Рішення № 74256624, 25.05.2018, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 р.м. ХерсонСправа № 821/593/18 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

У березні 2018 року ОСОБА_1, в особі представника ОСОБА_2, ( далі - позивач, ОСОБА_1В.) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області ( далі - відповідач, ГУ Держгеокадастру у Херсонській області) , у якому просить:

- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Херсонській області у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, викладену у листі № І-940/0-646/0/95-18 від 02.03.2018 року;

- зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі мені земельної ділянки у власність площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Ухвалою суду від 30 березня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження з повідомлення сторін, призначено судове засідання на 23.04.2018 року.

Протокольною ухвалою суду від 23.04.2018 року оголошено перерву в судовому засіданні до 16.05.2018 р.

Протокольною ухвалою суду від 16.05.2018 року суд вирішив продовжити розгляд даної справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту позовної заяви, вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що у лютому 2018 року він звернувся до ГУ Держгеокадастру у Херсонській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області. Проте, відповідач листом від 02.03.2018 р. відмовив ОСОБА_1 у задоволені вказаної заяви, обґрунтовуючи тим, що ГУ Держгеокадастру у Херсонській області має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25 % від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу, проте земельна ділянка, яку заявник бажає отримати у власність не увійшла до вищевказаного переліку. Позивач вважає вказану відмову відповідача протиправною, оскільки вказана обставина не входить до переліку підстав відмови у передачі земельної ділянки у власність, передбачених ст. 118 ЗК України.

20 квітня 2018 р. представником відповідача надано відзив на позовну заяву, яким заперечує проти задоволення позовних вимог, вважаючи, що на момент розгляду заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність (безоплатно) ГУ Держгеокадастру має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу, що передбачено Постановою КМУ від 07.06.2017 р. № 413 "Деякі питання удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними", яка набрала чинності 17.06.2017 р. Відповідач вказує, що земельна ділянка, на яку претендує позивач, до зазначеного переліку земельних ділянок не увійшла, що свідчить про не відповідність її місце розташування вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Також представник відповідача зазначає, що право надавати дозволи на розробку проектів землеустрою є дискреційними повноваженнями відповідача, а тому суд не може при ухваленні рішення підміняти собою суб'єкт владних повноважень.

Дослідивши подані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вказує про наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 09.02.2018 р. ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру в Херсонській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, площею 0,6 га, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, до якої додано копію паспорта, копію коду заявника, графічний матеріал, на якому зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

02.03.2018 року ГУ Держгеокадастру у Херсонській області листом № І-940/0-646/0/95-18 відмовило ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, посилаючись на п. 7 ст. 118 Земельного кодексу України. При цьому, повідомив позивача про те, що відповідно до норм чинного законодавства на даний час ГУ Держгеокадастру має право передавати у власність громадянам в межах норм безоплатної приватизації не більше 25% від площі земельних ділянок, право оренди на які було продано на території Херсонської області у кварталі, що передував поточному кварталу; для цього формує переліки земельних ділянок, які можливо передати в межах норм безоплатної приватизації на території Херсонської області, а також розміщує на сайті управління. Земельна ділянка, яку бажає заявник отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не увійшла до вищезазначеного переліку, а тому не відповідає місце розташуванню вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Не погоджуючись з вказаною відмовою відповідача, викладеною в листі від 02.03.2018 року № І-940/0-646/0/95-18, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України в справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, суд має встановити, чи було оскаржуване рішення про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області прийняте, зокрема, в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням встановленої процедури, а також, чи було таке рішення прийняте на законних підставах.

Так, повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.

До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_3 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_3 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Згідно з положеннями ч.7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави колегії суддів дійти до висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі № 545/808/17.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області листом від 02 березня 2018 року № І-940/0-646/0/95-18 відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що земельна ділянка, яку бажає отримати позивач у власність для ведення особистого селянського господарства, не входить до переліку земель, сформованого відповідачем відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними.

Таким чином, наведена підстава відмови не передбачена статтею 118 Земельного кодексу України. До того ж, у зв'язку із затвердженням постановою Кабінету ОСОБА_4 України від 07 червня 2017 року № 413 Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними зміни до Земельного кодексу України не вносились, перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не змінювався.

