Постанова № 74256633, 22.05.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: І.Г. Шевченко

22 травня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2009/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії:

головуючого судді: Рєзнікової С.С.

суддів: Бегунца А.О. , Старостіна В.В.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Сумській області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 818/2009/17, ухвалене о 15:38 за адресою вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми , 40021, повний текст рішення складено 12.02.2018р.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "НАМТАР"

до Головного управління ДФС у Сумській області

про визнання протиправним і скасування наказу,визнання дій протиправними,

ВСТАНОВИВ:

14.12.2018р., позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НАМТАР» (надалі - позивач, ТОВ «НАМТАР»), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Сумській області (надалі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), в якому просив:

- визнати протиправним і скасувати наказ ГУ ДФС у Сумській області від 01.12.2017р. №1849;

- визнати протиправними дії ГУ ДФС у Сумській області по проведенню документальної позапланової виїзної перевірки вимог законодавства України з питань державної митної справи ТОВ «НАМТАР» на підставі наказу ГУ ДФС у Сумській області від 01.12.2017р. №1849.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018р. адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДФС у Сумській області від 01.12.2017 №1849 "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки".

Стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "НАМТАР" (40031, м.Суми, прос. Курський, 147, код ЄДРПОУ 38601730) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Сумській області (40009, м. Суми, вул. Іллінська, 13, код ЄДРПОУ 39456414) в рахунок повернення сплачений при подачі позову до суду судовий збір в розмірі 1600грн. (одна тисяча шістсот грн.)

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог та прийняти постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а також неповне встановлення судом першої інстанції обставин справи.

15.05.2018р. позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу відповідача без задоволення, а рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог без змін.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 2 ст. 313 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач зареєстрований як юридична особа (код 38601730), що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.10).

Відповідачем на адресу позивача направлено запит від 06.11.2017 №11008/10/18-2814-10-10 про надання пояснень та документального підтвердження (а.с.14-17,83-86), в якому відповідач просив надати пояснення про рух та обсяги товарів на митному складі (по всьому ланцюгу), а також документальне підтвердження у вигляді зведених даних за період з 01.01.2015 по 31.10.2017 в розрізі кожної митної декларації; пояснення з приводу встановлених розбіжностей у звіті про рух товарів на митному складі за 2 квартал 2017 року та поданих митних деклараціях; пояснення та документальне підтвердження виконання умов п. 2.3 контрактів №Н210515 від 21.05.2015 та №Н250515 від 25.05.2016, в т.ч. копії платіжних доручень на перерахування коштів продавцю за товар, поміщені в режим ІМ74 за 11-ю митними деклараціями; пояснення та документальне підтвердження підстав зміни коду УКТ ЗЕД НОМЕР_1 при поміщенні в режим внутрішнього транзиту від ТОВ «Сєбо Плюс» на код 600110 та зміни коду 600110 на НОМЕР_2 при переміщенні товару з митного складу в режим реекспорту.

Як свідчать матеріали справи вказаний запит не містив печатку контролюючого органу (а.с.14-17,83-86).

Вказаний запит позивач отримав 08.11.2017, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.19,82).

Крім того, 13.11.2017р. відповідачем повторно було надіслано запит з ідентичною інформацією, який вже містив печатку контролюючого органу (а.с.44-47).

04.12.2017р. позивачем листом від 22.11.2017 надано відповідь на запит відповідача від 13.11.2017р. з протоколом обшуку від 18.10.2016 та ухвалою слідчого судді (а.с.20,28-30,31-36).

01.12.2017р. начальником ГУ ДФС у Сумській області, у зв’язку з ненаданням протягом 10-ти днів з дня отримання письмового запиту від 06.11.2017 №11008/10/18-2814-10-10, відповіді, відносно ТОВ «НАМТАР» видано наказ №1849 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» (а.с.21,76).

На виконання наказу ГУ ДФС у Сумській області від 01.12.2017 №1849 робочою групою у складі 4-х працівників, в т.ч. 2 працівників Сумської митниці ДФС, 04.12.2017 здійснено вихід за фактичною адресою ТОВ «НАМТАР» (м. Суми, проспект Курський, 147) з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи за період з 01.01.2015 по 30.11.2017, однак, 04.12.2017 перевіряючими було складено акт №4008/18-28-14-10/38601730 про відсутності посадових осіб на підприємстві ТОВ «НАМТАР» (а.с.72-73,74-75).

