Постанова № 74257539, 23.05.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10188/17 Суддя (судді) першої інстанції: Шрамко Ю.Т.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Кузьмишиної О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.

Пилипенко О.Є.,

секретар судового засідання Пушенко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України в якому просив:

- визнання дій Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо передачі рішення Таращанського районного суду Київської області по справі №2-3621/2010 про перерахування на користь позивача 154568,84 грн. згідно акту приймання-передавання від 08.04.2016 року - протизаконними;

- вважати фактичною датою передачі рішення Таращанського районного суду Київської області по справі №2-3621/2010 про перерахування на користь позивача 154568,84 грн. до Державної казначейської служби України 12 січня 2015 року;

- зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно рішення Таращанського районного суду Київської області по справі №2-3621/2010 в сумі 154568,84 грн. на користь позивача згідно акта приймання-передавання від 12 січня 2015 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо передачі рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010 про перерахування на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) 154568,84 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень вісімдесят чотири копійки) згідно акту приймання-передавання від 08 квітня 2016 року. Зобов'язано Державну казначейську службу України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010 в сумі 154568,84 грн. (сто п'ятдесят чотири тисячі п'ятсот шістдесят вісім гривень вісімдесят чотири копійки) на користь ОСОБА_3 згідно акта приймання-передавання за 4 квартал 2014 року. Позов в іншій частині залишено без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідачі звернулися до суду з апеляційними скаргами, в якій просять скасувати зазначене рішення та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та апеляційні скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 06.09.2011 року, позов ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області задоволено частково, а саме: визнано неправомірними дії Управління ПФУ у Таращанському районі Київської області щодо відмови ОСОБА_3 у перерахуванні та виплаті пенсії згідно ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язано Управління Пенсійного фонду України у Таращанському районі Київської області провести перерахунок та виплату державної пенсії ОСОБА_3 відповідно до вимог ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком за період з 08.09.2007 р. по 31.12.2007 р. та з 22.05.2008 р. з урахуванням раніше виплачених сум.

28.10.2014 року ОСОБА_3, з метою виконання вказаного вище судового рішення Таращанського районного суду Київської області, звернувся до ГТУЮ в Київській області (з довідки відділення поштового зв'язку Київ-71 від 02.12.2014 вих. № 208 вбачається, що рекомендований лист з повідомленням про вручення вручений уповноваженій особі Запорожець), від якого 15.01.2016 р. отримав повідомлення №35791-2-25/1 про внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою.

При цьому, сторонами не заперечувалось, що заборгованість перед позивачем за вказаним вище судовим рішенням становить 154568,84 грн.

Разом з тим, ДКС України листом від 25.10.2016 року №5-13/1299-17759 повідомлено позивача, що на виконанні у ДКС України за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» знаходиться рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010 про перерахування на користь ОСОБА_3 154568,84 грн., передане Управлінням державної виконавчої служби ГТУЮ у Київській області на підставі акта приймання-передавання від 08.04.2016 р. (у акті 1761 рішення). Також зазначено, що станом на 24.10.2016 р. кошти за вказаним судовим рішенням на користь позивача не перераховані, заходи щодо перерахування коштів на користь ОСОБА_3 будуть здійсненні після виконання рішень судів, що надійшли раніше рішень, переданих з актом приймання-передавання від 08.04.2016 року.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.

Так, у відповідності до ч.ч.1, 4 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI, виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

Відповідно до п. 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» від 05.06.2012 року №4901-VI, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення.

Заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

У відповідності до п.п. 3, 4, 13, 15 Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року №440, рішення подаються до органів державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника для проведення їх обліку, інвентаризації заборгованості та подальшої передачі до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, для погашення заборгованості.

Заявник подає до органу державної виконавчої служби: заяву про виконання рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для перерахування коштів у готівковій формі через банки або підприємства поштового зв'язку, якщо зазначений рахунок відсутній; оригінал (дублікат) виконавчого документа або рішення суду (належним чином завірену його копію); копію довідки про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному органу державної податкової служби і мають відмітку у паспорті або до паспорта яких внесені дані про реєстраційний номер облікової картки платника податків) та копію паспорта громадянина України.

Передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання (додаток). Акти приймання-передавання складаються окремо щодо кожної черги погашення заборгованості.

