Постанова № 74257286, 24.05.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

№ справи: 757/36468/16-ц

№ апеляційного провадження: 22-ц/796/4076/2018

Головуючий у суді першої інстанції: Матійчук Г.О.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 травня 2018 року Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Чобіток А.О., Ящук Т.І.

при секретарі - Шепель К.В.

розглянувши у відкритому судовомузасіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оскарження батьківства,

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року,

встановив:

у липні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив виключити відомості про його батьківство відносно ОСОБА_4 з актового запису №58 від 14 січня 1976 року, посилаючись на те, що у нього є сумніви щодо того, що він є біологічним батьком відповідача.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року позов було задоволено, зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві виключити відомості про батька з актового запису №58 від 14 січня 1976 року про народження ОСОБА_4, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п 8 розділу ХIII Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону № 2147-VIII від 03.10.2017 року, ч. 6 ст. 147 та абз. 3 п. 3 розділу ХII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 року № 1402-VIII Апеляційний суд м. Києва діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Київського апеляційного суду в апеляційному окрузі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення ОСОБА_4 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_5, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, що він з 15 серпня 1975 року по 09 червня 1981 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 року у шлюбі народилась дитина - ОСОБА_4 Позивач зазначав, що після розірвання шлюбу та до теперішнього часу з нього стягуються аліменти на утримання сина. Вказував, що батьком дитини в актовому записі було записано його, однак з вказаним він не погоджується, оскільки після укладення шлюбу та народження дитини позивач разом з колишньою дружиною разом не проживали та у нього наявні сумніви щодо того, що він є біологічним батьком відповідача.

В ході розгляду справи ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2017 року у справі було призначено судово-генетичну експертизу, на вирішення якої постановлено питання чи являється ОСОБА_3 біологічним батьком ОСОБА_4 У вересні 2017 року ухвала суду про призначення експертизи повернулась без виконання у зв'язку з неодноразовими неявками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до експертної установи.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року позов було задоволено, зобов'язано відділ реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м.Києві виключити відомості про батька з актового запису №58 від 14 січня 1976 року про народження ОСОБА_4, стягнуто з відповідача на користь позивача судовий збір.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач ухиляється від проведення судово-генетичної експертизи, а тому вважав доведеним, що позивач не являється його біологічним батьком, що є підставою для виключення з актового запису народження ОСОБА_4 відомостей про батька - ОСОБА_3

Однак, з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки він зроблений із порушенням норм матеріального права та не відповідає встановленим у справі обставинам.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, виданого ВРАЦС Печерського РУЮ в м.Києві, та актового запису від 14 січня 1976 року №58 у книзі реєстрації актів про народження батьком ОСОБА_4 є ОСОБА_3

У своїй апеляційній скарзі апелянт посилався на те, що судом першої інстанції було ухвалено оскаржуване рішення за неповно з'ясованих обставин, які мають значення для справи, а також з порушенням норм матеріального права. Зазначав, що судом першої інстанції не було враховано те, що чинним законодавством передбачено право особи оспорити своє батьківство після реєстрації народження дитини та до досягнення нею повноліття, а нормами сімейного законодавства, чинного станом на день народження відповідача, особа мала право оспорити своє батьківство щодо дитини протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис реєстрації народження, що свідчить про те, що позивачем було пропущено строк звернення до суду з такими вимогами.

Як роз'яснено у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» за загальним правилом дії законів та інших нормативно-правових актів у часі норми Сімейного кодексу України застосовуються до сімейних відносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто не раніше 1 січня 2004 року. До сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК України застосовуються в частині лише тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.

Статтею 56 КпШС України у редакції, яка діяла на момент виникнення сімейних відносин, які є предметом спору, визначено, що особа, записана як батько або як мати дитини в книзі записів народжень або особа, яка фактично є батьком дитини, в разі смерті матері чи позбавлення її батьківських прав має право оспорити проведений запис протягом року з того часу, коли їй стало або повинно було стати відомо про проведений запис.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 року у зареєстрованому шлюбі між ОСОБА_3 та ОСОБА_6, про що у книзі реєстрації актів про народження 14 січня 1976 року було зроблено запис №58, тоді як з позовом до суду позивач звернувся у липні 2016 року. Зі змісту позовної заяви вбачається, що після народження дитини позивачем на користь матері відповідача сплачувались аліменти на утримання ОСОБА_4, що свідчить про визнання позивачем свого батьківства відносно відповідача. Доказів про те, що позивач не знав чи не міг знати про те, що в актовому записі про народження ОСОБА_4 значаться відомості щодо нього, як батька дитини, матеріали справи не містять.

У своєму відзиві на апеляційну скаргу представник позивача ОСОБА_5 зазначав, що позивач не був присутній при оформленні та видачі свідоцтва про народження ОСОБА_4, а відомості про нього, як про батька дитини, були вказані його колишньою дружиною ОСОБА_6 самостійно.

Однак, вказані обставини не можуть бути доказом того, що позивач не є батьком відповідача, оскільки статтею 54 КпШС України було визначено, що батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.

Крім того, призначаючи у справі судового-генетичну експертизу, суд першої інстанції виходив з того, що предметом доказування у даній справі є відсутність кровного споріднення між позивачем та відповідачем та визнав факт ухилення ОСОБА_4 від проведення експертизи, у зв'язку з чим вважав доведеним, що ОСОБА_3 не є батьком ОСОБА_4

Разом з тим, з листа Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 28 липня 2017 року, на який посилався суд, як на доказ ухилення відповідача від проведення експертизи, не можливо зробити однозначний висновок про те, що експертиза не була проведена з вини відповідача. Зі змісту вказаного листа вбачається, що проведення експертизи методом ДНК аналізу, згідно з ухвалою Печерського районного суду м.Києва від 24 квітня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, неможливо, оскільки незважаючи на неодноразові призначення дати відбору зразків крові, вказані особи до експертної установи не з'явились (а.с.184, том І)

Доказів про те, що відповідач був повідомлений належним чином про призначення дати відібрання зразків крові та ухилявся від проведення експертизи, матеріали справи не містять, а тому такий висновок суду першої інстанції є безпідставним.

Доводи відзиву на апеляційну скаргу про те, що відповідач ОСОБА_4 мав право прибути до експертної установи для відібрання зразків крові, проте не скористався ним, що свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції. Однак, доказів про те, що сам ОСОБА_3 з'являвся у призначений експертом час до експертної установи, матеріали справи не містять та представником позивача не надано.

Також слід зазначити, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто з відповідача судовий збір, оскільки матеріали справи містять докази на підтвердження того, що ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи, що свідчить про те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п.9 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_3 також є інвалідом 2 групи з 28 грудня 2016 року, що свідчить про наявність у нього пільг щодо сплати судового збору.

Враховуюче те, що обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, відповідно до роз'яснень, які містяться у п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах».

Положеннями ст. 376 ЦПК України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 лютого 2018 року скасувати та ухвалити по справ нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про оскарження батьківства залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2018 року.

Головуючий

Судді