Рішення № 74255856, 23.05.2018, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2018 р. № 820/2033/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мороко А.С.,

за участю секретаря судового засідання - Кікояна Г.О.,

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Харкові адміністративну справу № 820/2033/18 за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд :

- скасувати пункт 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 щодо вилучення Харківським міським бюро технічної інвентаризації наявних правоустановчих документів та долучення їх до інвентаризаційної справи;

- зобов’язати Харківську міську раду Харківської області повернути ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на квартиру АДРЕСА_1, 7 у м. Харкові, яке зберігається в архівному відділі Харківської міської ради;

- зобов’язати Харківську міську раду Харківської області надати ОСОБА_2 належним чином завірені копії розпоряджень Київської районної ради м. Харкова від 20.12.2001 № 1548 та № 1549 та оригінал висновку комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 30.11.2001 за № 2339067 щодо можливості видачі свідоцтв про право власності окремо на квартири № 46 та № 47 по вул ОСОБА_4, 7 у м. Харкові, який зберігається в архівному відділі Харківської міської ради Харківської області для реєстрації права власності на вказане житло.

Разом із позовною заявою позивач надав до суду заяву про поновлення строку звернення до суду за захистом своїх прав.

Позивач обґрунтовує поважність пропущення строку звернення до адміністративного суду передбаченого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України наступним.

Зважаючи на те, що протягом останніх 10 місяців ОСОБА_2 працює у м. Києві, а приїжджає до м. Харкова лише на вихідні, вирішенням питання щодо повернення оригіналу свідоцтва про право власності на квартири № 46 та № 47 по вул ОСОБА_4, 7 у м. Харкові займалися спочатку її дід - ОСОБА_5, а після його смерті - ОСОБА_3 (мати ОСОБА_2Ю.). Влітку 2017 року з метою продажу однієї з квартир, ОСОБА_3 з'ясувала, що правостановчі документи на вказані квартири відсутні. В подальшому, мати позивача звернулась до Харківської міської ради та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" щодо видачі дублікатів зазначених документів. В результаті чого, з'ясовано, що оригінал свідоцтва про право власності на належні їм квартири вилучено, однак інших свідоцтв не видано. На вказані звернення ОСОБА_3, юридичний департамент Харківської міської ради повідомив її про те, що виконавчі органи Харківської міської ради не мають правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на квартиру № 46 та на квартиру АДРЕСА_2, оскільки діючим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1127 від 25.12.2015 не визначено можливості видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно. Про те, що на неодноразові звернення ОСОБА_3 щодо видачі правуоустановчих документів на квартири № 46 та № 47 їй було відмовлено, позивач дізнався лише 07.03.2018.

Відповідно до вимог частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно з частиною 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За таких обставин, враховуючи те, що про відмову місцевих органів у видачі правуоустановчих документів на квартири № 46 та № 47 ОСОБА_2 стало відомо лише 07.03.2018, суд приходить до висновку, що строк звернення до суду, передбачений статтею 122 КАС України не пропущено.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наданий час ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 1/2 частини квартир № 46, 47 по вул ОСОБА_4, 7 у м. Харкові, однак права розпорядження належною власністю позивач позбавлений, у зв'язку з відсутністю правуоустановчих документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Треті особи в судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до свідоцтва про право власності на житло, виданого 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на підставі розпорядження № 1177 від 27.02.1995 квартири № 46 та № 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові належали на праві спільної сумісної власності ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2.

На підставі угоди про уточнення ідеальних часток квартири від 19.09.2001, посвідченої державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори, укладеної між ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_2АДРЕСА_3, 47 належать вказним особам в рівних частинах по 1/4 частині.

25 жовтня 2001 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу подарував належну йому на праві власності 1/4 частину квартир № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові Скусинець (ОСОБА_3) Л.В.

25 жовтня 2001 року ОСОБА_7 на підставі договору дарування, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу подарувала належну їй на праві власності 1/4 частину квартир № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові ОСОБА_2

Отже, на даний час квартири АДРЕСА_1, 7 у м. Харкові належать на праві приватної власності ОСОБА_2 та її матері - ОСОБА_3 по 1/2 частині.

З листів Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017 вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 26.11.2001 КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" до виконкому Київської районної ради м. Харкова 30.11.2001 за № 2339067 підготовлено висновок щодо можливості видачі свідоцтв про право власності на квартиру № 46 на ім’я ОСОБА_8 та на квартиру № 47 на ім’я ОСОБА_2

Розпорядженням голови Київської районної ради № 1548 від 20.12.2001 прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на квартиру № 47, загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_2

Розпорядженням голови Київської районної ради № 1549 від 20.12.2001 прийнято рішення про видачу свідоцтва про право власності на квартиру № 46, загальною площею 52,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_8

Відповідно до пункту 2 зазначених розпоряджень зобов’язано Харківське міське бюро технічної інвентаризації наявні правоустановчі документи вилучити та додати до інвентаризаційної справи, свідоцтво про право власності зареєструвати.

На підставі розпорядження голови Київської районної ради від 20.12.2001 за № 1548 підготовлено проект свідоцтва про право власності на 2-кімнатну квартиру № 47, загальною площею 49,6 кв. м., житловою площею 28,7 кв.м. на ім’я ОСОБА_2 На підставі розпорядження голови Київської районної ради від 20.12.2001 за № 1549 підготовлено проект свідоцтва про право власності на 2-кімнатну квартиру № 46, загальною площею 52,3 кв.м., житловою площею 29,8 кв.м. на ім’я ОСОБА_8, що підтверджується інформацією КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 2504058 від 12.07.2017. Вказане підтверджується листами Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017.

