Рішення № 74255863, 24.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 травня 2018 р. № 820/2515/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бадюкова Ю.В.,

при секретарі судового засідання – Андрущенко Д.В.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

представника відповідача – ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (місце проживання: 61177, АДРЕСА_1) (далі по тексту – позивач, ОСОБА_1Е.) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (місцезнаходження: 61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 46) (далі про тексту – відповідач, ВДВС), в якому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 51676954 від 31.01.2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 1127,42 долара США та 185,45 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що про наявність виконавчого провадження він не був обізнаний, а відтак він не міг добровільно виконати судове рішення, оскаржувана постанова також є незаконною й через те, що заходів примусового виконання рішення державним виконавцем не вчинялось.

Позивач та його представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача надав до суду відзив на адміністративний позов в якому зазначив про його необґрунтованість та безпідставність оскільки ним на адресу позивача направлялась вся поштова кореспонденція, в тому числі й постанова про відкриття виконавчого провадження. Крім того, зазначив, що ним вчинялися заходи примусового виконання судового рішення, а саме - направлялись запити до уповноважених органів щодо встановлення наявності майна у боржника, тобто вчинялись дії щодо розшуку мана боржника. Зазначає, що Закон України «Про виконавче провадження» містить вичерпний перелік випадків коли виконавчий збір не стягується. У цьому виконавчому провадженні відсутні обставини, які би виключали стягнення з позивача суми виконавчого збору.

В судовому засіданні представник позивача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016, № 1404-VIII, який набрав чинності 05.10.2016 року (далі по тексту – Закон № 1404) рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Спірні правовідносини склались з приводу виконання рішення суду, а відтак при розв'язанні спору слід виходити з положень Закону України “Про виконавче провадження”, згідно з ст. 1 якого виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (редакція чинна на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що постановою від 12.07.2016 року державним виконавцем Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження № 51676954 з виконання виконавчого листа № 642/8730/15-ц, виданого 09.03.2016 року Ленінським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 боргу у розмірі 11274, 23 дол. США та 1854, 56 грн. на користь ПАТ «ОТП Банк» (а.с. 53).

Вказаною постановою боржника було зобов’язано добровільно виконати рішення суду до 19.07.2016 року та попереджено, що у випадку невиконання рішення в наданий термін, будуть виконані дії по стягненню з нього виконавчого збору та витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій.

При цьому, як встановлено під час судового розгляду справи цю постанову разом із супровідним листом від 12.07.2016 р. за вих.. № 14085-6 державним виконавцем було направлено на адресу не позивача, а ОСОБА_4, що підтверджується копіями списку № 4446 зведених поштових відправлень та реєстру відправлення рекомендованої кореспонденції (а.с. 54 та звор. стор.). При цьому доказів вручення або інших належних та допустимих, достовірних та достатніх в розумінні приписів ст. ст. 73-76 КАСУ доказів обізнаності позивача щодо відкриття виконавчого провадження та наданого строку для його добровільного виконання матеріали справи не містять.

Так, відповідно до частини першої статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” в редакції Закону України «Про виконавче провадження», чинній на момент прийняття постанови про відкриття виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно із частиною 2 статті 25 Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 5 цієї норми копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно ч. 5 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження”, копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження”, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Частиною 1 статті 31 вказаного Закону встановлено, що копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк. При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання, передбачені частиною шостою статті 24 Закону (606-14). Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток. У разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, установленому статтею 32 Закону (606-14), та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

З огляду на відсутність в матеріалах виконавчого провадження доказів надсилання ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження від 12.07.2016 року рекомендованим листом з повідомленням про вручення та перевірки державним виконавцем виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем сповіщення позивача про відкриття провадження та перевірка добровільного виконання судового рішення з боку боржника не відбулося.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 1404, під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 18 частини третьої статті 18 Закону № 1404 встановлено право виконавця вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 4 цієї ж статті Закону встановлено, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов'язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як встановлено судом, виконавцем не було направлено вимогу до боржника щодо надання пояснень за фактом невиконання рішення суду.

Крім того, суд зазначає, що відповідно ч.1 ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Частина 2 статті 27 Закону визначає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ст.10 Закону заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об’єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов’язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд вважає за необхідне зазначити, що іншими заходами примусового характеру, що передбачені цим Законом, у разі виконання рішення немайнового характеру можуть бути заходи, які передбачені статтями 64-67 Закону.

Системний аналіз наведених норм дає підстави вважати, що обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є:

1) фактичне виконання судового рішення;

2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.

При цьому направлення запитів до компетентних органів про наявність у боржника майна Законом не віднесено до заходів примусового виконання рішення.

За своїм змістом виконавчий збір є своєрідною винагородою державному виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови що такі заходи призвели до виконання рішення.

Таким чином, оскільки державним виконавцем не вчинялось дій з примусового виконання рішення то, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору є неправомірним, оскільки у даному випадку виконавче провадження було закінчено державним виконавцем через заяву ПАТ «ОТП Банк» про виконання ОСОБА_1 кредитних зобов’язань перед банком про що свідчить копія постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.01.2018 р. ВП №51676954 (а.с. 75).

Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів ч.ч. 1 та 2 ст. 77 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За статтею 90 КАСУ суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене вище в сукупності, суд зазначає, що відповідач як суб'єкт владних повноважень за правилами ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів юридичну правильність і фактичну обґрунтованість спірного рішення.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправною та скасування постанови – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову державного виконавця Міжрайонного відділу Державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харкова Головного територіального управління юстиції у Харківській області ОСОБА_3 у виконавчому провадженні № 51676954 від 31.01.2018 року про стягнення виконавчого збору з ОСОБА_1 у розмірі 1127,42 долара США та 185,45 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (61177, АДРЕСА_1, рнокпп НОМЕР_1) сплачений судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп. (сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61052, м. Харків, вул. Полтавський шлях, б. 46, код ЄДРПОУ 41430678).

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів, з дня його проголошення .

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 24.05.2018 р.

Суддя Бадюков Ю.В.