До акта приймання-передавання додається витяг з Реєстру щодо рішень, які передаються.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до повідомлення Головного територіального управління юстиції у Київській області про внесення рішення до Реєстру Рішень, виконання яких гарантується державою від 15 січня 2016 року №35791-2-25/1 управлінням державної виконавчої служби у відповідності до п.7 Порядку погашення заборгованості за рішенням суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2014 року №440, прийнято для обліку рішення №2-3621/2010 від 21.09.2010, видане Таращанським районним судом Київської області, боржником за яким є УПФУ у Таращанському районі Київської області яке знаходиться за адресою вул. Леніна, 3, м. Тараща, 09500, стягувач ОСОБА_3 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1, характер стягнення перша черга.

Слід зауважити, що згідно повідомлення УДППЗ «Укрпошта» Київська обласна дирекція від 02.12.2014 року №208 рекомендований лист з повідомленням про вручення від 28.10.2014 року №0950001205100 який слідував за адресою Управління ДВС, вул. Ярославська, 5/2, м.Київ, згідно довідки відділення поштового зв'язку Київ-71, вручений 30.10.2014 року, уповноваженій особі Запорожець (а.с.119).

Згідно пунктів 13, 14, 15 Порядку № 440 передача рішень до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється окремо щодо кожної черги щокварталу до 10 числа місяця, що настає за звітним періодом.

До органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом.

Передача рішень здійснюється відповідальною особою на підставі акта приймання-передавання.

Беручи до уваги те, що позивачем заяву було подано 28.10.2014 року до виконавчого органу, що не заперечується сторонами у справі, то до 10.12.2014 року виконавчий документ з виконання цього рішення (виконавчий лист) мав бути направлений до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Однак, як вбачається з акту приймання-передавання за 1 квартал 2016 року, ці дії були вчинені лише 08.04.2016, тобто з грубим порушенням встановленого строку.

Посилання Головного територіального управлінням юстиції в Київській області на недостатню кількість працівників, що здійснюють опрацювання заяв, передбачених Порядком № 440, не є виправданням при порушені законних прав громадян, оскільки при організації своєї діяльності орган державної влади зобов'язаний забезпечити дотримання законодавчих норм та строків, у межах яких закон його зобов'язує вчинити певні дії.

Враховуючи викладене, колегія суддів суду апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про протиправність дій Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо передачі рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010 про перерахування на користь ОСОБА_3 154568,84 грн. згідно акту приймання-передавання від 08.04.2016 року у 1 кварталі 2016 року.

Згідно пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 року № 45) рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Порушення Головним територіальним управлінням юстиції в Київській області строку передачі рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року до органу що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів призвело до того, що зазначене рішення було отримано останнім із запізненням біль як на один рік та, відповідно, негативно вплинуло на черговість його виконання.

За змістом частини першої статті 2 КАС (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Таким чином, метою адміністративного судочинства є ефективний захист порушених суб'єктами владних повноважень прав фізичних та юридичних осіб.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Розкриваючи критерій ефективності способу захисту порушеного права платника, Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України, Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів зазначив, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Беручи до уваги встановлену судом протиправність дій Головного територіального управління юстиції в Київській області щодо несвоєчасного направлення до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів матеріалів з виконання рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року по справі №2-3621/2010, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що допустимим та ефективним способом захисту порушеного права позивача у даній справі є зобов'язання Державної казначейської служби України здійснити виплату нарахованої заборгованості по пенсії згідно рішення Таращанського районного суду Київської області від 21 вересня 2010 року у справі №2/3621/2010 в сумі 154568,84 грн. на користь ОСОБА_3 згідно акта приймання-передавання не за І квартал 2016 року, а за ІV кварталу 2014 року, тобто за період, надходження відповідного рішення (заяви, виконавчого листа) до Головного територіального управління юстиції в Київській області.

Суд у даному випадку не втручається у питання черговості виконання судових рішень органом казначейства, а лише вказує на те, що кошти позивачу мають бути виплачені в порядку виплати коштів не за рішеннями, які надійшли у І кварталі 2016 року, а за рішеннями, які надійшли у ІV кварталі 2014 року. Тому доводи відповідачів, що стосуються черговості виконання відповідних судових рішень судом апеляційної інстанції відхиляються.

Таким чином, оскаржуваними діями відповідачів порушено право позивача на своєчасне отримання коштів за рішенням суду, що набрало законної сили. Отже, суд першої інстанції прийняв правильне рішення в частині задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги та заяви про приєднання до апеляційної скарги не стосуються позовних вимог, у задоволенні яких було відмовлено, а тому в силу частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції рішення суду в цій частині не переглядає.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись статтями 34, 243, 316, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Головного територіального управління юстиції в Київській області, Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя: О.М. Кузьмишина

Судді: Я.Б.Глущенко

О.Є.Пилипенко

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2018 року.