Як вбачається зі змісту Стратегії Міністерство аграрної політики та продовольства разом з Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру мають розробити та внести на розгляд Кабінету ОСОБА_4 України у шестимісячний строк проекти відповідних нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію Стратегії. На момент виникнення спірних правовідносин відповідні нормативно-правові акти не прийняті.

З огляду на це, суд приходить до висновку про те, що відмова Головним управлінням Держгеокадастру у Херсонській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставі того, що така ділянка не входить до переліку земель, який сформований відповідно до Стратегії удосконалення механізму управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, є протиправною та такою, що не відповідає статті 118 Земельного кодексу України.

Проте, суд зазначає, що здійснюючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Частиною 3 ст. 9 КАС України визначено, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому, вирішуючи спір, суд зобов'язаний надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на те, що судом встановлено порушення прав позивача та з метою повного захисту його прав та інтересів, про захист яких вона просить, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог і застосувати належний спосіб захисту - визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Вказаний висновок суду кореспондується з приписами пункту 3 частини 2 ст. 245 КАС України, якими передбачено повноваження суду при вирішенні справи, зокрема, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Враховуючи, що всупереч приписам ст. 118 Земельного Кодексу України, відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених Земельним кодексом України, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ГУ Держгеокадастру в Херсонській області щодо надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області, та зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно) площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області

Вказаний висновок суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у рішенні Верховного Суду України у справі за №21-1465а15 від 16.09.2015 р., відповідно до якої, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Щодо доводу представника відповідача стосовно того, що в межах даних спірних правовідносин зобов'язання Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області надати дозвіл на розробку проектів землеустрою є формою втручання в його дискреційні повноваження, то суд вважає його безпідставним з огляду на наступне.

Приписами ч.2 ст.3 Конституції України встановлено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенство права.

Верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи, мають обмежуватися законом.

Отже, в межах даних спірних правовідносин суд керується принципом верховенства права, як інструментом протидії свавіллю держави, що виявляється в діях її органів як у цілому, так і окремих із них.

Згідно Рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи за №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом ОСОБА_4 Європи 11.03.1980р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, особливістю дискреційних повноважень, яка випливає із рекомендацій Комітету ОСОБА_4 Європи №R(80)2, є право адміністративного органу на власний розсуд прийняти одне з кількох можливих рішень, в залежності від певних обставин.

В даних спірних правовідносинах, відповідач обирає можливість прийняття одного із двох можливих рішень: надання дозволу або відмова в його наданні.

Таким чином, при розгляді звернення позивача відповідач був зобов'язаний прийняти єдине рішення - надати дозвіл на розробку проекту землеустрою за відсутності підстав для відмови.

Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини 2 якої, у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно ч. 4 статті 245 КАС України, у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Як встановлено судом, то при розгляді заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою відповідачем було неправомірно відмовлено у її задоволені.

З огляду на викладене, суд вважає, що в межах розгляду даної справи повноваження відповідача не є дискреційними, а зобов'язання його до вчинення дій шляхом надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (безоплатно площею 0,6 га, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області - це єдиний спосіб відновлення порушеного права позивача, за захистом якого він звернувся до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з підстав та предмету спору, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 при зверненні до суду з даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 0.0.996076478.1 від 26.03.2018 року.

Відповідно до ч. 3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Таким чином, суд вважає, що сплачений ОСОБА_1 судовий збір у сумі 704,80 грн., з урахуванням пропорційності задоволених позовних вимог, підлягає стягненню з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області за рахунок його бюджетних асигнувань в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання 75721, Херсонська область, Скадовський район, с. Володимирівка, вул. Таврійська, буд. 4, ІПН 322680979) до Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (місце знаходження 73036, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136-а, код ЄДРПОУ 39766281) про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки площею 0,6 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі йому у власність земельної ділянки площею 0,6 га, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на території Володимирівської сільської ради Скадовського району Херсонської області.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області (місце знаходження 73000, м. Херсон, вул. Університетська, буд. 136-А, код ЄДРПОУ 39766281) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання 75721, Херсонська область, Скадовський район, с. Володимирівка, вул. Таврійська, буд. 4, ІПН 322680979) судовий збір в сумі 704,80 грн. (сімсот чотири грн. 80 коп.).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 6.2.1.