Рішення № 74256566, 21.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2018 р. справа № 820/1368/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горшкової О.О.,

при секретарі судового засідання - Лук'янчук О.І.,

за участю: позивача – ОСОБА_1, представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2017 року № Ф-9234-23 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.09.2017 року в сумі 3256,52 грн., винесеної Головним управлінням ДФС України у Харківській області.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року по справі № 820/1058/17 визнано протиправною та скасовано вимогу про сплату боргу № Ф-9234-33 від 13.12.2016 року. Тобто, фактично вказана вимога у розумінні вимог Податкового кодексу України є відкликаною, а відтак за ФОП ОСОБА_1 не може в майбутньому нараховуватись недоїмка. При цьому, відповідачем всупереч вимог чинного законодавства не було внесено жодних змін до інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1, у зв’язку із скасуванням в судовому порядку вимоги про сплату боргу № Ф-9234-33 від 13.12.2016 року, що в подальшому вплинуло на формування нової недоїмки. З огляду на зазначене, позивач вказав, що фактично не має заборгованості на підставі вимоги про сплату боргу № Ф-9234-33 від 13.12.2016 року, яка була скасована в судову порядку, однак не була врахована відповідачем. Таким чином, позивач просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначив, що скасування судом вимоги від 13.12.2016 року № Ф-9234-23 не є скасуванням боргу позивача з єдиного соціального внеску. Таким чином, з огляду на дані інтегрованої картки платника податків, та наявність боргу в сумі 3256,52 грн. станом на 30.09.2017 року, контролюючим органом правомірно, на думку відповідача, сформовано вимогу від 31.10.2017 року № Ф-9234-23. З огляду на зазначене, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на повному, всебічному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Як вбачається з відзиву відповідача на позов, ФОП ОСОБА_1 згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців перебуває на обліку в ГУ ДФС України у Харківській області.

Відповідно до свідоцтва платника єдиного податку № 658245 від 31.05.2012 року ФОП ОСОБА_1 обрав спрощену систему оподаткування та знаходиться у 2 групі платників єдиного податку зі ставкою 20 %.

31.10.2017 року ГУ ДФС України в Харківській області на адресу ФОП ОСОБА_1 сформовано вимогу про сплату боргу № Ф-9234-23, яка була надіслана боржнику засобами поштового зв'язку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 37).

04.12.2017 року позивач, не погодившись з таким рішенням відповідача, подав скаргу.

Рішенням ДФС України від 17.01.2018 року № 653/Ф/99-99-11-02-2-25, вимога № № Ф-9234-23 від 31.10.2017 року залишена без змін, а скарга ФОП ОСОБА_1 залишена без задоволення.

Позивач, не погодившись з рішенням суб'єкта владних повноважень, звернувся до суду із вказаним позовом.

Суд, надаючи оцінку спірним правовідносинам, зазначає наступне.

Суд зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.175. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Зі змісту п. 54.1. ст. 54 Податкового кодексу України вбачається, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

При цьому п.п. 60.1.4 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України передбачено, що податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

У відповідності до вимог п.60. 5 ст. 60 Податкового кодексу України, у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання При цьому, законної сили відповідним рішенням суду.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року по справі № 820/1058/17 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2016 року № Ф - 9234-23 зі сплати єдиного внеску.

Вказане рішення суду набрало законної сили 27.07.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Згідно з частиною 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року по справі № 820/1058/17 зроблено висновок, що ФОП ОСОБА_1 у повному обсязі виконано обов'язок перерахування єдиного податку контролюючому органу, що, в свою чергу, вказує на відсутність у платника податків узгодженої суми загоргованості за відповідний період.

Отже, в контексті розуміння ст. 60 ПК України, з 27.07.2017 року (дати набрання законної сили постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року по справі № 820/1058/17) вимогу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 13.12.2016 року № Ф - 9234-23 зі сплати єдиного внеску слід вважати відкликаною.

Як встановлено судом з відзиву відповідача на позов, підставою для прийняття відповідачем оскаржуваної вимоги № Ф-9234-23 від 31.10.2017 року слугували дані інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1

При цьому, організацію діяльності з ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) визначено Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, який затверджено Наказлм Міністерства фінансів України 07 квітня 2016 року N 422.

Так, відповідно до п.1.1. З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в ІКП окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення.

Отже, системно проаналізувавши вищезазначені норми права, суд зазначає, що кожна операція по нарахуванню/сплаті податків, зборів, платежей має відображатись в ІКП платника податків, у тому числі і факт відкликання податкової вимоги, яка скасована рішенням суду.

Однак, як вбачається з даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 за відповідний період, контролюючим органом всупереч вищезазначених норм права, не відображено в інтегрованій картці факт скасування в судовому порядку податкової вимоги від 13.12.2016 року № Ф - 9234-23 зі сплати єдиного внеску.

Вказані обставини, призвели до подальшого формування в ІК ФОП ОСОБА_1 заборгованості, та спричинило формування за платником податків подальшої заборгованості, на підставі чого контролюючим органом було прийнято нову податкову вимогу від 31.10.2017 року № Ф-9234-23.

Тобто, податковий борг, зафіксований у податковій вимозі від 31.10.2017 року № Ф-9234-23, сформувався на підставі заборгованості позивача по попередній вимозі від 13.12.2016 року № Ф - 9234-23, яка була скасована в судовому порядку, що, однак, не було зафіксовано контролюючим органом в даних інтегрованої картки ФОП ОСОБА_1 та суперечить вимогам чинного законодавства.

Водночас, відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно п. 95.3 ст.95 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

При цьому, за вимогами п.п. 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України лише узгоджене грошове зобов"язання вважається податковим боргом, на підставі чого у контролюючого органу виникає право формувати податкову вимогу.

Однак, контролюючим органом, всупереч вищезазначеним нормам права не зафіксовано в ІК позивача факт відкликання податкової вимоги за 2016 рік та, відповідно, відсутність узгодженого податкового боргу.

В подальшому, контролюючий орган, не врахувавши факт відсутності боргових зобов'язань у ФОП ОСОБА_1 за 2016 рік згідно скасованої податкової вимоги, у 2017 році продовжував нарахування податкового боргу позивачу, на підставі чого протиправно сформував оскаржувану вимогу № Ф-9234-23 від 31.10.2017 року.

Таким чином, приймаючи до уваги не виконання контролюючим органом свого безпосереднього обв'язку щодо фіксації в ІК позивача даних щодо скасування боргових зобов'язань за податковою вимогою за 2016 рік та, відповідно, відсутність узгодженого податкового боргу, всупереч вимог чинного законодавства прийняв оскаржувану вимогу № Ф-9234-23 від 31.10.2017 року.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_1 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку субєктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, розглянувши усі подані документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 14, 243-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (вул. Ак. Богомольця, буд. 50а, м. Харків, 61157, код НОМЕР_1) до Головного управління ДФС України у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС України у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 31.10.2017 року № Ф-9234-23 зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування станом на 30.09.2017 року в сумі 3256 (три тисячі двісті п'ятдесят шість) грн. 52 коп.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (вул. Ак. Богомольця, буд. 50а, м. Харків, 61157, код НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області ( вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057 ЄДРПОУ 39859805).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2018 року.

Суддя Горшкова О.О.