13.12.2017р. робочою групою з перевірки складено акт №4277/18-28-14-10/38601730 недопуску до проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «НАМТАР» (а.с.70-71), приймаючи до уваги повідомлення про підстави відмови у допуску службових осіб ГУ ДФС у Сумській області до перевірки від 13.12.2017 №562 (а.с.22-23) та 14.12.2017 відповідачем на адресу Департаменту захисту економіки Національної поліції України УЗЕ в Одеській області було направлено запит від 14.12.2017 №13518/10/18-28-14-10-11 «Про надання копій документів» (а.с.68-69).

15.12.2017р. наказом ГУ ДФС у Сумській області №1902 (а.с.66) було зупинено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «НАМТАР» з 15.12.2017 на термін, необхідний для отримання інформації та документів від УЗЕ в Одеській області ДЗЕ НП України.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що у відповідача не було підстав, для видання оскаржуваного наказу через відсутність відповіді позивача на складений з порушенням вимог законодавства запит, оскаржуваний наказ не може відповідати приписам ч.2 ст.2 КАС України, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.1 ст.346 Митного кодексу України документальні виїзні перевірки проводяться за наказом відповідного органу доходів і зборів з урахуванням обставин і підстав, установлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2 ч. 7 ст. 346 Митного кодексу України передбачає, що документальною позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка підприємства, яка не передбачена планами роботи органу доходів і зборів і може проводитися за наявності хоча б однієї з таких обставин, зокрема, виявлено факти або отримано документальну інформацію, які свідчать про порушення підприємством вимог законодавства з питань державної митної справи, якщо підприємство не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня отримання такого запиту.

Відповідно до ч. 5 ст. 334 Митного кодексу України з метою здійснення митного контролю після випуску товарів органи доходів і зборів мають право направляти письмові запити та отримувати документи або їх засвідчені копії, інформацію (у тому числі в електронній формі), що стосуються переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, випуску товарів та їх використання на митній території України або за її межами.

Так, обов’язковою передумовою здійснення документальної позапланової перевірки є, зокрема, направлення запиту про надання пояснень та їх документального підтвердження.

В свою чергу порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів (яким є відповідач) врегульовано Податковим кодексом України та Порядком №1245 від 27.12.2010 «Про затвердження Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом» (надалі – Порядок №1245).

Доводи скаржника про відсутність підстав застосування до вказаних відносин норм Податкового кодексу України та Порядку №1245 від 27.12.2010, колегія суддів вважає необґрунтованим.

Порядок складання та оформлення запитів органами доходів і зборів не передбачено Митним кодексом України, однак, це не означає, що відповідач, як державний орган може на свій розсуд визначати порядок складання і оформлення запитів, оскільки такі дії суперечили б ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до п.1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 Державна фіскальна служба України (ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску.

Згідно п.7 вказаного Положення Державна фіскальна служба України здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. ДФС та її територіальні органи є органами доходів і зборів.

Відповідно до п. 34-1 ч. 1 ст. 4 Митного кодексу України органи доходів і зборів - це центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, митниці та митні пости.

Згідно п. 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Митного кодексу України відносини, пов'язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування. Схоже міститься і в п.41.3 ст.41 Податкового кодексу України.

З 11.08.2013 Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» слова «в органі державної податкової служби» в усіх відмінках і числах замінено словами «у контролюючому органі» у відповідному відмінку і числі, а слова «орган державної податкової служби, митний орган», «орган державної податкової служби», «орган податкової служби», «податковий орган», «державна податкова служба», «митний орган» в усіх відмінках і числах - словами «контролюючий орган» у відповідному відмінку і числі. Відповідно до п. 6 II. Прикінцеві та перехідні положення вказаного закону Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Отже, посилання представника відповідача про відсутність в Податковому кодексі України та Митному кодексі України посилання на відсутність такого поняття як «орган державної податкової служби» взагалі є безпідставним та необґрунтованим.