Проте, свідоцтва про право власності на квартири № 46 та № 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові власникам зазначених квартир - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не видані, право власності у відповідності до вимог зазначених розпоряджень зареєстровано не було.

Поряд з цим, судовим розглядом встановлено, що свідоцтво про право власності на житло, видане 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на підставі п. 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 у власників квартири № 46, 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вилучено.

Оскільки діяльність районних у місті Харкові рад та їх виконавчих органів на підставі рішення Харківської міської ради № 266/09 від 25.11.2009 "Про не утворення районних у місті Харкові рад" припинена, вилучене свідоцтво про право власності на житло, видане 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту вилучено та разом із іншими документами, що були виготовлені КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" для реєстрації права власності на 2 квартири АДРЕСА_4. ОСОБА_4, 7 у м. Харкові окремо на кожного власника передано на зберігання до архівного відділу Харківської міської ради Харківської області.

За таких обставин, вважаючи, що порушено право власності, гарантоване ст. 41 Конституції України, ОСОБА_3 звернулась до Харківської міської ради та КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради з проханням видати правоустановчі документи на квартири АДРЕСА_1, 7 в м. Харкові.

Проте, листом КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради № 250458 від 12.07.2017 повідомлено, що КП "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради підготувати проект дублікату свідоцтва право власності на житло, виданого 28.02.1995 Національним науковим центром Харківського фізико-технічного Інституту № 1177 не має можливим.

У відповіді Харківської міської ради № 5659/9-17 від 23.08.2017 зазначено, що виконавчі органи Харківської міської ради не мають правових підстав для видачі свідоцтва про право власності на квартиру № 46 та на квартиру АДРЕСА_5, оскільки діючим Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету міністрів України від 25.12.2015 № 1127 не визначено можливості видачі свідоцтв про право власності на нерухоме майно.

Оцінюючи обґрунтованість прийнятого відповідачем розпорядження, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом, громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, право приватної власності є непорушним.

Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обтяжень та правочинів щодо нерухомості регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 01.07.2004.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 1 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є: обов'язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", обов'язковій державній реєстрації підлягають 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об'єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

Згідно з пунктом 6 статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об’єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об’єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Статтею 317 Цивільного кодексу України передбасено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи викладені обставини справи та аналізуючи вказані норми, судом встановлено, що в порушення норм чинного законодавства України, розпорядження голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 в частині видачі свідоцтв про право власності на квартиру № 47, загальною площею 49,6 кв.м, житловою площею 28,7 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_2 та на квартиру № 46, загальною площею 52,3 кв.м, житловою площею 29,8 кв.м по вул. Гацева, 7 в м. Харкові на ім’я ОСОБА_8 посадовими особами Київської районної ради м. Харкова виконані не були. Також, документ, що посвідчує право власності позивача, а саме, свідоцтво про право власності на житло, видане 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту до цього часу неправомірно вилучено та передано на зберігання до архівного відділу Харківської міської ради Харківської області.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" встановлено, що Європейська Конвенція "Про захист прав людини і основоположних свобод" і практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення (постанова Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі 826/4418/14).

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява N 28924/04) констатував: "50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. theUnitedKingdom), пп. 28 - 36, Series A N 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява N 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява N 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)".

Відповідно до стаття 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є власниками 1/2 частини квартир № 46, 47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові, яку вони набули за договорами дарування, але, при цьому, відповідач своєю бездіяльністю, яка полягає у не видачі оригіналу свідоцтва про право власності на вказане житло, порушує гарантоване статтею 41 Конституції України право позивача на розпорядження своєю власністю, суд приходить до висновку, що, позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_2 (місцезнаходження - АДРЕСА_6, 47, м. Харків, 61108, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) до Харківської міської ради (місцезнаходження - пл. Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код - 04059243), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 (місце проживання - АДРЕСА_6, 47, м. Харків, 61108), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: комунальне підприємство "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" Харківської міської ради (місцезнаходження - площа Павлівська, буд.4, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код - 03355057) про скасування розпоряджень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати пункт 2 розпоряджень голови Київської районної ради № 1548 та № 1549 від 20.12.2001 щодо вилучення Харківським міським бюро технічної інвентаризації наявних правоустановчих документів та долучення їх до інвентаризаційної справи.

Зобов’язати Харківську міську раду повернути ОСОБА_2 оригінал свідоцтва про право власності на житло, видане 28 лютого 1995 року Національним науковим центром Харківського фізико-технічного інституту на квартиру № 46,47 по вул. О. Гацева, 7 у м. Харкові, яке зберігається в архівному відділі Харківської міської ради.

Зобов’язати Харківську міську раду надати ОСОБА_2 належним чином завірені копії розпоряджень Київської районної ради м. Харкова від 20.12.2001 № 1548 та № 1549 та оригінал висновку комунального підприємства "Харківське міське бюро технічної інвентаризації" від 30.11.2001 за № 2339067 щодо можливості видачі свідоцтв про право власності окремо на квартири № 46 та № 47 по вул ОСОБА_4, 7 у м. Харкові, який зберігається в архівному відділі Харківської міської ради для реєстрації права власності на вказане житло.

Стягнути на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Харківської міської ради (місцезнаходження - пл. Конституції, буд. 7, м. Харків, 61003, ідентифікаційний код - 04059243) судовий збір у розмірі 2114 (дві тисячі сто чотирнадцять) грн 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 25 травня 2018 року.

Суддя А.С. Мороко