, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим в майбутньому. Саме в такому випадку суд на підставі наведених вище положень може забезпечити відповідні докази, в тому числі й шляхом їх витребування.

При цьому, суд зазначає, що забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб'єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб'єкта доказування.

Здійснивши аналіз вищенаведених норм, колегія суддів приходить до висновку, що суд забезпечує докази виключно у випадках, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або його збирання чи подання стане згодом неможливим або утрудненим.

Разом з тим, позивачем в своїй заяві та під час її розгляду у судовому засіданні не наведено аргументів та не надано доказів щодо того, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання стане неможливим або утрудненим.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що заява ОСОБА_2 про забезпечення доказів є необґрунтованою, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята ухвала відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для її скасування не вбачається.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 28 березня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 25 травня 2018 року.

Головуючий ОСОБА_1 Судді ОСОБА_5 ОСОБА_6