Так, відповідач - орган доходів і зборів як орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику (контролюючий орган), при направлені запиту позивачу мав враховувати норми, не лише Митного кодексу України, а і Податкового кодексу України, та Порядку №1245 від 27.12.2010, прийнятого відповідно до пунктів 73.2 та 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Крім того, згідно п.п.16.1.5 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний подавати на належним чином оформлену письмову вимогу контролюючих органів (у випадках, визначених законодавством) документи з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинні документи, регістри бухгалтерського обліку, фінансову звітність, інші документи, пов'язані з обчисленням та сплатою податків та зборів. У письмовій вимозі обов'язково зазначаються конкретний перелік документів, які повинен надати платник податків, та підстави для їх надання.

Відповідно до п.73.3 ст.73 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу і повинен містити, зокрема, підстави для надіслання запиту відповідно до цього пункту, із зазначенням інформації, яка це підтверджує; перелік інформації, яка запитується, та перелік документів, які пропонується надати; печатку контролюючого органу.

Письмовий запит про подання інформації надсилається платнику податків або іншим суб'єктам інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи; 2) для визначення відповідності умов контрольованої операції принципу "витягнутої руки" під час здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу та/або для визначення рівня звичайних цін у випадках, визначених цим Кодексом; 3) виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; 4) щодо платника податків подано скаргу про ненадання таким платником податків: - податкової накладної покупцю або про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування; - акцизної накладної покупцю або про порушення порядку заповнення та/або порядку реєстрації акцизної накладної; 5) у разі проведення зустрічної звірки; 6) в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Запит вважається належним чином врученим, якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі проведення зустрічної звірки платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. Документальне підтвердження цієї інформації на вимогу контролюючого органу може бути надано в електронному або паперовому вигляді на вибір платника податків. У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п'ятим цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Також, відповідно до п. 9, 10 Порядку №1245 органи державної податкової служби мають право звернутися до суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та документального підтвердження такої інформації. В окремих випадках зазначений запит може надсилатися з використанням засобів телекомунікаційного зв'язку з накладенням електронного цифрового підпису органу державної податкової служби.

Запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (заступником керівника) зазначеного органу. У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують (п.10 Порядку №1245).

Згідно п.12 вказаного Порядку письмовий запит про подання інформації надсилається суб'єкту інформаційних відносин за наявності хоча б однієї з таких підстав: виявлення за результатами аналізу податкової інформації, отриманої в установленому законом порядку, фактів, які свідчать про порушення платником податків податкового, валютного законодавства, законодавства у сфері протидії легалізації (відмиванню) доходів, отриманих злочинним шляхом, та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, виникнення потреби у визначенні рівня звичайних цін на товари (роботи, послуги) під час проведення перевірок; виявлення недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків; подання щодо платника податків скарги про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної; проведення зустрічної звірки; в інших випадках, визначених Податковим кодексом України.

Відповідно до п.16 вказаного Порядку у разі коли запит складено з порушенням вимог, визначених у пунктах 9 і 10 цього Порядку, суб'єкт інформаційних відносин звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Як свідчать матеріали справи, запит ГУ ДФС у Сумській області від 06.11.2017 №11008/10/18-2814-10-10 (а.с.14-17,83-86) не містив обов’язкового реквізити – печатки контролюючого органу, що є порушенням вимог, зокрема, п. 73.3. Податкового кодексу України, а, отже позивач, скориставшись своїм правом, передбаченим статтею 73 Податкового кодексу України, цілком правомірно не надав відповіді на запит контролюючого органу, що був складений з порушенням вимог законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що у відповідача не було підстав, для видання оскаржуваного наказу через відсутність відповіді позивача на запит від 06.11.2017р. складений з порушенням вимог законодавства.

Доводи скаржника про те, що позивач не надав вчасно пояснення і на інший запит від 13.11.2017, колегією суддів не приймаються до уваги, як доводи на правомірність оскаржуваного наказу, оскільки оскаржуваний наказ винесений на підставі ненадання відповіді на запит від 06.11.2017, який не містив обов’язкового реквізиту – печатки контролюючого органу.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції від 06.02.2018р. відповідає вимогам ст. 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 243, 250, 310, 315, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 06.02.2018 по справі № 818/2009/17 залишити без змін

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_1Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_2 ОСОБА_3 Повний текст постанови складено 25.05.2018.